Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №759/12731/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №759/12731/25

Суддя: Писана Таміла Олександрівна

справа № 759/12731/25

провадження № 22-ц/824/12512/2026

головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Павлової В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту тотожності земельних ділянок. Вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Бородянського районного суду від 25.02.2014 за ним визнано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221083003:03:001:0009 та 3221083003:03:001:0020. Однак, при спробі реєстрації права власності з`ясувалося, що через дублювання номерів у Державному земельному кадастрі ці ділянки наразі обліковуються за новими номерами: 3221083003:03:001:0058 та 3221083003:03:001:0059 відповідно. Оскільки орган місцевого самоврядування відмовив у реєстрації через розбіжність номерів, заявник вважає встановлення факту тотожності єдиним способом захисту своїх прав.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що заява мотивована тим, що встановлення юридичного факту тотожності земельних ділянок кадастровий номер 3221083003:03:001:0009 та 3221083003:03:001:0020 земельним ділянкам кадастровий номер 3221083003:03:001:0058 та 3221083003:03:001:0059 жодним чином не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право, оскільки право власності на земельні ділянки вже визнано судовим рішенням, однак через дублювання кадастрових номерів в Державному земельному кадастрі внести відповідні відомості про визнане Державою речове право Заявника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в інший спосіб неможливо.

Вказує, що зазначена ситуація виникла внаслідок технічного дублювання Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області двох земельних ділянок, право власності на які вже визнане судовим рішенням, під іншими кадастровими номерами, що позбавляє Заявника можливості провести державну реєстрацію права власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що оскільки заявник тривалий час не звертався до уповноважених органів із заявою про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки після отримання рішення Бородянського районного суду Київської області №360/164/14-ц від 25.02.2014, а тому станом на 2025 рік Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області належні заявнику земельні ділянки було обліковано під новими кадастровими номерами, що призвело до дублювання кадастрових номерів.

Тобто, кадастрові номери 3221083003:03:001:0009 та 3221083003:03:001:0020, а також 3221083003:03:001:0058 та 3221083003:03:001:0059, присвоєні одним і тим же земельним ділянкам, що підтверджується листами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № Г-1443/0-1723/6-25 від 02.05.2025, Г-1444/0-1724/6-25 від 02.05.2025, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5900378432025 від 06.03.2025, НВ-0700291142025 від 13.03.2025, та листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Г-1444/1-207/6-25 від 05.06.2025.

У зв`язку із цим, на переконання апелянта, встановлення у даній справі факту тотожності земельних ділянок жодним чином не вплине на спір про право, оскільки право власності на зазначені земельні ділянки вже визнано рішенням Бородянського районного суду Київської області №360/164/14-ц від 25.02.2014, яке набрало чинності та не оскаржувалося, в тому числі і заінтересованою особою.

Посилається на те, що відповідно до вказаного судового рішення учасником даної справи була Качалівська сільська рада Бородянського району Київської області, якій на час вирішення справи було адміністративно підпорядковане село Галинка Бородянського району Київської області, та через наступні адміністративні реформи фактично правонаступником якої на даний час є Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області.

Також вказує, що у листі Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області № 2464/13 від 21.05.2025 жодним чином не зазначено про наявність заперечень чи невирішених питань щодо права власності заявника на належні йому земельні ділянки, а лише вказується про відсутність інформації в Державному земельному кадастрі про перехід права власності, внаслідок чого селищна рада не може встановити факт тотожності земельних ділянок кадастровий номер 3221083003:03:001:0058 та 3221083003:03:001:0059 земельним ділянкам кадастровий номер 3221083003:03:001:0009 та 3221083003:03:001:0020, хоча про це і зазначено у вищезгаданих листах Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Звертає увагу на те, що зазначені обставини були підтверджені постановою Київського апеляційного суду від 29.10.2025, якою скасована ухвала суду першої інстанції у даній справі від 25.06.2025, в якій зазначалося про начебто наявність у даній справі спору про право. При цьому, ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції зазначив, що заявник начебто не погоджується із відомостями, внесеними до Державного земельного кадастру, та просить суд встановити тотожність земельних ділянок із різними кадастровими номерами, що фактично спрямовано на усунення наслідків дій (рішень) органу Держгеокадастру щодо ведення кадастрового обліку земельних ділянок.

Разом з тим суд у порядку окремого провадження не наділений повноваженнями підміняти собою орган Держгеокадастру, встановлювати правильність ведення Державного земельного кадастру, усувати наслідки дублювання кадастрових номерів або вирішувати питання про присвоєння земельним ділянкам інших кадастрових номерів.

Вказує, що у даній справі заявник не просив суд усувати наслідки дублювання кадастрових номерів або вирішувати питання про присвоєння земельним ділянкам інших кадастрових номерів, а лише просив встановити факт тотожності земельних ділянок, яким були присвоєні одні кадастрові номери, які внаслідок подальших законодавчих змін та їх перенесення до нового реєстру були змінені на інші.

На переконання апелянта, зазначені дії Держгеокадастру жодним чином на право власності заявника на вказані земельні ділянки не вплинули, натомість позбавляють заявника юридичної можливості зареєструвати вже встановлене його право власності в Державному реєстрі речових прав через розбіжності із кадастровими номерами внаслідок їх перенесення до нового реєстру.

Зазначає також, що листом № Г-1444/1-2207/6-25 від 05.06.2025 року Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області підтвердило, що згідно з даними автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система» у зв`язку з дублюванням кадастрових номерів: земельна ділянка з кадастровим номером 3221083003:03:001:0020, площею 0,1190 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (на підставі рішення Бородянського районного суду Київської області №360/164/14-ц від 25.02.2014 року), зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 3221083003:03:001:0059; земельна ділянка з кадастровим номером 3221083003:03:001:0009, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в приватній власності гр. ОСОБА_1 (на підставі рішення Бородянського районного суду Київської області №360/164/14-ц від 25.02.2014 року), зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 3221083003:03:001:0058.

Вказує, що таким чином при перенесенні відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відбулось дублювання кадастрового номеру земельної ділянки, що перешкоджає заявнику в оформленні спадкового майна.

Не погоджується з тим, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що начебто заявлені вимоги пов`язані не із встановленням юридичного факту у розумінні ст. 315 ЦПК України, а з необхідністю усунення перешкод у державній реєстрації права власності шляхом приведення відомостей Державного земельного кадастру у відповідність до правовстановлюючих документів, у зв`язку із чим начебто належним способом захисту прав заявника є звернення до компетентного органу Держгеокадастру із заявою про виправлення відомостей Державного земельного кадастру, а у разі відмови або бездіяльності, оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності такого органу у встановленому законом порядку, зокрема з вимогою про зобов`язання внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру або присвоїти земельним ділянкам належні кадастрові номери.

Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що скасовані внаслідок перенесення відомостей про земельні ділянки кадастрові номери не можуть бути відновленими, а тому і відбулося їх дублювання, внаслідок чого в інший спосіб як через встановлення факту тотожності земельних ділянок заявник позбавлений можливості зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав.

Тому вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про начебто неналежний спосіб захисту прав заявника при зверненні до суду із відповідною заявою про встановлення юридичного факту.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 20 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У судове засідання призначене на 20 жовтня 2026 року представник Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області не з`явився, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Відповідно до положень статей 223, 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її апеляційному розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі №359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25.02.2014 у справі № 360/164/14-ц, яке набрало законної сили 01.04.2014, за ОСОБА_1 (Заявником) у порядку спадкування визнано право власності на дві земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_1 : площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221083003:03:001:0009; площею 0,119 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221083003:03:001:0020.

Згідно з листами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (№ Г-1443/0-1723/6-25 та № Г-1444/0-1724/6-25 від 02.05.2025, а також № Г-1444/1-2207/6-25 від 05.06.2025), встановлено, що у зв`язку з технічною проблемою дублюванням кадастрових номерів у автоматизованій системі Державного земельного кадастру (ДЗК) ідентифікація вищевказаних ділянок була змінена.

Судом першої інстанції також було встановлено, що на момент звернення до суду земельні ділянки, право власності на які визнано за Заявником рішенням суду від 2014 року, обліковуються в ДЗК за новими кадастровими номерами: ділянка з номером 3221083003:03:001:0009 обліковується за номером 3221083003:03:001:0058 (витяг з ДЗК від 06.03.2025); ділянка з номером 3221083003:03:001:0020обліковується за номером 3221083003:03:001:0059 (витяг з ДЗК від 13.03.2025).

Листом Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області № 2464/13 від 21.05.2025 Заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності. Відмова мотивована тим, що орган реєстрації не може самостійно встановити факт тотожності між номерами ділянок, вказаними в рішенні суду та актуальними номерами в системі ДЗК, що робить неможливим внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також встановлено, що листами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області підтверджено факт дублювання кадастрових номерів та зазначено, що земельні ділянки, право власності на які визнано за заявником рішенням суду, обліковуються у Державному земельному кадастрі за іншими кадастровими номерами.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що заявлені вимоги фактично спрямовані на усунення перешкод у державній реєстрації права власності шляхом узгодження відомостей Державного земельного кадастру з правовстановлюючими документами, а не на встановлення самостійного юридичного факту в розумінні статті 315 ЦПК України.

Суд зазначив, що питання щодо правильності кадастрових відомостей, усунення наслідків дублювання кадастрових номерів та внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру належать до сфери повноважень уповноваженого органу, а тому мають вирішуватися в порядку, передбаченому земельним законодавством.

За таких обставин суд дійшов висновку, що встановлення факту тотожності земельних ділянок у порядку окремого провадження не є належним способом захисту прав заявника, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні заяви.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Такий правовий підхід викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, а також підтверджено в постановах Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 130/462/24 та від 29 квітня 2026 року у справі № 703/4199/23.

Таким чином, сама по собі наявність у заявника юридичного інтересу у встановленні певної обставини не є достатньою підставою для її встановлення в порядку окремого провадження. Суд повинен з`ясувати правову природу заявленого факту, мету його встановлення та наявність передбачених законом умов для застосування відповідного способу судового захисту.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 лютого 2014 року у справі № 360/164/14-ц, яке набрало законної сили 1 квітня 2014 року, за ОСОБА_1 у порядку спадкування визнано право власності на дві земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221083003:03:001:0009; земельну ділянку площею 0,1190 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221083003:03:001:0020.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просив установити факт тотожності зазначених земельних ділянок земельним ділянкам, які на цей час обліковуються у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 3221083003:03:001:0058 та 3221083003:03:001:0059 відповідно.

На обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на листи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 2 травня 2025 року та 5 червня 2025 року, витяги з Державного земельного кадастру, а також на відмову Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області від 21 травня 2025 року у проведенні державної реєстрації права власності через розбіжності в кадастрових номерах.

Зокрема, в листі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 2 травня 2025 року та 5 червня 2025 року підтверджено дублювання спірних кадастрових номерів щодо земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 .

Саме відповідний орган, що здійснює державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (ДЗК) та автоматично присвоює їй унікальний 19-значний кадастровий номер, наділений компетенцією щодо встановлення тотожності таких земельних ділянок їх кадастровим номерам, який пов`язує конкретні просторові координати, межі та площу ділянки на місцевості з її юридичним ідентифікатором у системі.

Як слідує із наявних у цій справі доказів, уповноваженим органом, наділеним можливістю і компетенцією встановлювати спірні обставини, вже було встановлено у позасудовому порядку відповідну обставину, що позбавляє необхідності встановлювати таку обставину (юридичний факт) в порядку окремого провадження.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звернення заявника до суду зумовлене необхідністю усунення перешкод у державній реєстрації права власності, уже визнаного судовим рішенням, у зв`язку з невідповідністю кадастрових номерів, зазначених у цьому рішенні, номерам, за якими земельні ділянки обліковуються в Державному земельному кадастрі.

У цій справі заявник не просить підтвердити обставину, яка раніше не була встановлена та документально посвідчена, а фактично прагне отримати судове підтвердження відповідності двох кадастрових номерів з метою подальшого використання такого судового рішення для державної реєстрації речового права, що вже було встановлено в листі Головного управління Держгеокадастру.

Із обґрунтувань цієї заяви вбачається, що заявнику виконуючим обов`язки селищного голови Бородянської селищної РА І.Захарченко було відмовлено у проведені державної реєстрації саме з підстав неможливості встановлення факту тотожності спірних земельних ділянок з їх кадастровими номерами, в той час, як уповноваженим органом вже було підтверджено відповідну тотожність.

Ураховуючи наведене заявник має обирати такий спосіб захисту права, який відповідатиме характеру порушення та буде спрямованим на його усунення. Тобто, перевірка дій реєстратора, який не визнає факту тотожності спірних земельних ділянок з їх кадастровими номерами, який був встановлений уповноваженим на це суб`єктом.

З огляду на встановлене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутності підстав для задоволення заяви про встановлення факту тотожності земельних ділянок, який вже встановлено в позасудовому порядку.

Колегія суддів відхиляє також посилання апелянта на постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції від 25 червня 2025 року, в якій зазначалося про наявність спору про право. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції першої інстанції про наявний у справі спір про право. Встановлення інших обставин не буле предметом відповідного апеляційного провадження.

Під час повторного розгляду судом першої інстанції заяви про встановлення юридичного факту суд указав на існування іншого (позасудового) порядку вирішення спірного питання. В доповнення чого судом апеляційної інстанції в цій постанові звернуто увагу, що відповідне питання щодо тотожності спірних земельних ділянок з їх кадастровими номерами вже встановлено в позасудовому порядку.

Суд першої інстанції дослідив надані заявником документи, установив обставини, пов`язані з виникненням розбіжностей у кадастрових номерах земельних ділянок, та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви в порядку окремого провадження.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua