Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №202/7925/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №202/7925/26

Суддя: Михальченко А. О.

Справа № 202/7925/26

Провадження № 2/202/5905/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/7925/26

за позовом

ОСОБА_1

до

Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області

про визнання права власності, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

03.08.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.2008, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстроване у БТІ в м. Ясинувата Донецької області та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням державного реєстратора № 80905788 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025, виявлені розбіжності в ідентифікаційних даних власника нерухомого майна.

Крім того, позивачка зазначала, що внаслідок бойових дій у м. Авдіївка будинок є зруйнованим та непридатним для проживання, примірники правовстановлюючих документів знищені; архівні матеріали БТІ м. Ясинувата Донецької області залишаються на тимчасово окупованій території; архів приватного нотаріуса Василенка В.А., який з 27.05.2022 припинив нотаріальну діяльність у Покровському районному нотаріальному окрузі, знаходиться в приміщенні нотаріальної контори в м. Авдіївка, доступ до нього відсутній.

Враховуючи викладене, посилаючись на ст. 392 ЦК України, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

05.08.2026 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзивів на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

29.09.2026 підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

Повідомлений про час та місце судового розгляду позивач у судове засідання не з`явився, але представником позивача Чернушенком В.Ю. подана заява про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача - Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області у судове засідання не з`явився, але подав за допомогою системи «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, та зазначив наступне. Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває в комунальній власності Авдіївської міської територіальної громади. Крім того, Авдіївська МВА не володіє та відповідно до законодавчої встановленої компетенції не повинна володіти документами, що підтверджують чи спростовують право власності позивачки на предмет спору. Вирішення справи залишають на розсуд суду.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без учасників справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином (отримання судових повісток в підсистемі «Електронний суд», оголошення про виклик).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними побудовами № 604 від 29.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Василенком В.А., ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано у встановленому на той час порядку до реєстру прав власності на нерухоме майно, який вели органи Бюро технічної інвентаризації, про що зроблено відповідний запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, як встановлено судом, до реєстраційного запису щодо права власності на спірний будинок, зареєстрованого за ОСОБА_1 , помилково внесені ідентифікаційні дані її чоловіка - ОСОБА_2 , а саме РНОКПП НОМЕР_1 та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з паспортом позивачки серії НОМЕР_2 її датою народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ; у паспорті також міститься відмітка про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 . Імовірно, така помилка є механічною та могла бути допущена під час посвідчення договору купівлі- продажу або під час перенесення відомостей до реєстру нерухомості, оскільки правочин укладався у період шлюбу та під час його оформлення були наявні документи чоловіка.

Внаслідок бойових дій у м. Авдіївка спірний житловий будинок є зруйнованим та непридатним для проживання, примірники правовстановлюючих документів позивачки знищені.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області Бондар Ю.В. № 80905788 за результатами розгляду заяви від 15.09.2025 року за реєстраційним номером 68887098, поданої відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановлено наявність обставин, що є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав, а саме: під час розгляду поданих документів та аналізу заявлених і зареєстрованих прав державним реєстратором виявлено розбіжності в ідентифікаційних даних власника нерухомого майна.

Правове регулювання правовідносин у справі визначається законодавством, чинним на момент набуття позивачкою права власності (29.02.2008), та на момент виникнення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За правовою позицією Верховного Суду (постанова від 30.05.2018 у справі № 14/191/15-ц) право власності у набувача за договором купівлі-продажу виникає за фактичним складом, який включає укладення відповідного договору та передачу майна у володіння набувача.

Стаття 181 ЦК України визначає поняття нерухомої та рухомої речі. До нерухомих належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України).

У період з 2002 року по 1 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5. Реєстраційні записи, внесені БТІ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, після 01.01.2013 перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якості його архівної складової частини.

03.08.2004 набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами абз. 3 п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/ або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах.

Судом встановлено, що БТІ в місті Ясинувата Донецької області не відновило своєї діяльності на підконтрольній території України, архівні матеріали залишилися на тимчасово окупованій території.

Загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню у даній справі, є факт бойових дій та тимчасової окупації м. Авдіївки, що також визначено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами). Відтак, станом на час звернення позивачки до суду доступу до архівних матеріалів БТІ м. Ясинувата не мають ані позивачка, ані державні реєстратори.

Крім того, судом встановлено, що наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25.05.2022 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу ОСОБА_3 » діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_4 припинена з 27.05.2022, а його зобов`язано передати до Донецького обласного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву після закінчення дії воєнного стану. Наразі архів приватного нотаріуса знаходиться в м. Авдіївка в приміщенні нотаріальної контори, доступу до нього в зв`язку з воєнним станом немає. Вчиняти дії щодо надання копій правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно неможливо, зокрема з огляду на те, що Василенко В.В. наразі є приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, а передати документи за належністю до нотаріального архіву або відповідного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу неможливо.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно.

Предметом даної справи є визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з надвірними побудовами, оскільки це право не визнається іншими учасниками цивільних відносин. Підставою позову є ст. 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом указаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що правило за аналогією закону (статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.

У даній справі судом встановлено, що право власності на спірний будинок у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (архівній складовій частині Державного реєстру речових прав) зареєстроване саме за ОСОБА_1 , однак із помилковими ідентифікаційними даними - з зазначенням РНОКПП та дати народження її чоловіка, ОСОБА_2 . Право власності на спірне майно не зареєстроване за іншою особою; наявний у позивачки витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджує її право власності, але через розбіжності в ідентифікаційних даних цей документ не дає змоги беззаперечно підтвердити право власності позивачки та не може бути підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації прав.

Відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та реєстрації права власності за позивачкою у зв`язку із знаходженням архівних матеріалів БТІ на тимчасово окупованій території, недоступністю архіву нотаріуса, знищенням правовстановлюючих документів внаслідок бойових дій, а також відмова державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності, створили ситуацію, за якої позивачка не може реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема щодо отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

При цьому суд зазначає, що в ОСОБА_1 відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для відновлення своїх порушених прав, а рішення суду, що набрало законної сили, щодо визнання права власності є підставою для державної реєстрації речових прав (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.392 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними побудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 04.11.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua