Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №358/2325/26 — Богуславський районний суд Київської області

Суд: Богуславський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №358/2325/26

Суддя: Лебединець Г. С.

Справа № 358/2325/26 Провадження № 2-о/358/153/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

присяжних Зубченко І.Г., Капко Т.Б.

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.

за участю: лікаря-психіатра ОСОБА_1 , представників заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законного представника – ОСОБА_4 , адвоката Божка М.І., прокурора Олефіренка С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою лікаря-психіатра КНП БМР «Богуславська центральна лікарня» Кириченко Т.М., заінтересовані особи Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Богуславської міської ради, «Центр надання соціальних послуг» Богуславської міської ради про надання ОСОБА_5 психіатричної допомоги у вигляді проведення психіатричного огляду у примусовому порядку,-

В С Т А Н О В И В:

04.11.2026 лікар-психіатр КНП БМР «Богуславська ЦЛ» ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про надання ОСОБА_5 психіатричної допомоги у вигляді проведення психіатричного огляду у примусовому порядку.

Заяву мотивовано тим, що до лікаря-психіатра від представника Служби у справах дітей та сім`ї Калінської О.А. надійшла інформація про те, що в ході проведення оцінки рівня безпеки дітей ОСОБА_5 за місцем її проживання в АДРЕСА_1 , остання була виявлена з наявними ознаками неадекватної поведінки, що становить загрозу для дітей. Про стан ОСОБА_5 було невідкладно повідомлено лікаря-психіатра. По прибуттю за місцем мешкання ОСОБА_5 лікарем було виявлено достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, зокрема, її дітей. ОСОБА_5 неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку із погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Наявність психічного розладу підтверджує психічний стан, а саме: неадекватна поведінка, розірваність мислення. ОСОБА_5 зазначала, що боїться вживати їжу, яку приготувала її матір, оскільки вважає її отруєною. На пропозицію лікаря пройти психіатричний огляд в добровільному порядку ОСОБА_5 відмовилася.

В судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала та просила суд їх задовольнити, оскільки є достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_5 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Додатково зазначила, що ОСОБА_5 перебуває під наглядом в кабінеті психіатра з 2004. За цей час вона проходила амбулаторне лікування, стаціонарне в КОКЛ №2 в с.Ворзель в 2004; у КНП КОР «ОПНМО» - у 2009 році двічі, у 2016 та 2023 р.р. Після останнього стаціонарного лікування амбулаторно приймала відповідні препарати. Протягом останнього часу підтримуюче лікування не приймала, ніде не працює. В результаті психічний стан хворої прогресивно погіршується: збуджена, багатослівна, вночі не спить, здійснює безглузді вчинки, які можуть нанести шкоду дітям; постійно бігає по будинку, не усвідомлює зміст поставленого запитання, мова розірвана, являє собою набір не зв`язаних між собою фраз, позбавлених логіки. З цих підстав просить вимоги заяви задовольнити.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_5 – її матір ОСОБА_4 повідомила, що приблизно два місяці у її дочки, яка має психічне захворювання, загострилася хвороба, яка проявляється в агресивній поведінці щодо неї, погрозах вбити, підпалити будинок, фобіях, що вона перестала їсти та боїться, що її отруять. Протягом останніх двох місяців саме вона – ОСОБА_4 здійснювала догляд за дітьми ОСОБА_5 , які є її онуками. Зазначила, що дочка припинила приймати ліки, які прописані лікарем-психіатром, у зв`язку із чим відбулося загострення її психічного захворювання. Просить вимоги заяви задовольнити.

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Богуславської міської ради – Калінська О.А., зазначила, що до Служби 03.11.2026 надійшло усне повідомлення від дирекції ОЗО Богуславський ліцей №2 щодо незрозумілої поведінки матері дітей ОСОБА_6 , 2019 року народження та ОСОБА_7 , 2021 року народження – ОСОБА_5 , які мешкають в АДРЕСА_1 . В присутності працівників закладу освіти ОСОБА_5 висловлювалася неадекватно, незрозуміло. Зокрема вона прийшла забрати молодшого сина із закладу близько 9 години ранку і сказала, що у неї «є ліхтарик і вони зараз підуть під міст до річки». На підставі вказаного повідомлення було невідкладно сформовано виїзну команду для проведення Оцінки рівня безпеки дітей. По прибуттю за місцем мешкання ОСОБА_5 , комісія виявила двох малолітніх дітей 2019 та 2021 р.р. народження, які проживають разом із нею та бабусею ОСОБА_4 . Остання повідомила, що близько двох місяців у її дочки, яка має психічне захворювання, загострилася хвороба. ОСОБА_5 поводиться агресивно, погрожує вбити матір, підпалити будинок, боїться їсти. Весь цей час за дітьми доглядає ОСОБА_4 . При спілкування із членами комісії ОСОБА_5 висловлювалася незрозуміло, швидко змінювала тему на кардинально іншу. В кімнаті, де вона мешкає, суцільний безлад, речі розкидані, вікна відчинені. ОСОБА_5 розкидувала речі, швидко пересувалася по кімнаті. Комісією було встановлено, що поведінка ОСОБА_5 викликає занепокоєння через наявні ознаки неадекватної поведінки, що становить загрозу для дітей. З цих підстав вимоги заяви вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник «Центру надання соціальних послуг» Богуславської міської ради – Ковальова Н.В. зазначила, що вимоги заяви лікаря-психіатра вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Підтвердила факти, виявлені комісією 03.11.2026 в ході проведення Оцінки рівня безпеки дітей за місцем проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку – адвокат Божок М.І. зазначив, що вимоги заяви вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки судовим розглядом встановлено потребу ОСОБА_5 у психіатричній допомозі у примусовому порядку.

Прокурор Олефіренко С.В. в судовому засіданні зазначив, що вимоги заяви вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судове засідання ОСОБА_5 не з`явилася, в матеріалах справи наявна інформація лікаря-психіатра про неможливість участі хворої в судовому засіданні через загострення психічного захворювання. В судовому засіданні лікар ОСОБА_1 пояснила, що хвора не може фізично прибути до приміщення суду для участі в судовому засіданні. Крім того, її участь в режимі відеоконференції є неможливою. Така неможливість обумовлена рецидивом наявного у неї психічного захворювання, через яке вона не здатна усвідомлено сприймати перебіг судового засідання.

Судом, з урахуванням думки учасників судового провадження, протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою, оскільки в судовому засіданні приймають участь законний представник ОСОБА_5 – ОСОБА_4 та адвокат Божок М.І. та формальне забезпечення присутності хворої в судовому засіданні не відповідатиме суті процесуальної гарантії щодо участі у розгляді справи.

Заслухав пояснення учасників справи, дослідив матеріали справи суд вважає що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

03.11.226 до лікаря-психіатра від представника Служби у справах дітей та сім`ї Калінської О.А. надійшла інформація про те, що в ході проведення оцінки рівня безпеки дітей ОСОБА_5 за місцем її проживання в АДРЕСА_1 , остання була виявлена з наявними ознаками неадекватної поведінки, що становить загрозу для дітей.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 не дає добровільної згоди на проведення її психіатричного огляду.

Відповідно до висновку лікаря-психіатра КНП БМР «Богуславська ЦЛ» ОСОБА_1 від 04.11.2026, є достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_5 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє дії, що являють собою безпесередню небезпеку для оточуючих, завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Відповідно до п. 9 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Закон України «Про психіатричну допомогу»визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу», забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

Як передбачено ч. 1 ст. 340 ЦПК України, у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 2ст. 340 ЦПК України).

Згідно положеньст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.

У судовому засіданні встановлено, що поведінка ОСОБА_5 по відношенню до оточуючих є небезпечною.

Так, необхідність проведення психіатричного огляду зумовлюють факти, які, за висновком лікаря-психіатра, можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, завдасть значної шкоди своєму здоров`ю, у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні заяви по суті, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо застосування статті 8 Європейської конвенції з прав людини –«Право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції».

Так, втручання держави у приватне життя повинно відповідати наступним критеріям: втручання має відбуватись згідно із законом; втручання повинно мати легітимну мету; необхідність такого втручання у демократичному суспільстві.

Зокрема, Європейський суд неодноразово стверджував, що будь-яке втручання державної влади у право особи на повагу до приватного життя і кореспонденції має відбуватись згідно із законом. Цей вислів не лише встановлює вимогу відповідності до національного законодавства, але й вимагає його якості і сумісності із принципом верховенства права (Halford проти Сполученого Королівства, § 49).

Національне законодавство повинне бути чітким, передбачуваним і належно доступним (Silver і Інші проти Сполученого Королівства, § 87). Це включає достатню передбачуваність, аби особи були спроможні діяти згідно із законом, а також чітке розмежування обсягу дискреційних повноважень державних органів.

Вимога ясності застосовується обсягу дискреційних повноважень, якими наділені державні органи. Національне право повинне розумно ясно визначати обсяг і спосіб реалізації відповідних повноважень, покладених на державні органи, аби гарантувати особам мінімальний рівень захисту, яким вони наділені у демократичному суспільстві відповідно до принципу верховенства права (Piechowicz проти Польщі, § 212).

Законність також вимагає наявності належних гарантій того, що права особи, закріплені у статті 8, поважатимуться. Відповідальність держави за захист приватного і сімейного життя часто включає позитивні зобов`язання, що забезпечують належну увагу на національному рівні до прав, закріплених у статті.

Другим критерієм втручання держави в приватне життя особи є переслідування таким втручанням законної мети.

Стаття 8 § 2 перераховує законні цілі, які можуть виправдовувати обмеження прав, захищених статтею 8: “в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб”. Нещодавно Суд зауважив, що його практика цілком консолідована, коли він перевіряє існування законної мети у розумінні другої частини статтей 8 і 11 Конвенції (S.A.S. проти Франції [ВП], § 114).

Третім критерієм втручання – чи є втручання необхідним у демократичному суспільстві.

Аби встановити, чи конкретне втручання у статтю 8 є “необхідним у демократичному суспільстві”, Суд зважує інтереси держави-учасниці супроти права заявника. У перших і провідних справах стосовно статті 8 Суд пояснив, що у даному контексті вислів “необхідний” не має такої гнучкості, як “корисний”, “розумний” або “бажаний”, а натомість передбачає існування “нагальної суспільної потреби” у даному втручанні. Саме державні органи повинні зробити первинну оцінку існування нагальної суспільної потреби у кожному випадку; відповідно, їм надається можливість розсуду. Проте їхнє рішення залишається предметом для перегляду з боку Суду. Обмеження гарантованого Конвенцією права не може вважатись “необхідним у демократичному суспільстві”, підмурками якого є толерантність і терпимість, якщо тільки, поміж іншим, це втручання не буде пропорційним до законної мети, що переслідується (Dudgeon проти Сполученого Королівства, §§ 51-53).

Тому Суд стверджував, що визначаючи, чи оспорювані заходи були “необхідними у демократичному суспільстві”, він визначатиме, чи у світлі сукупності обставин справи причини, наведені на виправдання таких заходів, були належними і достатніми стосовно переслідуваних цілей (Z проти Фінляндії, § 94). Суд роз`яснив цю вимогу, пояснюючи, що поняття “необхідності” у розумінні статті 8 означає, що втручання має відповідати нагальній суспільній потребі і, зокрема, повинне залишатись пропорційним до законної мети, що переслідується. Визначаючи, чи є втручання “необхідним”, Суд розгляне можливість розсуду, залишену за державними органами, але обов`язком саме держави-відповідача є доведення наявності нагальної суспільної потреби, що спричинила втручання (Piechowicz проти Польщі, § 212). Суд нагадав керівні принципи визначення можливості розсуду у справі Paradiso і Campanelli проти Італії [ВП], §§ 179-184).

Стосовно загальних заходів, вжитих державою, практика Суду свідчить, що для встановлення пропорційності загального заходу Суд має перш за все оцінити законодавчий вибір, що був його підставою. У зв`язку з цим якість перегляду з боку парламенту і судової влади необхідності заходів є вкрай важливою, адже якби загальний захід залишився без контролю, це спричинило б ризик зловживання, і саме держава повинна першою оцінити цей ризик (Animal Defenders International проти Сполученого Королівства [ВП], § 108).

Так суд враховує, що розгляд даної справи проведений згідно із процесуальним законом та регламентований ст. 340-342 ЦПК України.

Так, втручання у приватне життя ОСОБА_5 з боку держави переслідує законну мету – встановлення наявності або відсутності у неї психічного розладу, відбувається в інтересах громадської безпеки, для запобігання вчинення з її боку правопорушень, для захисту її здоров`я, для захисту прав і свобод інших осіб, зокрема її малолітніх дітей, які стають свідками неправомірної поведінки їх матері.

Крім того, таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві, тобто передбачає існування “нагальної суспільної потреби” у даному втручанні, яка підтверджується обставинами справи, зокрема поведінкою ОСОБА_5 у суспільстві і в родині, та причини, наведені на виправдання таких заходів, є належними і достатніми стосовно переслідуваних цілей, тобто втручання є пропорційним до законної мети, що переслідується.

З огляду на зазначене, зібрані у справі докази дають підстави для задоволення заяви про призначення психіатричного огляду ОСОБА_5 у примусовому порядку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.3-5, 76-92, 95, 258-259, 264-265, 293-294, 339-342, 352, 354-355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Надати дозвіл на проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Обласне психіатрично - наркологічне медичне об`єднання».

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.С.Лебединець

Присяжні І.Г.Зубченко

Т.Б.Капко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua