Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №357/3116/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №357/3116/26

Суддя: Сомок О. А.

Справа № 357/3116/26

Провадження № 2-др/357/124/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Сомок О. А. ,

при секретарі – Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Біла Церква заяву представника позивача адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у цивільній справі №357/3116/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла заява представника позивача адвоката Дейнеки С.Л. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу. Заявник просить поновити строк для подання заяви, ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2026 позов задоволено частково. На користь позивача стягнуто 132086,55 грн майнової шкоди, 5000,00 грн моральної шкоди та судові витрати в розмірі 1352,86 грн. Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу цим рішенням не вирішено.

Заявник зазначає, що під час судових дебатів 14.08.2026 представник позивача повідомив про неможливість подати докази витрат до закінчення дебатів і заявив про їх подання після ухвалення рішення. Також посилається на відсутність позивача та його представника під час проголошення рішення, направлення судового рішення через систему «Електронний суд» 25.08.2026 та просить поновити процесуальний строк.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частинами третьою, четвертою цієї статті додаткове рішення ухвалюється тим самим складом суду в порядку, передбаченому для ухвалення рішення.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення дебатів сторона зробила відповідну заяву.

Частина друга статті 246 ЦПК України передбачає, що у визначеному нею випадку суд призначає засідання для вирішення питання про судові витрати не пізніше двадцяти днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

04.11.2026 сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, судом встановлено таке.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 132086,55 грн майнової шкоди, 5000,00 грн моральної шкоди та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1352,86 грн. Зазначеним рішенням питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, при цьому у позові зазначалось, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Вирішуючи питання про поновлення строку подання доказів витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що представник позивача до закінчення судових дебатів, 14.08.2026, повідомив про намір подати відповідні докази після ухвалення рішення суду.

Рішення у справі ухвалено 19.08.2026 за відсутності позивача та його представника. Його копію представник отримав через підсистему «Електронний суд» 25.08.2026, тобто після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а вже 26.08.2026 подав заяву з відповідними доказами.

Ураховуючи наведені обставини, зокрема завчасне повідомлення про намір подати докази та звернення до суду наступного дня після отримання рішення, суд визнає причини пропуску строку поважними та відповідно до статті 127 ЦПК України вважає наявними підстави для його поновлення.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те, як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення не було вирішено питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, це питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до частин 1 та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат заявником надано договір №16 про надання правничої допомоги від 04.04.2025, укладений між адвокатським бюро «Сергія Дейнеки» та ОСОБА_1 , а також додаток №1 до зазначеного договору від 16.02.2026. Додатком передбачено надання правничої допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а вартість послуг визначається відповідно до акта правничої допомоги. В додатку також передбачено розрахунки між адвокатом та клієнтом на підставі рахунку й акта.

Разом з тим, доданий до заяви акт від 25.08.2026 у заголовку містить посилання на договір №33 від 25.11.2024, а в його тексті клієнтом зазначена ОСОБА_3 . Це інші реквізити договору та інша особа, ніж у договорі №16 і додатку №1, якими заявник обґрунтовує витрати ОСОБА_1 . Водночас у реквізитах сторін наприкінці акта зазначено ОСОБА_1 . Така внутрішня суперечність у документі не дозволяє визначити, до якого саме договору та клієнта належить перелік послуг у цьому акті та вартість виконаних робіт. Сам перелік послуг за наявності невідповідності реквізитів акта не підтверджує належним чином, що ці послуги надані саме позивачу ОСОБА_1 за договором №16 у справі №357/3116/26.

Суд також враховує, що заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, тоді як у поданому акті зазначено вартість правничої допомоги 11500,00 грн. Саме по собі заявлення до відшкодування меншої суми не є порушенням, проте не усуває необхідності встановити документально підтверджений обсяг витрат, пов`язаних з даною конкретною справою.

Отже, наданими заявником документами підтверджується існування договірних відносин між позивачем та адвокатським бюро, однак належного та достовірного підтвердження вартості правничої допомоги, наданої ОСОБА_1 саме у цій справі за договором №16 від 04.04.2025, суду не надано.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості зробити висновок про те, що заявлені витрати на правничу допомогу були реальними і ОСОБА_1 їх понесе фактично.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши надані заявником докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що не доведено належними та достатніми доказами факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу або обов`язку їх сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, а також заявленого до відшкодування розміру таких витрат.

За таких обставин підстави для покладення зазначених витрат на відповідача відсутні і у задоволенні заяви про розподіл судових витрат слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Дейнеки Сергія Леонідовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн - відмовити.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. А. Сомок

Оригінал: reyestr.court.gov.ua