Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №533/860/26 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/860/26

Провадження № 2/533/725/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами загального позовного провадження)

06 листопада 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді – Оксенюк М.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Шуліки Л.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,

У С Т А Н О В И В

21.08.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просила:

- винести рішення про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , зареєстрованого 01.11.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №207;

- місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з матір`ю – ОСОБА_1 ;

- прізвище після розірвання шлюбу залишити – « ОСОБА_4 », та стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування позову щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини позивачем зазначено, що між нею та відповідачем укладено шлюб, який 01.11.2023 зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №207.

Від даного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час проживає з позивачем.

Примирення між сторонами неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Окрім цього позивачем зазначено, що дійти згоди з відповідачем щодо місця проживання дитини не має можливості, так як останній погрожує що забере дитину до себе та виїде разом з ним до іншої країни. Відповідач неодноразово пропонував позивачу відмовитися від дитини, щоб він мав змогу уникнути мобілізації і не потрапити до лав ЗСУ. Відповідач як батько не цікавиться життям та здоров`ям дитини. Позивач спроможна забезпечити свого сина всім необхідним. Позивач постійно слідкує за станом здоров`я дитини, її розвитком, виховує та піклується про неї, у неї з сином психологічний контакт та прив`язаність один до одного.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24.08.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 22.09.2026.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 16.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Чирва В.П., у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява позивача з проханням слухати справу без участі позивача та її представника, позов підтримують в повному обсязі. В разі неявки відповідача прохають постановити заочне рішення (а.с.60).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву позивача до суду не направив.

Представник третьої особи в судове засідання не зявилася, але направила заяву про розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення врахувати позицію органу опіки щодо визначення місця проживання дитини.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.11.2023 сторони уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №207 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 01.11.2023).

Сторони припинили шлюбні стосунки, спільне господарство не ведуть.

Від даного шлюбу мають одну малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час проживає з позивачем.

Майновий спір між сторонами відсутній.

Збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Згідно до ст.110, 111, 112 СК України вбачається, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, суд вважає, що позов позивача про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, оскільки можливості відновлення подружніх стосунків між сторонами втрачені і подальше спільне проживання суперечить інтересам позивача.

Відповідно до ст.113 СК України вбачається, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Отже, з врахуванням позиції позивача, суд вважає, що останній необхідно залишити право надалі іменуватися прізвищем « ОСОБА_4 ».

Щодо вимоги позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч.1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч.1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 49 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.

Згідно зі ст. 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Позивачем на обґрунтування позовної вимоги про визначення місця проживання дитини зазначено, що дійти згоди з відповідачем щодо місця проживання дитини не має можливості, так як останній погрожує, що забере дитину до себе та виїде разом з ним до іншої країни. Відповідач неодноразово пропонував позивачу відмовитися від дитини, щоб він мав змогу уникнути мобілізації і не потрапити до лав ЗСУ. Відповідач як батько не цікавиться життям та здоров`ям дитини. Позивач спроможна забезпечити свого сина всім необхідним. Позивач постійно слідкує за станом здоров`я дитини, її розвитком, виховує та піклується про неї, у неї з сином психологічний контакт та прив`язаність один до одного.

Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, що з метою з`ясування думки ОСОБА_2 щодо обставин, які склалися стосовно визначення місця проживання його малолітнього сина, службою у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради було проведено його опитування шляхом телефонного зв`язку через месенджер Viber. Під час телефонної розмови відповідач повідомив, що не заперечує проти проживання дитини разом із матір`ю. Також зазначив, що на даний час не планує повертатися в Україну та не має наміру забирати сина для проживання разом із ним.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради вважає недоцільно визначати місце проживання дитини разом з позивачем, так як між батьками відсутній спір щодо проживання дитини. Дитина фактично проживає з матір`ю що відповідає найкращим інтересам дитини.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач проживає за кордоном і заперечень щодо місця проживання малолітньої дитини саме із позивачем під час спілкування з представником органу опіки та піклування не виявляв.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивачем на час пред`явлення позову про визначення місця проживання дитини не доведено необхідності захисту її прав та інтересів чи інтересів малолітньої дитини, оскільки останньою до суду не надано належних та допустимих доказів, що батько дитини (відповідач) вимагав від позивача змінити місце проживання дитини на місце проживання відповідача або вчиняє інші дії які свідчать про існування спору щодо місця проживання дитини.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22).

Окрім цього, Верховний Суд послідовно зауважував, що суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. І суд може задовольнити позов у справі щодо дитини лише тоді, коли дійде висновку, що це є необхідним і корисним для інтересів та благополуччя дитини.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 295/13519/22, від 26 серпня 2025 року у справі № 753/18526/21, від 01 жовтня 2025 року у справі № 760/18574/22, від 05 листопада 2025 року у справі № 645/5180/19, від 12 листопада 2025 року у справі № 202/2883/22, від 12 листопада 2025 року у справі № 686/31442/24, від 04 березня 2026 року у справі № 188/846/23, від 27 квітня 2026 року у справі № 501/2820/21, від 03 липня 2026 року у справі № 752/13051/22.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визначення місця проживання дитини заявлена останньою передчасно, так як під час розгляду справи не встановлено, що між батьками існує спір щодо місця проживання дитини та принаймні існує на час вирішення справи в суді.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2662,40 грн, про що свідчить квитанція про сплату судового збору.

З врахуванням того, що позов позивача підлягає частковому задоволенню, суд в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 104, 110–112, 113 СК України, ст.12, 14, 19, 76, 141, 247, 263-265, 280, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, який зареєстрований 17 червня 2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №207, між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , картка платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , картка платника податків НОМЕР_3 ) – розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 - залишити право надалі іменуватися прізвищем « ОСОБА_4 ».

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради про визначення місця проживання дитини – відмити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , картка платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , картка платника податків НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію рішення після набуття чинності направити для реєстрації до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Суддя М.М. Оксенюк