Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №675/1141/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Суд: Ізяславський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №675/1141/26

Суддя: Янішевська О. С.

Справа № 675/1141/26

Провадження № 2/675/1118/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої – судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

22 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіліум-Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи це тим, що між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі – АТ «Ідея Банк») та відповідачкою 05 липня 2021 року був укладений Кредитний договір № S02.25024.008294380, у відповідності до якого банк зобов`язувався надати позичальниці кредит, а позичальниця зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

16 грудня 2025 між АТ «Ідея Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» був укладений Договір факторингу, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року.

Внаслідок неналежного виконання умов Кредитного договору у відповідачки виникла заборгованість за Кредитним договором № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року в сумі 66889,00 грн, з яких: 24412,91 грн заборгованість за основним боргом, 4,08 грн - заборгованість за відсотками, 42472,01 грн – заборгованість за комісіями.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року в сумі 66889,00 грн та сплачені судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору 2 662, 40 грн. та витрат на професійну правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи без участі представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання за повторним викликом не з`явилася.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з відповіді № 3071249 від 23 липня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_1 .

Судові повістки відповідачці ОСОБА_1 направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання та адресу зазначену в позовній заяві. Надіслані ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого місця проживання судові повістки були вручені відповідачці особисто, про що свідчать підписи ОСОБА_1 в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення на 15 вересня 2026 року, на 08 жовтня 2026 року та на 04 листопада 2026 року.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 04 листопада 2026 року.

Зважаючи на викладене, суд знаходить за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 05 липня 2021 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою був укладений Договір кредиту та страхування № S02.25024.008294380, згідно умов якого АТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 62800,00 грн на строк 16 місяців, тобто до 05 листопада 2022 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору кредиту, Паспорту споживчого кредиту, Додатку № 1 до договору, які підписані як представником АТ «Ідея Банк», так і самою ОСОБА_1 .

Згідно п. 1.3 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 0,01 % річних.

16 грудня 2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» був укладений Договір факторингу № 1, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс», а ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» приймає право вимоги за оплату за договорами до боржників щодо погашення заборгованості, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору факторингу, акту приймання-передачі Реєстру боржників № 1 від 16 грудня 2025 року, акту приймання-передачі Реєстру боржників № 2 від 16 грудня 2025 року, витягу з Реєстру боржників № 1, платіжної інструкції № 510 від 06 лютого 2026 року.

Згідно витягу з Реєстру боржників № 1 та акту приймання-передачі Реєстру боржників № 1 від 16 грудня 2025 року, копії яких додані до матеріалів справи, до ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки за Договором кредиту № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, права вимоги за Кредитним договором № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року, укладеним між первісним кредитором АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс».

Отже, підписавши Кредитний договір № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року, ОСОБА_1 добровільно погодила запропоновані умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання по сплаті кредиту та процентів за користування ним.

Внаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року заборгованість відповідачки, нарахована АТ «Ідея Банк», складає 66889,00 грн, з яких: 24412,91 грн заборгованість за основним боргом, 4,08 грн - заборгованість за відсотками, 42472,01 грн – заборгованість за комісіями.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачка до суду не надала.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За вимогами частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема, комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Звертаючись до суду з позовною вимогою щодо стягнення заборгованості за договором кредиту та страхування № S02.25024.008294380, позивач просив стягнути з відповідачки 42472,01 грн – заборгованість по комісіям, які передбачена п 1.7 Договору, однак вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору кредиту та страхування № S02.25024.008294380, в п. 1.7 передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі – ДКБОФО – httsp://ideabank.ua/uk/about/public-contracts), за надання яких встановлена плата, відповідно до Додатку № 1 як «Обслуговувння кредитної заборговнаості; комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшимзарахувнням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно з діючими Тарифами банку; Тарифи є невід`ємною частиною ДКБОФО, та розміщені на веб-сайті банку: httsp://ideabank.ua.

При цьому суд зауважує, що в кредитному договорі не зазначено ні розміру комісії, ні переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з обслуговуванням кредиту, за які встановлена комісія. Крім того, в Паспорті споживчого кредиту та Додатку № 1 до договору загальна сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості визначена 14657 грн. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачкою на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 42472,01 грн не може бути стягнута з відповідачки на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» заборгованість за договором кредиту та страхування № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року в сумі 24416,99 грн, з яких 24412,91 грн заборгованість за основним боргом, 4,08 грн - заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження наявності та суми витрат на правничу допомогу суду надані копії договору про надання правничої допомоги № 25/09/25 від 25 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» та адвокатом Матулою Вікторією Юріївною, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правничу допомогу у всіх судах на території України; ордеру на надання правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акту наданих послуг № 1 від 20 жовтня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 25/09/25 від 25 вересня 2025 року, згідно якого вартість наданих послуг становить 6000 грн.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Матулою В. Ю. правової допомоги ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» за Договором про надання правничої допомоги № 25/09/25 від 25 вересня 2025 року.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. Відповідачка ж не заявила клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не навела обставини, за яких, як на її думку, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягали би задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним та обґрунтованим з урахуванням обсягу наданих послуг адвокатом та часом, витраченим на їх надання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 66889,00 грн і задоволений на суму 24416,99 грн, тобто на 36,50% (24416,99 х100:66889,00). Таким чином, з відповідачки на корить позивача слід стягнути 971,78 грн (2662,40х36,50%) судового збору та 2190 грн (6000х36,50%) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» (місце знаходження 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, кабінет 4, код ЄДРПОУ 43231894) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 02 січня 2020 року органом 6820, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 02 січня 2020 року органом 6820, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» (місце знаходження 79026, вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, кабінет 4, м. Львів, код ЄДРПОУ 43231894) заборгованість за Кредитним договором № S02.25024.008294380 від 05 липня 2021 року в розмірі 24416,99 грн, з яких: 24412,91 грн заборгованість за основним боргом, 4,08 грн - заборгованість за відсотками; судові витрати: сплачену суму судового збору в розмірі в сумі 971 грн 78 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 2190 грн 00 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Янішевська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua