Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення плати за користування житлом
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №182/6617/25
Суддя: Кобеляцька-Шаховал І. О.
Справа № 182/6617/25
Провадження № 2/0182/1998/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
28.10.2026 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом МКП «Покровводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И В:
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява МКП «Покровводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що, згідно договору купівлі-продажу від 17.03.2001 року, відповідач володіє 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 . При цьому, за адресою місця знаходження майна відповідач не зареєстрована, хоча, разом з чоловіком ОСОБА_2 проживають за вищевказаною адресою з 2021 року без реєстрації. 13.03.2025 року представниками позивача було встановлено факт самовільного користування послугою водопостачання за адресою знаходження майна відповідача (с.Шолохове, вул.Котляревського, буд.56), яке виразилось у самовільному (самостійному) приєднанні будинку до системи централізованого питного водопостачання, виконане без участі представників позивача, у зв`язку з чим була розрахована сума витрат води за період лютий-березень 2025 року. Про виявлений факт самовільного приєднання Позивачем складено акт № 26 від 13.03.2025 року за формою, згідно додатку 4 до Правил № 190, здійснено припинення водопостачання, шляхом фізичного роз`єднання самовільного приєднання (труби діам.25 мм), а також виконано розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово, що відповідає вимогам п.6 Розділу IV Правил №190. Відповідачка від підписання акту № 26 відмовилась, а тому даний акт був підписаний представником позивача та двома свідками. З метою стягнення з Відповідача суми заборгованості, МКП "Покровводоканал" 25.07.2025 року звертався до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою вих.№ 782/24 про видачу судового наказу, в порядку ст.160 ЦПК України. Однак, ухвалою суду від 09.10.2025 року у видачі судового наказу було відмовлено (справа № 182/4643/25, провадження № 2-н/0182/433/2025), з тих підстав, що за змістом поданої заяви про видачу судового наказу обставини, які є підставою для її подання, пов`язуються із деліктними правовідносинами, які випливають з відшкодування шкоди, завданої несанкціонованим споживанням централізованого водопостачання фізичною особою, що, в даному випадку, для такого стягнення виду шкоди необхідно заявляти цивільним позовом у загальному порядку, а не подавати до суду заяву про видачу судового наказу. Тому, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що в позасудовому порядку спір врегулювати не вдається, представник позивача змушений звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки суму боргу в розмірі 25 230 грн. 90 коп., в тому числі: 19 059 грн. 69 коп. - заборгованість витрат води, нарахованої, згідно п.6 Розділу IV Правил № 190; 2 994 грн.72 коп. - пеня; 464 грн. 28 коп. - інфляційні втрати; 289 грн. 81 коп. - 3% річних, а також 2 422 грн. 40 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.25-26).
Відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином та своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, скористалась і подала відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає наступне. Так, пред`явлені позовні вимоги до неї є необґрунтованими та недоведеними. При цьому, вказує, що врізка до труди була зроблена в 2018-2019 року, саме в той момент, коли проводилася центральна труба для водопостачання та представники водоканалу саме тоді дали усну згоду на врізання мешканців всієї вулиці. Тобто, як вказує відповідачка, всі дії були вчинені зі згоди підрядної організації в усній формі. Крім цього, працівники міськводоканалу опломбування не здійснювали, хоча, вона постійно чекала приїзду майстра та водою не користувалась, оскільки чекала опломбування. Окрім цього, з нарахованою сумою боргу не погоджується та вказує, що викладені обставини в позовній заяві не відповідають дійсності. Зокрема, посилається на подію, яка сталася в лютому 2025 році, а саме: навпроти її будинку відбувся порив труби та вода лилася фонтаном і текла по вулиці. Вважає, що ця обставина змусила позивача звернутись до суду, щоб за її рахунок компенсувати витрати. Також, не погоджується зі складеним актом відносно себе щодо самовільного підключення, оскільки акт був складений в її відсутність, заднім числом, що, на її думку, свідчить про факт недостовірності та неправдивості складених документів. Крім цього, вважає, що з її боку будь-які порушення відсутні, вона є добросовісною людиною і саме відповідальною особою позивача було допущено недбале ставлення до виконання своїх обов`язків, а перекладають свою провину на неї. Тому. на підставі викладеного, позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити з підстав недоведеності та необґрунтованості, а також, як на підставу відмови в задоволенні позову, посилається на строки позовної давності, які вже спливли (а.с.28-31).
Представник позивача своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, скористався та подав відповідь на відзив, згідно якого послався на обставини та докази, які викладені в позовній заяві (а.с.65-70).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як встановлено судом, відповідачка, на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2001 року, володіє 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 (а.с.15-16). При цьому, у відповідності до матеріалів справи, зокрема, адресної довідки, витребуваної на запит суду, відповідачка по справі зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.319 ЦК України, ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст.1 та 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", незалежно від того, чи зареєстрований власник житла за адресою місця знаходження свого майна чи ні, він зобов`язаний оплачувати комунальні послуги, які були фактично надані за місцем знаходження належного цій особі майна.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду позивача з даним позовом є обставини, які полягають в тому, що мало місце самовільного (самостійного) приєднання будинку відповідачки до системи централізованого питного водопостачання, яке було виконано без участі представника МКП «Покровводоканал», хоча, відповідачка даний факт заперечує та у відзиві, без належного доведення, фактично посилається на небажання сторони позивача вчинити відповідні дії щодо опломбування та встановлення лічильника. Однак, факт порушення у вигляді самовільного (самостійного) приєднання будинку АДРЕСА_1 був зафіксований представниками позивача, про що складено відповідний акт № 26, який відповідачка не підписувала та у відзиві зазначила, що він був складений за її відсутності, тому вона вважає його незаконним, як і всі вчинені дії позивача - протиправними.
Судом, в ході розгляду даної справи, були досліджені всі докази, які стороною позивача були предметно доведені, а стороною відповідача не спростовані. Зокрема, стороною позивача до позову було долучено розрахунок складеного боргу на загальну суму 25 230 грн. 90 коп., натомість, відповідачка складений розрахунок не спростувала та факт відсутності боргу не довела. Всі посилання відповідачки у відзиві на позовну заяву полягають в тому, що вона зазначає про відсутність у неї зобов`язання та неналежне виконання позивачем обов`язку щодо вчинення дій про опломбування.
Однак, у відповідності до ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, з урахуванням вищезазначених вимог, суд зазначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення та сторони, а, в даному випадку, відповідачка зобов`язана була спростувати посилання сторони позивача у позовній заяві.
Окрім цього, судом, в ході розгляду даної справи, були досліджені і докази, які стороною відповідача долучені до відзиву на позовну заяву. Так, ОСОБА_1 , як на підставу відсутності у неї зобов`язання щодо сплати боргу, долучила флеш-носій, на якому міститься відеозапис та відповідна розмова невизначеного кола осіб. При цьому, з перегляду відео було встановлено лише один факт розмови, в якому невідома особа висловила свою думку щодо того, щоб кожна особа належним чином виконувала зобов`язання, які повинні бути документально оформленими, у визначеному законом порядку. Тобто, суд вважає, що вищевказаний флеш-носій, який був долучений до матеріалів справи, в розмінні вимог закону, не є тим доказом, який би спростував посилання особи, яка звернулась до суду та був би доказом, який входить в предмет доказування.
Також, суд зазначає, що відповідачка як імовірна особа-споживач не позбавлена можливості доводити відсутність у неї обов`язку щодо сплати нарахованого боргу, зокрема, щодо подання як відповідних клопотань, так і заяв в рамках ч.1 ст.4 ЦПК України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Позивач є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за місцем проживання відповідача.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються, виключно, на договірних засадах.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, а тому, оскільки сума боргу в добровільному порядку відповідачкою не сплачується, даний борг підлягає примусовому стягненню.
Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню й судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги МКП «Покровводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь Міського комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (код ЄДРПОУ 03341351) суму боргу в розмірі 25 230 грн. 90 коп., в тому числі: 19 059 грн. 69 коп. - заборгованість витрат води, нарахованої, згідно п.6 Розділу IV Правил № 190; 2 994 грн. 72 коп. - пеня; 464 грн. 28 коп. - інфляційні втрати; 289 грн. 81 коп. - 3% річних, а також, 2 422 грн. 40 коп. - витрати по сплаті судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал
Оригінал: reyestr.court.gov.ua