Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №755/25037/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: оголошення фізичної особи померлою

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №755/25037/25

Суддя: Сушко Людмила Петрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/25037/25 Головуючий у суді І інстанції: Марфіна Н.В.

провадження №22-ц/824/13645/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2025 року заявниця діючи в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, у якій просила оголосити померлим ОСОБА_4 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що заявниця та ОСОБА_4 з 2010 року проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці та ОСОБА_4 народилась спільна дитина - ОСОБА_5 . У лютому 2025 року ОСОБА_4 був мобілізований, коли заявниця перебувала на 7 місяці вагітності, тобто була вагітною другою спільною дитиною. Заявниця та ОСОБА_4 сподівались, що останнього відпустять у відпустку при народженні другої дитини і вони зможуть зареєструвати народження другої дитини та одружитись. Однак, за 5 днів до пологів заявниця отримала сповіщення про те, що ОСОБА_4 зник безвісти внаслідок обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Олешня, Курської області (рф). Згідно Акту службового розслідування в/ч НОМЕР_1 , 16.04.2025 року відбувся бій з противником, з часом атаку вдалось відбити і після цього було виявлено зникнення ОСОБА_4 .. Для пошуку останнього було використано БПЛА, але пошуки результатів не дали і були зупинені через ведення активних бойових дій. Оголошення ОСОБА_4 померлим необхідно заявниці для отримання різних гарантій та пільг, встановлення справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи, належного влаштування пам`яті та оформлення неповнолітнім дітям ОСОБА_4 права на одноразову грошову допомогу. Держава повинна виконувати взяті на себе зобов`язання стосовно своїх захисників. Із отриманих представником заявника відповідей вбачається, що бойові дії в н.п. Олешні, Суджанського району Курської області рф завершились 06.06.2025 року і в цьому контексті сторона заявника посилається на правові висновки викладені у постанові ВП ВС від 11.12.2024 року у справі №755/11021/22 та зазначає, що особливістю розгляду відповідної категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою. 26.04.2025 року зареєстроване кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України щодо факту безвісного зникнення військовослужбовця ОСОБА_4 .. Заявниця не може отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_4 через відсутність довідки про смерть. З моменту зникнення ОСОБА_4 минуло більше пів року, його досі не знайдено, відомості про його місце перебування відсутні. Перебування ОСОБА_4 у полоні не підтверджується.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року заяву задоволено.

Оголошено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий у 2008 році Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві), гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти солдата військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 в н.п. Олешня, Суджанського району, Курської області російської федерації в результаті безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого сталась під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 , який представляє інтереси Міністерства оборони України, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ..

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що матеріали справи не містять доказів,які б підтвердили вірогідну смерть військовослужбовця під час виконання ним бойових завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Матеріали службового розслідування містять лише відомості про поранення військовослужбовця, місце якого згодом стало невідоме.

Також Міністерство оборони звертало увагу, що встановлення даного факту може впливати на спадкові права та обов`язки інших осіб. Водночас, заяником не надано підтвердження відсутності спадкоємців померлого та судом не досліджено цього питання.

Разом з тим, не залучення у справі осіб, які мають право на призначення та отримання піль та гарантівй щодо зниклого безвісти військовослужбовця, їхні права будуть порушені.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

28 жовтня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від скаржника, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що військовослужбовець ОСОБА_4 зник безвісти 16.04.2025 року в населеному пункті Олешня, Суджанського району, Курської області російської федерації, за обставин, які з великою ймовірністю загрожували його життю та наявні підстави обґрунтовано припустити, що ОСОБА_4 загинув саме ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті Олешня, Суджанського району, Курської області російської федерації, оскільки саме 16.04.2025 року відбувся стрілецький бій з противником, в якому брав безпосередню участь ОСОБА_4 , після завершення якого вказаний військовослужбовець не був відшуканий і відсутні будь-які дані, які б вказували на знаходження ОСОБА_4 у полоні.

Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_4 зник безвісти на території бойових дій, яка належить до території рф, тому застосування Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 року не є можливим, оскільки наявні у ньому дані стосуються виключного інформації про територію України.

Суд першої інстанції вважав за необхідне, з метою визначення перебігу шестимісячного строку від дня закінчення бойових дій на території н.п. Олешня, Суджанського району, Курської області російської федерації, використати інформацію, яка міститься у відповідях Угруповання військ «КУРСЬК» Збройних Сил України Міністерства оборони України від 23.11.2025 року та т.в.о. начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 19.11.2025 року і згідно якої вбачається, що остаточно бойові дії на території н.п. Олешня Суджанського району Курської області рф звершились ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оскільки у даній справі встановлене місце ймовірної загибелі ОСОБА_4 (н.п. Олешня Суджанського району Курської області рф) та дата ймовірної фактичної загибелі ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що останній має бути оголошений померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 у н.п. Олешня Суджанського району Курської області рф, що є важливим як для відрахування строку для оголошення фізичної особи померлою, так і для здійснення державної реєстрації смерті особи органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне навести правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 279/2085/25 (провадження № 61-11256св25).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має нам меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

Встановлено, що ОСОБА_4 є батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є заявниця, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10 том 1).

Судом встановлено, що заінтересована у справі особа ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , а його батько ОСОБА_7 помер у 2008 році. Також вбачається, що ОСОБА_4 одруженим не був і він офіційно значиться батьком тільки ОСОБА_2 , в інтересах якої подано заяву про оголошення фізичної особи померлою (а.с. 4, 141-143, 185, 190, 221-222 том 1).

Згідно сповіщення сім`ї №502 від 24.04.2025 року, ОСОБА_4 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 , внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї противника 16.04.2025 року поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області рф зник безвісти (а.с. 12 том 1).

За фактом зникнення ОСОБА_4 26.04.2025 року зареєстроване кримінальне провадження №12025100040001474 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 17 том 1).

Згідно відповіді Угруповання військ «КУРСЬК» Збройних Сил України Міністерства оборони України від 23.11.2025 року, населений пункт Олешня Суджанського району Курської області рф 06.06.2025 року перейшов під повний контроль збройних сил російської федерації. Станом на 22.11.2025 року населений пункт Олешня Суджанського району Курської області російської федерації перебуває під повним контролем Збройних Сил російської федерації (а.с. 19 том 1).

Згідно відповіді т.в.о. начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 19.11.2025 року, в районі населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області рф бойові дії велися протягом серпня 2024 року - червня 2025 року. Контроль над н.п. Олешня Суджанського району Курської області рф силами оборони України було втрачено у першій половині травня 2025 року (а.с. 20 том 1).

За повідомленням СБУ від 13.11.2025 року, в службі відсутні відомості про місцезнаходження ОСОБА_4 , перебування його у полоні держави-агресора тощо (а.с. 23 том 1).

За повідомленням ДП «Український національний центр розбудови миру» від 20.11.2025 року, дані про ОСОБА_4 внесені до Реєстру оборонців України, але відомості про його перебування у полоні відсутні (а.с. 24-25 том 1).

За повідомленням Державної прикордонної служби від 24.12.2025 року, не виявлено даних про перетинання ОСОБА_4 державного кордону України чи лінії розмежування з тимчасово окупованої територією у період 01.01.2025-02.02.2026 р.р. (а.с. 101 том 1).

За повідомленням Деснянського УП ГУ НП у м. Києві від 10.03.2026 року, місцеперебування ОСОБА_4 не встановлено (а.с. 193 том 1).

Згідно з Витягом є Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_4 занесений до відповідного реєстру та рахується таким, що зник на території бойових дій (а.с. 195-196 том 1).

За змістом Акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 : молодший лейтенант ОСОБА_8 є безпосереднім начальником солдата ОСОБА_4 гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом №340 від 01.12.2024 року. З рапорту командира 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 , (№4599 від 21.04.2025) стало відомо що ІНФОРМАЦІЯ_6 о 07:16 під час штурмових дій противника позиції ПВ «СПАРТА» та під час перевірки особового складу на місці розташування підрозділу в районі населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області російської федерації встановлено, що гранатометник десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 зник безвісти, результати по пошуків не дали. З пояснення командира 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 06:00 години підрозділ отримав усний наказ командира військової частини НОМЕР_1 який був доведений особовому складу вийти на позиції які знаходяться в районі населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області російської федерації. Група підкріплення в кількості шести військовослужбовців в тому числі гранатометник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини солдат ОСОБА_4 виконуючи отриманий наказ вийшли на позиції ПВ «СПАРТА» в районі населеного пункту Олешня Курської області російської федерації. 16.04.2025 року близько 07:16 годин противник розпочав штурмові дії із застосуванням броньованої техніки по ПВ «СПАРТА» в районі населеного пункту Олешня Курської області російської федерації по групі підсилення, після якого противник використав фланговий маневр із залученням броньованої техніки розпочав наступальні дії. Розпочався бій на коротких дистанціях. Під час наступу противника старший групи втратив візуальний контроль з частиною своєї групи. З часом атаку вдалося відбити. Після відбиття атаки відбулась перевірка особового складу, яка виявила відсутність гранатометника десантно-штурмового відділення десантно штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , про що була зроблена доповідь. Після проведення пошукових заходів із застосуванням БпЛА виявити вищевказаного військовослужбовця не вдалось. Заходи по пошуку військовослужбовця призупинені, тому що на даній території ведуться активні бойові дії. Відповідно до пояснення старшого сержанта ОСОБА_9 старшого бойового медика 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_9 стало відомо наступне, що 16 квітня 2025 року він знаходився на лінії розташування 1 десантно-штурмової роти, що знаходилась неподалік від населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області російської федерації. За наказом командира група підкріплення в кількості шести військовослужбовців була направлена на позицію ПВ «СПАРТА» для виконання бойового завдання в район вищевказаного населеного пункту. В даній групі знаходився гранатометник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти ОСОБА_4 , який виконував бойове завдання в складі відділення. Близько 07:16 противник розпочав активні штурмові дії по із застосуванням флангових маневрів та броньованої техніки неподалік від населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області російської федерації. Розпочався бій на коротких дистанціях. Була відправлена група для допомоги у відбиттю атаки. З часом атаку вдалося відбити. Після відбиття атаки відбулась перевірка особового складу, яка виявила відсутність гранатометника десантно-штурмового відділення десантно- штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 . По команді командира роти в повітря було піднято БпЛА з метою виявлення солдата ОСОБА_4 . Після проведення пошукових заходів із застосуванням БпЛА виявити вищевказаного військовослужбовця не вдалось. Заходи по пошуку військовослужбовця призупинені, тому що на даній території ведуться активні бойові дії. Відповідно до змісту службової характеристики солдат ОСОБА_4 , характеризується позитивно. Неправомірних дій гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 службовим розслідуванням не встановлено. Службове розслідування вважати завершеним. Солдата ОСОБА_4 гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій з боку збройних сил російської федерації в районі ведення бойових дій зник безвісти (а.с. 27-33 том 1).

Обставини зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у н.п. Олешня Суджанського району Курської області рф, повністю підтверджуються наданими на запит суду військовою частиною НОМЕР_1 копіями матеріалів службового розслідування (а.с. 70-84 том 1).

Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_4 зник при виконанні бойового завдання під час стрілецького бою з супротивником, при цьому свідків його поранення чи місця знаходження його тіла не встановлено під час службового розслідування, зокрема і за результатами аеророзвідки.

Відсутні і відомості щодо можливого застосування в бою мінно-вибухових пристроїв, які б вказували на можливе знищення тіла військовослужбовця чи часткове його пошкодження.

При цьому з відповіді ДП «Український національний центр розбудови миру» вбачається, що держава-агресор не надає інформацію про місце тримання та стан здоров`я громадян України, які перебувають в полоні-агресора (а.с. 24 том 1), що вказує і на ймовірність потрапляння і перебування військовослужбовця ОСОБА_4 в полон.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 не містять викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_4 в зазначену дату, а лише вказують на втрату зв`язку з останнім, неповернення з його полю бою, що обумовлює можливість вважати його таким, що зник безвісти або потрапляння до полону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що шестимісячний строк ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення із заявою про оголошення ОСОБА_4 померлим є передчасним, оскільки відсутні достовірні докази можливої загибелі ОСОБА_4 ..

Суд апеляційної інстанції вважає, що надані заявницею на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_4 докази не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлим, надавши невірну оцінку доказам.

Суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про оголошення померлим ОСОБА_4 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені заяви.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням частині нового рішення про відмову у задоволення заяви про оголошення особи померлою у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який представляє інтереси Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «05» листопада 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua