Суд: Подільський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №466/6011/26
Суддя: Подмаркова Ю. М.
Справа № 466/6011/26
Провадження № 2/553/2065/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
(заочне)
05.11.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,
за участі: секретаря судового засідання Мороза Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТТІ КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Від ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ КОЛЕКТ" до Шевченківського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 72341497 від 13.12.2022 у розмірі 52 010,0 грн, та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 13.12.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72341497, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики №72341497 на суму 14000,00 грн, а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором w97NJvCMoD, направлений на фінансовий номер +380974807754. Дата видачі позики 13.12.2022, первісний строк користування позикою – 30 днів, кінцева дата повернення позики – 12.01.2023. Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами, у зв`язку з чим у розрахунку заборгованості окремо відображені проценти за користування позикою після закінчення первісного строку, передбаченого умовами договору.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 . Факт надання кредитних коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг щодо видачі коштів на банківську карту.
Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав: суму позики у становлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Загальна сума заборгованості відповідача за договором позики №72341497 становить 52010,00 грн, з яких: 14000,00 грн – основна сума боргу, 38010,00 грн – проценти за користування позикою.
26.10.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено договір факторингу №033-030423, за яким первісний кредитор відступив товариству «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» право вимоги за кредитним договором. Надалі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання – передачі прав вимоги, де відповідач знаходиться під №3274.
З огляду на викладене, у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, у останнього наявна непогашена заборгованість в розмірі 52010,00 грн, тому позивач звертається з цим позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Аргументи учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Рух справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 07.07.2026 позовну заяву передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 визначено головуючу суддю Подмаркову Ю.М.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 06.08.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.09.2026.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
23.09.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим судовий розгляд було відкладено.
05.11.2026 учасники справи повторно на судовий розгляд не з`явилися.
Представник ТОВ "Фінансова компанія "СІТТІ КОЛЕКТ" разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», проте в судове засідання не з`явився.
Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до положень пункту 2 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 13.12.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72341497 в електронній формі, згідно якого товариство зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором w97NJvCMoD.
Згідно п. 2. Договору сума позики 14000,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) 2,5% день (фіксована). Дата надання позики 13.12.2022, дата повернення позики 12.01.2023.
Згідно із п. 4 договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.
У п. 5.3 передбачено, що Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.
Відповідно до п. 6 Договору продовження строку кредитування здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет шляхом укладення додаткової угоди.
Згідно з даними довідки, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» на картку ОСОБА_1 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 , 13.12.2022 через ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" перерахувало 14000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який провело ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ», заборгованість відповідача станом на 04.05.2023 становила 52010,00 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту – 14000,00 грн, за процентами 38010,00 грн. Проценти нараховані за період із 13.12.2022 до 22.04.2023.
03.04.2023 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» та ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" уклали договір факторингу № 033-030423 згідно з яким від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» до ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" перейшло право вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 72341497 від 13.12.2022.
На підтвердження факту реального відступлення права вимоги за вказаним вище договором факторингу позивач надав витяг з Реєстру прав вимог № 04/05/23, в якому серед іншого зазначено, що за ОСОБА_1 за кредитним договором № 72341497 від 13.12.2022 рахувалася заборгованість в загальному розмірі 52010,00 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту – 14000,00 грн, за процентами 38010,00 грн, право вимоги за якою ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» відступило ТОВ "СІРОКО ФІНАНС".
17.12.2025 ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» уклали договір факторингу № 17/12/25-01, на підставі якого від ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" до ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 72341497 від 13.12.2022.
На підтвердження факту реального переходу прав вимоги позивач надав витяг з Реєстру прав вимог до договору факторингу № 17/12/25-01, відповідно до якого за ОСОБА_1 за кредитним договором № 72341497 від 13.12.2022 рахувалася заборгованість в загальному розмірі 52010,00 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту – 14000,00 грн, за процентами 38010,00 грн, право вимоги за якою ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" відступило ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ». Також позивачем додано до позову платіжну інструкцію №14 про оплату ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» перед ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" суми фінансування згідно договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025.
Як установив суд, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» будь-яких нарахувань не проводили. Позивач заявив до стягнення заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором у розмірі 52010,00 грн.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Виходячи з описаних норм законодавства, на підставі досліджених письмових доказів суд встановив, що відповідач 13.12.2022 в електронній формі уклав із ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» договір позики № 72341497, який підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Вказане свідчить про виникнення між відповідачем та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» кредитних правовідносин, до яких слід застосовувати вимоги ст. 509, 1054 ЦК України.
Так, у частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами укладеного договору позики, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» надало відповідачу кредит у розмірі 14000,00 грн на 30 днів (до 12.01.2023), за користування якого мав право нараховувати 2,5 % в день.
Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджений належними доказами. Даний факт відповідач не заперечив, доказів на його спростування не надав. Договір позики, як і його певні умови недійсними не визнавалися.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як установив суд, 03.04.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до умов якого від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 . У свою чергу ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 відступило своє право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ».
Оскільки під час розгляду справи знайшли своє підтвердження як факт укладення між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ АКТИВІВ» та ОСОБА_1 договору позики, так і факт перерахування першим останньому кредитних коштів на зазначений ним у договорі рахунок, натомість доказів повернення таких матеріали справи не містять, позивач набув права вимоги до відповідача на підставі договорів, що описані вище, суд уважає, що в останнього виникло право вимагати повернення позики (право дійсної вимоги), а у відповідача обов`язок по поверненню тіла кредиту в розмірі 14000,00 грн.
Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, натомість право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають до задоволення.
Щодо виникнення за договором позики № 72341497 від 13.12.2022 обов`язку зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та періоду, протягом якого вони нараховувалися, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа № 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Позивач, пред`являючи вимоги до ОСОБА_1 просив, у тому числі, крім тіла позики (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики встановлено, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами нарахована за період із 13.12.2022 до 24.04.2023 (133 дні).
Однак суд звертає увагу на те, що кредит надавався на 30 днів і датою його повернення в укладеному сторонами договорі визначено 12.01.2023. Тобто саме до цього часу кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами. Додаткова угода про продовження строку користування позикою між сторонами не укладалася.
Тому, з урахуванням викладеного, суд уважає, що правомірними до нарахування є відсотки, розрахунок яких проводився в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Так, в договорі позики № 72341497 його сторони погодили, що строк позики становить 30 днів, дата повернення позики 12.01.2023, відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% в день.
Виходячи з указаного, заборгованість за процентами станом на 12.01.2023 (на дату повернення позики) за спірним кредитним договором повинна становити 10850,00 грн (14000,00 грн *2,5%= 350,00 грн відсотків у день * 30 днів).
З огляду на зазначене вище, враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного договору позики № 72341497 від 13.12.2022, право вимоги за яким набув позивач, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» слід стягнути 14000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 10850,00 грн заборгованості за процентами, що становить загальну суму 24850,00 грн, а позов задовольнити частково, відмовивши у стягненні процентів, нарахованих поза межами погодженого строку кредитування.
Щодо судових витрат.
Згідно платіжної інструкції № 1513 від 10.06.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1272,07 грн.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги № ДО – 20260202/001 від 02.02.2026, укладений між ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокатом Богомоловим В.В., прайс – лист адвоката Богомолова В.В., заявку про надання правової допомоги №1136 від 01.05.2026, витяг акту №1136 про надання юридичної допомоги від 01.05.2026, платіжну інструкцію №1468 від 18.05.2026 про оплату правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Богомолова В.В.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 15000,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 15000,00 грн не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат та підлягає зменшенню до 7000,00 грн, що є співмірним із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3344,55 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу в розмірі 381,74 грн.
Пунктом 4 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, витрати пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів підлягають стягненню з відповідача у розмірі 182,39 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд-
у х в а л и в:
Позовні вимоги – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТТІ КОЛЕКТ" заборгованість за кредитним договором №72341497 від 13.12.2022 в розмірі 24850 (двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 14000,00 грн, загального залишку заборгованості за процентами в розмірі 10850,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТТІ КОЛЕКТ"судовий збір в сумі 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн 07 коп; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3344 (три тисячі триста сорок чотири) грн 55 коп; та витрати пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 39 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ КОЛЕКТ", юридична адреса: 02154, м. Київ, пр. Соборності, буд. 30-А, код ЄДРПОУ43950742;
відповідач – ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування, як ВПО, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 05.11.2026.
Головуюча Ю.М. Подмаркова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua