Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №450/5942/24 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №450/5942/24

Суддя: Крайник Н. П.

Справа № 450/5942/24 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/3791/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

з участю: представника ГУ ДПІ у Львівській області –

Іванейко Я..Я., представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової інспекції у Львівській області на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової інспекції у Львівській області, Пустомитівського відділу держаної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Вагера Наталія Богданівна про зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з вилученням запису щодо обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

30.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Державної податкової інспекції у Львівській області, Пустомитівського відділу держаної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області, у якому просила зняти арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку площею 0,1110, кадастровий номер 4623681600:01:001:0197, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ №255440 з вилученням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запису про обтяження №5603622, зареєстрованого 05.09.2007 реєстратором Пустомитівської державної нотаріальної контори в рамках виконавчого провадження № 4472203 від 16.08.2003 згідно постанови АМ №245272 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2007 року.

В обґрунтування позову покликалася на те, що вона є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька вона звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, зокрема на земельну ділянку площею 0,1110 га, яка була передана у власність спадкодавцю на підставі рішення сільської ради у 2008 році, а державний акт видано у 2010 році. У ході ведення спадкової справи нотаріус виявила наявність заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, тип майна: невизначене, все майно, у зв`язку з чим приватним нотаріусом Вегерою Н.Б. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14.06.2022 року.

Як вбачається з зазначеної постанови приватного нотаріуса Вегери Н.Б., останньою здійснено перевірку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та встановлено, що на все нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт, тип майна: невизначене майно, реєстраційний номер обтяження: 5603622, дата реєстрації 05.09.2007 року, реєстратор обтяження Пустомитівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова АМ №24272 від 17.08.2007 року.

Згідно відповіді Пустомитівського ВДВС від 16.12.2020 року арешт майна було накладено в межах виконавчого провадження №4472203. У подальшому вона отримала ще один лист з Пустомитівського ВДВС від 02.01.2023 року, яким її повідомлено про відсутність правових підстав для зняття арешту, накладеного на все майно боржника ОСОБА_3 . Зазначала, що арешт був накладений у межах провадження про конфіскацію, однак земельна ділянка, на яку поширюється арешт, набута у власність спадкодавцем лише у 2010 році, тобто вже після накладення арешту, що виключає її включення до конфіскованого майна. Крім того, з моменту набрання вироком законної сили минуло понад 18 років, що перевищує строки давності виконання додаткового покарання у вигляді конфіскації, передбачені ст. 80 КК України. Також у зв`язку зі смертю засудженого виконання такого покарання є неможливим, оскільки покарання є особистим і не може бути реалізоване щодо спадкоємців. На підставі наведного просила позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Знято арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку площею 0,1110, кадастровий номер 4623681600:01:001:0197, що розташована за адресою с. Зимна Вода, кв.заб. «Під Суховолею» Пустомитівського району Львівської області, що належить на праві власності ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ №255440, з вилученням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запису про обтяження №5603622, зареєстрованого 05.09.2007 реєстратором Пустомитівської державної нотаріальної контори, в рамках виконавчого провадження № 4472203 від 16.08.2007, згідно постанови АМ №245272 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2007.

Рішення суду оскаржило Головне управління Державної податкової служби у Львівській області.

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що задовольняючи позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області про зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з вилученням запису щодо обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції не врахував, що спірне нерухоме майно, в тому числі земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не було передане в податкову заставу. Враховуючи, що податкова застава на спірне нерухоме майно не зареєстрована контролюючим органом у відповідних державних реєстрах, підстави для її зняття відсутні

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22), від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22 (провадження № 61–2215св25).

У випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 299/2931/17, на яку, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 червня 2023 року у справі № 721/521/21.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданим 28.12.1988 року.

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.02.2006 року у справі № 1-222 2004 року ОСОБА_3 засуджено до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.06.2007 року вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.02.2006 року залишено без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки - ОСОБА_3 помер, що підтверджується перекладеним на українську мову свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22 березня 2019 року.

Матеріалами справи також встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ №255440 від 25.01.2010 року, земельна ділянка площею 0,1110, кадастровий номер 4623681600:01:001:0197, що розташована за адресою с. Зимна Вода, кв.заб. «Під Суховолею» Пустомитівського району Львівської області належить на праві власності ОСОБА_3 . Земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Зимноводівської сільської ради ХХІІІ сесії V скликання №460 від 12.12.2008 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті батька, ОСОБА_3 .

23.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Вагери Наталії Богданівни з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку до майна померлого батька ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Вегера Н.Б. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14.06.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 . Так, за результатами перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що за суб`єктом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_1 накладено арешт нерухомого майна, тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 5603622, дата реєстрації 05.09.2007, реєстратор обтяження Пустомитівська державна нотаріальна контора, Підстава обтяження: постанова АМ №24272 від 17.08.2007 ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області.

29.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась у Пустомитівський РВДВС ЗМУ МЮ із заявою в якій просила дати їй роз`яснення щодо вказаного арешту майна, а також зняти наявні заборони.

З листа Пустомитівського РВДВС ЗМУ МЮ №35589 від 16.12.2020 року вбачається, що відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №4472203, відкрите 16.08.2007 року щодо виконавчого листа №1/222, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області 01.06.2007 року про конфіскацію майна ОСОБА_3 в користь держави. При примусовому виконанні зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АМ №2245272 від 17.08.2008 року, зазначений арешт зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №5603622. 10.10.2007 року державним виконавцем повернуто до суду на підставі частини 3 статті 40-1 ЗУ «Про виконавче провадження».

Окрім цього, з листа Пустомитівського ВДВС №19795 від 24.04.2025 вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП №4472203 з примусового виконання виконавчого листа №1/222 виданого Пустомитівським районним судом Львівської області 01.06.2007 року про конфіскацію майна. 28.02.2008 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа. Згідно акту державного виконавця від 20.08.2007 року та відповідей та запити за боржником ОСОБА_3 майна, яке належить йому на праві приватної власності не виявлено.

Відповідно до ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,1110, кадастровий номер 4623681600:01:001:0197, що розташована за адресою с. Зимна Вода, кв.заб. «Під Суховолею» Пустомитівського району Львівської області, передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Зимноводівської сільської ради ХХІІІ сесії V скликання №460 від 12.12.2008 року та така не була конфіскована за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.02.2006 року.

Разом з тим, строк давності виконання вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.02.2006, відносно майна ОСОБА_3 закінчився.

Доказів того, що ОСОБА_3 з тих чи інших причин не відбув основного покарання у вигляді позбавлення волі, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Колегія суддів вважає, що у справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження щодо спірного нерухомого майна і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не надано доказів правомірності та правових підстав для застосування відповідного обтяження та не доведено наявності будь-яких виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати таке обтяження спірного нерухомого майна.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини в справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов правильного висновку про те, що наявність обтяження, а саме арешту спірного майна, свідчить про порушення прав позивача, а саме позбавляє її можливості розпорядитися вказаним нерухомим майном та оформити спадкові права.

Стаття 1 Першого протоколу покладає на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом зняття арешту та заборони відчуження всього нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку площею 0,1110, кадастровий номер 4623681600:01:001:0197, що розташована за адресою с. Зимна Вода, кв.заб. «Під Суховолею» Пустомитівського району Львівської області.

Доводи апеляційної скарги про те, що податкова застава на спірне нерухоме майно не зареєстрована контролюючим органом у відповідних державних реєстрах, а тому підстави для її зняття відсутні колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що такі не стосуються звільненню майна з-під податкової застави.

Інші доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, оскільки підставою для припинення обтяження в цьому випадку є відповідне судове рішення.

Отже, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової інспекції у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра

Оригінал: reyestr.court.gov.ua