Суд: Кобеляцький районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №532/2121/26
Суддя: Назарьова Л. В.
532/2121/26
2/532/1444/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»,
представник позивача - Усенко М. І.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В С Т А Н О В И В:
03 серпня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 40658,48 грн.
У позовній заяві представник позивача вказує, що 22.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №6803141, згідно з умовами якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі 6000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити комісію, проценти за користування кредитом на умовах та у строки, визначені Договором.
Договір про надання кредиту укладений в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав.
26.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №112-МЛ, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги, і за кредитним договором № 6803141 від 22.07.2024 року, що укладений між кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 .
Оскільки відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не погасив, тому загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 40658,48 грн, із яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 6000 грн, прострочена заборгованість за відсотками 28368,48 грн, прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 690 грн, заборгованість по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 5600 грн.
За таких обставин, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6803141 від 22.07.2024 року в загальному розмірі 40658,48 грн і понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.
07 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3. заперечує щодо позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та недоведеними, а наданий розрахунок суперечливим та таким, що виходить за межі умов самого договору і вимог норм законодавства. Зазначає, що відповідач не пам`ятає щоб звертався до ТОВ «Мілоан» з метою отримання будь-яких кредитних коштів, а також не пам`ятає чи отримував на будь-який належний йому рахунок або платіжну картку кредитні кошти у сумі 6000,00 грн. При цьому обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог є односторонніми твердженнями первісного кредитора, які не підтверджені жодними належними доказами. Водночас обов`язок довести факт передачі кредитних коштів саме відповідачу як позичальнику покладається виключно на позивача. Також не надано доказів належності картки відповідачу та надходження кредитних коштів на цю картку. Вважає, що твердження про фактичне отримання кредитних коштів відповідачем є саме припущенням, а не встановленою обставиною. Крім того, надані суду документи містять розбіжності щодо сум, заявлених у позовній заяві, а також дат вчинення певних дій, зокрема у витягу з реєстру боржників. Також відсутні докази надсилання і отримання відповідачем претензії про погашення кредитної заборгованості. Окрім того, в матеріалах справи відсутній первинний банківських документ про зарахування коштів на рахунок відповідача. За відсутності такого доказу вимога про стягнення тіла кредиту не може бути задоволена.
Щодо стягнення процентів у розмірі 28 368,48 грн зазначає, що заявлена сума процентів є перевищенням договірного максимуму та порушення умов договору, згідно якого нараховані за договором проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складають 23 158,80 грн. При цьому позивач заявляє суму процентів на 5209,68 грн більше, ніж передбачений самим договором, до того ж ця сума нарахована, зокрема, за період після спливу строку кредитування, що суперечить умовам договору. З огляду на викладене, вимога про стягнення процентів у частині, що перевищує суму 23 158,80 грн, а також нарахованих після спливу строку кредитування є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Також заперечує щодо стягнення неустойки у розмірі 5600,00 грн та зазначає, що сукупна сума неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми одержаного кредиту за цим договором, а тому не підлягає стягненню щонайменше у цій частині, як така, що суперечить умовам самого договору. Також зазначає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік, що є самостійною підставою для відмови у її стягненні. Також заперечує щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 690,00 грн та зазначає, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача є нікчемними, а тому задоволенню не підлягають. З урахуванням викладеного, прохає відмовити у задоволені позову в повному обсязі. У разі часткового задоволення позовних вимог прохає застосувати наслідки спливу спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (штрафу) і відмовити у цій частині у зв`язку зі спливом давності. Також прохає зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу з 8000,00 грн до розумної та співмірної суми в межах 1000-2000 грн, оскільки останні є явно завищеними. Судові витрати прохає покласти на позивача пропорційно розміру задоволених/ відмовлених позовних вимог.
02 листопада 2026 року та 03 листопада 2026 року представник відповідача, ОСОБА_1 - адвокат Мельника В. С. подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що надані суду докази в частині руху коштів по картці відповідача ним не оспорюються, однак такі документи не доводять ні укладення кредитного договору, ні його умов. При цьому, відповідач не оспорює належність йому банківської картки та факт зарахування суми у розмірі 6000 грн, і з урахуванням цього не наполягає на доводі відзиву про недоведеність зарахування коштів. Відповідач заперечує факт укладення кредитного договору в електронній формі та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Також не надано доказів про верифікацію клієнта саме при укладенні договору, відсутні відомості про джерело і спосіб верифікації відповідача при укладенні договору, зокрема, що номер телефону та адреса електронної пошти належать саме відповідачу, і що за їх допомогою підписано спірний кредитний договір. Водночас відповідач ставить під сумнів відповідність оригіналам наданих документів в електронних копіях без електронного підпису.
Також відповідач заперечує щодо відступлення права вимоги позивачу та факту передачі реєстру боржників, в тому числі відповідача за кредитним договором. Також відсутні підтвердження, що позивачу передавалися оригінали електронного договору, паспорт кредиту та матеріали ідентифікації. Вважає, що позивач не довів ні укладення договору № 6803141 у запропонованій редакції, ні погодженості умов про проценти, комісію та штраф, на яких ґрунтується позов.
Окрім того, наданий розрахунок заборгованості не містить жодних складових чи формул щодо неустойки і комісії та не супроводжується рухом коштів за особовим рахунком. До того ж розрахунок не збігається з реєстром боржників, наданим позивачем. Крім цього, проценти за користування кредитом в заявленому позивачем розмірі перевищують погоджену в договорі суму процентів за увесь строк. Вважає, що таке перевищення виникло тому, що проценти нараховано на весь первісний залишок кредиту без урахування графіка платежів, тобто фактично змінено порядок їх обчислення. Зазначає, що за порушення споживачем зобов`язань процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення і порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Також умова про стягнення комісії за кредитом без визначення переліку конкретних додаткових чи супутніх послуг є нікчемною, оскільки доказів надання таких послуг позивач не подав, тому 690 грн стягненню не підлягають. Окрім того, неустойка (штраф) нарахована в період дії воєнного стану, а тому підлягає списанню кредитодавцем. При цьому, зазначає, що заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про неустойку, викладена у відзиві, залишається в силі.
Таким чином, у разі якщо суд визнає договір укладеним, альтернативний розрахунок заборгованості становитиме не більше 29 158,80 грн, із яких тіло кредиту 6000,00 грн, проценти 23 158,80 за весь строк кредитування (не більше 13 102,32 грн за період після відступлення), комісія за надання кредиту 0,00 грн, неустойка (штраф) 0,00 грн. За таких обставин, у разі часткового задоволення позову, прохає відмовити в його задоволенні щонайменше в частині стягнення неустойки в розмірі 5600 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 690 грн та процентів понад 23 158,80 грн, тобто 5209,68 грн. Судові витрати прохає покласти на позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а розмір витрат на правничу допомогу - зменшити до розумного розміру.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 серпня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2026 року зобов`язано представника АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) надати Кобеляцькому районному суду Полтавської області: інформацію про те, чи було емітовано банківську картку - маска картки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 22.07.2024 року, та у разі наявності карти, але на інше ім`я - надати дані особи отримувача кредитних коштів. інформацію про зарахування на банківську картку - маска картки НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 6000 грн від ТОВ «Мілоан» в період з 22.07.2024 по 29.07.2024 року. інформація про те, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківську картку з НОМЕР_3 ( VISA DEBIT CLASSIC ) станом на 22 липня 2024 року, та у разі, якщо картку з відповідним BIN емітовано на інше ім`я - надати відомості про особу отримувача (володільця) картки; виписку по банківських рахунках і картках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у АТ КБ «ПриватБанк» станом на 22 липня 2024 року, за період з 22.07.2024 по 29.07.2024 включно, з відображенням усіх операцій за цей період (зарахування, списання, призначення платежу, відправник/отримувач). Зобов`язано представника товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) надати Кобеляцькому районному суду Полтавської області: оригінал (у формі електронного документа) Договору про споживчий кредит № 6803141 від 22.07.2024 з усіма додатками (індивідуальна частина, Заявка на кредит, Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів, Додаткові контактні дані) у форматі, який дозволяє перевірити цілісність і незмінюваність документа з моменту його підписання одноразовим ідентифікатором; повний технічний протокол підписання Договору № 6803141 від 22.07.2024, включно з: IP-адресою підключення, часовими мітками усіх дій, ідентифікатором пристрою, з якого здійснювалося підписання, та повним журналом формування і введення одноразового ідентифікатора (СМС-коду 412541); відомості про джерело отримання (спосіб верифікації) номера мобільного телефону НОМЕР_4 та електронної адреси, зазначених у преамбулі Договору, як таких, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); акт приймання-передачі Документації (кредитного досьє) по боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), складений за формою Додатка № 4 до Договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26.11.2024 року. Зобов`язано представника позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) надати Кобеляцькому районному суду Полтавської області: оригінал документа, що підтверджує надіслання поштового відправлення з претензією за Вих. № 24006581/1704 від 01.07.2026 року на адресу відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (поштова квитанція, накладна, опис вкладення, повідомлення про вручення чи інший документ поштового оператора); оригінал Акту приймання-передачі Документації по боржнику ОСОБА_1 , складеного за формою Додатка № 4 до Договору відступлення прав вимоги № 112- МЛ від 26.11.2024 року; детальний розрахунок заборгованості за Договором №6803141 від 22.07.2024 за період з 27.11.2024 (наступний день після відступлення права вимоги) по 15.07.2026 (дата виписки, доданої до позову), із зазначенням складових і формул нарахування процентів, штрафів та інших платежів за цей період.
Представник позивача, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - Усенко М. І., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_1 та його представник, адвокат ОСОБА_3. будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що 22.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 6803141 (індивідуальна частина), відповідно до якого Товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 6000 грн, строком на 345 днів з 22.07.2024 року, з кінцевою датою повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 02.07.2025 року (дата остаточного погашення заборгованості), на умовах передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцлю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 1.1-1.4 Договору) (а.с. 10-15).
Відповідно до п. 1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору.
Згідно п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 23848,80 грн. Денна процентна ставка складає 1,15%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 11417,45 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 29848,80 грн.
Згідно п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 690 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п. 1.5.2-1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 23158,80 грн.
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.6 Договору).
Особливості нарахування та сплати комісій процентів, а також тіла кредиту визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору. Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати Позичальником загальної суми комісії настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини за комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Відповідно до 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3 цього Договору, яка незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.3 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого Графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п. 1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без згоди Позичальника.
Згідно п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі та в терміни, що встановлені у Графіку платежів, що є невід`ємною частиною Договору.
Також позивачем надано Графік платежів, що є Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 6803141 від 22.07.2024 року та Паспорт споживчого кредиту із зазначенням інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), що підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6.1-6.2 Договору, укладення цього Договору здійснюється в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформа- ційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Підписання даного договору відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення Заяви на отримання кредиту № 6803141 (а.с. 17), з веденням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору.
Факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі знайшов своє підтвердження.
На підтвердження факту укладення кредитного договору суду також надано LOG-файл застосування коду, хронологію (послідовність) дій відповідача із зазначенням дати та часу операції (введення позичальником даних по заяві, відправлення її на розгляд, автоматична перевірка позичальника, скринінгова оцінка позичальника, підписання паспорту кредиту, підписання кредитного договору, перерахування кредитних коштів). Також надано інформацію про посвідчення особи за допомогою системи BankID НБУ. Крім цього, первісним кредитором ТОВ «Мілоан» роз`яснено порядок (алгоритм) дій щодо перегляду цілісності електронного документа та отримання протоколу підпису через сайт «Дія Підпис».
Тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання. Доказів, що ідентифікатор та персональні дані, що зазначені в додатках до нього належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, а відтак, не спростовано презумпцію правомірності правочину. Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що суду не надано доказів, що номер телефону і адреса електронної пошти належать саме відповідачу, як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки самим представником відповідача, адвокатом Мельником В. С. при подачі заяв по суті зазначають особисті контактні дані відповідача, в тому числі номер його телефону та електронна адреса, що співпадає із тими відомостями, що містяться в кредитному договорі та додатках до нього.
Наданий суду електронний примірник кредитного договору разом із додатками до нього (електронний доказ) відповідає тій копії, що міститься в матеріалах справи. Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим, а тому приймається до увагу судом.
Відповідно до пункту 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1.
На виконання умов договору кредитодавець ТОВ «Мілоан» перерахував грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 6000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням 137225945 від 22.07.2024 року (а.с. 21). Факт зарахування коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» довідкою про зарахування коштів на платіжну картку, емітовану в Банку та випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 101-103). Зарахування коштів 6 000 грн 22.07.2024 року, призначення платежу «Miloan V. Не оподатковується. Viplata zaima Miloan», ідентифікатор платежу 2492637384. Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому твердження сторони відповідача про неотримання коштів кредиту не заслуговують на увагу.
26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит №6803141 від 22.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 25-30).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
На виконання Договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 26 листопада 2024 року (а.с. 35 зворот).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до Договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ від 26 листопада 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6803141 (а.с. 37 зворот).
Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 8082 від 06.11.2024 року про сплату коштів за відступлення права вимоги ТОВ «Мілоан» до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» згідно договору відступлення права вимоги № 112-МЛ від 26 листопада 2024 року (а.с. 36).
Згідно наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором вбачається, що нарахування процентів здійснювалися з 23.07.2024 (22.07.2024 року надання кредиту та нарахування комісії за надання кредиту) по 26.11.2024 року включно (а.с. 21-22). Нарахування процентів здійснювалось до 31.08.2020 року включно. Власного розрахунку первісним кредитором «Мілоан» суду не надано.
Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку та розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6803141 від 22.07.2024 року вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 40658,48 грн, яка складається із:
- 6000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 28368,48 грн - прострочена заборгованість за відсотками;
- 690 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту;
- 5600 грн - заборгованість по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання (а.с. 23-25). Також із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснювалось за стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 1,40% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (6000 х 1,4% = 84 грн). Відомостей про внесення платежів/погашення боргу відповідачем даний розрахунок заборгованості не містить.
Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направив на адресу відповідача вимогу (претензію) про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором.
Відомості про отримання відповідачем такої претензії в матеріалах справи відсутні.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відступлення ТОВ «Мілоан» свого права грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 підтверджується наявними у справі доказами.
Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судовий розгляд відбувається на засадах змагальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом установлено, що ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит та отримав від первісного кредитора кредитні кошти на суму 6000 грн шляхом зарахування на картку позичальника відповідно до умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про зарахування коштів, доказів протилежного суду не надано, однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яку прохає стягнути позивач.
Суд зазначає, що доводи відповідача, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, що наданий розрахунок заборгованості не може бути первинним документом, що підтверджує наявність заборгованості відповідача, то такі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.
Також твердження сторони відповідача про те, що він не пам`ятає, чи укладав 22.07.2024 року із ТОВ «Мілоан» кредитний договір та чи отримував на свою картку грошові кошти у сумі 6000 грн, є безпідставними та суперечать очевидним і доведеним фактам укладення договору та отримання від первісного кредитора кредитних коштів на банківську картку, що підтверджується наданими та дослідженими судом доказами.
Також наявними у матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає таке.
Як встановлено судом, на підставі договору, відповідач отримав споживчий кредит у сумі 6000,00 грн на строк на 345 днів. Дата надання (отримання) кредиту 22.07.2024 року. Дата остаточного погашення заборгованості 02.07.2025 року.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відтак, після спливу строку кредитування, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, товариство не мало правових підстав нараховувати плату за користування кредитом.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, проценти за весь період кредитування, починаючи із 23.07.2024 року нараховувались на підставі п. 1.5.2 Договору за ставкою 511,00 відсотків річних (процентна ставка у розмірі 1,4%), та з 07.08.2024 року по 26.11.2024 року нараховувалась на підставі п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору. Разом з тим, суд звертає увагу, що кредитний договір не містить положення про пункт 2.3.1.2 Договору, тобто взагалі відсутній, а відтак, нарахування процентів є неправомірним та підлягає перерахуванню.
За умовами кредитного договору сторони передбачили денну відсоткову ставку 1,15%, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 відсотків річних, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.
Щодо розміру процентної ставки, яка за кредитним договором становить 511% річних (згідно розрахунку заборгованості 1,4%) за весь строк кредитування суд зазначає таке.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, яким були внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування»:
доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %;
доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61- 4595сво25), Верховний Суд зазначив, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.
Також вказав, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.
За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.
Так, Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %;
Суд звертає увагу, що проценти за весь період строку кредитування нараховували за процентною ставкою 1,4%, яка в договорі визначена як 511,00 відсотків річних згідно п. 1.5.3 Договору. Відповідно до встановлених норм Закону, максимальна процентна ставка не повинна перевищувати розміру 1,5% (до 19 серпня 2024 року),
Також неоднозначні умови договору про розмір процентів тлумачаться на користь споживача: це визначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, де зазначено, що суд може без окремої вимоги споживача тлумачити нечіткі чи двозначні умови договору на його користь, що може призвести до стягнення меншого розміру процентів.
Отже, проценти слід обраховувати за період з дати початку строку кредитування 22.07.2024 року по 19.08.2024 року (дата завершення другого етапу дозволеного розміру процентної ставки) за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,4%, яка не перевищує максимальної дозволеної 1,5% за вказаний період.
Таким чином, суд вважає, що розмір процентів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача за користування кредитом за 345 календарних днів згідно розрахунку заборгованості за період з 22.07.2024 по 02.07.2025 року (кінцева дата повернення), становить 21396 грн, які обраховані:
- за період з 22.07.2024 року по 19.08.2024 року (включно) у сумі 2436 грн, які розраховані судом таким чином: 6000 грн (тіло кредиту) х 1,4% (процентна ставка, що не перевищує 1,5%) х 29 днів;
- за період з 20.08.2024 року по 02.07.2025 року у сумі 18960 грн, які розраховані судом таким чином: 6000 грн (тіло кредиту) х 1% (розмір дозволеної процентної ставки) х 316 днів.
В решті вимог про стягнення процентів слід відмовити за необґрунтованістю, що повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23.
Також щодо стягнення комісії за видачу кредиту за кредитним договором у розмірі 690,00 грн суд зазначає, що така комісія передбачена кредитним договором нараховується одноразово в момент видачу Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту. Така комісія за видачу є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань, а тому є правомірною та підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується стягнення неустойки та/або проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5600 грн суд зазначає, що вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення неустойки (штрафи, пені), у разі її нарахування включно з 24 лютого 2022 року за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19, згідно у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак, вимога про стягнення з відповідача неустойки та/або проценти за порушення грошового зобов`язання в розмірі 5600 грн задоволенню не підлягає, оскільки нараховані в період воєнного стану в Україні.
За таких обставин, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (штрафу) у зв`язку з її відмовою суд не вбачає.
Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, заборгованість не погасив, доказів погашення кредиту суду не надано, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 28086 грн, із яких заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту) 6000 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 21396 грн та комісія за надання кредиту у розмірі 690 грн.
При вирішенні питання щодо понесених сторонами судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом установлено, що при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позовні вимоги позивача задоволено частково. Заявлені позовні вимоги на суму 40658,48 грн, а задоволено на 28086,00 грн.
Із урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1839,13 грн (виходячи з розрахунку: 28086 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума витрат) / 40658,48 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Крім цього, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).
Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
На підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича; Акт № Д/29133 наданих послуг правової (правничої) допомоги, що є додатком до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; детальний опис наданих послуг до Акту № Д/29133 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2026 року у справі, про стягнення заборгованості за кредитним договором, боржник: ОСОБА_1 (а.с. 41-42).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до п. 2.3-2.5 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну годину складає 8000 грн. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг. Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.
Як вбачається із п. 6 Акту наданих послуг № Д/29133 від 15.07.2026 року, клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом одного року з моменту підписання Акту.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем становить 8000,00 грн, враховуючи рівень складності справи та реальності правничих витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 5526,23 грн ( виходячи з розрахунку: 28086 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 8000 грн (сума заявлених витрат на правничу допомогу) / 40658,48 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Разом з тим, відповідач заперечує щодо розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати є неспівмірними та явно завищеними. Прохає зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу до розумного та співмірного розміру.
За таких обставин, суд вважає за можливе обмежити належну до стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу, визначивши її у сумі 2500 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.
Керуючись статтями 7, 12, 76-80, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України; статтями 526, 612, 625, 628, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6803141 від 22.07.2024 року в розмірі 28086 (двадцять вісім тисяч вісімдесят шість) гривень, яка складається із:
- 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 21396 грн - заборгованість за відсотками;
- 690 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1839,13 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять гривень тринадцять копійок) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Сторони:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання (адреса для листування): АДРЕСА_2 .
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua