Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №752/3583/25
Суддя: Невідома Тетяна Олексіївна
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року м. Київ
Справа № 752/3583/25
Провадження: № 22-ц/824/11107/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Гайдук Світлани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1
на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кокошка О. Б.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
в с т а н о в и в:
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду із позовом - 31.01.2025 року, до досягнення повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 1 211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
24.06.2025 року та 25.06.2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Обертинської-Єніч А. О. надійшли заяви про стягнення із відповідача судових витрат, в яких вона просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 600 грн.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 11 600 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Гайдук С. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила додаткове рішення суду змінити шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу із 11 600 грн до 6 000 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції безпідставно стягнув 11 600 грн витрат на професійну правничу допомогу, не врахувавши подане ним 01.07.2025 року клопотання про зменшення їх розміру та помилково вказавши, що інших заяв і клопотань учасники справи не подавали.
Вважала заявлений розмір витрат завищеним та неспівмірним зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки спір про стягнення аліментів не є складним, не потребував дослідження значного обсягу доказів чи судової практики, а надана позивачці правнича допомога полягала у підготовці та поданні позовної заяви, відповіді на відзив та участі в одному судовому засіданні. Крім того, в акті приймання-передачі наданих послуг не зазначено кількості годин, витрачених адвокатом на їх надання.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 3 ст. 270 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, в позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у сумі 10 000 грн (а.с. 1-4).
12.06.2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Обертинська-Єніч А. О. подала заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору у справі № 752/3583/25 (а.с. 81).
У заявах про стягнення із відповідача судових витрат від 24.06.2025 року та 25.06.2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Обертинська-Єніч А. О. просила суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 600 грн (а.с. 90-92).
На підтвердження витрат понесених на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Обертинська-Єніч А. О. надала копії: договору № 16-11-2024 про надання юридичних послуг (послуг у сфері права) від 16.11.2024 року, яким визначено вартість послуг у розмірі 4 000 грн без ПДВ; додаткових угод № 1 від 31.12.2024 року, № 2 від 27.03.2025 року, № 3 від 23.04.2025 року, якими погоджено вартість окремих послуг у розмірі 3 300 грн, 2 200 грн та 3 050 грн без ПДВ відповідно; платіжних інструкцій № IBAN-584В6 від 30.01.2025 року, № 728050147 від 27.03.2025 року, № 741248440 від 24.04.2025 року, № 759021798 від 01.06.2025 року на загальну суму 11 600 грн із відповідними заключними виписками АТ КБ «ПриватБанк»; акта № 23-06-2025 приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2025 року, згідно з яким загальна вартість послуг без ПДВ становить 11 600 грн (а.с. 94-108).
Задовольняючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою належними доказами підтверджено факт надання правничої допомоги та понесення витрат у розмірі 11 600 грн, а заявлений розмір витрат є обґрунтованим і співмірним із наданими адвокатом послугами.
Перевіривши висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1-4, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Подібні висновки також викладені й Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.
Як зазначено вище, на підтвердження заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Обертинська-Єніч А. О. надала договір № 16-11-2024 про надання юридичних послуг (послуг у сфері права) від 16.11.2024 року, додаткові угоди до нього, якими погоджено гонорар, платіжні інструкції та акт № 23-06-2025 приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2025 року.
За таких обставин відсутність у зазначеному акті відомостей про кількість годин, витрачених адвокатом на надання правничої допомоги, сама по собі не свідчить про необґрунтованість заявлених витрат та не має самостійного правового значення для вирішення питання про їх розподіл, оскільки вартість відповідних послуг визначена у фіксованому розмірі.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.
Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З вищенаведеного убачається, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
Із поданого представником ОСОБА_1 - адвокатом Гайдук С. В. клопотання про зменшення витрат на правову допомогу вбачається, що відповідач, посилаючись на критерії реальності та розумності витрат, типовий і нескладний характер спору про стягнення аліментів та обсяг виконаної адвокатом роботи, вважав заявлені до стягнення витрати у розмірі 11 600 грн завищеними та неспівмірними, у зв`язку з чим просив зменшити їх до 6 000 грн.
Як убачається з додаткового рішення, вказане клопотання судом не було враховано, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.
Згідно з актом № 23-06-2025, до складу наданих послуг включено представництво інтересів ОСОБА_2 у судовому засіданні 30.04.2025 року вартістю 3 050 грн. Водночас із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового засідання 30.04.2025 року не здійснювалося, а наявною у справі розпискою адвоката Обертинську-Єніч А. О. цього ж дня повідомлено про наступні дату, час та місце розгляду справи. За таких обставин фактичне надання зазначеної в акті послуги з представництва інтересів позивачки у судовому засіданні 30.04.2025 року матеріалами справи не підтверджується, а тому витрати у сумі 3 050 грн за таку послугу не можуть бути покладені на відповідача.
Натомість матеріалами справи підтверджено підготовку та подання позовної заяви вартістю 3 300 грн, відповіді на відзив вартістю 2 200 грн, а також участь адвоката Обертинської-Єніч А. О. у судовому засіданні 12.06.2025 року вартістю 3 050 грн, тобто надання правничої допомоги на загальну суму 8 550 грн.
За таких обставин суд апеляційної інстанції має правові підстави для перевірки співмірності витрат і, у разі встановлення її відсутності, для зменшення їх розміру.
На переконання колегії суддів, враховуючи предмет спору про стягнення аліментів, характер та складність справи, усталеність судової практики у цій категорії справ, відсутність значного обсягу доказів та складних правових питань, а також фактичний обсяг виконаної представником позивачки роботи - підготовку позовної заяви, відповіді на відзив та участь в одному судовому засіданні, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 11 600 грн є надмірним та не відповідає критерію співмірності.
Зважаючи на фактичний обсяг наданої позивачці правничої допомоги, підготовку двох процесуальних документів, участь адвоката у судовому засіданні та значення справи для позивачки, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення таких витрат до визначеної апелянтом суми 6 000 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, у сумі 7 000 грн, а відтак додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнутих витрат з 11 600 грн до 7 000 грн, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 270, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Гайдук Світлани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши суму стягнення з 11 600 грн до 7 000 грн.
У зв`язку з чим другий абзац резолютивної частини додаткового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року викласти в такій редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура
Оригінал: reyestr.court.gov.ua