Вирок від 04 листопада 2026 р. у справі №511/1268/23 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Суд: Роздільнянський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Непокора

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №511/1268/23

Суддя: Бобровська І. В.

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 511/1268/23

Номер провадження: 1-кп/511/38/26

05 листопада 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Роздіьна кримінальне провадження №62023150020000219 від 27.04.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Холмське, Арцизького району, Одеської області, громадянина України, з середньою професійно-технічною освітою, раніше не судимого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді бойового медика 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «головний сержант», наразі тимчасово не працює, здійснює догляд за людиною з інвалідністю 2 групи, має статус УБД,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України,-

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_4 (дистанційно)

обвинувачений – ОСОБА_3

захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 (дистанційно)

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним.

У зв`язку з військовою агресією збройних сил Російської Федерації, на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на всій території України з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан строком на 90 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв станом на 22 лютого 2023 року і діє на теперішній час.

Водночас, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді бойового медика 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «головний сержант», на порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 11, 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 23.02.2023 о 07 год. 30 хв., перебуваючи за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив непокору шляхом невиконання вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 № 30 від 21.02.2023 щодо здійснення маршу своїм ходом в район виконання бойових завдань з вихідного пункту м. Роздільна до н. п. Покровськ, який був доведений особовому складу військової частини НОМЕР_1 22.02.2023 близько 09 год. 00 хв. та 14 год. 30 хв. в присутності особового складу підрозділу, чим вчинив непокору, тобто інше умисне невиконання наказу в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 407 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Стислий виклад позиції учасників судового засідання.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому діяння та призначити покарання з урахуванням всіх обставин у межах санкції, передбаченої частиною 4 статті 407 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років з застосуванням статей 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки.

Сторона захисту просила обрати покарання, не пов`язане з позбавленням волі, так як ОСОБА_3 після вчинення злочину продовжив військову службу на Херсонському напрямку та отримав статус учасника бойових дій, позитивно характеризується та має на утриманні матір 2 групи інвалідності.

Висновки суду за результатами розгляду обвинувального акту.

Згідно з частиною 1, 2 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України за наведених вище обставин визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив, що відмовився виконати наказ начальника, так як тільки що вийшов з Миколаївьскої області, де їх підрозділ базувався біля с.Снегурівка, а їм наказали одразу їхати на Покровськ. Він до цього не був морально готовий, окрім того, його підбурили інші військовослужбовці. 22.02.2023 він вийшов із строю разом з іншими та відкрито відмовився виконати наказ, який зачитував командир в/ч ОСОБА_6 рухатись в н.п. Покровськ. В подальшому був переведений до військової частини НОМЕР_2 , брав участь в бойових діях на Херсонському напрямку, отримав статус УБД, та у 2024 році був списаний з військової служби по догляду за матір`ю з інвалідністю 2 групи.

Відтак обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред`явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичних обставин і не заперечував проти них.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні доведена, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за частиною 4 статті 407 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд враховує особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Так, ОСОБА_3 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, має статус учасника бойових дій, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується цілком позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд вважає вчинення кримінального правопорушення вперше, щире каяття, наявність статусу учасника бойових дій, наявність утриманців.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3 , наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновки досудової доповіді від 06.07.2023, відповідно до якої при середній ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, середньому ризику небезпеки для суспільства виконання покарання в громаді можливе та не становить небезпеки для суспільства, суд дійшов висновку, що досягнути мети виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо, призначивши покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком, та покладенням обов`язків.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Вирішення питання про стягнення процесуальний витрат.

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні. Арешт на тимчасово вилучене майно не накладався. Запобіжний захід у вигляді застави залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 182, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, зокрема, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Арешт на тимчасово вилучене майно не накладався.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді застави залишити до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, внесену 06 березня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2023 року у справі № 947/6790/23 (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 468 від 06.03.2023 АБ «Південний») - повернути заставодавцю ОСОБА_7

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua