Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: оренди
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №369/7977/24
Суддя: Пінкевич Н. С.
Справа № 369/7977/24
Провадження № 2/369/1381/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
06.11.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді- Пінкевич Н.С.,
при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,
встановив:
У травні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що
29.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідністю «Черемшина 2012» та ОСОБА_1 було укладено Договір №310, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування 3 ліжка-місця для проживання в кімнаті АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3 Договору ціна оренди за користування 1 ліжком-місцем в гуртожитку на момент підписання цього Договору складає 1 520,00 грн за один календарний місяць та включає у себе компенсацію витрат на оплату комунальних послуг, фактичних витрат на утримання гуртожитку, прибудинкової території та обладнання.
Зазначає, що Договір був укладений 10.12.2021, але згідно п.16 Договору сторони погодили, що згідно з ч.3. ст.631 ЦК України умови Договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 01.11.2021. Зазначає, що після 31.12.2022 відповідач продовжила користуватися 3 ліжко-місцями в гуртожитку, а позивач не вимагав повернути ці ліжко-місця з оренди станом на дату подачі цього позову.
Зазначає, що між ними було укладено Договори №301 на оренду ліжко-місць в гуртожитку: від 31.05.2017 розмір орендної плати становив 1800,00 грн за оренду трьох ліжко-місць; від 18.01.2018 - розмір орендної плати становив 2715,00 грн за оренду трьох ліжко-місць; від 29.12.2018- розмір орендної плати становив 3330,00 грн за оренду трьох ліжко-місць; від 15.01.2020 - розмір орендної плати становив 4050,00 грн. за оренду трьох ліжко-місць; від 29.12.2020- розмір орендної плати становив 4050,00 грн. за оренду трьох ліжко-місць.
Зазначає, що період оренди за цими п`ятьма договорами сукупно склав з 31 травня 2017 року по 31 листопада 2021 року, тобто за весь період відповідач зобов`язаний був сукупно сплатити 311 760,00 грн., а сплачено ним було лише 216 632,06 грн., тобто заборгованість відповідача становить 95 127,94 грн.
Також позивач нарахував пеню у розмір 28 117,18 грн., 3%річниз у розмір 2539,54 грн., інфляційні втрати у розмір 3628,92 грн., разом 34 285,64 грн.
Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, унаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 122 485,93 грн., яка складається з суми основного боргу 96 180,00 грн., суми втрат від інфляції 7672,02 грн., 3-х процентів річних 4 404,13 грн., пені 14 229,78 грн.
Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами оренди у загальному розмірі 129 413,58 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 95 127,94 грн., пені у розмірі 28 117,18 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2539,54 та інфляційних втрат у розмірі 3628,92 грн. та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2024 відкрито позовне провадження за правилами спрощенного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача в своїх позовних вимогах просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У свої письмових поясненнях зазначила, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України вона втратила можливість належним чином сплачувати орендну плату. Також зазначила, що на даний час перебуває за межами України, у зв`язку з чим фактично не має можливості користуватися орендованими ліжко-місцями та виконувати зобов`язання зі сплати орендної плати.
З огляду на зазначені обставини відповідач просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини дійшов до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 29.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідністю «Черемшина 2012» та ОСОБА_1 було укладено Договір №310, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування 3 ліжка-місця для проживання в кімнаті АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3 Договору ціна оренди за користування 1 ліжком-місцем в гуртожитку на момент підписання цього Договору складає 1 520,00 грн за один календарний місяць та включає у себе компенсацію витрат на оплату комунальних послуг, фактичних витрат на утримання гуртожитку, прибудинкової території та обладнання.
Відповідно до ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла або уповноважена ним особа- передає або зобов`язується передати другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно зі ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла, а відповідно до ч.3 ст. 820 ЦК України така плата вноситься у строки, встановлені договором.
Відповідно до п.16 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року. При цьому сторони прямо погодили, що дія цього договору та строк оренди ліжко-місць не можуть бути продовжені автоматично, а договір вважається припиненим останнім днем строку його дії.
Крім того, у п. 16 договору сторони, керуючись частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України, погодили, що умови договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними з 01 грудня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Таким чином, сторони самостійно визначили строк дії договору та прямо виключили можливість його автоматичного продовження після 31 грудня 2022 року. Отже, з настанням зазначеної дати договір припинив свою дію, а саме по собі посилання позивача на те, що відповідач після закінчення строку дії договору продовжувала користуватися ліжко-місцями, не свідчить про продовження дії договору, оскільки це суперечить прямо погодженим сторонами умовам договору.
Доказів укладення між сторонами нового договору оренди після 31 грудня 2022 року або внесення змін до чинного договору щодо продовження строку його дії позивачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що договірні правовідносини сторін за вказаним договором існували у межах строку, визначеного пунктом 16 договору, а тому вимоги позивача можуть оцінюватися лише з урахуванням строку його дії та належного підтвердження заборгованості, що виникла в цей період.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі №911/121/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 та постановою Верховного суду від 13 березня 2024 року, витребувано на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради з незаконного володіння ТОВ «Журавлинка Плюс» будівлю гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що: «оскільки спірні гуртожитки були побудовані за державні кошти, є державною власністю та належали Корпорації «Украгропромбуд» на праві повного господарського відання, то відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» підлягали передачі у власність територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування;
КЖКП «Агропромбудіндустрія» незаконно заволоділо спірними гуртожитками, а в подальшому - ТОВ «Конвалія 2012», ТОВ «Черемшина 2012» та ТОВ «Журавлинка Плюс», зокрема, відповідно до протоколу загальних зборів засновників КЖКП «Агропромбудіндустрія» від 09.10.2012 створило ТОВ «Конвалія 2012» та ТОВ «Черемшина 2012», статутний капітал яких було сформовано шляхом відокремлення від КЖКП «Агропромбудіндустрія» спірних будівель гуртожитків, які (ТОВ «Конвалія 2012» та ТОВ «Черемшина 2012») у свою чергу в листопаді 2020 року на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу та протоколу загальних зборів оформили перехід права власності на спірні гуртожитки до ТОВ «Журавлинка Плюс», при цьому будь-яких обставин отримання цими особами спірного майна за плату, у тому числі відповідачем, судами встановлено не було;
- фактичне відчуження спірних гуртожитків 09.10.2012 від КЖКП «Агропромбудіндустрія» до ТОВ «Конвалія 2012» і ТОВ «Черемшина 2012» та подальше (23.11.2020) відчуження останніми спірного майна ТОВ «Журавлинка Плюс» здійснено з порушенням норм законодавства, у тому числі положень пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якими введено мораторій на відчуження у будь-який спосіб на користь фізичних чи юридичних осіб гуртожитків, які будувалися за державні кошти, до яких, за встановлених у справі обставин, належать і спірні гуртожитки».
Тобто спірний гуртожиток побудований за державні кошти та є об`єктом державної власності, а його подальше відчуження на користь юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Черемшина-2012», здійснювалося з порушенням вимог чинного законодавства.
10.01.2024 року здійснено державну реєстрацію права власності на зазначений гуртожиток за Вишневою міською територіальною громадою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
З огляду на наведене, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі №911/121/22 щодо правового статусу спірного гуртожитку та незаконності вибуття його з державної власності, є преюдиційними для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Таким чином, судом встановлено, що спірний гуртожиток, у якому розташовані передані відповідачу ліжко-місця, не перебував у законному володінні ТОВ «Черемшина 2012», а відчуження цього майна на користь приватних юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Черемшина 2012», було здійснено з порушенням вимог законодавства. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі № 911/121/22, яке набрало законної сили, та відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.
Відтак, укладення між ТОВ «Черемшина 2012» та відповідачем договорів оренди ліжко-місць у спірному гуртожитку саме по собі не свідчить про наявність у позивача законних правових підстав для передачі відповідного майна у користування та отримання за це орендної плати.
За змістом ст. 810 ЦК України право передавати житло у найм належить власнику житла або уповноваженій ним особі. Отже, для виникнення у наймодавця права вимагати від наймача внесення плати за користування житлом необхідною передумовою є наявність у нього відповідного речового права або повноважень, наданих власником такого майна.
Разом із тим позивачем не доведено, що на момент укладення договору від 29.12.2020 ТОВ «Черемшина 2012» було власником спірного гуртожитку або діяло як уповноважена власником особа. Навпаки, рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі №911/121/22 встановлено незаконність набуття приватними юридичними особами права на спірний гуртожиток та належність цього майна до державної власності з подальшим витребуванням його на користь Вишневої міської територіальної громади.
За таких обставин суд не може виходити лише з факту укладення сторонами договорів оренди та фактичного користування відповідачем ліжко-місцями як з достатньої підстави для стягнення заявленої позивачем плати, оскільки позивач не підтвердив наявність у нього права вимагати таку плату.
Посилання позивача на положення договорів щодо обов`язку відповідача сплачувати орендну плату, а також на положення ст.ст. 525, 526, 629, 815, 820 ЦК України не змінює наведеного висновку, оскільки зазначені норми передбачають належне виконання чинного договірного зобов`язання, однак не усувають необхідності встановлення у наймодавця законних підстав для передачі майна у користування та отримання плати за нього.
При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Таких належних та допустимих доказів на підтвердження права ТОВ «Черемшина 2012» вимагати від відповідача сплати орендної плати за користування спірним гуртожитком суду не надано.
За відсутності правових підстав для стягнення з відповідача основної суми заборгованості не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки їх нарахування є похідним від наявності основного грошового зобов`язання та його прострочення.
Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем його цивільних прав та законність заявлених до стягнення сум, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Черемшина 2012» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06 листопада 2026 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua