Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №759/20828/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/20828/26 головуючий у суді І інстанції: Поплавська О.В.

провадження №33/824/5057/2026 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Скоромної Ірини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 720721 від 16.07.2026 року - 16 липня 2026 року о 07 год. 42 хв, у м. Київ по просп. Берестейський, 67, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнилась в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп..

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Скоромна І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 05 жовтня 2026 року подала апеляційну скаргу, у якій просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Одночасно з апеляційною скаргою було заявлене клопотання, у якому адвокат Скоромна І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисниця ОСОБА_1 - адвокат Скоромна І.М., зазначає, що копію постанови було отримано лише 02 жовтня 2026 року в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», а апеляційну скаргу було подано невідкладно після отримання копії постанови протягом двох днів з дня її отримання, відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних підстав.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Скоромна І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає, що на долучених фотознімках з місця ДТП чітко вбачається, що автомобіль «Volkswagen Passat» під час зіткнення знаходився на своїй смузі руху і не перетинав меж суміжної смуги, натомість автомобіль «Kia Sportage», який рухався у крайній правій смузі, під час перелаштування ліворуч та завершення повороту при виїзді на головну дорогу, змістився зі своєї смуги ліворуч, на траєкторію руху автомобіля «Volkswagen Passat».

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що місце зіткнення (осипу) знаходиться на лінії розмітки 1.5 ПДР, а точніше за її межами в другій смузі руху, а не в крайній правій, що підтверджується замірами, які позначені на схемі ДТП.

Також зазначає, що прямолінійного руху в момент зіткнення не було, адже обидва автомобілі завершували маневр повороту, під час якого водій транспортного засобу «Kia Sportage» змінювала положення на проїзній частині, а ОСОБА_1 , зайнявши другу смугу руху, продовжувала рух по ній, не змінюючи смугу.

Адвокат Скоромна І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримували доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Адвокат Аль-Атті І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити оскаржувану постанову без змін.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, доводи адвоката Скоромної І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.

У переданих судом першої інстанції матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо направлення та отримання ОСОБА_1 , або ж її захисником, копії оскаржуваної постанови.

На підтвердження дати отримання копії постанови адвокат Скоромна І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до апеляційної скарги додала знімок екрану з підсистеми ЄСІТС - «Електронний суд», з якого вбачається, що текст оскаржуваної постанови надійшов до електронного кабінету захисниці 02.10.2026 року о 15:25 год. (а.с. 29).

Отже, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Скоромній І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 10.1 ПДР України встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 10.1 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 720721 від 16.07.2026 року, з якого вбачається, що 16 липня 2026 року о 07 год. 42 хв, у м. Київ по просп. Берестейський, 67, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнилась в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с. 1);

- на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.07.2026 року о 07 год. 43 хв. у м. Київ по просп. Берестейський, буд. 67, яка була складена безпосередньо на місці пригоди в присутності водіїв, які підписали вказану схему без зауважень та доповнень. На схемі відображено траєкторію руху транспортних засобів, розташування транспортних засобів відносно проїжджої частини та її елементів після зіткнення, місце зіткнення транспортних засобів та перелік видимих пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП (а.с. 2);

- у письмових поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , зі змісту яких вбачається, що остання, керуючи своїм автомобілем у м. Київ по просп. Берестейський зі сторони вул. Щербаківського, в сторону центру, стояла на світлофорі у крайній правій смузі, та на зелений сигнал світлофору почала рух, займаючи праву смугу. У цей момент автомобіль «KIA», д.н.з. НОМЕР_2 почав різке прискорення і випередження з правого боку, попередньо на світлофорі рухаючись позаду неї. Помітивши загрозу, а саме авто справа від себе, ОСОБА_3 намагаючись уникнути зіткнення, почала зміщення в другу смугу, та відчула удар у праві передні двері свого авто. Зазначила, що відразу зупинилась, а інше авто продовжило рух і зупинилось за 30-40 м від місця зіткнення. Вважає, що причиною зіткнення стало випередження автомобіля «КІА» у повороті справа, який рухався позаду (а.с. 3);

- у письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , у яких остання зазначає, що вона, керуючи своїм автомобілем по просп. Берестейський в офіс на вул. Дружківська, перетнула регульоване світлофором перехрестя та зайняла праву крайню смугу руху, а інша учасниця ДТП різко звернула з третьої смуги ліворуч від неї на її смугу, в результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода, у якій перешкодою справа була ОСОБА_2 (а.с. 4);

- на фотознімках з місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких відображено ділянку проїзної частини, де сталась дорожньо-транспортна пригода, розташування транспортних засобів після зіткнення та механічні пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 12-14);

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.

Протокол підписаний особою, яка його склала, та ОСОБА_3 ..

Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Доводи апеляційної скарги про те, що на долучених фотознімках з місця ДТП чітко вбачається, що автомобіль «Volkswagen Passat» під час зіткнення знаходився на своїй смузі руху і не перетинав меж суміжної смуги, натомість автомобіль «Kia Sportage», який рухався у крайній правій смузі, під час перелаштування ліворуч та завершення повороту при виїзді на головну дорогу, змістився зі своєї смуги ліворуч, на траєкторію руху автомобіля «Volkswagen Passat», суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що після зіткнення одразу зупинила керований нею транспортний засіб. Водночас зі схеми місця ДТП, яка була підписана особою, що притягається до адміністративної відповідальності, без будь-яких зауважень чи заперечень, а також із долучених до матеріалів справи фотознімків з місця ДТП (а.с. 13-14) вбачається, що після зіткнення автомобіль «Volkswagen Passat» знаходився більшою частиною на другій смузі руху, тоді як його права частина залишалася на крайній правій смузі.

Таке розташування транспортного засобу у сукупності з іншими зафіксованими на схемі обставинами ДТП свідчить про те, що зіткнення відбулося саме у крайній правій смузі руху, та не узгоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перетинала меж суміжної смуги, а маневр перелаштування ліворуч здійснювала водій автомобіля «Kia Sportage» під керуванням ОСОБА_2 ..

Крім того, не заслуговують на увагу доводи адвоката Скоромної І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про те, що місце зіткнення (осипу) знаходиться на лінії розмітки 1.5 ПДР, а точніше за її межами в другій смузі руху, а не в крайній правій, що підтверджується замірами, які позначені на схемі ДТП, оскільки на схемі місця ДТП не вказано про виявлення слідів осипу уламків транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП, як і не визначено відстань від електроопори, позначеної як орієнтир, до бордюру (правого краю проїзної частини), що не дає можливості об`єктивно оцінити наведені захисником Скоромною І.М. заміри із позначеним на схемі місцем зіткнення транспортних засобів.

Натомість на схемі місця ДТП позначено відстань від місця зіткнення транспортних засобів у межах крайньої правої смуги руху до світлової електроопори, а також зафіксовано розташування автомобіля «Volkswagen Passat» на межі крайньої правої та другої смуг руху.

Доводи апеляційної скарги про те, що прямолінійного руху в момент зіткнення не було, адже обидва автомобілі завершували маневр повороту, під час якого водій транспортного засобу «Kia Sportage» змінювала положення на проїзній частині, а ОСОБА_1 , зайнявши другу смугу руху, продовжувала рух по ній, не змінюючи смугу, суд апеляційної інстанції також відхиляє.

Як убачається з фотознімка ділянки проїзної частини, на якій сталася ДТП (а.с. 14), та схеми місця ДТП, зіткнення транспортних засобів відбулося вже після перетину перехрестя, коли автомобілі рухалися паралельно один одному та паралельно бордюру.

Крім того, характер та локалізація пошкоджень транспортних засобів, зафіксовані на схемі місця ДТП, також не узгоджуються з механізмом пригоди, на який посилається захисниця ОСОБА_1 - адвокат Скоромна І.М., оскільки автомобіль «Volkswagen Passat» отримав пошкодження передньої правої частини, тоді як на автомобілі «Kia Sportage» зафіксовано пошкодження передньої лівої частини. Водночас за описаного адвокатом Скоромною І.М. механізму ДТП, відповідно до якого зіткнення відбулося під час завершення автомобілем «Volkswagen Passat» маневру повороту та за умови, що він уже зайняв другу смугу руху, локалізація пошкоджень цього автомобіля мала б припадати на його задню частину, а не на передню праву.

Крім того, описана адвокатом Скоромною І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , версія механізму ДТП не узгоджується з первинними письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_1 на місці та в день ДТП, у яких вона зазначала, що рухалася крайньою правою смугою, коли інший транспортний засіб здійснював випередження праворуч, у зв`язку з чим вона була змушена перелаштуватися у другу смугу руху. Отже, у своїх первинних поясненнях ОСОБА_1 фактично підтвердила здійснення нею маневру перелаштування з крайньої правої смуги у другу, тоді як в апеляційній скарзі її захисниця стверджує, що ОСОБА_1 рухалася другою смугою та не змінювала свого положення на проїзній частині, а маневр перелаштування ліворуч здійснював водій автомобіля «Kia Sportage». Така відмінність у викладенні обставин ДТП ставить під сумнів достовірність описаної версії події адвокатом Скоромною І.М..

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга адвоката Скоромної І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Скоромній Ірині Миколаївні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Скоромної Ірини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «05» листопада 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко