Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №757/11474/25-ц — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №757/11474/25-ц

Суддя: Желепа Оксана Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2026 року місто Київ.

Справа № 757/11474/25-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13467/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Приходько К.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2026 року (у складі судді Ільєвої Т.Г.)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ

23 квітня 2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказує, що 24.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого за всіма правами і обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» згідно Статуту) та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 014/2080/81/67157 про надання кредиту в сумі 63 625,00 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2012 р. у цивільній справі № 2610/17238/2012 позовну заяву АТ «Райффайзен Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за Кредитним договором № 014/2080/81/67157 від 24.01.2008 року в сумі 888 006 грн. 43 коп. та судові витрати 3 219 грн.00 коп.

25.07.2019 р. приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо виконавчого листа №2610/17238/2012 на загальну суму 891 225,43 гривень.

01.08.2019 приватний виконавець наклав арешт та описав нерухоме майно позивача, а саме: житловий будинок (незавершене будівництво, готовністю 75%), місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Загальна площа: 137,5 кв.м., на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3221455300:01:010:0481, потребує ремонту.

Згідно із актом про реалізацію предмета іпотеки від 23.10.2019 у ВП № НОМЕР_2 реалізовано предмет іпотеки: незавершене будівництво (готовність 75%) площею 137,5 кв. м. та земельна ділянка, площею 0,1000 га., К/Н: 3221455300:01:010:0481, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

27 квітня 2021 року між АТ «Райффазен Банк Аваль» та АТ «КРИСТАЛБАНК» був укладений Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «Райффазен Банк Аваль» відступило, а АТ «КРИСТАЛБАНК» набуло право вимоги за Кредитним договором.

Разом з тим, 27 квітня 2021 року між АТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «КРИСТАЛБАНК» відступило, а ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором.

27 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» відступило, а ОСОБА_4 набула право вимоги за Кредитним договором.

01 травня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду.

12 грудня 2021 року між новим кредитором ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_2 було укладено Угоду про припинення зобов`язання за кредитним Договором № 014/2080/81/67157 від 24 січня 2008 року.

07.09.2022 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В.В. прийняв виконавче провадження на виконання.

Згідно із постановами приватного виконавця від 25.08.2023 у ВП № НОМЕР_2 із боржника ОСОБА_2 у виконавчому проваджені було стягнуто основну винагороду та мінімальні витрати виконавчого провадження.

14.11.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Волошина В.О. було визнано виконавчий лист № 2610/17238/2012, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 18 квітня 2013р., про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (код ЄДРПОУ: 14305909) заборгованості за кредитним договором № 014/2080/81/67157 від 24 січня 2008р. у сумі 888 006,43 грн., судовий збір в розмірі 3219,00 грн., а всього 891225, 43 грн., таким що не підлягає виконанню.

17.12.2024 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Згідно із листом ПВ ВО м. Києва Хоменко В.В. від 06.02.2025 в рамках виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_2 з боржника ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_1 ) стягнуто кошти, а саме: 613359,14 грн.- в рахунок погашення боргу та перераховано стягувачу в АТ «Райффайзен Банк Аваль», 61335, 92 винагорода приватного виконання та перераховано на спеціальний рахунок виконавця; 1061,0грн.-витрати на проведення виконавчих дій та перераховано на спеціальний рахунок виконавця; 8141,86 грн. повернуто боржнику (що були стягнуті вже після визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню).

Позивач вказує, що у зв`язку із відступленням права вимоги до ОСОБА_2 , визнанням судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягнуті в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 із ОСОБА_2 грошові кошти підлягають поверненню (із урахуванням проданої іпотеки), як безпідставно набуті у сумі 309896,24 грн.

У виконавчому проваджені № НОМЕР_2 із ОСОБА_2 стягнуто витрати виконавчого провадження у сумі 62 396, 92 грн., які, з урахуванням положень ч. 7 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», підлягають стягненню із відповідача.

Також, позивач, у зв`язку із безпідставним набуттям відповідачем грошових коштів у сумі 309896,24 грн. та стягнення із нього 62 396, 92 грн. витрат виконавчого провадження поніс моральну шкоду. Позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій, неодноразово отримав під час захисту Батьківщини поранення, на його утриманні перебувають троє дітей, а кошти стягувались із його грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, отриманої за участь в бойових діях. Суму моральної шкоди позивач оцінює у 100000.00 грн.

За вказаних підстав позивач просить суд:

- стягнути із Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (Код ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 309896,24 (триста дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень 24 копійки) грн.;

- стягнути із Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (Код ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати виконавчого провадження у сумі 62 396, 92 (шістдесят дві тисячі триста дев`яносто шість гривень 92 копійки) грн.;

- стягнути із Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (Код ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 100000.00 (сто тисяч гривень 00 копійок) грн.;

- стягнути із Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (Код ЄДРПОУ: 14305909, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000.00 (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у стягненні безпідставно набутих коштів, представник позивача 15 червня 2026 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення у оскаржуваній частині є необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні судом всіх фактичних обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Вказує, що відповідач, знаючи про те, що він втратив право вимоги за Кредитним договором, не звернувся до приватного виконавця із відповідною заявою та продовжував бути стороною виконавчого провадження, (стягувачем) на користь якого з ОСОБА_2 примусово стягувались кошти.

Зазначає, що відповідач без будь-якої правової підстави отримав 613359,14 грн., які йому не належали і права на отримання яких він втратив 27.04.2021, а тому висновки суду першої інстанції стосовно того, що відповідач набув кошти як сторона зобов`язання в порядку виконання договірного зобов`язання, а тому таке набуття не є безпідставним, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищевикладеним.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

07 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Вважає висновками суду першої інстанції правомірними та акцентує увагу, що кошти, отримані у спірному виконавчому проваджені Товариством було перераховано новому кредитору.

У судовому засіданні представник позивача Пасечник Ю.А. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого за всіма правами і обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» згідно Статуту) та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 014/2080/81/67157 про надання кредиту в сумі 63 625,00 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2012 р. у цивільній справі № 2610/17238/2012 позовну заяву АТ «Райффайзен Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за Кредитним договором № 014/2080/81/67157 від 24.01.2008 року в сумі 888 006 грн. 43 коп. та судові витрати 3 219 грн.00 коп.

25.07.2019 р. приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо виконавчого листа №2610/17238/2012 на загальну суму 891 225,43 гривень.

01.08.2019 приватний виконавець наклав арешт та описав нерухоме майно позивача, а саме: житловий будинок (незавершене будівництво, готовністю 75%), місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Загальна площа: 137,5 кв.м., на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3221455300:01:010:0481, потребує ремонту

Згідно із актом про реалізацію предмета іпотеки від 23.10.2019 у ВП № НОМЕР_2 реалізовано предмет іпотеки: незавершене будівництво (готовність 75%) площею 137,5 кв. м. та земельна ділянка, площею 0,1000 га., К/Н: 3221455300:01:010:0481, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

27 квітня 2021 р. між АТ «Райффайзен Банк» та Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК», було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «КРИСТАЛБАНК» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/2080/81/67157 від 24.01.2008 року.

Також 27 квітня 2021 року між АТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «КРИСТАЛБАНК» відступило, а ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором.

27 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» відступило, а ОСОБА_4 набула право вимоги за Кредитним договором.

01 травня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду.

12 грудня 2021 року між новим кредитором ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_2 було укладено Угоду про припинення зобов`язання за кредитним Договором № 014/2080/81/67157 від 24 січня 2008 року.

На підставі наказу Міністерства юстиції України №2147/5 від 30 травня 2022р. діяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова О.С., у якого на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 припинено, у зв`язку із його смертю, що преюдиційно встановлено ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року.

07.09.2022 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В.В. прийняв виконавче провадження на виконання.

Згідно із постановами приватного виконавця від 25.08.2023 у ВП № НОМЕР_2 із боржника Дегтяренка у виконавчому проваджені було стягнуто основну винагороду та мінімальні витрати виконавчого провадження.

14.11.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Волошина В.О. було визнано виконавчий лист № 2610/17238/2012, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 18 квітня 2013р., про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (код ЄДРПОУ: 14305909) заборгованості за кредитним договором № 014/2080/81/67157 від 24 січня 2008р. у сумі 888 006,43 грн., судовий збір в розмірі 3219,00 грн., а всього 891225, 43 грн., таким що не підлягає виконанню.

17.12.2024 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Згідно із листом ПВ ВО м. Києва, Хоменко В.В. від 06.02.2025 в рамках виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_2 з боржника ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_1 ) стягнуто кошти, а саме: 613359,14 грн.- в рахунок погашення боргу та перераховано стягувачу в АТ «Райффайзен Банк Аваль», 61335, 92 винагорода приватного виконання та перераховано на спеціальний рахунок виконавця; 1061,0грн.-витрати на проведення виконавчих дій та перераховано на спеціальний рахунок виконавця; 8141,86 грн. повернуто боржнику (що були стягнуті вже після визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню).

Також, судовим розглядом встановлено, що відповідачем грошові кошти в сумі 309 896,24 гривень, у відповідності до п. 3.4 Договору відступлення від 27.04.2021 р., були направлені на реквізити нового кредитора АТ «КРИСТАЛБАНК», що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що перерахування АТ «Райффайзен Банк Аваль» на реквізити нового кредитора АТ «КРИСТАЛБАНК» отриманих за виконавчим провадженням коштів, вказує про безпідставність заявленого позову до первинного кредитора, без залучення в якості співвідповідача нового кредитора, якому були перераховані кошти, які позивач вважав безпідставно отриманими.

Щодо стягнення витрат виконавчого провадження, суд зазначив, що підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України "Про виконавче провадження". Встановлені обставини під час судового розгляду свідчать, що спірні грошові кошти на рахунках АТ «Райффайзен Банк» відсутні, так як такі кошти відповідачем не отримувалися.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення коштів, отриманих без належної правової підстави, позивачем визначено відповідачем АТ "Райффайзен Банк", як стягувач у виконавчому провадженні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції 27 квітня 2021 р. між АТ «Райффайзен Банк» та Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК», було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «КРИСТАЛБАНК» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/2080/81/67157 від 24.01.2008 року. У той же день АТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «КРИСТАЛБАНК» відступило, а ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором.

27 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» відступило, а ОСОБА_4 набула право вимоги за Кредитним договором.

Незважаючи на передачу права вимоги, новими стягувачами не було подано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, відповідно до ст. 442 ЦПК. Відтак кошти, стягнуті з ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_2, перераховувались АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Разом з тим, у відзиві відповідача на позовну заяву повідомлено, що грошові кошти, отримані від ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, були перераховані АТ «Райффайзен Банк» новому кредитору - АТ «КРИСТАЛБАНК», що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 99-108).

Відтак апеляційний суд погоджується з висновками про безпідставність доводів позивача про те, що саме АТ «Райффайзен Банк» продовжує безпідставно утримувати кошти, які йому були перераховані в межах виконавчого провадження за виконавчим листом, що був визнаний таким, що не підлягає виконанню, і які відповідачем в даній справі були перераховані новому кредитору, якому були відступлені права вимоги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

В постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

В постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 Верховний Суд зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

За таких підстав позивач в даній справі, з`ясувавши, що кошти боржника отримав новий кредитор АТ «КРИСТАЛБАНК», мав звернутись до суду з заявою про залучення його до розгляду справи в якості співвідповідача.

Посилання позивача, що АТ «Райффайзен Банк» діяв неправомірно та замість перерахування коштів мав сам подати заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні є безпідставними та такими, що не спростовують висновки суду. Подання такої заяви є правом сторони (у даному випадку первісного кредитора) та отримуючи неналежні йому кошти Товариство діючи добросовісно перераховувало їх юридичній особі, якій ними було відступлено право вимоги. Відомостей та доказів про те, що відповідачу на той час було достеменно відомо, про подальшу передачу прав вимоги іншим юридичним особам, матеріали справи не містять.

Рішення суду в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржено.

Щодо стягнення витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Аналіз ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» свідчить, що основна винагорода це винагорода приватному виконавцю за вчинення виконавчих дій, яка стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом, пропорційно до такої стягнутої суми.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Натомість, аналіз ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає саме умову, за якої підлягає поверненню стягнутий виконавчий збір.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Разом з тим, кошти в розмірі 61335, 92 грн. були стягнуті приватним виконавцем Хоменком В.В. з позивача під час виконавчого провадження як основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження в передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку та на підставі відповідних постанов, які сторонами виконавчого провадження у передбаченому законом порядку не оскаржувалась.

Суд першої інстанції вірно встановив, що кошти в сумі 61 335 грн. 92 коп. відповідач в даній справі ніколи не отримував і стягнення таких коштів з позивача у виконавчому провадженні не знаходиться в прямому причинному зв`язку з будь-якими діями відповідача, до якого заявлено позов.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 05 листопада 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua