Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №645/7897/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №645/7897/26

Суддя: Осадчий О. В.

Справа № 645/7897/26

Провадження № 2/643/10321/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Осадчий О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в особі представника адвоката Усенка Михайла Ігоровича, звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2217309 від 30.03.2020 в розмірі 18040,00 грн., понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.03.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №2217309 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5500, 00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредитний договір укладено в електронній формі. Товариство свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами Договору. Відповідач, у свою чергу не виконав належним чином умов кредитного договору. 30.10.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №2217309 від 30.03.2020. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 має заборгованість у загальному розмірі 18040,00 грн, з яких: 5500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12540,00 грн заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20.08.2026, цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Салтівського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 15.09.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю у ТОВ «Авентус Україна» ліцензії на споживче кредитування та, як наслідок, нікчемністю договору відступлення від 30.10.2020 № ККАУ-30102020, а також відсутністю належного повідомлення про заміну кредитора. Крім того, він заперечує належність Додатка 1 до договору факторингу через розбіжності між кількістю боржників у ньому та в акті приймання-передачі, заперечує факт особистого підписання кредитного договору від 30.03.2020 № 2217309 (вважаючи набір символів та відсутність доказів надсилання SMS-коду порушенням профільних законів) і вважає лист ТОВ «ФК «Вей Фой Пей» від 19.05.2026 недостатнім доказом зарахування коштів саме на його рахунок.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавались.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 28.09.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.

До суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просить визнати неналежними доказами довіреність представника позивача.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 08.10.2026 поновлено представнику строк для усунення недоліків, постановлено продовжити розгляд цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування з АТ КБ «Приват Банк» інформації.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подала.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2217309 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 30.03.2020.

Умовами Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту визначено, що сума кредиту складає 5500,00 грн; строк кредиту 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 1.5 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом, яка залежить від фактичного виконання споживачем умов Договору: 1.5.1. Знижена процентна ставка становить 0,95 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. 1.5.2. Стандартна процента ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту та застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п.4.1-4.6 Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України.

Кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

Сторони домовилися, що повернення Позики та сплата процентів за користування Позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.6.1 договору) .

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Окрім того, відповідач за допомогою електронного підпису, підписав додаток №1 до договору №2217309 про надання фінансового кредиту від 30.03.2020, яким між нею та ТОВ «Авентус Україна» затверджено графік платежів, дата повернення кредиту 29.04.2020.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5500,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку позичальника, що підтверджується копією інформаційної довідки від 19.05.2026 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ».

Крім того, на виконання ухвали суду від 08.10.2026, АТ КБ ПриватБанк надано інформацію від 22.10.2026 про те, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 30.03.2020 було зараховано кошти у розмірі 5500, 00 грн.

30.10.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_2 , за Договором №2217309 про надання фінансового кредиту від 30.03.2020 в сумі 18040,00 грн.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Авентус Україна» за Договором №2217309 про надання фінансового кредиту від 30.03.2020 до позивача у справі.

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушила встановлений графік обов`язкових платежів.

Позивач, пред`явивши вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримано в кредит), стягнути заборгованість за процентами у сумі 12540,00 грн., нарахованими за 122 дня користування кредитними коштами у період з 30.03.2020 по 28.07.2020.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.

За п. 1.5.1 договору знижена процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

За п. 1.5.2 договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо позивач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки та

- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; та

-у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Пунктом 4 договору встановлено порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (пролонгація).

Згідно п.4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.4.1. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5. договору.

Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.3. договору. (п.4.2 договору).

За правилами п.4.3. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Між тим, належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору №2217309 про надання фінансового кредиту від 30.03.2020 матеріали справи не містять, оскільки відсутні докази про продовження строку користування кредитом, акцептування пропозиції споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення), як це передбачено п.4.4 Договору.

Враховуючи наведене, суд вважає недоведеним позивачем факту продовження строку кредитування понад 30 днів, який було визначено у пункті 1.4 кредитного договору №2217309 про надання фінансового кредиту від 30.03.2020.

У зв`язку з цим суд вважає, що підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування (згідно розрахунку заборгованості) - відсутні.

Так, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки, нараховані у межах строку дії договору, а саме за 30 днів користування кредитом, за стандартною відсотковою ставкою 1,90 % в день, що становить 3135,00 грн. (104,50 грн (5500,00 грн х 1,9%) х 30 днів).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5500, 00 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 3135,00 грн., а всього 8635,00грн.

Відсотки які нараховані після спливу строку кредитування, не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Щодо передачі права вимоги.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Посилання відповідача на відсутність повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу, то слід зазначити, що наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача в якому товариство повідомляє ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги та відсутній доказ направлення такого повідомлення на адресу відповідача.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи належного повідомлення ОСОБА_1 про уступку права вимоги згідно укладених договорів факторингу не позбавляє позичальника від обов`язку повернення коштів за договором позики та нарахованих процентів. Відповідач міг погасити заборгованість здійснюючи погашення на рахунки первісного кредитора.

Щодо доводів відповідача про відсутність належного підпису в кредитному договорі №2217309 від 30.03.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р. суд дійшов висновку, що «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Крім того, в договорі зазначено особисті дані відповідача, зокрема, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону, адрес електронної пошти.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Також будь-яких доказів того, що відповідачу не належить зазначений номеру телефону, що його особисті дані були доступні третім особам чи використані поза його волею останнім суду не надано.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів перерахування коштів, то суд, вважає їх безпідставними.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку.

Крім того, відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, мав змогу власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить

Доводи відповідача щодо недоведеності вимог позивача з підстав не надання доказів отримання відповідачем грошових коштів за кредитом слід відхилити, дані доводи спростовуються вищенаведеними письмовими доказами, наданими позивачем, які є належними, достатніми та допустимими доказами по справі.

При цьому, як зазначено вище, відповідач в силу принципу змагальності цивільного процесу міг отримати та надати суду виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів або заявити таке клопотання суду для спростування доказів, наданих позивачем, проте вказаного так і не зробив.

Щодо доводів відповідача відсутність доказів наявності ліцензії у ТОВ «Авентус Україна» на споживчe кредитування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1, 3. Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС Україна» (в редакції від 19.01.2020, які діяли на моменту укладення кредитного договору відповідачем) Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності Товариства та умов надання фінансових послуг, що надаються Товариством, на умовах та в порядку, закріпленому чинним законодавством України. Товариство безоплатно надає актуальну інформацію, у тому числі щодо своєї фінансової діяльності, шляхом її розміщення на власному Веб-сайті Товариства, зокрема до відомості про державну реєстрацію Товариства, інформацію щодо включення Товариства до відповідного державного реєстру фінансових установ, інформацію щодо наявності у Товариства, права на надання фінансової послуги, контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності Товариства.

Підписуючи кредитний договір та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_2 підтвердив, що отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Суд відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем повних реєстрів боржників.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд враховує, що повні реєстри містять відомості про інших осіб, які становлять таємницю фінансової послуги, а для вирішення цього спору має значення лише запис щодо відповідача. Відповідач не навів обґрунтованих доводів і не надав доказів того, що витяги не відповідають оригіналам реєстрів або що його вимога не була відступлена. Сам по собі факт подання витягів позивачем не позбавляє їх доказової сили, оскільки вони є частиною документів, на підставі яких відбулася цесія, і оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.

Крім того, суд зазначає, що повноваження представника в суді підтверджуються документами, визначеними ст. 62 ЦПК України, зокрема довіреністю юридичної особи, підписаною уповноваженою особою. Повноваження адвоката можуть підтверджуватися також ордером відповідно до закону, або договором про надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом. Відповідач не вказав норму закону, яка визнавала б нікчемними довіреності з наведених ним підстав. Порушення вимог ст. 203 ЦК України саме по собі нікчемності не зумовлює, діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами стосуються нотаріальних дій і не є обов`язковими для довіреностей юридичних осіб у простій письмовій формі.

За ч. 2 ст. 247 ЦК України довіреність без визначеного строку зберігає чинність до припинення її дії на підставах, передбачених ст. 248 ЦК України. Відповідач не довів наявності таких підстав.

Суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1277,95 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000, 00 грн, то суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським бюро «АПОЛОГЕТ», ордер на надання правничої допомоги від 01.07.2025, Акт №2624 від 08.06.2026 наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, відповідно до якого загальна сума витрат складає 8 000 грн. Пунктом 6 Акту передбачено, що клієнт зобов`язується зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту. Детальний опис наданих послуг до Акту №2624 від 08.06.2026.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (8000,00 грн.) є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, а тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 1 920 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №2217309 про надання фінансового кредиту від 30.03.2020 в розмірі 8635 (вісім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 00 коп. з яких: заборгованість за тілом кредиту 5500,00 грн., заборгованість за процентами 3135,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1237,95 грн. судового збору та 1920,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього у загальному розмірі 3197 грн. 95 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.11.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Осадчий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua