Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №759/13648/25
Суддя: Пінкевич Н. С.
Справа № 759/13648/25
Провадження № 2/369/15148/26
РІШЕННЯ
Іменем України
06.11.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
секретаря Худинець Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» про зобов`язання вчинити дії та визнання (розірвати) недійсним договору, відшкодування шкоди
в с т а н о в и в:
У червні 2025 року позивач звернулася до Ірпінського міського суду з даним позовом. В обґрунтування вимог позивачка вказує, що товариство здійснює нечесну комерційну діяльність щодо неї шляхом виставляння щомісячно рахунку на оплату по 8 куб.м холодної води при наявності лічильника та без врахування показників використаної води, що є необґрунтованим нарахуванням. Вона неодноразово направляла до відповідача з акти-претензії, листи щодо перерахунку, які залишились без жодного реагування, свого представника не направили до неї для перевірки вказаних нею фактів. Вказала, що їй виставлено нарахування на 373,79 куб.м води, а фактичний показник лічильника - 73,99 куб.м, тобто завищили та ненадані послуги з води та водопостачання на 299,80 куб.м. Тому відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ «Про порядок здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості» №127 від 06 лютого 2024 року перерахунок суми боргу станом на 15 червня 2025 року в розмірі 15973,34 грн. визнаний виконавцем.
Вказала, що ТОВ «Петропавлівське» станом на 04 грудня 2024 року немає дозволу на спеціальне водокористування, про що стверджує Державне агентство водних ресурсів України. На її звернення відповідач також не підтвердив/спростував отриману інформацію. Також товариство не має побудованого диспетчерського пункту збору показників приладів обліку води з функцією можливості інтеграції та передачі даних до інформаційної системи водопровідно-каналізаційного господарства від будинку АДРЕСА_1 , де вона проживає. Також в будинку не встановлені електронні лічильники обліку холодної води з антимагнітним захистом та з насадкою для дистанційного зняття показників в квартирах. Отже, договір, що був нею складений від 01 квітня 2023 року та надісланий товариству, не був ним скасований і підлягає розірванню в судовому порядку.
Вважає, що відповідач своїми незаконними діями порушив її немайнові права, а немайнова моральна шкода, яку вона оцінює в 50 000 грн. має бути відшкодована товариством у повному обсязі. Саме таких розмір шкоди обєктивно відображає її дійсні, глибокі моральні страждання, заподіяні протиправними діями, нечесною практикою відповідача, а саме те, що він вимагає оплату за ненадані послуги по її квартирі, не надав відповіді на її запити.
Просила суд:
зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» здійснити перерахунок шляхом зменшення оплати вартості за ненадані послуги з водопостачання, водовідведення на суму 15 973,34 грн.;
визнати (розірвати) недійсним договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, укладений ОСОБА_1 із ТОВ «Петропавлівське» від 01 квітня 2023 року;
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» на користь ОСОБА_1 спричинену немайнову моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2025 року ОСОБА_2 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2025 року (з урахуванням ухвали від 14 серпня 2025 року про виправлення описки) задоволено клопотання позивача та витребувано докази: у ТОВ «Петропавлівське» суму нарахування за послуги з постачання холодної води до квартири АДРЕСА_2 .
15 серпня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2025 року заявлений відвід визнано необгрунтованим та заяву про відвід передано на вирішення іншому судді.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 серпня 2025 року відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді.
21 серпня 2025 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу районного суду від 14 серпня 2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року ухвалу районного суду залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 року, справу № 759/13648/25 передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., у зв`язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_2 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі поданої заяви про відставку.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 27 травня 2026 року справу прийнято до провадження судді, призначено підготовче судове засідання.
30 червня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 . Вказала також, що рішенням суду по справі 369/5971/24 зобов`язано ТОВ «Петропавлівське» здійснити ОСОБА_1 перерахунок, шляхом зменшення оплати вартості за ненадані послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати в розмірі 6 438,16 грн по квартирі АДРЕСА_2 ; у задоволенні решти позову - відмовлено. Рішення набрало законної сили та залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року.
При розгляді даної справи суд встановив, що такий договір повинен бути укладений відповідно до п.16 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Саме відсутність належного правового оформлення відносин щодо надання послуг стала однією з підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок їй вартості ненаданих послуг. Предметом розгляду даної також є вимога про визнання недійсним договору від 01 квітня 2023 року, укладеного між нею та ТОВ. На її переконання, встановлені судом обставини мають значення для оцінки правомірності укладеного зазначеного договору. Якщо відповідач не підтвердив належними доказами свої повноваження щодо надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку, виникає питання щодо наявності законних підстав для укладення індивідуального договору із споживачем від 01 квітня 2023 року. Вищевказані обставини мають враховуватись і при розгляді даної справи.
17 липня 2026 року до суду надійшли додаткові докази, подані ОСОБА_1 . Зазначила, що посадовими особами органами державного нагляду (контролю) ГУ Держспоживслужби у Київській області встановлені порушення вимог законодавства ТОВ «Петропавлівське» при встановлені тарифів на водопостачання та водовідведення для населення с.Петропавлівська Борщагівка. Просила врахувати їх при прийнятті рішення.
15 липня 2026 року ТОВ «Петропавлівське» подали заперечення на клопотання (зареєстровані 21 липня 2026 року). Не погоджуючись з доводами позивачки вказали, що у акті перевірки контролюючим органом встановлено, що діючий тариф є економічно обґрунтованим та взагалі не покриває всіх витрат товариства, є нижчим від рівня реальної вартості. Позивачка не сплачує за отримані послуги з 2021 року. У даній справі включила період, по якому вже суд прийняв рішення. Додаткові докази подані з пропущеними строками. Просили врахувати заперечення та відмовити у задоволенні позову.
16 липня 2026 року ОСОБА_1 подала заперечення та пояснення. Додатково вказала, що Акт ГУ Держпродспоживслужби у Київській області та постанова, винесена за результатами державного контролю, безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі, оскільки містять відомості щодо законності формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, дотримання відповідачем вимог законодавства про ціни і ціноутворення та порядку формування тарифів. Представник ТОВ «Петропавлівське» не навів жодних доказів недостовірності або незаконності зазначених документів, а лише висловив незгоду з викладеними в них висновками, що саме по собі не є підставою для визнання таких доказів неналежними чи недопустимими. Також доводи про нібито недобросовісну процесуальну поведінку позивачки та про «подвійне стягнення» спростовуються рішенням суду у справі №369/5971/24, яке стосувалося іншого періоду нарахувань і було виконане відповідачем. Просила позов задоволити.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2026 року закрито підготовче судове засідання, призначений судовий розгляд.
У судове засідання позивачка не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
У судове засідання представник відповідача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки суду не повідомлені.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що у провадження суду перебувала цивільна справа 369/5971/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Петропавлівське» про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2025 року, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» здійснити ОСОБА_1 перерахунок, шляхом зменшення оплати вартості за ненадані послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати в розмірі 6 438,16 грн. по квартирі АДРЕСА_2 .
За ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній чи адміністративній справі (що набрало законної сили), не доказуються повторно в іншій справі, в якій беруть участь ті самі особи.
При розгляді справи, судом встановлено було наступне: «01 березня 2024 року, позивач звернулася до ТОВ «Петропавлівське» з інформаційним запитом, намагалася отримати належним чином оформлений документ на зменшення нарахувань за ненадані послуги з постачання холодної води, з водовідведення та абонентської плати на суму 6 438,16 грн. по її квартирі АДРЕСА_2 , починаючи із 01 грудня 2021 року по 01лютого 2024 р.
До інформаційного запиту позивач додала Акт обстеження лічильника на холодну воду складеного директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО ПЕК» Баклан Сергієм Григоровичем від 29.02.2024 р., підписи скріплені печаткою зазначеного підприємства. Оскільки вказане підприємство надає послуги з утримання будинку за АДРЕСА_1 та прибудинкової території, яке здійснює обслуговування та ремонти внутрішньо-будинкової системи із водопостачання та водовідведення. В Акті обстеження вказано що станом на 29.02.2024 року було спожито холодної води 00058 куб. м., тобто 58 куб. м.
Також, 01 березня 2024 року, позивач склала Акт-претензію із розрахунком, про зменшення нарахувань за ненадані послуги з постачання холодної води, з водовідведення та абонентської плати на суму 6 438,16 грн. по її квартирі АДРЕСА_2 .
Запит, Акт обстеження лічильника на холодну воду та Акт-претензію надіслала на електронну пошту ТОВ «Петропавлівське» petrop-maik@ukr.net. В запиті просила здійснити перерахунок та надіслати відповідь на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 до 08 березня 2024р.
Але, станом на 08 квітня 2024 року, її права не були відновлені ТОВ «Петропавлівське», не було здійснено перерахунку про зменшення нарахувань за ненадані послуги з постачання холодної води, з водовідведення та абонентської плати на суму 6 438,16 грн. по квартирі АДРЕСА_2 на підставі Акту-претензії та Акту обстеження лічильника, а також взагалі не було надіслано відповіді, в тому числі і на її електронну пошту».
На виконання даного рішення, ТОВ «Петропавлівське» видало наказ №6-В від 15 квітня 2026 року, яким здійснили сторнування заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 6 438,16 грн. на виконання рішення суду, проведено оплату судового збору в розмірі 968,96 грн.; починаючи з 01.05.2026 здійснювати нарахування за послуги водопостачання та водовідведення за встановленими нормами споживання з урахуванням коефіцієнту сімейності, затвердженого на території громади.
При розгляді даної справи встановлено, що ОСОБА_1 знову звернулась до відповідача з аналогічними вимогами, але за інший період.
Так, 28 травня 2025 року ОСОБА_1 склала Акт-претензію із розрахунком, про зменшення нарахувань за ненадані послуги з постачання холодної води, з водовідведення та абонентської плати на суму 15 937,36 грн. по квартирі АДРЕСА_2 .
07 червня 2025 року звернулась з інформаційним запитом та намагалася отримати розрахунок з водопостачання та водовідведення з урахуванням Акту-претензії про зменшення нарахувань за ненадані послуги з постачання холодної води, з водовідведення та абонентської плати на 293,79 куб.м води станом на 01 травня 2025 року по її квартирі АДРЕСА_2 .
Запит, Акт-претензію надіслала на електронну пошту ТОВ «Петропавлівське» petrop-maik@ukr.net. В запиті просила здійснити перерахунок та надіслати відповідь на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 до 13 червня 2025 року.
Вказує, що станом на 19 червня 2025 року, її права не були відновлені ТОВ «Петропавлівське», не було здійснено перерахунку про зменшення нарахувань за ненадані послуги з постачання холодної води, з водовідведення та абонентської плати на 299,80 куб.м води за холодну воду - 7788,80 грн. та за водовідведення - 8184,54 грн.; разом переплата складає 15 973,34 грн.
Згідно ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії.
Порядок здійснення забору проб та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання природного газу затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.
У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2024 року №127 «Про порядок здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості» частин 3, 4, 7 зазначено, що «У разі ненадання послуги, надання не в повному обсязі або невідповідної якості виконавець зобов`язаний протягом одного місяця, що настає за розрахунковим періодом, самостійно здійснити перерахунок згідно з вимогами цього Порядку, а також сплатити споживачеві неустойку (штраф) у порядку та розмірі, що визначені законодавством або договором.
Станом на момент судового розгляду справи відповідач не надав відповіді на вимоги, викладені в акті-претензії, а відтак в силу положень ч. 7 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі вимоги вважаються визнаними відповідачем.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів відповідач здійснив перерахування та зменшив нарахувань на суму 6 438,16 грн. по квартирі позивача № 5 будинку АДРЕСА_1 на підставі Акту-претензії та Акту обстеження лічильника - станом на 29.02.2024 року показник лічильника становив 58 куб.м - сума 6438,16 грн..
Станом на 01 червня 2025 року фактично нарахування здійснювалось на 299,80 куб.м, показники лічильника становив вже 73,99 куб.м - на суму 15973,34 грн. З поданого розрахунку вбачається, що і перший раз, і другий раз ОСОБА_1 визначала обсяг з загальної цифри нарахованих кубів (перший раз з 248,38 куб.м) зменшивши на фактичний показник лічильника (перший раз 58 кубм.). На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що при поточному розрахунку позивачка включила вже враховані судом 58 куб. і суму 6438,16 грн. Доказів того, що після 29 лютого 2024 року позивачка використала з о куб.м. і до 73,99 куб.м матеріали справи не містять.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги частково та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» здійснити позивачу перерахунок, шляхом зменшення оплати вартості за ненадані послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати на 35,43 куб.м (299,80 куб.м - 248,38 куб.м - 15,99 куб.м) (фактичне використання 15,99 куб.м (73,99 - 58) в розмірі 1887,71 грн. (35,43х25,98 + 35,43х27,30) по квартирі АДРЕСА_2 .
Також суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОПАВЛІВСЬКЕ» з 23 січня 2026 року за розпорядженням № 47 КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ визначено підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Київської області в особливий період та є суб`єктом господарювання, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на території Борщагівської ОТГ Бучанського району Київської області.
Товариство діє на підставі Ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення серії АВ №582482, виданої КИЇВСЬКОЮ ОБЛАСНОЮ ДЕРЖАВНОЮ АДМІНІСТРАЦІЄЮ 31.05.2011 року, яка Листом Департаменту житлово комунального господарства та енергоефективності Київської обласної державної адміністрації № 01-10/536 від 08.04.2020 року визначена, як безстрокова, та Рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №12 від 20 серпня 2013 року «Про надання ТОВ «ПЕТРОПАВЛІВСЬКЕ» повноважень Замовника з проектування, будівництва та експлуатації мереж водопостачання, водовідведення та інших мереж від імені Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради з метою задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності, надання послуг водопостачання та водовідведення» зі змінами та доповненнями, внесеними Рішенням Борщагівської сільської ради № 34-4 VIII від 12.02.2021 року.
Вищевказані рішення не оспорювались позивачем при розгляді справи, є чинним та діючими, тому суд критично оцінює посилання позивача на неправомірність надання відповідачем послуг.
Щодо моральної шкоди.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважає, що її право порушене неправомірними діями відповідача, чим їй було завдано моральної шкоди.
За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що її було завдано моральної шкоди неправомірними діями відповідача, оскільки вона зазнавала фізичного болю протягом двох років, було порушено нормальний спосіб життя, вона була вимушена здійснювати додаткові зусилля для захисту свої прав, шляхом неодноразових звернень.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Розмір такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи вищенаведене, суду необхідно надати оцінку змісту деліктного зобов`язання між відповідачем та позивачкою, за яким нездійснення перерахунку за житлово-комунальні послуги, знаходиться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із понесеними позивачкою моральними стражданнями. Виключно в такому випадку позовні вимоги можуть бути задоволені.
Однак, позивачкою не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку із незаконними, на думку позивача, діями відповідача та ушкодженням здоров`я позивача, фізичними чи моральними стражданнями. Суду не надано жодного доказу заподіяння моральної шкоди позивачу з вини відповідача. Тому вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про визнання (розірвання) недійсним договору про надання послуг.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підтвердження доводів укладення договору ОСОБА_1 надала копію договору від 01 квітня 2023 року про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (а.с.12-14).
Даний договір містить підпис ОСОБА_1 та не містить ні підпису, ні печатки ТОВ «Петропавлівське».
У матеріалах справи відсутні будь-які докази підписання даного договору з боку відповідача, або визнання його умов. Також позивачка не надала доказів надсилання договору відповідачу та отримання відповідачем такого примірника договору.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому, право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 627 та ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 24 квітня 2020 року (справа № 522/25151/14-ц) зроблено висновок щодо застосування статті 215 ЦК України та вказано, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.
Враховуючи подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачка взагалі не надала суду доказів укладення у встановленому порядку договору від 01 квітня 2023 року. Зважаючи, що позивач не довів своїх позовних вимог, тому підстави чи для визнання правочину недійсним чи розірвання договору відсутні.
У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» про зобов`язання вчинити дії та визнання (розірвати) недійсним договору, відшкодування шкоди - задоволити частково.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Петропавлівське» здійснити перерахунок шляхом зменшення оплати вартості за ненадані послуги з водопостачання, водовідведення на суму 1887,71 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім грн. 71 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2026 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua