Суд: Кодимський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №503/1782/26
Суддя: Вороненко Д. В.
Справа № 503/1782/26
Провадження № 1-кп/503/167/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
проводячи відкрите підготовче судове засідання в залі суду у м. Кодима в судовому провадженні за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120261611800000591 від 03.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Правда Кодимського району Одеської області, громадянки України, українки, із середньою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.4, 361 ч.1 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , обвинувачен а ОСОБА_3 , захисник – адвокат ОСОБА_6 ,
встановив:
До Кодимського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.4, 361 ч.1 КК України, з угодою про визнання винуватості (а.п.12-17).
Формулювання обвинувачення:
Епізод №1
26 липня 2026 року приблизно о 18:10 годин, перебуваючи за запрошенням власника за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання ОСОБА_5 , під час спільного відпочинку, виявила належний йому мобільний телефон марки Росо X6 модель Pro 5G Black 8GB/256 GB та в неї виник злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, з метою подальшого заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, котрі зберігалися на рахунку ОСОБА_5 в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «Приват Банк» «Privat24».
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем облікового запису ОСОБА_5 в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «Приват Банк» «Privat24», яка згідно ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є такою, що становить банківську таємницю, згідно Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, усвідомлюючи, що вона не має права законного доступу до неї, суспільно-небезпечні наслідки у формі підробки та витоку інформації, а також бажаючи їх настання, порушуючи процедуру отримання дозволу на проведення операцій з використанням спеціального платіжного засобу авторизації, ОСОБА_3 , використовуючи мобільний телефон ОСОБА_5 марки Росо X6 модель Pro 5G Black 8GB/256 GB та ПІН-код, який зберігався на акаунті мобільного телефону, в той же день та час несанкціоновано, тобто без дозволу держателя спеціального засобу або уповноваженої особи, в порушення вимог ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 3, ч.1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», здійснила вхід до особистого кабінету ОСОБА_5 в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «Приват Банк» «Privat24», внаслідок чого отримала доступ до рахунку ОСОБА_5 , що відкритий у АТ КБ «Приват Банк», а саме НОМЕР_1 з можливостю здійснювати банківські операції за ним, що призвело до несанкціонованого втручання в роботу інформаційної автоматизованої системи «Privat24», та отримала інформацію про поточний стан рахунку ОСОБА_5 , що відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею.
Епізод №2
Окрім цього, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжено.
Так, 26.07.2026 о 18:13 годин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, таємно, в період дії воєнного стану на території України, з корисливих мотивів, за допомогою мобільного телефону Росо X6 модель Pro 5G Black 8GB/256 GB, що належить ОСОБА_5 , здійснила вхід до автоматизованої інформаційної системи АТ КБ «Приват Банк» - «Privat24» та отримала доступ до управління послугами по банківському рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_1 .
Маючи вільний доступ до онлайн-банкінгу АТ КБ «Приватбанк» «Privat24», призначений для дистанційного керування банківськими рахунками, відкритий на ім`я ОСОБА_5 , з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з належного потерпілому карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 4000 гривень 00 копійок шляхом переказу на власну банківську картку АТ « А-БАНК» № НОМЕР_2 .
У вказаний спосіб ОСОБА_3 таємно заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 , чим завдала останньому матеріальної шкоди на загальну суму 4000 гривень 00 копійок, розпорядившись вказаними коштами на власний розсуд.
30.10.2026 року у приміщенні Подільської окружної прокуратури розташованому за адресою: Одеська область, м. Подільськ, пр. Шевченка, 10 між прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , у присутності її захисника – адвоката ОСОБА_6 , а також за умов наявності письмової згоди потерпілого ОСОБА_5 прокурору на укладення ними угоди (а.п.11), укладено угоду про визнання винуватості (а.п.12-17) відповідно до положень пункту 2 ч.1 ст. 468 КПК України.
Відповідно до змісту угод про визнання винуватості прокурор ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди (зміст угоди) щодо:
- формулювання обвинувачення: ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, згідно формулювання наведеного вище;
- правових кваліфікацій, які передбачають кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , а саме:
за епізодом №1 за ч.1 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем;
за епізодом №2 за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану;
- визначення узгодженої сторонами міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 за вчинення вище зазначених кримінальних правопорушень шляхом призначення їй покарання: за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік; за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч .1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк якого визначить суд, та покладенням обов`язків, які передбачені ч.1 ст. 76 КК України;
- наслідків укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які в свою чергу обвинувачен а ОСОБА_3 розуміє, а саме для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394, 424 КПК України; підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п.1 ч.1 ст. 394 КПК України та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч.3 ст. 424 КПК України; для підозрюваного чи обвинуваченого – відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
- наслідків невиконання угоди за якими обвинувачен а ОСОБА_3 розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в межах цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення складеної угоди; у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку; умисне невиконання угоди є підставою для притягнення їх до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.
При цьому, під час проведення 06.11.2026 року підготовчого судового засідання сторонами угоди були внесені зміни до змісту угоди про визнання винуватості від 30.10.2026 року (а.п.12-17), які відображені в журналі судового засідання та технічному записі, а саме в частині домовленості про призначення покарання вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, замість раніше узгодженого в угоді покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, оскільки положеннями ч.3 ст. 61 КК України передбачено, що обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Внесення до угоди про визнання винуватості від 30.10.2026 року зазначених вище змін відповідає положенням пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11.12.2015 року № 13, а також висновкам викладеним Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у своїй постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 761/6774/16-к (провадження № 51-6799км 18).
Обвинувачена ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтвердила свою згоду на затвердження укладеної з нею угоди про визнання винуватості та погодилася на призначення їй міри покарання щодо якої нею було досягнуто згоди з прокурором. Крім того, відзначила, що тиску на неї або примушування до визнання своєї вини до неї не застосовувалось і укладення угоди є проявом її вільної волі.
Висновки суду
Вирішуючи питання про можливість затвердження вище наведеної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно з пункту 1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до пункту 2 ч.1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно положень ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків та злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом з`ясовано, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачен а ОСОБА_3 беззастережно визнає себе винною та щодо правових кваліфікацій яких сторонами угоди досягнуто згоди, згідно положень ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та тяжким злочином, а сама обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, міру узгодженого з нею покарання, а також наслідки, які настануть для неї у разі затвердження угоди судом.
Внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні як их ОСОБА_3 беззастережно визнала себе винною, шкода завдана суспільним інтересам та правам окремої особи – потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_5 надав письмової згоди прокурору на укладення угоди (а.п.11).
Суд у підготовчому судовому засіданні переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Подана на розгляд суду угода з врахуванням змін до неї відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правові кваліфікації кримінальних правопорушень правильні, умови угоди відповідають інтересам суспільства щодо забезпечення швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, при цьому вона не порушує права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань, а також наявні самі фактичні підстави для визнання винуватості.
Відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
При цьому, ч.5 ст. 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Окрім того абзацом першим ч.2 ст. 75 КК України передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про можливість затвердження укладеної угоди про визнання винуватості і призначення узгодженої її сторонами міри покарання в межах санкцій, передбачених ч.1 ст. 361 та ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України і пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (надалі за текстом Постанова Пленуму).
У відповідності до вимог абзацу другого і шостого пункту 9 Постанови Пленуму та другого і третього речення абзацу сьомого пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11.12.2015 року № 13, суд відзначає, що враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винної та інші обставини справи, зокрема наявність на її утриманні двох неповнолітніх дітей, то суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинувачено ї ОСОБА_3 без відбування нею покарання в умовах ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за можливе прийняти рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку та покладенням відповідних обов`язків, визначення яких є дискреційними повноваженнями суду.
- щодо обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого:
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої та зазначені у змісті обвинувального акту, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень щодо епізодів № 1-2.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, у змісті обвинувального акту не зазначені, а судом в ході судового провадження не встановлені.
Відповідно до наявних у суду відомостей обвинувачена ОСОБА_3 не працевлаштована, має не утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима та вперше притягається до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися, зокрема до обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувався запобіжний захід під час слідства та судового провадження не застосовувався (а.п.1), а до набрання вироком законної сили суд не вбачає ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та як наслідок необхідності в обранні запобіжного заходу до обвинуваченої з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та на звільнення останньої від відбування покарання за умовами досягнутими в угоді про визнання винуватості.
Речові докази, а саме DVD-R диски, які долучені до кримінального провадження на підставі постанови слідчого та у відповідності до положень пункту 1 ч.2 ст. 99 КПК України є документом та зберігаються в матеріалах кримінального провадження (досудового розслідування), згідно положень пункту 7 ч.9 ст. 100 КПК України, залишити в матеріалах кримінального провадження (досудового розслідування) протягом усього часу їх зберігання.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 314, 369, 370-374, 469, 472-475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 30 жовтня 2026 року між прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , у присутності її захисника – адвоката ОСОБА_6 , в приміщенні Подільської окружної прокуратури розташованому за адресою: Одеська область, м. Подільськ, пр. Шевченка, 10, із змінами внесеними до неї 06.11.2026 року в ході проведення підготовчого судового засідання.
Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.4, 361 ч.1 КК України, та призначити їй узгоджену сторонами міру покарання, а саме:
за ч.1 ст. 361 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;
за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї, у відповідності до ст. 76 КК України, обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази, а саме DVD-R диски, залишити в матеріалах кримінального провадження (досудового розслідування) протягом усього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, а саме:
1) обвинуваченим, його захисником виключно з таких підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з таких підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua