Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №466/5447/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Суд: Личаківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №466/5447/26

Суддя: Ціпивко І. І.

Справа № 466/5447/26

Провадження № 2/463/3061/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

06 листопада 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд міста Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № 3036036 від 21.11.2019 року, в розмірі 15 612,84 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 21.11.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3036036, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж щодо повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачкою не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, який, зі свого боку, не виконала умов кредитного договору. Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якому, у свою чергу, були перераховані кошти відповідно до п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача.

29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3036036 від 21.11.2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3036036 від 21.11.2019 року були передані позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно з договором відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020. Сума заборгованості відповідачки становить 15 612,84,00 грн. відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4293,67 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 8219,17 грн, заборгованість по комісії за видачу кредиту - 600,00 грн, заборгованість по штрафам. Відповідачці було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості на адресу, вказану нею в кредитному договорі. Так як всупереч умовам кредитного договору взяті на себе зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості та відсотків відповідачка не виконала, чим порушила норми чинного законодавства, умови кредитного договору та права кредитора на своєчасне отримання зазначених коштів, позивач просив позов задовольнити.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

За підсудністю із Шевченківського районного суду міста Львова до Личаківського районного суду міста Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 року головуючою суддею у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова від 07.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 05.10.2026 року. Постановлено витребувати у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн у період з 21.11.2019 року по 28.11.2019 року.

28.09.2026 отримано запитувані судом документи.

Протокольною ухвалою від 05.10.2026 року відкладено розгляд справи на 03.11.2026 року у зв`язку з неявкою відповідачки.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частину п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03.11.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 06.11.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити частково, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З кредитного договору № 3036036 від 21.11.2019 року судом встановлено, що такий укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строк/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту становить 5 000,00 грн; згідно з п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 21.11.2019 року; відповідно до п. 1.4 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 21.12.2019 року.

Згідно з п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до п. 1.5.2, 1.6 кредитного договору проценти за користування кредитом: 2 250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору. Відповідно до п. 2.4.2 у випадку, якщо станом на дату закінчення строку користування кредитом будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту у термін, передбачений п. 1.4 договору.

Згідно з графіком розрахунків за договором про споживчий кредит № 3036036 від 21.11.2019 року загальна вартість кредиту становить 7 850,00 грн, з яких 2250,00 грн відсотки.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 3036036 від 21.11.2019 року, остання пройшла ідентифікацію ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор F42518, який відправлено позичальнику 21.11.2019 о 20:02:06 на номер телефону НОМЕР_3 .

Згідно з копією платіжного доручення № 3627150 від 21.11.2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти згідно з договором № 3036036 від 21.11.2019 року у сумі 5 000,00 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 3036036 від 21.11.2019 року заборгованість ОСОБА_1 не погашена і становить 15 612,84 грн, що підтверджується також відомістю щоденні нарахування та погашення відповідача за кредитним договором.

Згідно з договором відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Мілоан» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до договору.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020 року ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників, після чого від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги і до ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону). Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20-ц.

Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитного договору № 3036036 від 21.11.2019 року, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором F42518, розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання відповідачкою коштів, щ підтверджується відоммостями отримаими від АТ КБ "Приватбанк"; наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Ні кредитний договір № 3036036 від 21.11.2019 року, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалися, а відтак такі є чинними і підлягають обов`язковому виконанню обома його сторонами.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Відтак судом встановлено, що між сторонами у справі (з урахуванням договору відступлення вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, укладеного між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору № 3036036 від 21.11.2019, такий правочин згідно з вимогами ст. 204 ЦК України створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим такий правочин згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним відповідно до приписів ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору. Натомість відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань за цим кредитним договором, допущену заборгованість нею у встановленому порядку та сумі не погашено.

Водночас, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не доведено того, що відповідачкою ОСОБА_1 застосовувались положення кредитного договору щодо пролонгації його дії, як і не пояснено факт нарахування кредитодавцем ТОВ «Мілоан» відповідачці ОСОБА_1 відсотків поза межею строку кредитного договору в 30 днів (навіть з урахуванням ймовірної пролонгації).

Враховуючи, що заявлена позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною, не є обгрунтованою і доведеною, відтак суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання нею зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню сума неповернутого кредиту в розмірі 5 000,00 грн, комісія за видачу цього кредиту в розмірі 600,00 грн та узгоджений сторонами кредитного договору розмір процентів за ставкою 1,50 % на день в сумі 2 250,00 грн у межах строку кредитування 30 днів.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 за єдиним унікальним номером судової справи 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Останнім днем строку кредитного договору є 21.12.2019, доказів пролонгації цього кредитного договору позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не надано. Єдиний механізм продовження дії строку договору на таких самих умовах міститься в пункті 2.3 кредитного договору № 3036036 від 21.11.2019. Так, за ним максимальний строк продовження строку дії договору становить 15 днів і застосовується після оплати позичальником суми боргу за кредитом та комісії, після чого позичальник обирає доступні умови пролонгації і надсилає його у електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Доказів цього матеріали цієї судової справи не містять, відтак нараховані відсотки після 21.12.2019 у розмірі 5 969,17 грн не підлягають стягненню в судовому порядку.

Окрім цього, оскільки у жодному розрахунку заборгованості не зазначено нарахування відповідачці ОСОБА_1 штрафу/пеню, не розкрито механізм його нарахування, ані пункт договору, який таке нарахування передбачає у розмірі 2 500 грн, тому така вимога також не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 3036036 від 21.11.2019 року підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість у сумі 7 143,67 грн, що включає в себе 4 293,67 грн заборгованість за основною сумою боргу; 2 250,00 грн заборгованість за відсотками; 600,00 грн заборгованість за комісією.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1 218,18 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АО «Апологет».

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 830,20 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3036036 від 21.11.2019 року в розмірі 7 143,67 грн (сім тисяч сто сорок три гривні шістдесят сім копійок), 1 218,18 грн (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень вісімнадцять копійок) судового збору та 1 830,20 грн (одна тисяча вісімсот тридцять гривень двадцять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит- Капітал», адреса: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено судом 06 листопада 2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua