Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №176/858/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №176/858/26

Суддя: Павловська І. А.

справа №176/858/26

провадження №2/176/1258/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Павловської І.А., розглянувши в місті Жовті Води в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк», позивач) звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 листопада 2022 року в загальному розмірі 94 430,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 74 676,56 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 19 754,01 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 листопада 2022 року відповідач ознайомився з умовами кредитування, підписав паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до яких між сторонами виникли кредитні правовідносини.

За умовами укладеного договору відповідачу було надано можливість користування кредитними коштами у формі відновлюваної кредитної лінії з максимальним кредитним лімітом до 200 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 42 % річних, із подальшою зміною процентної ставки до 40,8 % річних.

Позивач зазначав, що на виконання умов кредитного договору відповідачу було видано кредитну картку «Універсальна», а в подальшому — кредитну картку «Універсальна GOLD».

Відповідач користувався кредитними коштами, здійснював операції за рахунком, частково погашав заборгованість та сплачував проценти за користування кредитом, однак у подальшому належним чином не виконував своїх договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, за твердженням позивача, станом на 15 лютого 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 94 430,57 грн, що стало підставою для звернення банку до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

24 березня 2026 року представник позивача Савіхіна А.М. подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 листопада 2022 року в загальному розмірі 58 430,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38 676,56 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 19 754,01 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

Таким чином, після зменшення позовних вимог предметом судового розгляду є вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 58 430,57 грн.

14 травня 2026 року представник позивача Кіселик Ю.М. звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зазначеній заяві представник позивача повідомив суд, що станом на 14 травня 2026 року заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» повністю погашена, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі та повернути позивачу сплачений судовий збір.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року в задоволенні заяви представника АТ КБ «ПриватБанк» Кіселика Ю.М. про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні зазначеної заяви, суд виходив із того, що заявлена до стягнення заборгованість була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі, а тому відсутні підстави для закриття провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Оскільки провадження у справі не закрито, суд продовжив розгляд справи по суті за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Водночас згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок позичальника повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти існує до моменту належного виконання відповідного грошового зобов`язання. У разі повного виконання боржником зобов`язання перед кредитором правові підстави для повторного стягнення вже сплачених коштів відсутні.

Як установлено судом, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 листопада 2022 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем узятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

Первісно позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 94 430,57 грн, яка складалася із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 74 676,56 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 19 754,01 грн.

У подальшому представник позивача Савіхіна А.М. подала до суду заяву від 24 березня 2026 року про зменшення розміру позовних вимог, у якій просила стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 58 430,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38 676,56 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 19 754,01 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог предметом судового розгляду є вимога АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 58 430,57 грн.

Разом із тим, 14 травня 2026 року представник позивача Кіселик Ю.М. звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зазначеній заяві представник АТ КБ «ПриватБанк» повідомив суд, що станом на 14 травня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком повністю погашена, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі та повернути позивачу сплачений судовий збір.

Отже, під час судового розгляду справи безпосередньо від позивача, який є кредитором за спірним зобов`язанням, надійшло повідомлення про повне погашення відповідачем заборгованості, що була предметом заявлених позовних вимог.

Суд враховує, що АТ КБ «ПриватБанк» як кредитор здійснює облік заборгованості за кредитним договором, володіє інформацією щодо здійснених позичальником платежів та їх зарахування в рахунок виконання грошових зобов`язань.

Тому повідомлення представника позивача про повне погашення заборгованості має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо стосується наявності або відсутності невиконаного грошового зобов`язання відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оцінюючи заяву представника позивача від 14 травня 2026 року в сукупності з іншими матеріалами справи, суд бере до уваги, що банк не лише повідомив про повне погашення заборгованості, а й саме з цієї підстави звернувся із заявою про закриття провадження у справі, фактично підтвердивши відсутність подальшої необхідності в судовому стягненні заявленої суми боргу.

При цьому зазначене повідомлення не суперечить змісту інших процесуальних заяв позивача та свідчить про те, що на час розгляду справи банк не вважає відповідача таким, що має непогашену заборгованість у межах заявлених вимог.

За таких обставин суд приймає повідомлення позивача про повне погашення заборгованості як підтвердження належного виконання відповідачем грошового зобов`язання в частині заборгованості, яка є предметом цього судового розгляду.

Водночас суд враховує, що ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року в задоволенні заяви представника АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні зазначеної заяви, суд виходив із того, що заявлена до стягнення заборгованість була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі, а тому відсутні підстави для закриття провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зазначена ухвала суду не була процесуальним рішенням, яким вирішено позовні вимоги по суті, а стосувалася виключно наявності передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі.

Відтак, оскільки провадження у справі не закрито, суд продовжує її розгляд та вирішує заявлені позовні вимоги по суті з урахуванням усіх установлених обставин, зокрема факту погашення заборгованості після пред`явлення позову.

При цьому суд зазначає, що погашення відповідачем заборгованості після звернення кредитора до суду саме по собі не свідчить про безпідставність первісно заявлених позовних вимог та не спростовує можливості існування відповідної заборгованості на момент пред`явлення позову.

Однак під час вирішення спору по суті суд має враховувати обставини, що існують на час ухвалення судового рішення та мають значення для встановлення наявності чи відсутності порушеного права, яке підлягає судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

У цій справі після звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду відбулося повне погашення заборгованості, про що позивач самостійно повідомив суд у заяві від 14 травня 2026 року.

Відповідно до статті 599 ЦК України належне виконання зобов`язання є самостійною підставою його припинення.

Отже, унаслідок повного погашення відповідачем заборгованості припинилося його грошове зобов`язання перед позивачем у межах заявленої до стягнення суми.

Суд зазначає, що захист цивільного права шляхом примусового стягнення заборгованості можливий за наявності невиконаного грошового зобов`язання. Якщо ж відповідне зобов`язання вже виконане належним чином, правові підстави для повторного стягнення тієї самої суми відсутні.

Повторне стягнення з відповідача грошових коштів, які вже сплачені кредитору, суперечило б положенням статті 599 ЦК України та призвело б до безпідставного повторного виконання одного й того самого грошового зобов`язання.

Таким чином, установивши, що на час вирішення справи заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» у межах заявлених позовних вимог повністю погашена, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для її стягнення в судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи належне виконання відповідачем грошового зобов`язання після пред`явлення позову, а також відсутність непогашеної заборгованості на час ухвалення судового рішення, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 листопада 2022 року в розмірі 58 430,57 грн задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено спеціальний порядок розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову внаслідок задоволення його вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Зокрема, відповідно до зазначеної норми, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат із відповідача.

Таким чином, наведена норма передбачає можливість покладення на відповідача обов`язку з відшкодування понесених позивачем судових витрат у разі добровільного задоволення відповідачем заявлених вимог після пред`явлення позову за наявності відповідних процесуальних передумов.

Як убачається з матеріалів справи, у первісній позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

У подальшому представник позивача Кіселик Ю.М. у заяві від 14 травня 2026 року повідомив про повне погашення заборгованості відповідачем та просив закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а також повернути позивачу сплачений судовий збір.

Водночас зі змісту зазначеної заяви вбачається, що позивач просив саме про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення судового збору з державного бюджету, а не про прийняття відмови від позову в порядку статті 206 ЦПК України.

При цьому заява про відмову від позову позивачем не подавалася, відповідне волевиявлення судом не приймалося, а провадження у справі з цієї підстави не закривалося.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року в задоволенні заяви представника позивача про закриття провадження у справі відмовлено, у зв`язку з чим суд продовжив розгляд справи та вирішує позовні вимоги по суті.

Отже, у цій справі відсутня процесуальна ситуація відмови позивача від позову внаслідок добровільного задоволення відповідачем заявлених вимог, з якою частина третя статті 142 ЦПК України пов`язує спеціальний порядок відшкодування судових витрат.

Сам по собі факт погашення заборгованості після пред`явлення позову не є безумовною підставою для стягнення судового збору з відповідача за правилами частини третьої статті 142 ЦПК України без урахування процесуального способу завершення розгляду справи та змісту відповідних заяв позивача.

З урахуванням того, що позивач не заявив про відмову від позову, провадження у справі не закрито, а суд за результатами розгляду справи доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат здійснюється за загальними правилами статті 141 ЦПК України.

Відтак, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір у розмірі 2 662,40 грн слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 599, 610, 629, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua