Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №554/12416/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №554/12416/26

Суддя: Савченко Л. І.

Дата документу 06.11.2026Справа № 554/12416/26

Провадження № 2/554/5830/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі – Титаренко Д.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Труфан Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення пені за несвоєчасно виплачену матеріальну допомогу,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення пені за несвоєчасно виплачену матеріальну допомогу у розмірі 121 024 грн. 96 коп.

Позов обґрунтовує тим, що 22.04.1999 року позивача ОСОБА_2 прийнято на роботу до Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де він працював до 29.04.2021 року. На підставі наказу від 29.04.2021 року № 120/0 його було звільнено з роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі ліквідацією та скороченням штату працівників. 29.04.2021 року між ОСОБА_2 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України був укладений договір № 97 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором. Відповідно до умов вказаного договору підприємство зобов`язується виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 2.3.2 Додатку 19 до Колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками. Згідно Договору розмір матеріальної допомоги становить 237837,00 грн. Відповідно до п. 4.1. Договору, У разі несплати матеріальної допомоги у строки, передбачені п.3.1. даного Договору, Підприємство сплачує Працівнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожний день затримки починаючи із 11 робочого дня. Відповідач по справі частково виконав свої договірні зобов`язання щодо перерахування відповідних коштів в сумі 26082 грн. Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03.02.2026 р. залишеним без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 16.07.2026 р. було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги. Стягнуто із Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 невиплачену матеріальну допомогу в розмірі 205437,00 грн. Вирішено питання судових витрат. Таким чином, на даний час предметом судового розгляду є стягнення із відповідача пені за несвоєчасно виплачену допомогу згідно розділу 4 Договору у сумі 158 186,49 грн. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Від представника відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Труфан Ю.С. до суду надійшов відзив на позов, в якому прохає відмовити у задоволенні позову, а у разі прийняття рішення про стягнення суми за наслідками розгляд справи зменшити розмір пені до 20 %.

В обґрунтування відзиву вказала, що Договором передбачено виплату Підприємством Працівникові матеріальної допомоги, передбаченої п. 2.3.2. додатку 19 до Колективного договору між адміністрацією Украероруху та профспілками (п.1.1. Договору). Згідно п. 2.3. Договору розмір матеріальної допомоги становить 237 837,00 грн. З метою виконання умов Колективного договору та п. 3.1. Договору 14.05.2021 Дніпровським регіональним структурним підрозділом Украероруху виданий наказ «Про проведення виплати матеріальної допомоги» № 359/о, яким з метою виконання

умов Договору визначений наступний порядок здійснення виплати матеріальної допомоги ОСОБА_2 : всього Відповідач мав здійснити 22 виплати рівними частинами. Отже, з огляду на умови Договору – розстрочення платежів з виплатою у визначені проміжки часу, нарахування пені на суму заборгованості 158 186,49 грн. за період 01.03.2022-16.07.2026 є безпідставним та необґрунтованим. Оскільки в цей період строк виконання зобов`язань по певним платежам ще не настав і нарахування

пені за прострочення виконання грошового зобов`язання по ним платежам є передчасним з огляду на об`єктивну відсутність правових наслідків у вигляді порушення прав та інтересів Позивача з боку Відповідача. Заборгованість за Договором Відповідача перед Позивачем в загальному розмірі 158 186,49 грн. виникла лише 01.07.2025 з простроченням останнього з платежів. До початку військового вторгнення російської федерації в Україну виплати Відповідачем згідно Договору проводились своєчасно та у обсязі передбаченому договором. Всього було здійснено 3 виплати (за вирахуванням обов`язкових податків і зборів: податку на доходи фізичних осіб 18 % та військового збору 1,5 %). Умовами п. 4.1. Договору передбачено, що у разі невиплати матеріальної допомоги у строки, передбачені п. 3.1 цього Договору, Підприємство сплачує Працівнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день затримки починаючи з 11 (одинадцятого) робочого дня. Відповідач не погоджується із розрахунком позивача та надає свій контр розрахунок. Згідно інформації веб-порталу Судова влада України щодо стану розгляду справи № 554/12416/26 Позивач звернувся до суду з позовом 20.08.2026. Позивачем сума пені до стягнення нарахована за період з 01.03.2022 по 16.07.2026. Відтак, Позивачем проігноровано приписи п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦК України, за якими до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовний період в частині нарахування пені міг розпочатися лише 21.08.2025. У даному випадку вірним було б нарахування: з 21.08.2025 по 16.07.2026 на суму 21 803,73 грн. (розрахунок здійснено за допомогою сервісу https://calculator.in.ua/penalty) за формулою: Пеня = С x УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, УСД - облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення). Натомість, Позивач штучно завищив суму нарахованої до стягнення пені. Щодо наявності вини Відповідача, вважає за необхідне звернути увагу, що за вимогами ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. У правовідносинах, що виникли між Сторонами у даній справі неможливість своєчасного виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо розрахунку з Позивачем склалась не у результаті недбалого провадження ним господарської діяльності, як самостійним суб`єктом господарювання, а внаслідок виняткових обставин, що від волі Відповідача не залежать (ступінь вини у виникненні спору). Відповідач опинився у надзвичайно складному фінансовому становищі внаслідок об`єктивних обставин, що є винятковими, надзвичайними, невідворотними, знаходяться поза волею та контролем Украероруху (збройна агресія російської федерації проти України, введення

воєнного стану в Україні; закриття повітряного простору України для цивільних користувачів у відповідності до імперативних вимог законів України та законодавчих актів, які Україна ратифікувала у рамках міжнародних організацій (щодо обов`язкового закриття повітряного простору під час збройного конфлікту), руйнування ворогом інфраструктури Украероруху), а не внаслідок власної недбалості чи бажання. Затримка розрахунків за Договором відбулася за відсутності умисної вини з боку Украероруху та за наявності форс-мажорних обставин, які не могли бути передбачені Відповідачем. Прохав врахувати норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за

наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача Труфан Ю.С. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач працював у Харківському регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у період з 22.04. 1999 року до 29.04.2021 року, що слідує із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12 червня 1990 року (а.с.20)..

29 квітня 2021 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників.

29 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України укладено Договір про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором № 97, за п.2.3 якого Харківський РСП Украерорух зобов`язався виплатити позивачу матеріальну допомогу в загальному розмірі 237 837 грн.

Згідно п.3.1. Договору, Підприємство виплачує Працівнику матеріальну допомогу у наступному порядку: 1 посадовий оклад, протягом 10 банківських днів із дати початку дії цього Договору; Залишок суми матеріальної допомоги - по 1 (одному) посадовому окладу кожні 2 (два) місяці, які починають підліковуватись із 12- го місяця з дати підписання цього Договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктами 6.25.2 та 6.25.4 Колективного договору; 6-го (шостого) місяця з дати підписання цього Договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктом 2.3.2.Додатку 19 Колективного договору.

Відповідно до п.3.3 Договору, матеріальна допомога перераховується з банківського рахунку Підприємства на банківський рахунок Працівника, повідомлений Працівником при укладенні цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, У разі несплати матеріальної допомоги у строки, передбачені п.3.1. даного Договору, Підприємство сплачує Працівнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожний день затримки починаючи із 11 робочого дня.

Згідно п.4.2. Договору, при порушенні Підприємством умов Договору сума матеріальної допомоги (її залишок) та нарахована пеня можуть стягуватись Працівником в судовому порядку.

Згідно п.5.1. Договору, цей договір набуває чинності з дня звільнення працівника або з дня підписання цього договору залежно від того, яка дата настає пізніше та діє до повної виплати Підприємством матеріальної допомоги (а.с.21-23).

29.04.2021 року між ОСОБА_2 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі Харківського РСП Украерорух укладено Додаткову угоду № 1/98 про зміну сторони у зобов`язанні до Договору № 97 від 29.04.2021 року, згідно якого всі права та зобов`язання по діючому Договору передаються до Дніпровського РСП Украероруху з 29.04.2021, сторони дійшли до взаємної згоди змінити підприємство з Харківського РСП Украероруху на Дніпровський РСП Украероруху (а.с.24).

В матеріалах цивільної справи міститься копія наказу в.о. директора ДП «Украерорух» №359/о від 14.05.2021 року, яким головному бухгалтеру було доручено здійснювати виплату ОСОБА_2 матеріальної допомоги в наступного порядку:

10 800 грн. (з 29.04.2021 до 17.05.2021 року);

10 800 грн. у період з 29.10.2021 року до 28.12.2021 року;

10 800 грн. у період з 29.12.2021 року до 28.02.2022 року;

10 800 грн. у період з 01.03.2022 року до 30.04.2022 року;

10 800 грн. у період з 01.05.2022 року до 30.06.2022 року;

10 800 грн. у період з 01.07.2022 року до 31.08.2022 року;

10 800 грн. у період з 01.09.2022 року до 31.10.2022 року;

10 800 грн. у період з 01.11.2022 року до 31.12.2022 року;

10 800 грн. у період з 01.01.2023 року до 28.02.2023 року;

10 800 грн. у період з 01.03.2023 року до 30.04.2023 року;

10 800 грн. у період з 01.05.2023 року до 30.06.2023 року;

10 800 грн. у період з 01.07.2023 року до 31.08.2023 року;

10 800 грн. у період з 01.09.2023 року до 31.10.2023 року;

10 800 грн. у період з 01.11.2023 року до 31.12.2023 року;

10 800 грн. у період з 01.01.2024 року до 29.02.2024 року;

10 800 грн. у період з 01.03.2024 року до 30.04.2024 року;

10 800 грн. у період з 01.05.2024 року до 30.06.2024 року;

10 800 грн. у період з 01.07.2024 року до 31.08.2024 року;

10 800 грн. у період з 01.09.2024 року до 31.10.2024 року;

10 800 грн. у період з 01.11.2024 року до 31.12.2024 року;

10 800 грн. у період з 01.01.2025 року до 28.02.2025 року;

10 800 грн. у період з 01.03.2025 року до 30.04.2025 року;

237 грн. у період з 01.05.2025 року до 30.06.2025 року (а.с.87 зворот - 88).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 141 від 30.03.2022 року було призупинено дію окремих положень колективного договору з 01.04.2022 року на час воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, .5.4.1, 5.6., 5.8, 5.10, 5.11.1., 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору (а.с. 89), а Наказом № 64 від 21.03.2022 року призупинено з 01.03.2022 року дію наказів зазначених у Додатку № 1 цього наказу, в т.ч. п.2.3.2 Наказу №359/о від 14.05.2021 року (а.с.90).

Відповідач виплатив позивачу частину матеріальної допомоги в розмірі 26 082 грн., що встановлено рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року (справа № 554/14822/25), яке не підлягає доказуванню згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, а також Виписками по рахунку ОСОБА_2 у АТ КП «ПриватБанк» про здійснення трьох платежів по 8 650, 53 грн. від 17.05.2021, 16.12.2021, 22.02.2022 (а.с.26-27).

Ця обставина свідчить про те, що у відповідача виник борг по виплаті позивачу іншої частини матеріальної допомоги.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 лютого 2026 року ( справа № 554/14822/25), яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2026 року, з ДП обслуговування повітряного простору України на користь ОСОБА_2 стягнуто невиплачену частину матеріальної допомоги в розмірі 205 437 гривень 00 копійок (а.с.9-19).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник)зобов`язана вчинити на користь другої сторони(кредитора)певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання),а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально - економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №922/854/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року в справі №910/15264/21 наголосив, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту п.3.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 97 від 29.04.2021 року, укладеного між відповідачем та позивачем, вбачається, що відповідач зобов`язався виплатити позивачу матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи: з 12-го місяця з дати підписання договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктами 6.25.2 та 6.25.4 Колективного договору; з 6-го (шостого) місяця з дати підписання цього Договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктом 2.3.2.Додатку 19 Колективного договору.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №359/о від 14.05.2021 року, були встановлені строки та розміри виплат матеріальної допомоги позивачу.

Судом встановлено, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху порушило строки виплати позивачу матеріальної допомоги, не виплативши позивачу своєчасно загальну суму 205 437 грн., що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 03.02.2026 року (справа № 554/14822/25).

На підставі ч.1 ст. 549 ЦК України та п. 4.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 97 від 29.04.2021 року позивач має право на отримання пені в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день затримки починаючи з 11 робочого дня.

Звертаючись з позовною заявою позивач визначив розмір пені – 121 024 грн. 96 коп., нарахувавши її за період з 01.03.2022 року (виникнення прострочення зобов`язання) по 16.07.2026 року (а.с. 28-29).

Суд не погоджується із розрахунком пені, запропонованим позивачем, оскільки строк виконання платежів у певні періоди ще настав, а тому нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання по певним платежам є передчасним, з огляду на відсутність правових наслідків у виді порушення прав позивача.

Крім того, відповідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач заявив про застосування позовної давності в один рік.

Позивач звернувся до суду з позовом 20.08.2026, тому позовний період в частині нарахування пені міг розпочатися лише 21.08.2025, враховуючи положення п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Отже, суд вважає вірним застосувати строк позовної давності в 1 рік до пені (з 21.08.2025 року по 20.08.2026 року) та визначає її у розмірі 21 803 грн. 73 коп., виходячи з наступного розрахунку.

Період розрахунку / Кількість днів / Сума боргу (грн) / Облікова ставка НБУ/ Розрахункова ставка/ Пеня (грн):

21.08.2025 - 11.09.2025 – 22 – 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 1 477, 85

12.09.2025 - 23.10.2025 - 42 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 2 821, 35

24.10.2025 - 11.12.2025 - 49 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 3 291, 58

12.12.2025 – 31.12.2025 - 20 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 1 343, 50

01.01.2026 – 29.01.2026 - 29 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 1 948, 08

30.01.2026 – 19.03.2026 - 49 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 3 185, 40

20.03.2026 – 30.04.2026 - 42 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 2 730, 34

01.05.2026 – 18.06.2026 - 49 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % - 3 185, 40

19.06.2026 – 16.07.2026 - 28 - 158 186, 49 – 15, 5 % - 15, 5 % -1 820, 23

Разом за 330 днів становить 21 803, 73 грн.

Крім того, відповідач прохає зменшити розмір неустойки у разі задоволення вимог про її стягнення до 20 %.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Суд враховує, що відповідач опинився у надзвичайно складному фінансовому становищі внаслідок об`єктивних обставин, що є винятковими, надзвичайними, невідворотними, знаходяться поза волею та контролем Украероруху (збройна агресія Російської Федерації проти України, введення воєнного стану в Україні; закриття повітряного простору України для цивільних користувачів у відповідності до імперативних вимог законів України та законодавчих актів, які Україна ратифікувала у рамках міжнародних організацій (щодо обов`язкового закриття повітряного

простору під час збройного конфлікту, руйнування ворогом інфраструктури Украероруху), що є загальновідомим фактом та підтверджується матеріалами справи (а.с.92-99).

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №910/11733/18,від 04 червня 2019 року у справі № 904/3551/18).

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 року № 911/952/22.

З огляду на викладені норми права, враховуючи законодавчо визначене право суду зменшити розмір неустойки, суд дійшов висновку, що справедливим буде визначення розміру пені за несвоєчасно виплаченої суми позивачу за договором № 97 від 29.04.2021 року у сумі 10 000 грн., шляхом зменшення пені із суми 21 803, 73 грн. (розмір пені за один рік).

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 21.08.2025 по 20.08.2025 у сумі 10 000 грн.

Питання про розподіл судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягує із відповідача на користь держави судовий збір у сумі 274, 98 грн. ( 8, 26 % задоволено від заявлених позовних вимог)

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, позивач зробив заяву у порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення пені за несвоєчасно виплачену матеріальну допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасно виплачену матеріальну допомогу у розмірі 10 000 грн.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 274, 98 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач – Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, місце знаходження: 08324 Київська обл., Бориспільський р-он., територіальна громада Гірська, «Украерорух» масив, б. 1, код ЄДРПОУ 19477064.

Повне рішення складено 06 листопада 2026 року.

Суддя Л.І. Савченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua