Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №405/5670/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Суд: Подільський районний суд міста Кропивницького

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №405/5670/26

Суддя: Волоткевич А. В.

Справа № 405/5670/26

2/405/2535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді – Волоткевича А.В.,

секретар судового засідання – Бобко В.В.,

за участі:

представника позивача - адвоката Міхальової В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд із вищевказаною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь повнолітньої доньки яка продовжує навчання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) на період навчання, тобто до 30 червня 2030 року (тут дата гшкінчення навчання), але не більше, як до досягнення нею 23 років, починаючи з дня звернення до суду з відповідним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що її батьки з 09 лютого 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2015 року розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона досягла повноліття. Вона навчається на бюджетній основі денної форми навчання, проте академічну чи соціальну стипендію не отримує, у зв`язку з чим у неї немає можливості надати суду довідку про такі доходи з навчального закладу. Жодних інших джерел власного доходу вона не має. Через щільний графік занять та необхідність відвідувати лекції на стаціонарі, вона позбавлена можливості працевлаштування та самостійно забезпечувати себе. Наразі вона перебуває на утриманні матері, яка отримує мінімальну заробітну плату, що підтверджується довідкою, а тому гостро потребує матеріальної допомоги від батька на період її навчання. ЇЇ навчання у повному обсязі пов`язане з додатковими витратами, які є необхідними для здобуття вищої освіти та забезпечення належного рівня життя. Зокрема, вона потребує коштів на придбання навчальної літератури, методичних матеріалів та канцелярії, оплату щоденного проїзду до навчального закладу та назад, забезпечення збалансованого харчування, придбання сезонного одягу, взуття, а також на медичне обслуговування та задоволення мінімальних культурно-побутових потреб. Джерела її доходу формуються лише шляхом фінансової підтримки її матері, яка на теперішній час не перебуває у зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах з будь-ким. Відповідач ОСОБА_1 є працездатною особою, офіційно працевлаштований та отримує стабільну заробітну плату в розмірі близько 40 000 гривень щомісячно. На утриманні Відповідача також перебуває інша неповнолітня дитина. Проте, зважаючи на високий рівень доходів відповідача та відсутність у нього інвалідності, він має повну фінансову та матеріальну спроможність надавати позивачу грошову допомогу на період навчанні без шкоди для утримання іншої дитини. На даний час Відповідач добровільно матеріальної допомоги їй не надає, її життям та потребами не цікавиться.

Ухвалою судді від 21.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Даною ухвалою суду відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заяву.

16.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечено позовні вимоги. В обґрунтування відзиву зазначив, що Позивачка навчається у місті, в якому проживає, тому не несе витрат, пов`язаних із проживанням в іншому населеному пункті у зв`язку з навчанням. Відповідач вважає істотною зазначену обставину, оскільки при визначенні необхідності та розміру матеріальної допомоги мають враховуватися фактичні витрати повнолітньої дитини, пов`язані з навчанням, у тому числі витрати на проживання, проїзд та навчальні матеріали. Крім того, Позивачка за наявною інформацією Відповідача отримувала стипендію, що підтверджує наявність у неї власного джерела грошових коштів. Водночас у позовній заяві не наведено належного та детального розрахунку фактичних щомісячних витрат позивачки, які необхідні саме у зв`язку з навчанням, не зазначено, яка частина таких витрат покривається за рахунок стипендії та інших можливих джерел, а також не доведено, що позивачка не може забезпечувати свої необхідні потреби за рахунок наявних у неї коштів та допомоги обох батьків. Твердження Позивачки про неотримання стипендії та скрутне матеріальне становище не підтверджуються довідкою № 267-ст/2026 від 06.08.2026, копія якої міститься в матеріалах справи, оскільки зазначена довідка не містить відомостей про призначення або неотримання Позивачкою стипендії. Водночас, за наявною у Відповідача інформацією. Позивачка навчається за денною формою навчання за кошти державного бюджету та протягом певного періоду отримувала стипендію. Така стипендія є власним доходом Позивачки, який має враховуватися судом під час визначення фактичної потреби в матеріальній допомозі. Отже, під час вирішення справи суд має встановити сукупний розмір щомісячних доходів Позивачки, зокрема отримуваної стипендії та інших виплат, а також співвіднести їх із прожитковим мінімумом і належним чином підтвердженими необхідними витратами. Самі лише посилання на навчання, придбання підручників, проїзд, харчування, одяг та інші побутові потреби без конкретного розрахунку й документального підтвердження таких витрат не доводять ані скрутного матеріального становища, ані розміру потреби в утриманні. Таким чином, суд повинен виходити не лише з факту навчання Позивачки, а встановити, яка частина її обґрунтованих мінімальних потреб, визначених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фактично не покривається власними доходами та іншими джерелами матеріального забезпечення. 08.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 659, зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 , яке видане 08.08.2018 Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області. Після одруження ОСОБА_3 обрала прізвище свого чоловіка - ОСОБА_4 . Таким чином. Відповідачем створено нову сім`ю, до складу якої, окрім дружини, ОСОБА_5 входить, їх малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане 01.12.2023 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Наведені обставини повністю спростовують твердження Позивачки щодо відсутності у Відповідача без шкоди для утримання іншої дитини надавати їй матеріальну допомогу, оскільки Відповідач забезпечує утримання своєї дружини. ОСОБА_5 , яка на даний час не працює та здійснює догляд за малолітньою дитиною, у зв`язку з чим сім`я фактично має одне основне джерело доходу. Також на утриманні Відповідача перебуває малолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (вік — 2 роки 9 місяців). Забезпечення її життєдіяльності вимагає значних та регулярних щомісячних витрат, які орієнтовно становлять (10 000 — 12 000) грн, на місяць, а саме: харчування та дитяча гігієна: ~ (4 000) грн/міс.; одяг та взуття (сезонне оновлення): ~ (2 500) грн/міс., медичний догляд, вітаміни, ліки: ~ (1 500) грн/міс., іграшки, книги, розвивальні матеріали та дозвілля: ~ (2 000) грн/міс. Частина вказаних витрат підтверджується наявними у Відповідача розрахунковими документами (чеками, квитанціями, виписками з банківських рахунків), що додаються до відзиву. Решта витрат здійснюється готівковим розрахунком у роздрібній мережі та на ринках, де видача чеків не передбачена, однак сам факт існування таких витрат для дитини віком 2,5 роки є загальновідомим і не потребує додаткового доказування в силу ст. 82 ЦПК України. Таким чином, основне фінансове навантаження щодо забезпечення сім`ї фактично покладається на відповідача. Наявність цих утриманців є суттєвим фактором при визначенні матеріального стану Відповідача. Дані обставини створюють суттєве фінансове навантаження на сімейний бюджет Відповідача. Крім того, Відповідач має кредитні зобов`язання та щомісячно сплачує за ними близько 11 000 грн відсотків, що підтверджується відповідними документами, які додаються до заперечень. Таким чином, твердження про те, що Відповідач має можливість без істотного впливу на матеріальне забезпечення своєї сім`ї сплачувати Позивачці 1/4 усіх видів свого заробітку, є необґрунтованим та спростовується вищенаведеним. Відповідач має обов`язок забезпечувати не лише повнолітню Позивачку за наявності передбачених законом підстав, а й свою малолітню дитину, яка перебуває на його утриманні. Позивачка має матір, яка також повинна брати участь у забезпеченні її потреб. Відповідно до положень ст. 199 та ст. 200 СК України, обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, покладається на обох батьків рівною мірою. Позивачка у позовній заяві безпідставно зосереджує фінансовий тягар виключно на Відповідачеві, ігноруючи той факт, що її мати також зобов`язана брати участь у витратах на навчання та проживання дитини. Твердження Позивачки про те, що її матері важко утримувати доньку, не звільняє останню від законодавчо закріпленого обов`язку. Відповідачеві відомо, що матір Позивачки має можливість здійснювати витрати на власну сім`ю та дитину, у тому числі позивачці регулярно організовуються та оплачуються поїздки до інших країн. Відповідач має фотоматеріали, які підтверджують неодноразове здійснення Позивачкою туристичні поїздок до іноземних держав. Відповідач не стверджує, що сам факт туристичних поїздок автоматично свідчить про наявність у Позивачки власного доходу. Разом з тим зазначені обставини мають значення для встановлення реального матеріального становища позивачки та джерел фінансування її витрат, оскільки одночасно із заявленням про необхідність матеріальної допомоги від батька, Позивачка здійснює витрати на туристичні поїздки. У зв`язку з цим Відповідач просить суд надати оцінку зазначеним обставинам у сукупності з іншими доказами у справі. Крім того. Відповідач просить суд врахувати факт придбання матір`ю Позивачки автомобіля як одну з обставин, що може характеризувати її майновий стан та спроможність брати участь у матеріальному забезпеченні повнолітньої дочки. Зазначена обставина не є самостійним і безумовним доказом належного рівня матеріального забезпечення, однак підлягає оцінюванню в сукупності з іншими доказами під час визначення матеріальних можливостей кожного з батьків. Отже, чинне законодавство передбачає рівну участь батьків у витратах на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. При визначенні розміру аліментів суд має враховувати не лише доходи батька, а й майновий стан та обов`язок матері щодо надання аналогічної матеріальної допомоги. Окремо слід звернути увагу суду на те, що твердження Позивачки про те, що її мати «не перебуває у фактичних шлюбних відносинах з будь-ким», не відповідає дійсності та вводить суд в оману. Мати Позивачки проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з цивільним чоловіком (фактичні шлюбні відносини). Відповідно до ст. 74 СК України та ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції» (в частині визначення близьких осіб/членів сім`ї), ведення спільного господарства та проживання однією сім`єю передбачає спільний бюджет та взаємну матеріальну підтримку. Таким чином, фактичний сукупний дохід сім`ї, у якій проживає та виховується Позивачка, є значно вищим за мінімальну заробітну плату її матері, що повністю забезпечує всі поточні потреби Позивачки й спростовує факт її перебування у скрутному матеріальному становищі. Відповідач наголошує, що обов`язок утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання та у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги, покладається на обох батьків і не може бути перекладений виключно на одного з них. Тому під час визначення розміру аліментів суд має врахувати матеріальне становище, фінансові можливості та фактичний внесок кожного з батьків у забезпечення потреб Позивачки. У разі, якщо Суд прийме рішення про стягнення аліментів з Відповідача, прошу Суд врахувати, що гарантованим та постійним доходом Відповідача є його основне грошове забезпечення, яке становить близько 30 000,00 грн на місяць. Будь-які інші нарахування (доплати, премії, винагороди за виконання спеціальних завдань) мають виключно дискретний (непостійний) характер, залежать від специфіки службових завдань у конкретний період і не можуть вважатися стабільним джерелом доходу для розрахунку довгострокових зобов`язань. Відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та до досягнення Позивачкою повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 , належним чином сплачував аліменти відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.12.2018, справа № 405/8146/18, на протязі останні 3-х років у розмірі близько 10 000 грн, щомісячно. Водночас після досягнення нею 18-річного віку питання про подальше утримання повнолітньої дочки має оцінюватися судом з урахуванням її фактичного матеріального становища, наявності стипендії, можливості самостійного утримання, а також матеріального становища Відповідача та наявності в нього інших осіб на утриманні. Після досягнення дочкою 18-річного віку наявність і розмір обов`язку щодо її подальшого утримання підлягають визначенню з урахуванням інших передбачених законом обставин, зокрема продовження навчання, фактичної потреби Позивачки в матеріальній допомозі, наявності в неї стипендії та інших доходів, обґрунтованого розміру необхідних витрат, а також матеріального і сімейного становища Відповідача та наявності в нього інших осіб на утриманні. До звернення до суду Позивачка не повідомляла Відповідача про конкретний розмір необхідної їй матеріальної допомоги, не пропонувала погодити порядок її добровільного надання та не отримувала від нього відмови. Натомість уже 13.08.2026, наступного дня після досягнення повноліття, вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання. Зазначена обставина не заперечує права Позивачки на судовий захист, однак свідчить, що звернення до суду не було зумовлене доведеною відмовою Відповідача добровільно брати участь у її матеріальному забезпеченні. Відповідач також не погоджується з вимогою про стягнення 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу). Заявлений розмір є істотним фінансовим навантаженням для Відповідача, враховуючи наявність у нього малолітньої дитини, непрацюючу дружину, яка здійснює догляд за дитиною, та кредитні зобов`язання. Відповідач вважає, що стягнення заявленої частини доходу без належного встановлення реальної потреби Позивачки призведе до істотного погіршення матеріального становища сім`ї Відповідача та безпідставного покладення на нього переважної частини витрат на утримання повнолітньої дочки. Під час визначення наявності та розміру аліментного обов`язку прошу суд всебічно врахувати матеріальне і сімейне становище сторін, фактичні доходи Позивачки, зокрема стипендію та інші виплати, розмір її належним чином підтверджених необхідних витрат, можливість матері брати участь в утриманні повнолітньої дочки, а також реальні фінансові можливості Відповідача. Окремою істотною обставиною є перебування на утриманні Відповідача його дружини, яка наразі є безробітною та іншої малолітньої дитини, щодо яких він також має встановлений законом обов`язок із належного матеріального забезпечення. Тому розмір аліментів має бути обґрунтованим і співмірним із доведеною реальною потребою Позивачки, забезпечувати справедливий баланс інтересів усіх дітей Відповідача та не створювати для нього надмірного фінансового навантаження, яке може негативно вплинути на утримання малолітньої дитини. Позивачкою зазначаються різноманітні витрати, пов`язані з навчанням та життям, однак сам факт зазначення таких витрат у позовній заяві не свідчить про їх фактичне понесення та необхідність стягнення відповідних коштів саме з Відповідача. Відповідач вважає, що Позивачка повинна довести: конкретний розмір необхідних щомісячних витрат; витрати, безпосередньо пов`язані з навчанням; розмір отримуваної стипендії; які витрати покриваються стипендією; наявність або відсутність інших доходів, розмір та джерела фінансування її додаткових витрат; участь матері Позивачки у її матеріальному забезпеченні. Саме навчання у закладі вищої освіти не є достатньою підставою для автоматичного стягнення аліментів. У даному випадку Позивачка проживає в тому самому місті, де навчається, отримує чи стипендію, а доказів недостатності її власних коштів для покриття необхідних витрат у заявленому розмірі суду не надано.

Таким чином. Відповідач не заперечує права Позивачки звернутися до суду та не заперечує факту її навчання. Однак Відповідач вважає, що Позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність у неї такої потреби в матеріальній допомозі, яка з урахуванням усіх обставин справи обумовлює необхідність стягнення з Відповідача 1/4 частини всіх його доходів. При цьому матеріальне становище Відповідача не дозволяє без істотного обмеження забезпечення його малолітньої дитини та сім`ї здійснювати виплати у заявленому Позивачкою розмірі. Відповідач вважає, що за сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні, оскільки Відповідач уже має значне фінансове навантаження, утримання нової сім`ї, а саме дружини та малолітньої дитини, так як його дружина не працює та здійснює догляд за малолітньою дитиною, що потребує додаткового фінансового навантаження (лише для базового утримання малолітньої дитини на місяць необхідно близько 12 000 грн ). Грошове забезпечення як стабільний дохід, на яке посилається Позивач не забезпечує належного рівня потреб як самого Відповідача так і його нової родини, оскільки його рівень не відповідає реаліям життя. Крім того, Відповідач щомісячно сплачує близько 11 000 грн процентів за кредитними зобов`язаннями, що також є його постійним фінансовим навантаженням. Також Відповідачу доводиться значну його частину витрачати й на свої потреби, крім того Відповідач звертає увагу нате, що Позивач має також матір, яка повинна у рівних частинах допомагати своїй доньці у період навчання. Бyдь-якиx доказів, того, що мати Позивача не може цього зробити. Позивачем не надано до суду. Також Позивач посилається на своє скрутне матеріальне становище та мінімальну заробітну плату своєї матері, але це не заважає їм кожного року відвідувати екзотичні країни та проводити там відпочинок, в 2024 року Греція, в 2025 році Королівство Іспанія, а в 2026 році Об`єднані Арабські Емірати, тобто скрутне матеріальне становище не перешкоджає здійснювати візити до вказаних країн на відпочинок у літній період, про що є відповідні фотоматеріали. Таким чином, після сплати зазначених обов`язкових та необхідних витрат у Відповідача залишається недостатньо коштів для сплати Позивачці аліментів у заявленому розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), що складає близько 10 000 грн щомісячно без істотного погіршення матеріального становища його власної сім`ї та забезпечення належного утримання малолітньої дитини, а тому наразі Відповідач не має можливості надати таку матеріальну допомогу Позивачці.

24.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позовні вимоги повністю. В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що повнолітня ОСОБА_2 продовжує навчатися на 2-му курсі денної форми здобуття освіти Донецького Національного Медичного Університету за кошти державного бюджету, що підтверджується довідкою №267-ст/2026 від 6 серпня 2026 року. Термін навчання складає 4 роки. У зв`язку з навчанням на денній формі позивач не має власного доходу, стипендію не отримує, а тому потребує матеріальної допомоги (на підтвердження відсутності стипендіальних чи інших нарахувань (заробітна плата/тощо) надається виписка з банківського рахунку) в тому числі на забезпечення базових потреб життєдіяльності, а також потреб по забезпеченню у зв`язку із здобуттям вищої освіти, зокрема: для забезпечення навчального процесу матір`ю позивача ОСОБА_7 було придбано ноутбук вартістю 51799 грн; щомісячні витрати на придбання навчального матеріалу - орієнтовно складають 700 - 900 грн; враховуючи віддаленість розташування Донецького Національного Медичного Університету (вул. Юрія Коваленка, 4А) від місця проживання позивача (вул. Чміленка, буд. 71), позивач щоденно користується громадським транспортом, щомісячні орієнтовні витрати пов`язані із проїздом до навчального закладу і у зворотному напрямку складають 800-1000 грн на місяць; придбання продуктів харчування, засобів гігієни, тощо становить щонайменше 6 000- 8 000 грн щомісяця, чеки на щоденні покупки продуктів позивачем не збиралися, однак дані витрати є регулярними та необхідними для життєдіяльності; придбання сезонного одягу та взуття орієнтовно приблизно у 4 000- 6 000 грн щокварталу; в середньому відповідні витрати (в залежності від потреби) складають 1500 - 2000 - грн на місяць; оплата інтернету та послуг мобільного зв`язку позивача становить близько 700 грн щомісяця (відповідні витрати є необхідним також для забезпечення навчального процесу);

щомісячні медичні витрати, включно з оглядом невролога та придбанням ліків, складають орієнтовно 500 - 1000 грн; щомісячне стоматологічне лікування (брекети) становить приблизно 1 500 грн (підтверджується квитанціями); щомісячна потреба у споживанні комунальних послуг (водопостачання, світло, тощо), за місцем проживання, які також забезпечують базові потреби життєдіяльності. Відповідні витрати повнолітньої дитини ОСОБА_2 на період її навчання забезпечує одноосібно матір - ОСОБА_7 . З наданого до матеріалів справи витягу сформованого за допомогою ДП «Дія» ОСОБА_7 отримує мінімальну заробітну плату, що свідчить про обмежені можливості матері забезпечувати потреби дитини самостійно та на належному рівні. Відповідно твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, що витрати на утримання повнолітньої дитини мають покладатися лише на її матір, в силу вимог ст. 199 СК України (рівність обов`язку батьків) - є безпідставними. ОСОБА_7 не є стороною у даному судовому провадженні та не має процесуальної дієздатності. Натомість доказів мінімальної участі у витратах на утримання ОСОБА_2 відповідач до відзиву на позовну заяву - не надав. Відповідно до даних Декларації ОСОБА_1 , поданої 12.03.2026 року вбачається наявність у відповідача: двох квартир (дата набуття 22.01.2025 та 14.07.2023), автомобіля Volkswagen Passat 2016 року (дата набуття 10.01.2024 року), грошових активів, які містяться на рахунку у розмірі 350 000 грн, джерела доходу (вид доходу - заробітна плата) - 544 000 грн на рік та подарунку у негрошовій формі вартістю 1,4 млн грн. За таких обставин доводами відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не спростовано позицію ОСОБА_2 , що він не має можливість надавати матеріальну допомогу на період її навчання у заявленому до стягнення розмірі. Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, про забезпечення утримання дружини ОСОБА_5 , яка на даний час не працює та здійснює догляд за малолітньою дитиною ОСОБА_6 , позивач вважає додатково зазначити, що доказів перебування родини на утриманні - відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено. Водночас, із декларації поданої 12.03.2026 року ОСОБА_1 вбачається інформація про джерела доходу його дружини ОСОБА_5 від департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради, Головного управління ПФУ в Кіровоградській області, заробітної плати. Також дружина відповідача є власником готівкових грошових коштів (активу) у розмірі 50 000 грн, які зберігаються на відкритому рахунку в банку. Таким чином, доводи відповідача, що забезпечення сім`ї фактично покладається на нього спростовується вищезазначеною декларацією поданою ним 12.03.2026. Окремо позивач вважає за необхідне зазначити, що відпустка по догляду за дитиною ОСОБА_6 до досягнення нею трирічного віку закінчується у дружини відповідача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 . В той час, як термін навчання у позивача, як мінімум становить до червня 2030 року. Прийняття на себе ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, не може бути наслідком по відмові у стягненні аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. В розпорядженні ОСОБА_1 (за умови стягнення судом аліментів у розмірі 25% на користь позивача) залишатиметься 75% доходу (заробітку), в орієнтовному розмірі (30000 - 35000 грн.), що достатньо перевищуватиме прожитковий мінімум для працездатних осіб (3 328, 00 грн.). В сукупності викладених обставин вбачається, що обґрунтованих доводів на спростування підстав позову ОСОБА_1 не наводить, тому сторона ОСОБА_2 відхиляє аргументи наведені у відзиві на позов, як безпідставні.

01.10.2026 до суду від відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, у якому заперечено позовні вимоги. В обґрунтування заперечення на відповіді на відзив, крім доводів, викладених у відзиві на позову, відповідач також зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у відповіді на відзив. Також не надано доказів на спростування факту купівлі автомобіля матір`ю позивачки та пояснень щодо джерел фінансування закордонних поїздок позивача. Також, зауважує, що ОСОБА_5 не перебуває в трудових відносинах, а тому після досягнення дитиною трирічного віку, ОСОБА_5 не набуде автоматичного права виходу на роботу після декретної відпустки.

05.10.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю.

Відповідач в судовому засіданні заперечив позовні вимоги повністю.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та заслухавши учасників справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 18 серпня 2008 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського головного управління юстиції у Кіровоградській області, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 1662 (а.с. 6).

ОСОБА_2 є студенткою 1 курсу факультету фармації та стоматології Донецького національного медичного університету, спеціальність ІІ Стоматологія. Рівень вищої освіти: другий (магістерський). Форма навчання: очна, денна, за кошти державного бюджету. Термін навчання в університеті з 01.09.2025 до 30.06.2030. Вказане підтверджується довідкою №267-ст/2026 від 06.08.2026, виданої Донецьким національним медичним університетом (а.с. 7).

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст.183, ч. 1 ст.184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому припинення фактичних шлюбних відносин між батьками та проживання окремо від дитини, - не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини до досягнення дитиною повноліття.

Інших обставин, визначених ст.182 СК України, які мають братися судом до уваги при розгляді питання про стягнення аліментів судом не встановлено.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N З "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" міститься роз`яснення про те, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею ст. 200 СК України унормовано, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ст. 199 Сімейного кодексу У країни обов`язковою умовою стягнення коштів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є саме спроможність батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що відповідач працює старшим оперуповноваженим відділу протидії Кіберзлочинам в Кіровоградській області ДКП НП України та за 2025 рік отримав дохід в розмірі 544 959,00 грн заробітної плати, має у власності нерухоме майно, рухоме майно та готівкові кошти в сумі 350 000,00 грн, що підтверджується декларацією про доходи (а.с. 61-67), а тому має можливість сплати аліментів в заявленому позивачем розмірі.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що його посадовий оклад складає близько 30 000,00 грн, а заробітна плата в розмірі близько 40 000,00 грн, яку він отримує може бути зменшена до рівня посадового окладу, оскільки відповідачем не надано доказів такого зменшення його заробітної плати.

Твердження відповідача про перебуванні у нього на утримані малолітньої дитини та дружини, яка на даний час не працює спростовуються матеріалами справи, враховуючи таке.

В матеріалах справи наявні докази відвідування досягнення малолітньою дитиною відповідача ОСОБА_6 на момент розгляду справи трирічного віку, відвідування нею що дитячого садочка №22 «Краплинка» (а.с. 36), що спростовує неможливість працевлаштування ОСОБА_5 . Крім того, в матеріалах справи відсутні докази непрацездатності дружини відповідача ОСОБА_5 , або інші докази, які б унеможливлювали працевлаштування ОСОБА_5 . Суд, також, зауважує, що вищезазначені норми права, покладають обов`язок в тому числі, як на відповідача так і на його дружину ОСОБА_5 в утримані малолітньої дитини ОСОБА_6 .

Вищезазначені висновки суду повністю спростовують твердження відповідача щодо його обов`язку утримання дружини ОСОБА_5 та обов`язку одноосібного утримання малолітньої дочки ОСОБА_6 .

Наявність у відповідача кредитних зобов`язань не звільняють його від обов`язку утримання дочки.

Відсутність отримання позивачем на даний час доходів підтверджується довідкою про доходи (а.с. 116).

Судом також враховується, що в матеріалах справи наявні достатні докази, в розумінні ст. 80 ЦПК України, які підтверджують наявність регулярних витрат на утримання позивача, які здійснено матір`ю позивача, а саме: квитанції, фіскальні чеки, платіжні доручення тощо (а.с. 68-73,79-98).

Враховую все вищезазначене, твердження відповідача про його скрутне матеріальне становище, яке не дає можливість йому сплачувати аліменти на позивача, та, у зв`язку з цим наявність обов`язку у матері позивача одноосібно утримувати доньку в період її навчання, спростовуються матеріалами справи та вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Стосовно інших доводів учасників справи, суд дослідивши їх зазначає, що вони у своїй сукупності не спростовують висновків суду викладених у рішенні суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі зазначеного та з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на його утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) на період її навчання, ґрунтуються на вимогах закону, та є такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягають аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13.08.2026, тобто від дня пред`явлення позову і до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення позивачем 23-х років, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Окремо судом відзначається, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з п.1 ч. 1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим судовий збір в розмірі 1331,20 грн. за ставками судового збору, чинним на час подання позивачем позову, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні до суду позову про стягнення аліментів.

Керуючись статтями 19, 76, 81,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) на період її навчання, тобто до 30 червня 2030 року, але не більше як до досягнення нею 23 років за умови продовження навчання, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, тобто з 16.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 03.11.2026.

Суддя Подільського районного

суду міста Кропивницького Андрій Вікторович Волоткевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua