Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №644/2164/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №644/2164/26

Суддя: Саркісян О. А.

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/2164/26

Провадження № 2/644/2812/26

26.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

Індустріальний районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого судді – Саркісян О.А.,

за участю секретаря – Мухіна Є.М.,

представника позивача – Михайленка Д.П.,

представниці відповідача Харківської обласної прокуратури– Власенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу №644/2164/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,-

у с т а н о в и в:

Позивач, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, в якому просить суд стягнути Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування завданої шкоди на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в сумі 900 424. 41 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у кримінальному провадженні № 42016220000000556 від 10.06.2016 слідчим прокуратури Харківської області заступнику начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області Ракітському В.М. 11.08.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 15.08.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід – тримання під вартою з можливостю внесення застави в розмірі 116000 грн. 02.09.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади строком на 2 місяці. Вказаний строк неодноразово продовжувався як слідчим суддею, так і суддею, яка розглядала обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні по суті, аж до постановлення вироку. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що він вчинив кримінальне правопорушення, в якому його обвинувачували. Вказаний вирок набрав чинності 27.03.2023, в зв`язку з тим, що ухвалою Харківського апеляційного суду вирок від 16.02.2022 відносно ОСОБА_1 залишений в силі, апеляційна скарга прокурора на цей вирок – без задоволення. Під час досудового слідства внаслідок перебування під кримінальним провадженням, позивач, був вимушений перевестися з посади заступнику начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області на посаду начальника сектора моніторингу Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, на якій він перебував до 26.05.2022, коли знов переведений на рівнозначну посаду до відсторонення. Внаслідок перебування позивача під кримінальним провадженням та судом, останній з 15.06.2016 фактично був позбавлений можливості продовжувати свою кар`єру та займати аналогічні, або вищестоящі посади, оскільки перебування під кримінальним провадженням та судом негативно впливало на його ділову репутацію. Позивач притягувався до кримінального провадження та перебував під слідством з 11.08.2016 по 27.03.2023 загальною тривалістю 80 календарних місяців. Позивач зазнав моральних страждань, які виразилися зокрема в тому, що він був вимушений перевестися на іншу роботу та як наслідок на тривалий час втратив посаду, підірвало його авторитет та ділову репутацію, викликало негативне ставлення з боку суспільства, керівництва та співробітників. Незаконні дії органів досудового слідства негативно вплинули на його стосунки з оточуючими людьми, позивач змушений докладати значних зусиль для їх відновлення та поновлення свої порушених прав. Також, це привело до значного погіршення його фізичного стану, і при обстеженні лікарями у нього було виявлено гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба нирок з нирковою недостатністю, інший хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит, злоякісне новоутворення ниркової миски (рак лівої нирки, карцинома, резекція 04.08.2025). При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 01.01.2026, тобто на час розгляду справи в суді, мінімальна заробітна плата становить 8647 грн. Початок перебігу строку перебування під слідством позивач, зазначає з 11.08.2016 (повідомлення про підозру) року по 27.03.2023 (прийняття Ухвали Колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 27.03.2023) та становить 80 календарних місяців. Вищевикладене дає підстави вважати доведеним факт наявності у позивача моральної шкоди у вказаному в позові розмірі 603 500,00 гривень, згідно розрахунку: 8647 грн. (розмір мінімальної заробітної плати) х 80 (кількість місяців перебування під слідством та судом). Враховуючи той факт, що перебування під слідством та судом, завдало позивачу, значну моральну шкоду, вважає заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 691 760,00 грн. – цілком обґрунтованим. Крім того, ОСОБА_1 , за час перебування під слідством і судом, втратив частину заробітку в сумі 208664, 41 грн. І цей розмір вважає теж обґрунтованим.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 05.03.2026 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача - ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ, через систему «Електронний суд», надала відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до Казначейства, посилаючись на те, що Казначейство є неналежним відповідачем у справі, оскільки підставою позову є стверджувані порушення прав позивача з боку органів досудового слідства, прокуратури. Якщо кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України, відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись , або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)). Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Представник відповідача – ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА, через систему «Електронний суд», надала відзив на позов, в якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Позивач з 10.08.2016 по 27.03.2023 перебував під слідством та судом, відсторонення від посади відбувалось до 02.11.2016. За умови доведеності спричинення позивачу моральних страждань в якості розрахункової величини необхідно застосовувати саме 1600 гривень. Враховуючи, що позивачем не викладено обставин, що підтверджують спричинення йому будь-якої моральної шкоди внаслідок незаконних дій держави, не наведено доказів на підтвердження доводів позовної заяви, не зазначено причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та нібито спричиненої йому моральної шкоди, вважає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір не підлягає задоволенню. Щодо стягнення частини втраченого заробітку у розмірі 208664,41 гривень за період з 01.2017 по 09.2021 у зв`язку з відстороненням та переведенням на нижчу посаду. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.09.2016 ОСОБА_1 відсторонено від посади першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області до 02.11.2016. Також, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2016 скасовано ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 про задоволення клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні № 420162200000000556 про продовження відсторонення від посади ОСОБА_1 , працюючого на посаді першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційним судом зазначено, що наказом ГУНП в Харківській області від 02.11.2016 № 1143 всі посади Індустріального відділу поліції скорочено, про що попереджено всіх працівників. Також, відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 02.11.2016 № 1143 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Харківській області» посада першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області скорочена. Так, відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 14.12.2016 № 541 о/с ОСОБА_1 переміщено на посаду начальника сектору моніторингу Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області за ініціативою поліцейського у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації на підставі рапорту останнього. Всі інші накази про переведення позивача на інші посади також видані на підставі його волевиявлення відповідно до поданих рапортів.

Представник позивача – адвокат Михайленко Д.М., через систему «Електронний суд», надав відповідь на відзив Харківської обласної прокуратури та відповідь на відзив Державної казначейської служби України, в яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 27.05.2026 закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу за зазначеним вище позовом до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача – адвокат Михайленко Д.М. просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представниця відповідача Харківської областної прокуратури – Власенко А.С. просила відмовит у задоволенні позову.

Представник відповідача – Державної казначейської служби України у відзиві на позов, просить проводити розгляд справи за відсутності представника Казначейства.

Суд, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що у кримінальному провадженні № 42016220000000556 від 10.06.2016 заступнику начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області Ракітському В.М. 11.08.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

15.08.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід – тримання під вартою з можливостю внесення застави в розмірі 116000 грн.

02.09.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади строком на 2 місяці.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України вчинено обвинуваченим.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.03.2023 вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 відносно ОСОБА_1 залишений без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 набрав законної сили 27.03.2023.

Загальний строк, протягом якого позивач ОСОБА_1 перебував під слідством і судом, становить 80 місяців, з 10 червня 2016 року - повідомлення про підозру по 27 березня 2023 року - набрання виправдувальним вироком законної сили.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон № 266/94-ВР.

У статті 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі моральна шкода.

У статті 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У Рішенні від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 у справі № 1-15/99 Конституційний Суд України зазначив, що притягнення до відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20 (провадження № 61-3676св22) зазначив, що Закон № 266/94-ВР пов`язує виникнення у реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, який охоплює підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умови виникнення права на її відшкодування. Таке право виникає лише у разі повної реабілітації особи. Реабілітуючими підставами для застосування Закону № 266/94-ВР є: встановлення відсутності події кримінального правопорушення; встановлення відсутності у діянні складу кримінального правопорушення; невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливостей їх отримати.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Суд встановив, що кримінальне переслідування позивача припинено з реабілітуючих підстав, про що свідчить постановлений щодо нього виправдувальний вирок суду.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду упостанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), дійшла висновку про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд під час вирішення цього питання має керуватися таким розміром мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20 (провадження № 61-3676св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від 30 вересня 2022 року у справі № 753/4724/21 (провадження № 61-947св22), від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22) зробив такі висновки: "Статтею 13 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодування немайнової (моральної) шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Отже, з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом № 266/94-ВР не передбачено. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення".

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження законної сили.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, діє презумпція спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем та обов`язок саме відповідача спростувати таку презумпцію. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності сама по собі здатна призвести до моральних страждань особи через тривалу невизначеність спірних правовідносин, необхідність відвідування органів досудового розслідування, суду, неможливість здійснювати звичайну щоденну діяльність і підрив репутації тощо.

Судом встановлено, що позивач, який перебував під слідством та судом на протязі 80 місяців, до якого в кримінальному провадженні були застосовані запобіжні заходи такі, як тримання під вартою, застава, відсторонення від раніше займаної посади та у якого вимушено був змінений нормальний уклад життя, порушилися нормальні звичні життєві зв`язки, він переніс душевні та психологічні переживання, тощо, зазнав моральної шкоди.

Відповідач у цій справі матеріально-правову презумпцію не спростував.

Установивши фактичні обставини справи, дослідивши та належним чином оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновків про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, оскільки таке право виникло в нього на підставі виправдувального вироку суду відповідно до положень Закону № 266/94-ВР.

Щодо розміру моральної шкоди, суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що гарантований частиною третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначається з розрахунку не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування особи під слідством і судом, а відповідний період обчислюється з дня повідомлення особі про підозру до дня набрання законної сили виправдувальним вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 759/2707/18 (провадження № 61-14833св19), від 05 березня 2025 року у справі № 161/170/24 (провадження № 61-9822св24) та інших.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01 січня 2026 року визначено мінімальну заробітну плату в розмірі 8647 гривень.

Водночас цим Законом визначено розрахункову величину у розмірі 1 600,00 грн для обчислення окремих виплат за рішеннями суду.

Отже, мінімальний гарантований розмір відшкодування моральної шкоди у цій справі підлягає визначенню з урахуванням мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8 647,00 грн, установленої законом на момент ухвалення рішення судом .

З огляду на те, що позивач перебував під слідством та судом протягом 80 місяців, ураховуючи цей термін та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування завданої моральної шкоди на користь позивача у розмірі 691 760 грн (80 х 8647 = 691 760), що є мінімальним визначеним законом розміром відшкодування та відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, за розрахунком мінімальної заробітної плати на дату ухвалення судового рішення.

Доводи відповідача про необхідність застосування під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди розрахункової величини у сумі 1 600,00 грн є безпідставними, оскільки Закон № 266/94-ВР є спеціальним законом, який безпосередньо регулює порядок визначення розміру моральної шкоди у спорах цієї категорії. Тому положення законів про Державний бюджет України щодо визначення розрахункової величини для обчислення окремих виплат за рішеннями суду не підлягають застосуванню під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 13 Закону № 266/94-ВР.

Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22, від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23, від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21, від 22 січня 2025 року у справі № 524/6017/22, від 12 лютого 2025 року у справі № 753/75/23, від 27 лютого 2025 року у справі № 161/20724/23, від 09 квітня 2025 року у справі № 757/1549/21, від 05 листопада 2025 року у справі № 161/12059/24 та від 15 січня 2026 року у справі № 607/24623/24.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення втрати частини заробітку в сумі 208 664 грн. за період з січня 2017 по вересень 2021 суд зазначає наступне.

02.09.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у кримінальному провадженні Ракітського В.М. відсторонено від посади першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області строком на 2 місяці.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.09.2016 ОСОБА_1 відсторонено від посади першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області до 02.11.2016.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 ОСОБА_1 відсторонено від посади першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області в межах строку досудового розслідування, до 06.12.2016.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2016 скасовано ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.11.2016 про задоволення клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні № 420162200000000556 про продовження відсторонення від посади ОСОБА_1 , працюючого на посаді першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційним судом зазначено, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено матеріали судової справи, які містять лист начальника ГУНП в Харківській області № 7731/119-12/0116 від 15 листопада 2016 року, з якого вбачається, що на підставі наказу Національної поліції України від 24 жовтня 2016 року № 1053 дск, наказом ГУНП в Харківській області від 02 листопада 2016 року № 1143 всі посади Індустріального відділу поліції скорочено, про що попереджено всіх працівників. Також відповідно до листа начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області № 6532/119-66/01/16 від 15 листопада 2016 року посада першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області скорочена відповідно до наказу Національної поліції України від 24 жовтня 2016 року № 1053 дск та наказу ГУНП в Харківській області від 02 листопада 2016 року № 1143. З затвердженого наказом Національної поліції України від 24 жовтня 2016 року № 1053 дск штату Індустріального ВП ГУНП в Харківській області вбачається, що посада першого заступника начальника відділу поліції Індустріального ВП ГУНП в Харківській області відсутня.

Отже посада першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області скорочена відповідно до наказу Національної поліції України від 24 жовтня 2016 року № 1053 дск та наказу ГУНП в Харківській області від 02 листопада 2016 року № 1143.

З затвердженого наказом Національної поліції України від 24 жовтня 2016 року № 1053 дск штату Індустріального ВП ГУНП в Харківській області вбачається, що посада першого заступника начальника відділу поліції Індустріального ВП ГУНП в Харківській області відсутня.

Наказом ГУНП в Харківській області від 14.12.2016 №541 о/с згідно з п.3 (на посаду нижчу ніж та, на якій перебував поліцейський, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізацій за ініціативою поліцейського) полковника поліції ОСОБА_1 переміщено на посаду начальника сектору моніторингу Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, звільнивши з посадади заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, підстава: рапорт ОСОБА_1 від 29.11.2016.

Наказом ГУНП в Харківській області від 12.03.2021 №132 о/с згідно з п.2 (за ініціативою поліцейського, у зв`язку зі скороченням штатів або проведення реорганізації) полковника поліції ОСОБА_1 переміщено на посаду начальника сектору моніторингу, звільнивши з посади начальника сектору моніторингу Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, підстава рапорт ОСОБА_1 від 04.01.2021.

Позивач надав розрахунок суми коштів, втрачених ОСОБА_1 в зв`язку з відстороненням від посади та переведенням його на нижче стоящу посаду в період з 01.2017 по 09.2021, згідно даних бухгалтерії ГУНП в Харківській області, в якій приводить різницю між нарахуваннями на перебуванні на посаді першого заступника начальника районного відділу та отриманою заробітною платою на посаді начальника сектору моніторингу Індустріального ВП ГУНП.

ОСОБА_1 був відсторонений від посади першого заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області у період з 02.09.2016 по 15.11.2016, однак стягнути різницю за цей період він не просить.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 28.05.2017.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 23.07.2017.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.07.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 17.09.2017.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.09.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 19.11.2017.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.11.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 08.01.2018.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.12.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 10.02.2018.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 31.03.2018.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26.03.2018 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 24.05.2018.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.05.2018 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області по 14.07.2018.

Загальний період відсторонення ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області становить з 28.03.2017 по 14.07.2018.

Однак у період з 28.03.2017 по 14.07.2018 ОСОБА_1 отримував заробітну плату, перебуваючи на посаді начальника сектору моніторинга Індустріального ВП ГУНП в Харківській області.

Суд не приймає до уваги посилання позивача, на те, що він був вимушений перевестися з посади перешоно заступника начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області на посаду начальника сектору моніторингу начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на факт підтвердження вимушеного переведення на іншу посаду, оскільки доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, у період за який позивач просить стягнути втрату частини заробітку в сумі 208 664 грн. за період з січня 2017 по вересень 2021, посада першого заступника начальника відділу поліції Індустріального ВП ГУНП в Харківській області була відсутня з 24.10.2016 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення втрати частини заробітку в сумі 208 664 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 691 760 (шістсот дев`яносто одну тисячу сімсот шістдесят) грн.

У частині позовних вимог щодо стягнення втрати частини заробітку в сумі 208 664 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Державна казначейська служба України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіона, буд.6, ЄДРПОУ 37567646).

Харківська обласна прокуратура (місцезнаходження: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108).

Повний текст рішення виготовлений 5 листопада 2026 року.

Суддя: О.А. Саркісян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua