Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Залишення в небезпеці
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №216/7095/26
Суддя: ГАЙТКО Л. А.
Справа № 216/7095/26
Провадження № 1-кп/216/937/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника – адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали кримінального №12026041230000076 від 13.01.2026 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ (м. Покровськ) Донецької області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утримані малолітніх, неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця мешкання у м. Кривий Ріг не має, раніше судимого:
- 24.07.2025 Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
12.01.2026 р. приблизно о 20:00 годині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своєю знайомою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшов до будинку АДРЕСА_2 до свого знайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де також перебувала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на побутовому ґрунті виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є інвалідом ІІІ групи, хворіє на епілепсію та на момент зустрічі перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наніс останній не менше двох ударів по обличчю, завдавши їй фізичного болю.
Приблизно о 23:00 годині ОСОБА_8 покинула домоволодіння АДРЕСА_2 та направилась до місця свого мешкання.
Не вважаючи конфлікт завершеним, ОСОБА_4 , діючи умисно, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, наздогнав ОСОБА_8 , яка рухалась в напрямку річки Інгулець, та продовжив наносити останній численні удари руками та ногами в область обличчя, тулубу та кінцівок, завдаючи фізичного болю, від яких потерпіла неодноразово падала на землю, вкриту снігом, чим значно погіршив її спроможність до самостійного пересування та самозбереження.
Приблизно о 23:20 годині 12.01.2026, перебуваючи на ділянці місцевості, розташованій на
відстані близько 150 метрів від будинку № 7 на вулиці Райдужній в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 , застосовуючи фізичну силу, обхопив ОСОБА_8 рукою за шию, силоміць підтягнув потерпілу до краю обриву та штовхнув її у водойму річки Інгулець.
Впевнившись, що ОСОБА_8 , перебуваючи у воді, намагається вибратися на берег, ОСОБА_4 , усвідомлюючи наявність небезпечних для життя погодних умов (зимовий період часу, низьку температуру повітря та води), достеменно розуміючи безпорадність потерпілої зумовлену інвалідністю, хворобою, станом сп`яніння та отриманим фізичним болем, маючи реальну можливість допомогти або викликати екстрені служби, завідомо залишив в небезпеці потерпілу ОСОБА_8 та покинув місце події, внаслідок чого його умисні дії призвели до смерті ОСОБА_8 , труп якої виявлено 12.05.2026 р. в річці Інгулець в Інгулецькому районі в м. Кривому Розі за координатами 47.851323, 33.321866.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 174 від 03.08.2026, виданим ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», смерть ОСОБА_8 настала не менш як за 3-4 місяці до моменту дослідження трупа, тобто смерть ОСОБА_8 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_5 . Враховуючи дані первинної судово-медичної документації («Висновок експерта» №20260504030001534 від 13.05.2026 року), з урахуванням матеріалів кримінального провадження та даних судово-гістологічного дослідження, в тому числі наявність панцирів діатомових водоростей, комісією експертів причина смерті гр. ОСОБА_8 не встановлена через виражені гнильні зміни м`яких тканин та внутрішніх органів трупа і відсутність тілесних ушкоджень з достовірними ознаками прижиттєвості.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 3 ст. 135 КК України за ознаками: завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо вони спричинили смерть особи.
Від потерпілої ОСОБА_9 надійшла заява від 26.10.2026 р., в якій вона просить суд дане кримінальне провадження розглядати без її участі, поданий нею цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду свою провину визнав в повному обсязі в межах пред`явленого обвинувачення. На запитання сторони обвинувачення та суду обвинувачений підтвердив, що 12 січня 2026 р. приблизно о 23:00 годині на грунті неприязних стосунків, які виникли між ним та ОСОБА_10 , він наніс останній не менше 6-7 ударів, також підтвердив, що він, застосовуючи фізичну силу, обхопив ОСОБА_11 рукою за шию, силоміць підтягнув її до краю обриву та штовхнув у водойму річки Інгулець, згодом розуміючи, що вона, перебуваючи у воді, намагається вибратися на берег, він, усвідомлюючи наявність небезпечних для життя погодних умов, розуміючи безпорадність потерпілої, маючи реальну можливість допомогти або викликати екстрені служби, залишив в небезпеці потерпілу ОСОБА_8 та покинув місце події.
Заявлений до нього цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої даним кримінальним правопорушенням у розмірі 300 000 грн. обвинувачений ОСОБА_4 визнав у повному обсязі.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює всі фактичні обставини справи, а саме час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, визнає у повному обсязі свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину, судом встановлено що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, всебічно, повно, неупереджено та безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а його дії відповідають складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 Кримінального кодексу України і правильно кваліфіковані за ознаками: завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо вони спричинили смерть особи, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, на утримані малолітніх, неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та до лікаря-нарколога не звертався, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №204-к від 29.06.2026 ОСОБА_4 в період інкримінованого йому діяння виявляв і по теперішній час виявляє психічний розлад у формі емоційно нестійкого розладу особистості; іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними; іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, раніше судимий.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин.
Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлені.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України суд відносить: рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч.3 ст. 135 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Згідно вироку Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2025 р. ОСОБА_4 був засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
З огляду на наведене, враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення скоєно обвинуваченим в період іспитового строку за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2025 р., суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, а тому, строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обраховувати з моменту його взяття під варту, а саме з 14 травня 2026 року.
До набрання чинності вироком суду залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 300 000 грн.
Моральну шкоду потерпіла ОСОБА_9 обґрунтовує психологічною травмою, пережитим емоційним стресом, стверджує, що їй було завдано фізичних та моральних страждань, зазначає, що вона пережила втрату близької людини і станом на теперішній час не може оговтатись від її похорону, на теперішній час перебуває в негативному психологічному стані, не може повернутись до нормального життя після перенесеного. На момент звернення до суду потерпіла продовжує відчувати почуття безпорадності та безпомічності, перебуває у постійному емоційному напруженні, втратила здатність нормально спати, її непокоять жахливі спогади про обставин події, потерпіла змушена знову й знову занурюватись у трагічні події через досудове розслідування та судовий розгляд, психотравмуюча подія спричинила відчуття психологічного дискомфорту, стверджує, що завдана їй моральна шкода знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку між протиправними діями ОСОБА_4 та тими негативними та незворотними наслідками, які настали в житті позивача. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкі для потерпілої наслідки у вигляді втрати близької людини, просить суд стягнути з ОСОБА_4 завдану моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 заявлені позивачкою (потерпілою) ОСОБА_9 позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди визнав в повному обсязі.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як слідує з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Відповідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч.2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз`яснень, наданих у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_9 суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 135 КК України за ознаками: завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо вони спричинили смерть особи. Потерпіла ОСОБА_9 є рідною сестрою померлої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час проведення досудового розслідування змушена була брати участь у слідчих діях, пережила втрату близької людини і станом на теперішній час не може оговтатись від її похорону, на теперішній час перебуває в негативному психологічному стані, не може повернутись до нормального життя після перенесеного.
Очевидно, що потерпіла перенесла душевний біль, стрес, не могла вести повноцінний спосіб життя, відчувала душевні страждання у зв`язку із втратою близької людини – рідної сестри, що змінило її звичний спосіб життя та потребувало додаткових зусиль для його влаштування.
На думку суду, з урахуванням ступеня вини обвинуваченого ОСОБА_4 , характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, наслідків, що настали, понесених потерпілою моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір заподіяної потерпілій ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 150 000 грн., яку слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 . Відповідно позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 351,369, 370, 373, 374, 392, 532-533 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2025 р. та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з дня його взяття під варту, а саме з 14 травня 2026 року.
До набрання чинності вироком суду залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову відмовити.
Речові докази:
- фрагмент оббивки дивану розмірами 5,5 х 4 см зі слідами РБК, який було поміщено до паперового пакету НПУ, фрагмент металевої труби довжиною 20 см, який поміщено до спецпакету НПУ та фрагмент сталевої труби, довжиною 45 см, який поміщено до картонної коробки та опечатаний біркою, передані до камери схову речових доказів КРУП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити;
-змив зі снігу зі слідами РБК, поміщений до паперового конверту НПУ, опечатаний пломбою №NPU-3849156, змив зі снігу зі слідами РБК, поміщений до паперового конверту НПУ, опечатаний пломбою №NPU-3849157, передані на зберігання до камери схову речових доказів - КРУП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити;
- військовий китель камуфляжного кольору “піксель” зі слідами РБК, тактичні штани кольору олива марки “Staff” зі слідами РБК, тактичні рукавички кольору “олива” марки “Kalipso” зі слідами РБК, поміщені до спецпакету НПУ №SUD4006193, передані на зберігання до камери схову речових доказів КРУП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити;
- зразки крові підозрюваного ОСОБА_4 , поміщені до паперового конверта та передані на зберігання до камери схову речових доказів КРУП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити.
Матеріали кримінального провадження №12026041230000076 від 13.01.2026 р. залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №216/7095/26, провадження № 1-кп/216/937/26.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua