Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №677/1610/26 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1610/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

06.11.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Фартушок А.Р.,

справа № 677/1610/26,

сторони у справі:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін,

В С Т А Н О В И В:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») 16.04.2026 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача вказав, що 02.12.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 684362657, згідно з умов якого відповідач отримав кредит в сумі 4200 грн.

У подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 5250 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому має заборгованість в розмірі 16158,19 грн, а саме: заборгованість за кредитом 5248,48 грн; заборгованість за процентами 8284,71 грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 2625 грн.

Посилаючись на зазначене, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс», як правонаступника кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019 року в сумі 13533,19 грн, а саме: заборгованість за кредитом 5248,48 грн; заборгованість за процентами 8284,71 грн, та судові витрати: по сплаті судового збору - 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу - 7000 грн.

Відзив на позов відповідач до суду не подав.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Представник позивача подав клопотання про витребування доказів у акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав, причини неявки суду не повідомив.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

02.09.2026 відкрито провадження у справі та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» заявлені представником позивача докази.

03.11.2026 ухвалою суду постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

03.11.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 06.11.2026.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Судом встановлено, що 02.12.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 684362657, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит на суму 4200 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора C2M66AD7, який надсилався кредитором ОСОБА_1 смс-повідомленням на його номер телефону, який зазначений у кредитному договорі: 0972314365.

Відповідно до п.1.2. строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 12 (дванадцять) днів.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,70 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (п.1.4.).

Відповідно до п 4.2 Договору сторони погоджуються, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.

Відповідно до п 4.3 Договору сторони погодили, що зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

Відповідно до п 4.4 Договору сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

В подальшому 13.12.2019, 20.12.2019, 21.12.2019, 22.12.2019, 24.12.2019, 25.12.2019, 28.12.2019, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 684362657, за умовами яких загальний розмір кредиту збільшено до 5250 грн, строк дії кредитного договору продовжено до 06.01.2020 включно.

Відповідно до листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260904/50562-БТ від 11.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

За період з 02.12.2019 по 02.01.2020 на платіжну карту зараховано наступні платежі:

• 20.12.2019 на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 200 грн;

• 21.12.2019 на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 200 грн;

• 22.12.2019 на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 100 грн;

• 24.12.2019 на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 100 грн;

• 25.12.2019 на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 200 грн;

• 28.12.2019 на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 250 грн;

• 02.12.2019 на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 4200 грн.

Зарахування коштів на загальну суму 5250 грн на належну ОСОБА_1 платіжну картку підтверджується долученою до вказаного вище листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» випискою по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), за періоди з 02.12.2019 по 07.12.2019 та з 20.12.2019 по 02.01.2020

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 70 від 17.03.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 4 від 09.04.2024 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019.

05.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників б/н від 05.06.2025 за Договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019.

Із розрахунку, що міститься в матеріалах справи вбачається, що за період з 02.12.2019 по 17.03.2020 первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахував відповідачу заборгованість за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019: 5250 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 9276 грн - заборгованість по відсоткам.

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Таліон плюс» за період з 17.03.2020 по 09.04.2021, заборгованість за відсотками по кредитному договору становить 284,71 грн, та заборгованість за тілом кредиту - 5 248,48 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019, складеною ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.06.2026 (включно) складає 16 158,19 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 248,48 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить 8 284,71 гривень, заборгованість за штрафними санкціями становить 2 625,00 гривень.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи: кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора; додатковими угодами до нього від 13.12.2019, 20.12.2019, 21.12.2019, 22.12.2019, 24.12.2019, 25.12.2019 та 28.12.2019; листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260904/50562-БТ від 11.09.2026, випискою по рахунку ОСОБА_1 ; договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»; договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, укладеним між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», розрахунками заборгованості.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».

V. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами четвертою та п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки кредитний договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом у даній справі встановлено, що відповідно до п. 1.3. кредитного договору № 684362657 від 02.12.2019 строк дії договору 12 днів, тобто до 14.12.2019 включно.

13.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору № 684362657 від 02.12.2019, згідно з п. 1 якої сторони погодили продовження строку кредитування на 12 днів, тобто до 25.12.2019 включно.

24.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору № 684362657 від 02.12.2019, згідно з п. 1 якої сторони погодили продовження строку кредитування на 12 днів, тобто до 06.01.2020 включно.

Таким чином строк дії кредитного договору, з урахуванням пролонгацій, становив з 02.12.2019 по 06.01.2020 включно.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019 за період з 02.12.2019 по 06.01.2020 відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 2737,37 грн, з яких відповідачем сплачено 1679,48 грн, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 за процентами за вказаний період становить 1057,89 грн.

Зважаючи на вказане, заборгованість за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019 становить 6306,37 грн, з яких 5248,48 грн заборгованість за тілом кредиту, 1057,89 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача договірних процентів у сумі 7226,82 грн, нарахованих після закінчення погодженого сторонами строку кредитування за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019, є необґрунтованими.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019, проте позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів, нарахованих поза межами погодженого строку кредитування, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, та з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс», як правонаступника кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належить стягнути заборгованість у розмірі 6306,37 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «ФК «Ейс» задоволено на 39,03 % (6306,37 грн х 100 : 16158,19 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1039,13 грн (2662,40 грн х 39,03 %).

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 дійшла висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката за відсутності заперечень іншої сторони, наголосивши, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в акті прийому-передачі наданих послуг від 20.01.2026 обсяг виконаних адвокатом робіт: надання усної консультації, складання позовної заяви, підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

При цьому переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також неучасть представника позивача у судових засіданнях, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн, який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Разом з тим, такий розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково (39,03 %), то з відповідача ОСОБА_1 пропорційно на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню 1561,20 грн витрат на правничу допомогу (4000 грн х 39,03 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 684362657 від 02.12.2019 в сумі 6306,37 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1039,13 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 1561,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя Р. В. Вознюк