Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №686/18269/26
Суддя: Топчій Т. В.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18269/26
Провадження № 33/820/858/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Ланкевич К.С., захисника Бейлика М.Б. апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Бейлика М.Б. на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хмельницького, жителя АДРЕСА_1 , українця,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
встановила:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 о 16 год. 13 хв. 10 червня 2026 року по вул.Зеньковського, 68, у м.Хмельницькому керував транспортним засобом марки та моделі «Fiat Punto», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло) та, всупереч вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник Бейлик М.Б. просять постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2026 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стверджують, що працівник поліції обґрунтовує зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 тим, що пасажир нібито не був пристебнутий ременем безпеки під час руху. Водночас сам працівник поліції повідомив, що штраф за вказане порушення накладатися не буде, у зв`язку з чим виникає питання щодо фактичної мети такої зупинки. Крім того, матеріали справи не містять жодного відеозапису, який би підтверджував, що під час руху автомобіля пасажир дійсно не був пристебнутий ременем безпеки.
Зазначають про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, його поведінка була адекватною та відповідала обстановці. Щодо тремтіння рук у ОСОБА_1 , він пояснив, що це зумовлено наявним у нього захворюванням, що підтверджується відповідними медичними документами.
Окрім того, суддя, ухвалюючи оскаржувану постанову, не перевірила, чи відповідали дії лікаря ОСОБА_2 вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Зокрема, відповідно до вимог зазначеної Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння у закладах охорони здоров`я проводиться лікарем такого закладу, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Таке тематичне вдосконалення обов`язково включає опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, пакування, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх зазначених процедур.
Водночас матеріали справи не містять жодних доказів того, що лікар ОСОБА_2 пройшла відповідне тематичне вдосконалення та мала необхідну підготовку для проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. Суд першої інстанції не з`ясував цих обставин та не перевірив належним чином дотримання лікарем установленого порядку проведення огляду. За таких умов виникають обґрунтовані сумніви щодо дотримання процедури огляду та, відповідно, достовірності й обґрунтованості висновку лікаря ОСОБА_2 від 10 червня 2026 року.
Сторона захисту вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 фізіологічних особливостей організму, які унеможливлювали здачу ним біологічного матеріалу (сечі) для проведення тестування. Такий висновок фактично ставить проведення огляду виключно в залежність від здатності ОСОБА_1 надати відповідний біологічний матеріал та покладає на нього відповідальність за неможливість завершення огляду.
Наголошують на тому, що відповідно до п.11 розділу ІІІ інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Тобто закон, на думку сторони захисту, не містить вимог до водія здати біологічне середовище лише у вигляді сечі. Водночас лікар не запропонувала ОСОБА_1 отримати інші зразки біологічного середовища.
Окрім того, пунктом 12 Інструкції передбачено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо у обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ. Всупереч цьому, здати кров ОСОБА_1 лікар теж не запропонував.
Сторона захисту також звертає увагу на невідповідність часу, зазначеного в акті огляду № 778 та висновку щодо результатів медичного огляду, фактичному часу проведення відповідних процедур, зафіксованому на нагрудних відеореєстраторах працівників поліції. Згідно з актом № 778, огляд було проведено о 17:00 год., при цьому в акті вже зазначені результати вимірювання артеріального тиску, пульсу та огляду зіниць. Водночас із відеозаписів нагрудних камер працівників поліції вбачається, що фактичне вимірювання артеріального тиску, пульсу, огляд зіниць та перевірка реакції здійснювалися лише о 18:44 год., тобто більш ніж через дві години після доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я (о 16:40 год.) та майже через три години після виявлення підстав для проведення огляду.
Більше того, на відеозаписі зафіксовано, що о 18:46 год. 10 червня 2026 року працівник поліції лише підписує акт № 778 та висновок, які, згідно з їхнім змістом, нібито були складені ще о 17:00 год. Таким чином, наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності зазначеного в документах часу проведення огляду та фактичної послідовності його здійснення. При цьому відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції поліцейський зобов`язаний забезпечити доставлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду.
Вказані обставини, на думку захисту, є підставою для скасування постанови суду із закриттям провадження по справі.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи захисник Бейлик М.Б. та Паньков А.С. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.
Заслухавши сторону захисту, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Мотиви суду.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів адміністративної справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, а саме у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, на підставі даних, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689387 від 10 червня 2026 року (а.с.1-2); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 червня 2026 року (а.с.4), висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 червня 2026 року (а.с.5); відеозаписів з нагрудних камер поліцейського (а.с.7).
Проте, аналіз цих доказів судом апеляційної інстанції, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення та винесеної за результатами його розгляду постанови суду, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки у закладі охорони здоров`я не зміг здати зразки біологічного середовища, а саме сечі, на аналіз, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП та передбачений затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735 і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
Згідно ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).
Відповідно до п.6 розділу ІІІ даної Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу є обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння (п.7). Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п.11). Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у п.12 цього розділу (п.12).
Отже, виходячи із зазначених норм, огляд на стан наркотичного сп`яніння здійснюється у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я, куди поліцейський забезпечує доставку особи, яка має ознаки наркотичного сп`яніння, з обов`язковим проведенням лабораторного дослідження.
Як вбачається із відеозапису події, ОСОБА_1 погодився на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та проїхав до медичного закладу КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради. У закладі охорони здоров`я медичний працівник запропонував йому здати біологічний матеріал (сечу) для відповідних досліджень, чого він зробити не зміг у зв`язку з фізіологічними особливостями організму. При цьому, даним відеозаписом зафіксовані неодноразові спроби ОСОБА_1 здати такий біологічний матеріал. Незважаючи на неможливість здачі біологічного матеріалу на дослідження (сечі), медичним працівником не було запропоновано надати інші (альтернативні) зразки біологічного середовища, а саме ті, які передбачені положеннями пункту 11 (слина та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук). У разі неможливості в обстежуваної особи взяти зразки таких біологічних середовищ для дослідження використовується кров, яка також відбирається у разі перебування особи у непритомному стані після ДТП.
Отже, апеляційний суд вважає, що наведений порядок дотриманий не був, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_1 було відібрано (чи запропоновано здати) зразки іншого біологічного середовища, крім сечі, з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння або докази його відмови здати такі зразки. При цьому, фізіологічна неспроможність надати необхідну кількість матеріалу для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, у даному випадку, не може свідчити про те, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від проходження огляду на стан сп`яніння.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
Отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 – Бейлика М.Б. підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247 ч. 1 п.1, ст. ст. 283, 284, 294 КУпАП, суддя –
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну захисника скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Бейлика М.Б. задовольнити.
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, – скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua