Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 30 вересня 2026 р.
Справа: №182/5756/25
Суддя: Кобеляцька-Шаховал І. О.
Справа № 182/5756/25
Провадження № 2/0182/1732/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01.10.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі та за зустрічною позовною заявою адвоката Малишевського Олексія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі та за зустрічною позовною заявою адвоката Малишевського Олексія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача за первісним позовом посилається на те, що ОСОБА_1 , на підставі договорів дарування від 17.11.2004 року, є власником 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 . Домоволодіння знаходиться у спільній частковій власності з Відповідачами. Співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з якими встановлено порядок користування майном та земельною ділянкою, і спору з цього питання не існує. Перебування домоволодіння у спільній частковій власності з Відповідачами створює для позивача перешкоди у користуванні своєю частиною, оскільки він не має можливості, без згоди іншого власника, зареєструвати за своєю адресою своїх членів родини, а Відповідачі відмовляються надавати дозволи або не можуть прибути одночасно до відділу ЦНАПу. У липні 2025 року позивач звернувся до співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 з пропозицією укласти договір про виділ в натурі частки нерухомого майна, однак, вони відмовились вчиняти будь-які реєстраційні дії. Тому, на підставі викладеного, представник позивача змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким припинити право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділити в натурі належну ОСОБА_1 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з:
-житлового будинку (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м. який складається з: кухні 1-1 – 8,3 кв.м., санвузлу 1-2 – 2,3 кв.м., житлової кімнати 1-3 – 12,3 кв.м., житлової кімнати 1-4 – 8,2 кв.м., тамбуру 2-1 – 1,1 кв.м., кухні 2-2 – 9,5 кв.м., передпокою 2-3 – 4,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 10,6 кв.м., житлової кімнати 2-5 – 8,4 кв.м., санвузлу 2-6 – 5,6 кв.м.;
-сараю-літньої кухні (літ.«Б») - стіни глинобитні, обкладені цеглою;
-підвалу (літ.«Г») - стіни цегляні, шлакобетонні;
-сараю (літ.«Д») - стіни шлаколиті, обкл. цеглою;
-вбиральні (літ.«Е») - стіни дерев`яні;
-сараю (літ.«Ж») - стіни цегляні;
-гаражу (літ.«З») - стіни металеві;
-вбиральні (літ.«И») - стіни дерев`яні;
-погрібу (літ.«К») - стіни цегляні;
-душу (літ.«Л») - стіни мет. каркас обшиті шифером;
-хвіртки № 1,2;
-огорожі № 3,4;
-водоколонки № 5,6;
-замощення І, ІІ.
А також, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з:
-житлового будинку (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 39,7 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м. (який складається з: тамбуру 2-1 – 1,1 кв.м., кухні 2-2 – 9,5 кв.м., передпокою 2-3 – 4,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 10,6 кв.м., житлової кімнати 2-5 – 8,4 кв.м., санвузлу 2-6 – 5,6 кв.м.);
-сараю-літньої кухні (літ.«Б») - стіни глинобитні, обкладені цеглою;
-підвалу (літ.«Г») - стіни цегляні, шлакобетонні;
-сараю (літ.«Ж») - стіни цегляні;
-гаражу (літ.«З») - стіни металеві;
-вбиральні (літ.«И») - стіни дерев`яні;
-хвіртки № 1;
-водоколонки № 5;
-замощення І.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року було відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та відповідачам було роз`яснено, що, у відповідності до ч.1 ст.193 ЦПК України, у строк для подання відзиву на позовну заяву вони мають право пред`явити зустрічний позов (а.с.27-28).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїм правом, визначеним ст.193 ЦПК України, скористались та, з урахуванням уточнень, поданих 25 вересня 2026 року, через свого представника ОСОБА_5 , звернулись до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про виділ частки у спільній частковій власності. Як на підставу подання зустрічного позову, представник вказаних осіб послався на те, що, у зв`язку з тим, що після відкриття провадження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, є необхідність в здійсненні заміни позивача за зустрічною позовною заявою про виділ часток у спільній сумісній власності в натурі на спадкоємця за спадковим договором від 09.10.2018 року, відповідно до якого набувачем за вищезазначеним договором є ОСОБА_3 . Тому, як вказує представник позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимушені заявити зустрічний позов про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі своєї частки у будинку АДРЕСА_1 , які є власниками по 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору довічного утримання від 06.06.2002 року. При цьому, ОСОБА_1 є співвласником 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 і в листопаді 2025 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про виділ своєї частки у спільній сумісній власності в натурі. Перебування домоволодіння у спільній частковій власності створює для співвласників перешкоди у користуванні своєю частиною, оскільки вони не мають можливості, без згоди іншого власника, зареєструвати за своєю адресою інших осіб, членів родини, розпорядитися своєю власністю на свій розсуд, без узгодження із співвласником, тощо. Тому, на підставі викладеного, представник позивача за зустрічним позовом просить суд ухвалити рішення по даній справі, припинити право спільної часткової власності на 1/6 частину, належну ОСОБА_2 , та 1/6 частину, належну ОСОБА_3 , домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з:
- житлового будинку (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 70,8 кв.м, житловою площею 39,5 кв.м. (який складається з: кухні 1-1 – 8,3 кв.м., санвузлу 1-2 – 2,3 кв.м., житлової кімнати 1-3 – 12,3 кв.м., житлової кімнати 1-4 – 8,2 кв.м., тамбуру 2-1 – 1,1 кв.м., кухні 2-2 – 9,5 кв.м., передпокою 2-3 – 4,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 10,6 кв.м., житлової кімнати 2-5 – 8,4 кв.м., санвузлу 2-6 – 5,6 кв.м.);
- сараю-літньої кухні (літ.«Б») - стіни глинобитні, обкладені цеглою;
- підвалу (літ.«Г») - стіни цегляні, шлакобетонні;
- сараю (літ.«Д») - стіни шлаколиті, обкл. цеглою;
- вбиральні (літ.«Е») - стіни дерев`яні;
- сараю (літ.«Ж») - стіни цегляні;
- гаражу (літ.«З») - стіни металеві;
- вбиральні (літ.«И») - стіни дерев`яні;
- погрібу (літ.«К») - стіни цегляні;
- душу (літ.«Л») - стіни мет. каркас обшиті шифером;
- хвіртки № 1, 2;
- огорожі № 3,4,
визнавши за ними право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складаються з:
- житлового будинку (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м. (який складається з: кухні 1-1 – 8,3 кв.м., санвузлу 1-2 – 2,3 кв.м., житлової кімнати 1-3 – 12,3 кв.м., житлової кімнати 1-4 – 8,2 кв.м.;
- сараю (літ.«Д») - стіни шлаколиті, обкл. цеглою;
- вбиральні (літ.«Е») - стіни дерев`яні;
- погрібу (літ.«К») - стіни цегляні;
- душу (літ.«Л») - стіни мет. каркас, обшиті шифером;
- хвіртки № 2;
- огорожі № 3,4;
- водоколонки № 6;
- замощення ІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони, у відповідності до вимог чинного законодавства, скористались своїми правами, як на подання позову до суду, так і на подання зустрічного позову, який, в рамках розгляду даної справи, був прийнятий судом до спільного розгляду.
Позивач за первісним позовом, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув, при цьому, від його представника ОСОБА_7 на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає. Що стосується вимог зустрічного позову, то пред`явлені вимоги визнала та проти задоволення позову не заперечувала.
Відповідачі за первісним позовом пред`явлені позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечували. Що стосується поданих кожним із відповідачів за первісним позовом зустрічних позовних вимог, то кожен із позивачів за зустрічним позовом викладені обставини у зустрічній позовній заяві підтримали та на задоволенні позову наполягали.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , за первісним позовом, на підставі договорів дарування від 17.11.2004 року є власником 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 . При цьому, у відповідності до матеріалів справи, в тому числі, до поданих документів, в рамках ст.193 ЦПК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є також співвласниками вищевказаного домоволодіння, частка якого останнім належить по 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору довічного утримання від 06.06.2002 року.
Тобто, з поданих документів вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності сторін: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте, в позасудовому порядку сторони не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування майна, яке перебуває у спільній частковій власності та для кожного із них створює незручності і певні перешкоди, що й стало підставою для звернення ОСОБА_1 з первісним позовом до відповідачів по справі та подання кожним із відповідачів, в порядку ст.193 ЦПК України, зустрічних позовів.
Тому, суд, дослідивши матеріали справи, встановивши правовідносини, які виникли між сторонами, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з об`єкта нерухомого майна.
За змістом цієї норми, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Згідно ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Згідно ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), співвласнику передається частина нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Як роз`яснено в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Відповідно до п.6 вищенаведеної Постанови при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом /квартиру/. Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Зазначена правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому в законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що частка, яку позивач просить виділити, перебуває у спільній частковій власності, що є однією з підстав для звернення з даною позовною заявою, а тому зважаючи на технічну можливість виділу в натурі вказаних частин, а також враховуючи той факт, що відповідачі позовні вимоги визнали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується заявлених вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки у спільній частковій власності, то, з урахуванням вищевикладеного та поданих документів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги адвоката Яремчук Людмили Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі та за зустрічною позовною заявою адвоката Малишевського Олексія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі – задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності на 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділити в натурі належні ОСОБА_1 домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з:
- житлового будинку (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м. (який складається з: кухні 1-1 – 8,3 кв.м., санвузлу 1-2 – 2,3 кв.м., житлової кімнати 1-3 – 12,3 кв.м., житлової кімнати 1-4 – 8,2 кв.м., тамбуру 2-1 – 1,1 кв.м., кухні 2-2 – 9,5 кв.м., передпокою 2-3 – 4,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 10,6 кв.м., житлової кімнати 2-5 – 8,4 кв.м., санвузлу 2-6 – 5,6 кв.м.;
- сараю-літньої кухні (літ.«Б») - стіни глинобитні, обкладені цеглою;
- підвалу (літ.«Г») - стіни цегляні, шлакобетонні;
- сараю (літ.«Д») - стіни шлаколиті, обкл. цеглою;
- вбиральні (літ.«Е») - стіни дерев`яні;
- сараю (літ.«Ж») - стіни цегляні;
- гаражу (літ.«З») - стіни металеві;
- вбиральні (літ.«И») - стіни дерев`яні;
- погрібу (літ.«К») - стіни цегляні;
- душу (літ.«Л») - стіни мет. каркас, обшиті шифером;
- хвіртки № 1,2;
- огорожі № 3,4;
- водоколонки № 5,6;
- замощення І, ІІ.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з:
- житловий будинок (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 39,7 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м. (який складається з: тамбуру 2-1 – 1,1 кв.м., кухні 2-2 – 9,5 кв.м., передпокою 2-3 – 4,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 10,6 кв.м., житлової кімнати 2-5 – 8,4 кв.м., санвузлу 2-6 – 5,6 кв.м.;
- сараю-літньої кухні (літ.«Б») - стіни глинобитні, обкладені цеглою;
- підвалу (літ.«Г») - стіни цегляні, шлакобетонні;
- сараю (літ.«Ж») - стіни цегляні;
- гаражу (літ.«З») - стіни металеві;
- вбиральні (літ.«И») - стіни дерев`яні;
- хвіртки № 1;
- водоколонки № 5;
- замощення І.
Зустрічний позов адвоката Малишевського Олексія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про виділ частки у спільній сумісній власності в натурі – задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності на 1/6 частину належну ОСОБА_2 та 1/6 частину належну ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з:
- житлового будинку (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 70,8 кв.м, житловою площею 39,5 кв.м. (який складається з: кухні 1-1 – 8,3 кв.м., санвузлу 1-2 – 2,3 кв.м., житлової кімнати 1-3 – 12,3 кв.м., житлової кімнати 1-4 – 8,2 кв.м., тамбуру 2-1 – 1,1 кв.м., кухні 2-2 – 9,5 кв.м., передпокою 2-3 – 4,5 кв.м., житлової кімнати 2-4 – 10,6 кв.м., житлової кімнати 2-5 – 8,4 кв.м., санвузлу 2-6 – 5,6 кв.м.;
- сараю-літньої кухні (літ.«Б») - стіни глинобитні, обкладені цеглою;
- підвалу (літ.«Г») - стіни цегляні, шлакобетонні;
- сараю (літ.«Д») - стіни шлаколиті, обкл. цеглою;
- вбиральні (літ.«Е») - стіни дерев`яні;
- сараю (літ.«Ж») - стіни цегляні;
- гаражу (літ.«З») - стіни металеві;
- вбиральні (літ.«И») - стіни дерев`яні;
- погрібу (літ.«К») - стіни цегляні;
- душу (літ.«Л») - стіни мет. каркас, обшиті шифером;
- хвіртки № 1, 2;
- огорожі № 3,4;
- водоколонки № 5, 6;
- замощення І, ІІ.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складаються з:
- житлового будинку (літ.«А») - стіни глинобитні, обкладені цеглою, цегляні, загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м. (який складається з: кухні 1-1 – 8,3 кв.м., санвузлу 1-2 – 2,3 кв.м., житлової кімнати 1-3 – 12,3 кв.м., житлової кімнати 1-4 – 8,2 кв.м.;
- сараю (літ.«Д») - стіни шлаколиті, обкл. цеглою;
- вбиральні (літ.«Е») - стіни дерев`яні;
- погрібу (літ.«К») - стіни цегляні;
- душу (літ.«Л») - стіни мет. каркас, обшиті шифером;
- хвіртки № 2;
- огорожі № 3,4;
- водоколонки № 6;
- замощення ІІ.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал
Оригінал: reyestr.court.gov.ua