Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №756/9634/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №756/9634/24

Суддя: Поливач Любов Дмитрівна

Унікальний номер справи 756/9634/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11644/2026

Головуючий у суді першої інстанції Є. В. Діденко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Державне підприємство «Київська офсетна

фабрика»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року в частині його оскарження та Державного підприємства «Київська офсетна фабрика», подану представником Ярошенком Дмитром Валерійовичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Є. В. Діденка, в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» про визнання незаконним звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 01 липня 2024 року наказом №75000-ВС/08-к/тр від 01.07.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » вона була звільнена з роботи із займаної посади старшого майстра цеху №1 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. З наказом її ознайомили у кінці робочого дня 01 липня 2024 року. На руки копію наказу не дали, хоча ОСОБА_1 просила. Із доповідною запискою начальника виробничо-технологічного відділу Т.М. Чередніченко «Про систематичне порушення трудової дисципліни» від 28.06.2024 року її не ознайомлювали, і копію наказу їй також не дали. Копію наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 отримала 05 липня 2024 року. Даний наказ був надісланий разом з супровідним листом №75000-ВС/103/24 від 02.07.2024 «Про ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки». У наказі про звільнення було посилання на наявність у позивача догани за порушення трудової дисципліни, накладеної згідно наказу від 16.05.2024 року № 75000-ВС/05/24 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Із наказом про догану її не ознайомлювали та про винесену догану вона повідомлена не була. На даній фабриці позивач пропрацювала 47 років на різних посадах, у тому числі багато років працювала на посаді інженера з якості лабораторії відділу технічного контролю. У липні 2022 року колишній директор перевів її з посади інженера з якості лабораторії відділу технічного контролю на посаду завідувача канцелярії фабрики, так як на підприємстві людей не вистачало. Після його звільнення у квітні 2023 року, без згоди позивача, в.о. директора 01.05.2023 року перевів її з посади завідувача канцелярії фабрики на посаду старшого майстра цеху № 1. З новими посадовими обов`язками позивача ніхто не ознайомлював і ніякої посадової інструкції, на яку вона змогла б орієнтуватися в роботі, ніхто їй не вручав. Почалися постійні конфліктні ситуації з боку в.о. директора Кошая П.Д . Він наполягав, щоб позивач звільнилася з роботи за власним бажанням або ж за угодою сторін. Вона відмовилася це зробити і він попередив, що якщо вона не хоче добровільно звільнитися з роботи, то він знайде спосіб як її звільнити. З наведених підстав, позивач вважає своє звільнення незаконним, та просила суд скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» про визнання незаконним та скасування наказу «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Даний позов обґрунтований тим, що про існування догани за порушення позивачем трудової дисципліни, вона дізналась після отримання по пошті 05.07.2024 копії наказу №75000- ВС/08-к/тр від 01.07.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Із наказом про догану позивача не ознайомлювали, у тому числі, і можливою доповідною запискою. Позивачу були висунуті лише усні претензії, однак чи була їй винесена саме догана у документальній формі, позивачу не було відомо, та про існування догани вона дізналась лише з наказу про звільнення. За 46 років роботи у позивача не було жодної догани, лише подяки від державних адміністративних структур. У липні 2022 року колишній директор перевів її з посади інженера з якості лабораторії відділу технічного контролю на посаду завідувача канцелярії фабрики, так як людей не вистачало. Після його звільнення у квітні 2023 року, без згоди позивача в.о. обов`язки директора 01.05.2023 перевів її з посади завідувача канцелярії фабрики на посаду старшого майстра цеху №1. З новими посадовими обов`язками позивача ніхто не ознайомлював і ніякої посадової інструкції, на яку вона змогла б орієнтуватися в роботі, ніхто не вручав. Виходячи із наявного досвіду, позивач виконувала усні завдання, які їй ставила начальник виробництва Чередніченко Т.М . Почали відбуватися постійні конфліктні ситуації з боку в.о. директора Кошая П.Д. а також його підлеглої Чередніченко Т.М . В результаті вказаних конфліктів позивач перенесла інсульт та провела 8 місяців в лікарні. З приводу ситуації 09.05.2024 зазначає, що при наладці машини, основну роботу виконував друкар Сидорчук А . Було декілька екземплярів неякісної продукції в межах норми, потім вийшли на якісний зразок, і саме якісна продукція була відібрана для подальшої роботи. З наведених підстав, ОСОБА_1 вважає застосування до неї догани незаконним та просить наказ про накладення на неї догани скасувати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» від 16.05.2024 №75000-ВС/05/24, про оголошення догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни в частині невиконання посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією.

Визнано незаконним і скасовано наказ в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» Кошай П. №75000-ВС/08-к-тр від 01.07.2024 р., про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого майстра цеху №1 у зв`язку із систематичним порушенням трудових обов`язків.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого майстра цеху № 1 ДП «Київська офсетна фабрика».

Стягнуто з ДП «Київська офсетна фабрика» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 70 642, 80 грн., з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з ДП «Київська офсетна фабрика» на користь держави судовий збір в загальному розмірі 3 633, 60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині розміру стягнутого судом на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 70 642, 80 грн ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а саме, суд не з`ясував скільки насправді робочих днів відпрацювала позивач за останні два місяці роботи (травень, червень 2024 року) і внаслідок цього був проведений неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апелянт зауважує, що хоч з даного судового рішення й випливає, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю, позивач все ж не може погодитися з рішенням суду в частині стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 70 642 грн.80 коп. з яких слід утримати ще й податки, збори та інші обов`язкові платежі (нараховано за 465 робочих днів).

Звертає увагу Київського апеляційного суду на той факт, що її посадовий оклад старшого майстра цеху №1 (місячна заробітна плата, тобто, за 21 робочий день) згідно штатного розпису, що знаходиться в матеріалах судової справи (том 2 а.с. 31-33 та том 3 а.с. 81-83) становить 17 260 грн. (37 графа таблиці - том 2 а.с. 32 та том 3 а.с. 82).

Судом при нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу взято за основу 2 ключові складові: довідку про доходи (замість витребуваної довідки про заробітну плату за останні 12 місяців по відповідній бухгалтерській формі), яку надав до суду відповідач - том 3 а.с. 68; постанову КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Однак по обом цим складовим в результаті їх поєднання та неправильного застосування, на думку апелянта, судом були допущені помилки.

Отже, орієнтовна сума (без вирахування податків) за вимушений прогул повинна бути не 70 642, 80 грн., а 376 426,80 грн. (809,52 грн. х 465 робочих днів вимушеного прогулу = 376 426,80 грн.)

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу врахував в своєму рішенні лише положення пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (з врахуванням змін та доповнень) та не врахував нерозривно пов`язані з ним окремі положення пункту 8, який деталізує сам процес такого нарахування, а саме: «Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин)».

Не погоджуючись з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року Державним підприємством «Київська офсетна фабрика», через представника Ярошенка Д.В. подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з посадовою інструкцією та відмовилась від проставлення свого підпису на ній, відповідачем надано суду акт від 21.02.2024, складений начальником управління персоналом Ткаченко К.В. у присутності заступника начальника виробничо-технологічного відділу - провідного інженера-технолога Щиренко В.М. та завідувача складу матеріальних цінностей Приходько І.Г .

При цьому у судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2026, була допитана як свідок Щиренко В.М. , яка була безпосередньо присутня під час ознайомлення позивача з посадовою інструкцією.

Апелянт зауважує, що як вбачається зі звукозапису судового засідання, Щиренко В.М. підтвердила факт того, що ОСОБА_1 було ознайомлено з посадовою інструкцією, однак остання відмовилась від її підписання.

Відхиляючи акт від 21.02.2024, суд першої інстанції зазначив, що такий доказ є неналежним, оскільки складений трьома працівниками підприємства та є лише письмовим твердженням відповідних осіб, що відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, не є належним доказом у цій справі.

Водночас позивач не навів жодних аргументів і не надав доказів, а суд не встановив жодних підстав, які б свідчили про неналежність або недопустимість зазначеного акта як доказу, окрім того, що такий акт був складний співробітниками відповідача.

Таким чином, на думку апелянта, відповідачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують як факт ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією, так і обставини відмови позивача від засвідчення такого факту власним підписом, що додатково підтверджується показами свідка, яка була безпосереднім очевидцем зазначених подій.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення, було саме погодження позивачем неякісних зразків продукції, що підтверджується її підписами на відповідних документах та призвело до виготовлення бракованої продукції і заподіяння збитків підприємству.

Вказана обставина має принципове значення. Позивач фактично виконувала обов`язки, прямо передбачені посадовою інструкцією - зокрема, підписувала підписні аркуші до друку та здійснювала контроль якості продукції. Такі дії свідчать про те, що вона усвідомлювала зміст своїх посадових обов`язків незалежно від факту підписання посадової інструкції. Фактичне виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, є самостійним та достатнім доказом обізнаності позивача з їх змістом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність факту ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією не узгоджується з матеріалами справи та спростовується як належними письмовими доказами, так і власною поведінкою позивачки, яка фактично виконувала функції, прямо передбачені цією посадовою інструкцією.

Крім того, позивач має профільну поліграфічну освіту та понад 47 років працювала у відповідача на різних посадах, зокрема, на посаді інженера з якості лабораторії відділу технічного контролю. Така тривала та профільна трудова біографія у галузі поліграфічного виробництва свідчить про те, що позивачка як фахівець об`єктивно не могла бути необізнаною зі стандартами контролю якості продукції та вимогами до підписання зразків до друку.

Також зміст пояснень наданих суду ОСОБА_1 свідчить про те, що позивач усвідомлювала як свої функціональні обов`язки, так і характер допущених порушень.

ОСОБА_1 подано до суду відзив на апеляційну скаргу ДП «Київська Офсетна фабрика».

Зазначає, що обидва дисциплінарні стягнення на позивачку були накладені за начебто її дії згідно посадової інструкції (з якою її, незважаючи на неодноразової вимоги позивача не ознайомили), які начебто призвели до певних збитків відповідача. Але ОСОБА_1 не пред`явили їх конкретний розмір під час спілкування, коли позивачка не перебувала на робочому місці і не змогли відповідними доказами показати нанесені збитки у тому числі і в суді.

Отже, ніяких доказів щодо розміру реально нанесених конкретних збитків позивачкою за які могло бути певне покарання - дисциплінарне стягнення (при умові якби позивачка справді мала до цього відношення), відповідачем до суду не надано.

Звертає увагу колегії суддів також на ту обставину, що прийнявши рішення про звільнення ОСОБА_1 , відповідач не врахував ступінь тяжкості «проступку» і заподіяну начебто позивачкою «шкоду», яка, як випливає з доводів і пояснень позивачки фактично не була особисто нею заподіяна. Відповідач також не врахував обставини за яких, на його думку, позивачем вчинено начебто проступок. Не врахував бездоганну, багаторічну роботу позивачки (майже 47 років) на фабриці. В суді позивачка надавала для огляду десятки грамот та подяк, серед них були і ветеран праці та неодноразовий переможець соцзмагання, які вона отримала за роки своєї праці на фабриці. До того ж, коли суд задав свідкам запитання про те, чи відомі їм якісь інші порушення за які на позивачку накладалися дисциплінарні стягнення (тобто, ще до недавнього приходу нового керівника), вони відповіли, що не пам`ятають такого.

Державним підприємством «Київська офсетна фабрика», через представника Ярошенко Д.В. подано до суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

Відповідач зазначає, що у судовому засіданні, яке відбулось 24.09.2024 ОСОБА_1 було заявлено клопотання про витребування у відповідача доказів, серед яких - оригінал довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за останні 12 місяців.

24.09.2024 за результатом розгляду цього клопотання судом постановлена ухвала, якою задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача документи, серед яких була зазначена вказана вище довідка.

05.11.2024, на виконання вимог викладених у вказаній ухвалі, відповідачем були подані копії витребуваних документів у 2-х екземплярах, а також їх копії були направлені позивачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та квитанцією про сплату послуг ПАТ «УКРПОШТА», які містяться в матеріалах справи.

Також в судовому засіданні, яке відбулось 14.11.2024 оригінали вказаних документів були оглянуті судом в присутності позивача та її представника, що підтверджується протоколом судового засідання.

Отже, посилання Позивача про те, що вона нібито не була обізнана про існування довідки про доходи, що була взята судом за основу для здійснення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи. Позивача звільнено з роботи 01.07.2024. Останніми двома місяцями роботи позивача був червень та травень 2024 року. В червні заробітна плата позивача склала 1 726,00 грн, а у травні 2024 року 4 502,61 грн.

Нарахування та виплата вказаних сум відповідачем, як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі позивачем не спростована.

Як вбачається з розрахунку, який був зроблений судом першої інстанції, даний розрахунок був проведений саме у відповідності з положеннями п. 8 Порядку №100, шляхом ділення сум отриманих позивачем за останні два місяці на кількість робочих днів та подальшого множення на число робочих днів за час вимушеного прогулу.

Таким чином, посилання позивача на те, що судом нібито неправильно було здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставним та необґрунтованим, а тому підприємство вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення.

31.08.2026 ДП «Київська офсетна фабрика», через представника Ярошенка Д.В. подано до суду додаткові пояснення у справі.

Відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що зміст наданих позивачем аудіо записів не спростовує, а навпаки, підтверджує доводи апеляційної скарги та позицію відповідача щодо обізнаності позивача зі своїми посадовими обов`язками, доведення до її відома відповідних наказів та витребування у неї пояснень щодо неналежного виконання таких обов`язків.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 , представник позивача Казімірчук С.В. підтримали подану позивачем апеляційну скаргу, просили задовольнити з викладених у ній підстав, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року в частині, яка стосується розміру стягнутого середнього заробітку на користь позивача за час вимушеного прогулу змінити, а саме збільшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апеляційну скаргу відповідача не визнали, просили в цій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ДП «Київська офсетна фабрика» - Ярошенко Д.В. у судовому засіданні подану відповідачем апеляційну скаргу підтримав, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року просив скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника Казімірчука С.В. , представника відповідача ДП «Київська офсетна фабрика» - Ярошенко Д.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а у задоволенні апеляційної скарги ДП «Київська офсетна фабрика» слід відмовити.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 розпочала свій трудовий стаж у 1974 році. Згідно із записами №№29-31, позивачка з 29.07.2022 переведена на посаду завідувача канцелярії у ДП «Київська офсетна фабрика», з 01.05.2023 вона переведена на посаду старшого майстра цеху №1, з 01.07.2024 звільнена з посади за систематичне невиконання обов`язків.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 28.04.2023 на ім`я в.о. директора Кошая П.Д. , вона просила перевести її з посади завідуючої канцелярії на посаду старшого майстра цеху № 1.

01.05.2023 ОСОБА_1 було переведено з посади завідувача канцелярії у ДП «Київська офсетна фабрика» на посаду старшого майстра цеху №1, про що в.о. директора Кошаєм П. підписано наказ №7500-ВС/17к/23 від 01.05.2023 «Про переведення ОСОБА_1 на посаду старшого майстра цеху №1».

Згідно з копією наказу №75000-ВС/27/23 від 28.12.2023 про організаційну структуру та штатний розпис, скасовано з 01.01.2024 організаційну структуру, затверджену наказом від 31.12.2020 №57 та штатний розпис ДП «Київська офсетна фабрика», затверджений наказом від 31.12.2020 №57, та введено в дії з 01.01.2024 погоджені Міністерством фінансів України такі документи: організаційну структуру ДП «Київська офсетна фабрика» та штатний розпис ДП «Київська офсетна фабрика». Керівникам структурних підрозділів наказано розробити положення про підрозділи та посадові інструкції працівників.

25.01.2024 в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» затвердив посадову інструкцію старшого майстра цеху №1, де зазначено про загальні положення, завдання та обов`язки, права, відповідальність, необхідність володіти знаннями, кваліфікаційні вимоги та взаємовідносини за посадою. Посадова інструкція підписана заступником начальника цеху №1 Мазур В.І., погоджена начальником виробничо-технічного відділу Чередніченко Т.М . Відомості про ознайомлення ОСОБА_1 та засвідчення її підписом у посадовій інструкції відсутні.

У посадовій інструкції старшого майстра цеху від 25.01.2024 вказані 43 пункти посадових обов`язків, зокрема, що старший майстер здійснює технічне керівництво роботою персоналу цеху № 1 (п. 1); здійснює контроль за дотриманням режимно-технологічних інструкцій та Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності та бланків, які потребують спеціального захисту на всіх етапах виробництва (п. 4); підписує підписний аркуш до друку при виготовленні бланків, цінних паперів, документів суворої звітності та бланків, які потребують спеціального захисту (п. 6); перевіряє якість продукції або виконаних робіт, здійснює заходи щодо запобігання браку (п. 14); слідкує за станом та правильною експлуатацією устаткування, приладів, комунікацій, інструментів, захисних засобів, запобіжних, вентиляційних, санітарно-технічних та інших пристроїв, засобів сигналізації та автоматики, а також вживає заходи до усунення виявлених порушень норм і правил з охорони праці (п. 19); забезпечує безпечне ведення технологічного процесу і дослідних робіт (п. 21); проводить виробничий інструктаж робітників (п. 22). У розділі «Відповідальність» вказано, що старший майстер цеху відповідає за якість виготовленої продукції, за підпис підписного аркуша до друку, що призвело до виготовлення бракованої продукції.

Позивач ОСОБА_1 категорично заперечує факт ознайомлення її з посадовою інструкцією. Протягом періоду 20.01.2024-01.02.2024, 02.02.2024-08.02.2024, 09.02.2024-12.02.2024, 13.02.2024-16.02.2024, 17.02-2024-20.02-2024 вона перебувала на лікарняному, що підтверджено відповідними листками непрацездатності.

Відповідно до акту від 21.02.2024, підписаного начальником відділу управління персоналом Ткаченко К.В., заступником начальника-виробничо-технологічного відділу провідним інженером-технологом Щиренко В.М. та завідувачем складу матеріальних цінностей Приходько І.Г. , ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватися із посадовою інструкцією від 25.01.2024 та засвідчувати ознайомлення особистим підписом. Вказана посадова інструкція зачитана ОСОБА_1 у голос у присутності вищевказаних осіб.

Згідно з доповідною запискою Чередніченко Т.М. від 09.05.2024 вказано, що 09.05.2024 на машині CAVOMIT старшим майстром цеху №1 ОСОБА_1 підписаний аркуш бумвінілу, на який неякісно (із порушенням технічних стандартів) нанесено фольгу гарячого тиснення, у подальшому, вказаний зразок передано в роботу, що призвело до виготовлення заготовок під посвідчення у кількості 825 шт. неналежної якості, які підлягають направлення у брак.

Відповідно до письмової пояснювальної ОСОБА_1 від 09.05.2024 вона вказує, що на посвідченнях деякі екземпляри були неякісні через те, що вони прикладались декілька разів, Сидорчук А. неодноразово склеював папір, потім вони вийшли на якісну продукцію, віддрукували, і позивач забрала все з собою для подальшої роботи.

У накладній №015896 від 27.05.2024 по замовленню №2140 вказано «послуги з виготовлення обкладинки посвідчення (бумвініл) 825 екземплярів», у графах «здав», «отримав» наявні підписи без зазначення прізвища і посади, а також підпис головного бухгалтера.

У документі «Відомість-накладна» від 27.05.2024, замовлення № 2140, вказано «послуги з виготовлення обкладинки посвідчення 825 екземплярів, у графах «здав» «одержав» містяться підписи без зазначення прізвища і посади, та підпис начальника виробничого відділу.

У акті, затвердженому в.о. директора Кошаєм П.Д. від 27.05.2024, вказано, що кількість технічних відходів, вказана у відомості-накладній від 27.05.2024 складає 825 екземплярів, акт підписаний головою Щиренко В.М. і членами комісії.

Витрати на виробництво замовлення №2140 у загальному склали 2 802,03 грн., що розраховано провідним економістом Литвиновою Т.К .

14.05.2024 в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» звернувся до Профспілкового комітету ДП «Київська офсетна фабрика» для погодження догани старшому майстру цеху №1 ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни в частині невиконання посадових обов`язків, на що члени Профспілкового комітету Протоколом засідання від 15.05.2024 вирішили погодити винесення догани ОСОБА_1 .

Наказом в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» від 16.05.2024 №75000-ВС/05/24, ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни в частині невиконання посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією. Відомості про ознайомлення під підпис ОСОБА_1 з наказом у справі відсутні.

16.05.2024 начальником відділу управління персоналом Ткаченко К.В., в.о. директора Кошаєм П.Д. , заступником головного бухгалтера Пилипенко Т.В. та начальником виробничо-технічного відділу Чередніченко Т.М. складено акт №1 про відмову ОСОБА_1 ознайомитися із наказом про оголошення догани.

Відповідно до доповідної записки про систематичне порушення трудової дисципліни від 28.06.2024 вказано, що 27.06.2024 на машині RAPIDA старшим майстром цеху №1 ОСОБА_1 підписаний підписний аркуш до замовлення №2142 «Послуги з друку напівфабрикатів захищених документів» (тираж 3 500 примірників), який по якості не відповідає технічним умовам затвердженого зразка, а саме відсутня червона фарба. З наведених підстав, запропоновано у встановленому порядку звільнити ОСОБА_1 з посади за систематичне невиконання нею обов`язків, покладених трудовим договором.

Вказаний підписний аркуш був оглянутий в судовому засіданні як судом першої так і апеляційної інстанцій.

У накладній №015897 від 09.07.2024 по замовленню №2142 вказано «послуги з друку напівфабрикатів захищених документів 4000 екземплярів», у графах «здав», «отримав» наявні підписи без зазначення прізвища і посади, а також підпис головного бухгалтера.

У документі «Відомість-накладна» № 6 від 09.07.2024, замовлення № 2142, вказано «послуги з друку напівфабричних захищених документів», кількість екземплярів на аркуші - 4, 1000 аркушів, 4000 екземплярів, у графах «здав» «одержав» містяться підписи без зазначення прізвища і посади, та підпис начальника виробничого відділу.

У акті, затвердженому в.о. директора Кошаєм П.Д. від 09.07.2024 вказано, що кількість технічних відходів, вказана у відомості-накладній від 09.07.2024 складає 1000 аркушів, акт підписаний головою Щиренко В.М. і членами комісії.

Витрати на виробництво замовлення №2142 у загальному склали 21 842,74 грн, що розраховано провідним економістом.

28.06.2024 начальником відділу управління персоналом Ткаченко К.В., начальником виробничо-технічного відділу Чередніченко Т.М. та начальником служби дизайну та репрографії Шороховою І.В. підписано акт №2 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини порушення посадових обов`язків.

28.06.2024 в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» звернувся до Профспілкового комітету ДП «Київська офсетна фабрика» для погодження звільнення старшого майстра цеху №1 ОСОБА_1 за систематичне порушення нею трудової дисципліни, на що члени Профспілкового комітету Протоколом засідання від 28.06.2024 вирішили погодити звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Згідно з копією наказу №75000-ВС/08-к-тр від 01.07.2024 підписаного в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» Кошай П., та погодженого начальником виробничо-технічного відділу Чередніченко Т.М. , начальником цеху №1 Щиренко В.М., заступником головного бухгалтера Пилипенко Т.В. , начальником відділу управління персоналом Ткаченко К.В., начальником юридичного відділу Невінчаним В.М. та головою профкому Шороховою І.В. , до старшого майстра цеху №1 ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у зв`язку із систематичним порушенням трудових обов`язків у вигляді звільнення із займаної посади з 01.07.2024.

01.07.2024 начальником відділу управління персоналом Ткаченко К.В. , в.о. директора фабрики Кошаєм П.Д., заступником головного бухгалтера Пилипенко Т.В. , начальником виробничо-технічного відділу Чередніченко Т.М. , начальником цеху №1 Щиренко В.М. та головою профкому Шороховою І.В. складено та підписано акт №3, де вказано, що ОСОБА_1 ознайомилась із наказом про звільнення, але відмовилась засвідчити ознайомлення особистим підписом, вказаний наказ зачитаний ОСОБА_1 в голос у присутності вищевказаних осіб.

Вирішуючи спір у даній справі, судом зауважено, що позивач була переведена на посаду старшого майстра цеху № 1 01.05.2023 і будь-яких доказів ознайомлення позивача із її посадовими обов`язками суду не надано.

Суд констатував, що відповідач не довів суду, де саме, безпосередньо ким і за яких обставин позивачу зачитувалась посадова інструкція, яка має значний обсяг текстової інформації. Та виходячи із змісту і складності посадових обов`язків, обсягу відповідальності посади старшого майстра цеху № 1, суд не вважав, що зачитування інструкції вголос можливо вважати належним виконанням відповідачем свого обов`язку, передбаченого статтею 29 КЗпП України, що в подальшому дозволяло б працівнику здійснювати свою функцію. Натомість, факту порушення позивачем трудової дисципліни у зв`язку із відмовою від ознайомлення із посадовою інструкцією, відповідачем не зафіксовано належними і допустимими доказами і таких доказів суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено ознайомлення позивача належним чином з її посадовими обов`язками. Акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з посадовою інструкцією суд оцінив критично, оскільки він був підписаний працівниками підприємства, які не були допитані судом в якості свідків, а позивач категорично заперечувала дану обставину.

За таких обставин суд визнав незаконними наказ про оголошення догани від 16.05.2024 та про звільнення позивача з роботи від 01.07.2024, оскільки факти порушення трудової дисципліни відповідач пов`язав саме з невиконанням позивачем своїх посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, про які позивач не була проінформована, а отже відповідні порушення не можуть ставитись працівнику у вину. Наслідком цього є поновлення позивача на роботі.

Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 51 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 29 КЗпП України визначено, що до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про, зокрема: трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи, права та обов`язки, умови праці.

Загальні підстави для розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця передбачені статтею 40 КЗпП України.

Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як вбачається з матеріалів справи, спірними у даній справі є два накази ДП «Київська офсетна фабрика», а саме №75000-ВС/05/24 від 16.05.2024 про оголошення ОСОБА_1 догани та № 75000-ВС/08-к/тр від 01.07.2024 про її звільнення з роботи.

Підставою для видання зазначених наказів стало неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, що виразилось, зокрема, у погодженні у травні-червні 2024 року неякісних зразків продукції, що призвело до виготовлення бракованої продукції.

Отже, 01.07.2024 ОСОБА_1 була звільнена з роботи з посади старшого майстра цеху № 1 за систематичне порушення трудової дисципліни, підставою чого стали порушення якості продукції, які мали місце 09.05.2024, що було оформлено доганою 28.06.2024.

Звернувшись з позовом до суду ОСОБА_1 наполягала на тому, що не була ознайомлена роботодавцем зі своїми посадовими обов`язками старшого майстра цеху № 1, виконання роботи відбувалось на підставі усних завдань виходячи із того досвіду, який вона мала на підприємстві.

Перевіряючи таке твердження позивача, на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Як підтверджує сам відповідач, ОСОБА_1 була переведена на посаду старшого майстра цеху №1 01.05.2023.

Відповідно до статті 29 КЗпП роботодавець зобов`язаний до початку роботи ознайомити працівника з його трудовими обов`язками (зокрема, з посадовою інструкцією).

Ці правила однаково стосуються як абсолютно нових співробітників, так і тих, кого переводять чи призначають на нову посаду в межах того самого підприємства.

В матеріалах справи міститься «Посадова інструкція старшого майстра цеху від 25.01.2024», яка підпису ОСОБА_1 не містить.

Отже, вбачається, що ОСОБА_1 була переведена на нову посаду без конкретного визначення її посадових обов`язків.

Слід зауважити, що не ознайомлення працівника з його правами та обов`язками (зокрема, з посадовою інструкцією), може мати певні негативні наслідки для роботодавця, а саме, у такому випадку роботодавець позбавлений можливості контролювати виконання працівником посадових обов`язків: адже, вони не визначені. Як наслідок, роботодавець не може застосовувати до працівника міри дисциплінарного стягнення за невиконання посадових обов`язків.

Необхідно також звернути увагу і на ту обставину, що посада старшого майстра цеху № 1, яку займала ОСОБА_1 , є керівною посадою, яка передбачає відповідальність за виробничий процес, якість продукції, за належне використання виробничого обладнання та дотримання безпеки виробництва.

Отже, працівника якого призначають (переводять) на нову посаду перед тим як він приступить до виконання своїх нових трудових обов`язків відповідні посадові особи зобов`язані ознайомити не тільки з його посадовою інструкцією, але й в цей же день обов`язково провести інструктаж з техніки безпеки. І після такого ознайомлення працівник зобов`язаний поставити свій підпис, по-перше, під проведеним інструктажем, по-друге, в спеціальному журналі з охорони праці, який повинен вестися на кожному підприємстві, особливо виробничому.

Доказів того, що такий інструктаж з ОСОБА_1 ДП «Київська офсетна фабрика» було проведено, матеріали справи не містять.

ДП «Київська офсетна фабрика» під час розгляду справи судом, а також звернувшись з апеляційною скаргою стверджує, що ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з посадовою інструкцією, тому згідно з актом від 21.02.2024, посадова інструкція була зачитана їй вголос у присутності трьох працівників підприємства.

Однак, ОСОБА_1 щодо такого твердження відповідача заперечує . В зв`язку з цим нею була подана відповідна заява в Оболонське районне управління ГУ Національної поліції у м. Києві, в якій вона повідомляла про вчинення відповідачем (посадовими особами) протиправних дій - кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки статті 384 (Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) КК України. В даному випадку - подання до суду завідомо недостовірних або підроблених доказів.

На думку колегії суддів вирішуючи спір, суд вірно не взяв до уваги доводи відповідача, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі своїми посадовими обов`язками 21.02.2024, шляхом зачитування посадової інструкції їй вголос, адже, акт про відмову позивача від ознайомлення з інструкцією, вважається лише «письмовим документом» (опосередкованим свідченням) тих осіб, які його підписали.

Окрім того, судом було допитано свідків, однак, на думку колегії суддів покази свідків є суперечливими, і не містили жодної конкретної або детальної інформації. З показів свідків є незрозумілим де саме, безпосередньо ким і за яких обставин ОСОБА_1 була зачитана посадова інструкція.

Слід зауважити, що посадова інструкція є локальним нормативним актом. Працівник повинен мати можливість детально вивчити її зміст. Зачитування вголос не гарантує, що людина сприйняла, зрозуміла та запам`ятала весь обсяг своїх прав та обов`язків.

Виходячи із змісту і складності посадових обов`язків, обсягу відповідальності посади старшого майстра цеху № 1, суд дійшов вірного висновку, що зачитування інструкції вголос не можливо вважати належним виконанням відповідачем свого обов`язку, передбаченого статтею 29 КЗпП України, що в подальшому дозволяло би працівнику здійснювати свої посадові обов'язки.

Окрім того, на думку колегії суддів слід дослідити також і ряд інших документів, які передували винесенню ОСОБА_1 догани.

Так, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності була доповідна записка начальника виробничо-технічного відділу Чередніченко Т.М. від 09.05.2024, щодо браку, з якою ОСОБА_1 також ознайомлено не було.

Слід зауважити, що у випадку, якщо доповідна записка є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності (догани або звільнення) слід керуватися ст. 149 КЗпП України, а саме обов`язкове надання пояснень. Вимагаючи пояснення, роботодавець має чітко роз`яснити працівнику, у чому саме його звинувачують (суть порушення, зафіксоване в доповідній записці).

Отже, було порушено порядок винесення догани, а саме, право на захист чи виправдання ОСОБА_1 щодо пред`явленого порушення у вигляді аргументованої відповіді на доповідну.

Окрему увагу слід звернути також на надані ДП «Київська офсетна фабрика» копії документів щодо бракованої продукції.

Так, в акті про знищення технічних відходів від 27.05.2024 (том 2 а.с. 56) відсутній підпис старшого майстра цеху ОСОБА_1 .

У відомості-накладній № 57 від 27.05.2024 (том 2 а.с. 57) про кількість відходів на дільниці різки, які підлягають знищенню в графі «здав», «одержав» проставлені підписи без зазначення посади та прізвища осіб, яка підписали документ. Також і в накладній № 015896 від 27.05.2024 (том 2 а.с. 58) в графі «здав», «одержав» проставлені підписи без зазначення посади та прізвища осіб, які підписали документ. Окрім того, в накладній вказано, що «відпущено з дільниці високого друку 27 травня 2024 року».

Отже, випуск самої продукції відбувся не 09.05.2024, коли були претензії до продукції та позивача, а 27.05.2024.

Колегія суддів зауважує, що ДП «Київська офсетна фабрика» при складанні відповідних документів не дотримано вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, в частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чітко зазначено: «Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа чи форми; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, у накладній № 015896 від 27.05.2024 та у витратах на виробництво замовлення № 2140 «Послуги з виготовлення обкладинки посвідчення» всі необхідні дані передбачені Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відсутні.

Також і у акті про знищення технічних відходів від 09.07.2024 (том 2 а.с.67) відсутній підпис старшого майстра цеху, тобто, ОСОБА_1 .

У витратах на виробництво замовлення № 2142 «Послуги з друку напівфабрикатів захищених документів» (том 2 а.с.70) відсутня дата створення документу, підписи головного бухгалтера та інших відповідальних осіб. В графі «кількість» вказано 4 екземпляри вартістю 594 грн.76 коп.

Зважаючи на наведене, слід дійти висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 та накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани було здійснено не у відповідності до норм закону.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП).

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд стягнув з ДП «Київська офсетна фабрика» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 70 642, 80 грн, з яких слід утримати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Звернувшись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 висловила свою незгоду з судовим рішенням в частині розміру стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 70 642, 80 грн. Позивач зазначила, що суд помилково взяв до уваги довідку про доходи замість витребуваної судом довідки про заробітну плату за останні 12 місяців, а також при обчисленні середнього заробітку невірно застосував Постанову КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Колегія суддів приймає до уваги такі доводи позивача та зазначає наступне.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з пунктом 1 Порядку № 100 цей нормативний акт застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу та розрахунку затримки виконання рішення суду.

У пункті 2 Порядку № 100 зазначено, що середня заробітна плата обраховується, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (пункт 8 Порядку № 100).

Отже, нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденної (годинної) заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Незважаючи на наведені норми, суд першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу безпідставно виходив із кількості 41 робочих днів, тоді як відповідно до вимог Порядку № 100 розрахунок повинен здійснюватися з урахуванням робочих днів, кількість яких за відповідний період становить 17 календарних днів, що підтверджується офіційним календарем робочого часу за період з серпня 2023 року по липень 2024 року.

Згідно з довідкою про доходи № 155/24 від 29 жовтня 2024 року середньоденна заробітна плата позивачки за один день становить 778,57 грн. Такий розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 визначило само підприємство.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 778,57 грн х 465 робочих днів у періоді вимушеного прогулу = 362 035,05 грн.

За таких обставин з ДП «Київська офсетна фабрика» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 362 035,05 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції на зазначені положення закону належної уваги не звернув та, ухвалюючи рішення в частині стягнення з ДП «Київська офсетна фабрика» на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов помилкового висновку щодо визначення його розміру, неправильно застосувавши Порядок № 100.

За наведених підстав у цій частині доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом приведення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідність до вимог закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що за результатами апеляційного розгляду суд змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення з підприємства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на користь держави судового збору, а саме збільшує розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягнуто з відповідача на користь позивачки з 70 642, 80 грн до 362 035, 05 грн, відповідно підлягає збільшенню й розмір судового збору, стягнутого з відповідача в дохід держави, з 3 633, 60 грн до 6 186,67 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Київська офсетна фабрика», подану представником Ярошенком Дмитром Валерійовичем, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року в частині оскарження задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року в частині стягнення з Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору змінити, збільшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 70 642, 80 грн до 362 035, 05 грн.

Збільшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» на користь держави судового збору з 3 633, 60 грн до 6 186, 67 грн.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 06 листопада 2026 року.

Судді Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua