Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи окремого провадження
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №372/6691/25
Суддя: Сушко Людмила Петрівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 372/6691/25 Головуючий у суді І інстанції: Проць Т.В.
провадження №22-ц/824/13309/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пономаренка Валерія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 від повноважень опікуна ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 ,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження в якій просив звільнити ОСОБА_2 від повноважень опікуна ОСОБА_3 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року вказана заява прийнята до провадження, відкрито провадження у даній справі за правилами окремого провадження та ухвалено розглядати справу у складі головуючого судді та двох присяжних.
У судовому засіданні суду першої інстанції, судом на обговорення поставлено питання про залишення заяви без розгляду, оскільки між сторонами існує спір про право.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Пономаренко В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції кваліфікував вимогу про звільнення опікуна як спір про право між двома опікунами та на цій підставі залишив заяву без розгляду. Така кваліфікація, на думку представника скаржника, не відповідає ні предмету заяви, ні змісту частини шостої статті 294 ЦПК України.
У цій справі заявник не висуває до ОСОБА_2 жодної позовної вимоги - про стягнення коштів, відшкодування шкоди, визнання правочину недійсним чи будь-якої іншої вимоги майнового характеру. Прохальна частина заяви містить єдину вимогу - звільнити ОСОБА_2 від повноважень опікуна на підставі статті 75 ЦК України. Це непозовна вимога, прямо передбачена статтею 300 ЦПК України. Обставини недобросовісного виконання опікунських обов`язків наведені не як самостійні позовні вимоги, а виключно як підстава (юридичний факт) для звільнення опікуна.
Предметом розгляду є не приватний майновий спір між двома фізичними особами, а питання охорони прав, свобод та інтересів недієздатної особи. Суд першої інстанції не встановив - та й не міг встановити - яке саме суб`єктивне цивільне право заявника порушується, оспорюється чи не визнається ОСОБА_2 .. Відтак передбаченого частиною шостою статті 294 ЦПК України реального спору про право у справі немає.
Представник скаржника вважає, що залишивши заяву без розгляду за відсутності реального спору про право, суд першої інстанції порушив норми процесуального права - неправильно застосував частину шосту статті 294 ЦПК України, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню, і направлення справи для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що заявник є співопікуном недієздатного ОСОБА_3 , на якого законом покладено обов`язок дбати про підопічного та захищати його права і майнові інтереси (статті 67, 72 ЦК України). Він діє в інтересах підопічного, а не у власному майновому інтересі, а тому не є стороною приватного спору. Орган опіки та піклування вже залучений до участі у справі як заінтересована особа; заявником подано клопотання про зобов`язання органу опіки надати висновок щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 .. Отже, механізм отримання подання (висновку) органу опіки реалізується в межах цього ж провадження - шляхом витребування, а не залишення заяви без розгляду. Відсутність окремої заяви органу опіки не перетворює питання охорони прав недієздатного на спір про цивільне право.
Представник скаржника наголошує, що залишивши заяву без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив недієздатного ОСОБА_3 захисту від можливого неналежного опікування і переклав тягар ініціювання нового судового процесу, чим знівелював саму мету окремого провадження.
17 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Захарчука І.А., в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 від повноважень опікуна ОСОБА_3 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у даній справі опікуном ОСОБА_1 заявлено вимоги до другого опікуна ОСОБА_2 щодо визнання дій та бездіяльності опікуна зловживанням правами, що по суті є спором між двома опікунами, які є фізичними особами, відтак суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказана вимога є виключно позовною вимогою, яка підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження шляхом подання до суду позовної заяви.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі № 372/3474/21 ОСОБА_3 було визнано недієздатним, та над ним встановлено опіку.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року у справі № 372/1887/24 заяву Опікунської ради з питань забезпечення прав недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які потребують опіки та піклування в особі Козинської селищної ради Обухівського район Київської області в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення опікунів особі, яка визнана недієздатною задоволено.
Встановлено над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку, та призначено його опікунами:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .
З відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у справі № 372/1887/24 заявники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 02.04.2026 року звертались до Обухівського районного суду з клопотанням про продовження строку дії рішення суду про призначення опікунів особі яка визнана судом недієздатною.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського район Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку та продовження строку дії рішення суду про призначення опікунів особі, яка визнана недієздатною, залишено без розгляду.
Вказана ухвала Обухівського районного суду Київської області від 14 квітня 2026 року, не набрала законної сили, з огляду на те, що була оскаржена в апеляційному порядку, та станом на момент розгляду даної справи, апеляційним судом рішення у справі № 372/1887/24 не ухвалено.
Відповідно до ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у цивільній справі № 163/1251/22 дійшов висновку про те, що «законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: (а) невиконання ним своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту».
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року в справі № 727/5306/24 (провадження № 61-13213сво24) вказано, що: «законодавець поряд із загальним правилом про одноособовий розгляд цивільних справ у суді першої інстанції передбачив особливі правила формування складу суду для розгляду певних категорій справ окремого провадження, зокрема, щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, а саме у складі одного судді і двох присяжних;
під час вирішення питання про встановлення недієздатності особи суд одночасно вирішує питання про встановлення опіки і призначення їй опікуна (за поданням органу опіки та піклування), а склад суду з розгляду такої категорії справ одноособово змінився на визначення суду у складі одного судді та двох присяжних. Проте суд, установивши наявність підстав для визнання фізичної особи недієздатною, може не визначитися із питанням встановлення опіки та призначення опікуна в єдиному провадженні, зокрема з огляду на невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості, змісту та процесуальної форми. Законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі;
питання встановлення опіки і призначення опікуна, як і питання зміни чи звільнення опікуна, є похідними у справах про визнання особи недієздатною, а їх вирішення у наступному судовому процесі після вирішення питання про недієздатність фізичної особи не свідчить про те, що вони стосуються окремого факту, а є наслідком вирішення питання про недієздатність. Більше того, заява про призначення заявника опікуном в іншому судовому процесі може розглядатися, лише якщо суд вже встановив недієздатність фізичної особи, щодо якої ініціюється питання опіки. Встановлення опіки і призначення опікуна, які ініційовані та розглядаються після вирішення питання про недієздатність фізичної особи, є по суті продовженням незавершеної процедури визнання недієздатною фізичної особи, яка потребує особливого захисту та опіки з боку іншої особи / закладу, а їх вирішення в іншому судовому процесі не впливає на правила визначення складу суду.
Норми процесуального права, які визначають порядок розгляду судом питань про призначення, зміну, звільнення від виконання обов`язків опікуна (частина друга статті 300 ЦПК України), розміщені у главі 2 розділу IV ЦПК України, щодо якої у взаємозв`язку і з положеннями пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України існує безальтернативний припис, передбачений частиною четвертою статті 293 ЦПК України, про розгляд таких справ саме колегіальним складом суду (один суддя і двоє присяжних), та не передбачено диференційованого підходу щодо формулювання складу суду залежно від специфіки питання, яке є предметом судового розгляду відповідно до статті 300 ЦПК України. Таке тлумачення змісту частини другої статті 300 ЦПК України та пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України з огляду на специфіку спірних правовідносин та їх соціальну важливість відповідає принципам справедливості, розумності та узгоджується з положеннями Конвенції, зокрема пунктом 1 статті 6. Тому до вимог про встановлення опіки і призначення опікуна, як і про його заміну чи звільнення, що вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, має застосовуватися правило визначення складу суду, передбачене у пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України щодо вимоги про визнання фізичної особи недієздатною;
вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних.
З урахуванням висновків, сформульованих у цій справі, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24), щодо розгляду справи про призначення заявника опікуном недієздатної особи суддею одноособово».
Відповідно до ч. 1 статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Відповідно до ч. 2 статті 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.
Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Водночас відповідно до ч. 7 статті 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
У справі, що переглядається, встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі № 372/3474/21 визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та над ним встановлено опіку.
Строк дії судового рішення про визнання особи недієздатною має визначальне значення під час розгляду цієї справи, оскільки таке рішення підтверджує наявність юридичного факту, що має значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, яка визнана недієздатною.
Таким чином, на момент подання 24.11.2025 року заяви про звільнення від повноважень опікуна, а також на час постановлення оскаржуваної ухвали від 21 травня 2026 року строк дії рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі № 372/3474/21 про визнання ОСОБА_3 недієздатним закінчився, а рішення про його продовження ухвалено не було. Отже, у зазначені дати не існувало чинного судового рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним, заявник ОСОБА_1 не мав чинного статусу його опікуна.
Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 від повноважень опікуна, суд першої інстанції не врахував, що строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним на час розгляду справи закінчився та прийшов до помилкового висновку про наявність спору між опікуном та прийшов до помилкового висновку про наявність спору між опікуном.
Суд апеляційної інстанції також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду з тих підстав що подана заява має розглядатись у порядку загального позовного провадження, оскільки такі висновки спростовуються правовими висновками Верховного Суду, які наведені зокрема у постанові від 25 вересня 2024 року у цивільній справі № 163/1251/22.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права та положень ЦК України, знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Пономаренка Валерія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «04» листопада 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді В.М. Ратнікова
С.Г. Музичко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua