Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №372/4356/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/4356/26 Головуючий у суді І інстанції Потабенко Л.В.

Провадження № 22-ц/824/15621/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С. А., суддів: Борисової О. В., Таргоній Д. О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Обухівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), третя особа - Обухівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Обухівське РУП ГУ НП в Київській області), про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2026 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 що знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, місцезнаходженням відповідача є адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 15, що також знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а тому дана справа не підсудна суду, до якого пред`явлено позов, та її слід направити за підсудністю до іншого уповноваженого суду, а саме до Шевченківського районного суду міста Києва.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що підставою його звернення з позовом саме до Обухівського районного суду Київської області було застосування спеціального правила територіальної підсудності, передбаченого частиною сьомою статті 28 ЦПК України.

У позовній заяві позивач окремо обґрунтував, що спір виник безпосередньо із діяльності Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яке є територіальним структурним підрозділом відповідача та через яке останній реалізовував свої владні повноваження щодо позивача.

Зокрема, зазначив, що саме посадовими особами Обухівського РУП ГУ НП в Київській області: винесено постанову про адміністративне правопорушення; забезпечено її примусове виконання; після звернення позивача відкликано виконавчий документ; здійснювалося офіційне листування щодо усунення наслідків незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Саме зазначені обставини були покладені позивачем в основу застосування частини сьомої статті 28 ЦПК України.

Передача справи на розгляд іншого суду можлива лише після перевірки судом доводів, якими позивач обґрунтовує належність справи до територіальної юрисдикції суду, до якого подано позов. Однак у даному випадку така перевірка фактично не була здійснена.

Суд першої інстанції навів зміст частини сьомої статті 28 ЦПК України, однак не встановив, чи підлягає ця норма застосуванню до спірних правовідносин, не дослідив наведені позивачем фактичні обставини та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про неможливість її застосування.

Таким чином, висновок суду про передачу справи за підсудністю зроблено без належної перевірки тих обставин, які були визначальними для вирішення питання територіальної юрисдикції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Відповідно до положень частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, якою врегульовано порядок відкриття провадження у справі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі ГУ НП в Київській області, третя особа - Обухівське РУП ГУ НП в Київській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу державної влади.

Обґрунтовуючи підсудність даного спору Обухівському районному суду Київської області, позивач послався на положення частини сьомої статті 28 ЦПК України і вказав, що ГУ НП в Київській області є юридичною особою публічного права, яка здійснює свої повноваження, зокрема, через територіальні (відокремлені) структурні підрозділи. Обухівське РУП ГУ НП в Київській області є територіальним структурним підрозділом відповідача, який від імені головного управління здійснює покладені законом владні управлінські функції на території Обухівського району Київської області. Саме посадовими особами Обухівського РУП ГУ НП в Київській області на території юрисдикції Обухівського районного суду Київської області були вчинені всі юридично значимі дії, які стали підставою для виникнення цього спору. Отже, спір виник безпосередньо з діяльності Обухівського РУП ГУ НП в Київській області як територіального структурного підрозділу відповідача. За таких обставин позивач вважав, що реалізує надане йому процесуальним законом право звернутися до суду за місцезнаходженням структурного підрозділу юридичної особи, діяльністю якого заподіяно шкоду.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а місцезнаходженням ГУ НП в Київській області є адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 15, що також знаходиться у Шевченківському районі м. Києва.

Передаючи справу за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції керувався як правилами загальної, так і правилами альтернативної підсудності, та вважав, що зазначена справа не підсудна Обухівському районному суду Київської області, до якого пред`явлено позов про відшкодування шкоди, а відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України.

За загальним правилом, встановленим у частині другій статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За цим правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

У той же час законодавець у статті 28 ЦПК України визначив підсудність справ за вибором позивача (альтернативна підсудність).

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачу надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 підкреслив, що суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу надається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

Тобто законодавець передбачив юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом, перелік яких визначений у статті 28 ЦПК України, обрати на власний розсуд, якими правилами територіальної підсудності керуватись при зверненні до суду за захистом своїх прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності.

Отже, усі справи, які надходять до суду, в першу чергу перевіряються судом на дотримання правил територіальної підсудності виходячи з предмета і підстав позову.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 691/914/19, у позовній заяві позивач має обґрунтувати підстави для застосування правил альтернативної підсудності.

В обґрунтування підсудності спору у цій справі ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на положення частини сьомої статті 28 ЦПК України, відповідної до якої позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Статтею 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено поняття філії та представництва як відокремлених підрозділів юридичної особи.

Так, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

За змістом частини четвертої статті 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року справа № 760/32455/19).

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (частина перша статті 1 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно із частиною першою статті 13 цього Закону систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 15 Закон України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, ГУ НП в Київській області.

Обухівське РУП ГУ НП в Київській області не є юридичною особою, а входить до структури і є підрозділом ГУ НП в Київській області як територіального органу Національної поліції.

У свою чергу ГУ НП в Київській області відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має статус юридичної особи (код ЄДРПОУ 40108616).

З огляду на вимоги частини другої статті 27, частини сьомої статті 28 ЦПК України, даний позов підсудний суду, який знаходиться як за місцем перебування юридичної особи - ГУ НП в Київській області, так і за місцем знаходження його відокремленого підрозділу - Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.

За приписами частини шістнадцятої статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Тобто право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачу, а суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що позов про відшкодування шкоди подається ним до Обухівського районного суду Київської області, тобто за місцезнаходженням відокремленого структурного підрозділу ГУ НП в Київській області на підставі частини сьомої статті 28 ЦПК України, адже саме посадовими особами Обухівського РУП ГУ НП в Київській області винесено постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності, забезпечено направлення зазначеної постанови на примусове виконання, після відповідного звернення відкликано виконавчий документ із органу державної виконавчої служби та здійснювалося листування з ним щодо усунення наслідків незаконного звернення постанови до примусового виконання.

Таким чином, спір у даній справі виник безпосередньо з діяльності Обухівського РУП ГУ НП в Київській області як структурного підрозділу відповідача, що за територіальною юрисдикцією відноситься до Обухівського районного суду Київської області, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що дана справа підсудна іншому суду за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача та/або за місцезнаходженням відповідача, а саме Шевченківському районному суді міста Києва.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду саме за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя.

Водночас суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя (див. постанову Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18).

Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц).

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо передачі справи за підсудністю на розгляд іншого суду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 452 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2026 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Обухівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування моральної шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: С.А. Голуб

О.В. Борисова

Д.О. Таргоній