Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №621/3706/26 — Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3706/26

Провадження № 2/621/2882/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання – Сумцова С. О.,

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – Сергієнко С. М.,

відповідач – Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,

представник третьої особи – Заможська К. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

18.09.2026 адвокат Сергієнко С. М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з наступними вимогами: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок - літ. А-1, сарай – літ. Г, погріб – літ. В, вбиральня – літ. Д, огорожа № 1, ворота №2, колодязь № 3, вигрібна яма № 4, житлова площа будинку – 16,6 кв. м, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з померлим за вказаною адресою, станом на 03.1.2025, ніхто окрім померлого зареєстрований не був.

ОСОБА_2 станом на день своє смерті в зареєстрованому шлюбі не перебував. Шлюб батьків позивача було розірвано рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06.05.2016 по справі № 621/621/16-ц.

Спадщина, після смерті ОСОБА_2 на день його смерті складалася з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок побудовано ОСОБА_2 на підставі дозвільних документів. Рік побудови будинку 1991.

Рішенням виконкому Таранівської сільської ради № 84 від 18.10.1989 "Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку" було вирішено дозволити ОСОБА_2 на виділеній сільською радою земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 будівництво житлового будинку. Та вирішено просити виконком Готвальдівської районної ради надати ОСОБА_2 дозвіл на забудову земельної ділянки.

Рішенням виконкому Готвальдівської районної ради № 68 від 20.02.1990 року надано дозвіл ОСОБА_2 на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, яка виділена виконкомом Таранівської сільської ради.

20.05.1990 архітектором Готвальдівського району Харківської області надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_3 на підставі рішення виконкому Готвальдівської районної ради № 68 від 20.02.1990.

20.05.1990 затверджено Акт виносу в натурі земельної ділянки для індивідуальної забудови за адресою АДРЕСА_2 та було виготовлено паспорт на будівництво житлового будинку, який затверджено Виконкомом Готвальдівської районної ради 10.07.1990.

Згідно виписки з погосподарської книги №4 на 2024-2031 роки Таранівсько-Великогомільшанського старостинського округу Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області села Таранівка, відповідно до облікової картки погосподарського обліку номер об?єкта погосподарського обліку № 01-0521-1. Головою домогосподарства з реєстрацією місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Житловий будинок перебував в приватній власності, користуванні ОСОБА_2 . Загальна площа будинку 46,9 кв.м.; житлова площа будинку 20.0 кв.м. Земля в особистому користуванні об?єкта на 1 січня (земля у власності за виключенням зданої в оренду за договорами) - площа земельної ділянки 0,1800 га.

Рішенням Зміївської міською ради Чугуївського району Харківської області LXIII сесії VIII скликання від 09.05.2024 року № 3637- LXIII – VIII "Про впорядкування найменувань об?єктів топономіки на території громади " було впорядковано об?єкти топономіки на території громади та змінено назву, в тому числі АДРЕСА_4 перейменовано на АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки № 11476 від 21.04.2026 року, яка видана КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури", згідно архівних матеріалів, реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не проводилась.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація про зареєстровані речові права на вказаний житловий будинок відсутня.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, який виготовлено 10.03.2026 року КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури" до складу домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 входить житловий будинок літ. А-1, сарай - літ. Г, погріб- літ.В, вбиральня - літ. Д, огорожа № 1, ворота №2, колодязь № 3, вигрібна яма № 4. Загальна площа житлового будинку -літ. А-1 -34,2 кв.м., житлова площа будинку 16,6 кв.м. Житловий будинок та господарські будівлі збудовано в 1991 році.

ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М. з заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі якої приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л.М. зареєстровано спадкову справу № 38/2026 (номер у Спадковому реєстрі 75290179), заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З інформації щодо кола спадкоємців № 276/02-14 від 21.03.2026, наданої приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л. М., спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

12 серпня 2026 року нотаріусом розглянуто документи подані ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Прийнято рішення про те, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на майно.

Враховуючи наявні труднощі в оформленні спадкових прав ОСОБА_1 , через свого представника звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22 вересня 2026 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.10.2026.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.10.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання до 21.10.2026.

19.10.2026 до суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.10.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 06.11.2026.

06.11.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не прибули.

Представник позивача адвокат Сергієнко С. М. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягала.

Представник Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Заможська К.В. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 до складу якої увійшов житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З копій Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 05.05.1991 вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 18).

Рішенням Зміївського районного суд Харківської області від 06.05.2016 по справі № 621/621/16-ц зареєстрований 18.11.1989 Таранівською сільською радою Зміївського району Харківської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шлюб, актовий запис № 54, розірвано (а. с. 19).

Згідно Рішення Виконавчого комітету Таранівської сільської ради № 84 від 18.10.1989 "Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку" ОСОБА_2 дозволено на виділеній сільською радою земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 будівництво індивідуального житлового будинку. Крім того, вирішено просити виконком Готвальдівської районної ради надати ОСОБА_2 дозвіл на забудову земельної ділянки (а. с. 36).

Відповідно до Виписки з рішення виконкому Готвальдівської районної ради № 68 від 20.02.1990 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, яка виділена виконкомом Таранівської сільської ради.

20.05.1990 архітектором Готвальдівського району Харківської області надано дозвіл на проведення робіт по індивідуальному будівництву житлового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_3 на підставі рішення виконкому Готвальдівської районної ради № 68 від 20.02.21990 (а. с. 38)

20.05.1990 районним архітектором затверджено Акт виносу в натурі земельної ділянки для індивідуальної забудови за адресою АДРЕСА_2 та було виготовлено паспорт на будівництво житлового будинку, який затверджено Виконкомом Готвальдівської районної ради 10.07.1990 (а. с. 34, 39-40).

Рішенням Зміївської міською ради Чугуївського району Харківської області LXIII сесії VIII скликання від 09.05.2024 № 3637- LXIII – VIII "Про впорядкування найменувань об?єктів топономіки на території громади", змінено назву провулку ОСОБА_5 на АДРЕСА_1 (а. с. 41-42).

Відповідно до довідки директора КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури" № 11476 від 21.04.2026, згідно архівних матеріалів, реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не проводилась (а. с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Таранівка Зміївського району Харківської області, помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 711 (а. с. 17).

Згідно копій Виписки з погосподарської книги №4 на 2024-2031 роки Таранівсько-Великогомільшанського старостинського округу Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області с. Таранівка № 01-14/1796 від 11.05.2026, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови 1991, загальна площа 46,9 кв.м., номер об`єкта по господарського обліку 01-0521-1, належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 29-30).

Згідно довідки відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області №1478 від 28.08.2026, разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , на день його смерті, за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто зареєстрованим не був (а. с. 22).

На замовлення ОСОБА_1 КП "Зміївське БТІЗМА" було розроблено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 1976 квартал № 49 (а. с. 24-28).

З довідки наданої приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. № 276/02-14 від 21.05.2026, вбачається, що до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1967 року народження, заведено спадкову справу № 38/2026 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 75290179), відповідно до якої спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 20, 21).

Згідно наданої приватним нотаріусом Чугуївського нотаріального округу Харківської області Кожушною Л. М. за вих. № 604/01-16 від 16.10.2026, на виконання ухвали суду від 06.10.2026 в частині витребування доказів, інформації, вбачається, що з заявою про прийняття спадщини та видачею Свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 звернулася його дочка ОСОБА_1 , на підставі заяви якої було заведено спадкову справу № 38/2026, заяви від інших спадкоємців про прийняття спадщини або відмову від спадщини не надходили, заповіти від імені ОСОБА_2 не посвідчувалися (а. с. 73).

Постановою приватного нотаріуса Чугуївського нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. від 12.08.2026 № 459/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують реєстрацію права власності спадкодавця на вказане майно (а. с. 32).

Позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , яка у встановлений положеннями статті 1270 Цивільного кодексу України строк, прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріальної контори.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 4 статті 25, пункту 11 частини 4 статті 346 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті; право власності припиняється у разі смерті власника.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом та за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положень 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1220 Цивільного кодексу України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця

Відповідно до частини 1 статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1257 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадщину у разі відсутність спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 Цивільного кодексу України.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частина третя цієї статті встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до стаття 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом до майна померлого батька ОСОБА_2 , яка у встновлений положеннями статті 1270 Цивільного кодексу України строк звернулася до нотаріуса та прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 .

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, воно підлягає вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Як вбачається із досліджених судом документів, а саме копій паспорту на будівництво житлового будинку в населеному пункті, затвердженого виконкомом Готвальдівської районної ради народних депутатів 10.07.1990, виписки з погосподарської книги № 4 на 2024-2031 роки Таранівсько-Великогомільшанського старостинського округу Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 01-14/1796 від 11.05.2026, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови 1961, номер об`єкта по господарського обліку 01-0521-1, належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, а тому, ОСОБА_2 , набув права власності на будинок.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року (справа №6-54цс12), постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року (справа №557/1209/16-ц). До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося. Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року (справа №760/1651/16).

Відповідно до частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частиною 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до положень статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем ОСОБА_1 було замовлено та оплачено виготовлення КП "Зміївське БТІЗМА" технічної документації на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , власником яких за життя був ОСОБА_2 (а.с. 24-28).

Тобто, спірний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами збудовано до 05 серпня 1992 року, а отже, померлий ОСОБА_2 набув за життя право власності на вказане домоволодіння, яке переходить у порядку спадкування до його єдиного спадкоємця першої черги за законом – дочки ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем обрано належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який є ефективним у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що померлому ОСОБА_6 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи, що позивач прийняла спадщину після смерті батька у встановленому законом порядку, в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити право власності на вказаний житловий будинок, будь - яких інших спадкоємців, які б претендували на вказане майно судом не встановлено, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування.

Оскільки позивач не вимагала відшкодування судових витрат понесених нею по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись статтями 15, 1216, 1218, 1220, 1222, 1225, 1257, 1259, 1261, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок - літ. А-1, сарай – літ. Г, погріб – літ. В, вбиральня – літ. Д, огорожа № 1, ворота №2, колодязь № 3, вигрібна яма № 4, житлова площа будинку – 16,6 кв. м.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено – 06.11.2026.

Позивач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Головуючий: