Вирок від 04 листопада 2026 р. у справі №522/12200/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №522/12200/25

Суддя: Маслеников О. А.

Номер провадження: 11-кп/813/2886/26

Справа № 522/12200/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 18.08.2026 у кримінальних провадженнях №12025163520000270 від 21.04.2025, №12026163510000027 від 09.01.2026, №12025168500000136 від 20.05.2025 стосовно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, громадянина України, українця, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 05.10.2023 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 2 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 31.03.2026 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023 року – який ухвалено виконувати самостійно;

- 14.05.2026 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.03.2026 року, більш суворим, до остаточного покарання у вигляді 1 року позбавлення волі,

-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 185 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.

Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання за:

- ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

- ч. 2 ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.05.2026 року, більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Одеський слідчий ізолятор», - залишено без змін до набрання цим вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по даному кримінальному провадженню у період з 09.01.2026 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до вироку місцевого суду, 20.04.2025 року, в період часу о 05 годині 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 перебував в одній із кімнат квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає потерпіла ОСОБА_10 , де побачив біля ліжка мобільний телефон марки «OPPO», моделі «A54s», кришталево-чорного кольору, об`ємом пам`яті 128Gb, з IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , з наявною сім-картою мобільного оператора «Водафон» номер НОМЕР_3 , належний ОСОБА_10 .

Надалі, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та переслідуючи ціль незаконного збагачення, в період дії воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи, перебуваючи в одній із кімнат квартири АДРЕСА_3 , підійшов до ліжка, поруч із яким перебував мобільний телефон марки «OPPO», моделі «A54s», кришталево-чорного кольору, об`ємом пам`яті 128Gb, з IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , з наявною сім-картою мобільного оператора «Водафон» номер НОМЕР_3 та таємно викрав вказаний мобільний телефон, вартістю 8000 гривень, належний потерпілій ОСОБА_10 .

Після чого, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на суму 8000 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.04.2025 року, в період часу з 07 години 21 хвилини по 07 годину 26 хвилин, більш точного часу не встановлено, перебуваючи поруч із будинком № 25, за адресою: м. Одеса, вул. Ольгіївська, діючи умисно, повторно, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та переслідуючи ціль незаконного збагачення, в період дії воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи, використовуючи мобільний додаток «Ощад24/7» на мобільному телефоні марки «OPPO», моделі «A54s», кришталево-чорного кольору, об`ємом пам`яті 128Gb, з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з наявною сім-картою мобільного оператора «Водафон» номер НОМЕР_3 , належного ОСОБА_10 , отримав доступ до банківського рахунку № НОМЕР_4 , належного останній, та здійснив грошові перекази на загальну суму 11655 гривень 24 копійки, заволодівши вищевказаними грошовими коштами та розпорядившись ними на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_7 таємно викрав із банківського рахунку № НОМЕР_4 , належного ОСОБА_10 , грошові кошти і спричинив останній матеріальний збиток на суму 11655 гривень 24 копійки

Крім того, 20 травня 2025 року, у денний час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку №12, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, незаконно, шляхом знахідки, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, яку зберігав при собі.

Надалі, 20 травня 2025 року о 14 годині 40 хвилин біля будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 12, дільничними офіцерами поліції СП відділення поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області під час патрулювання території Приморського району міста Одеси виявлено ОСОБА_7 , який в ході проведення поверхневої перевірки повідомив, що у нього є особливо небезпечна психотропна речовина.

20 травня 2025 року о 15 годині 42 хвилини в ході проведення обшуку дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 12, у ОСОБА_7 вилучено згорток з чорної клейкої стрічки з порошкоподібною речовиною білого кольору.

Встановлено, що порошкоподібна речовина бежевого кольору, масою 0,345г у пакеті, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої забронено – 4-ММС (4-метилметкатинон). Кількісний вміст 4-ММС становить 0,248 г.

Особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – 4-ММС, ОСОБА_7 незаконно придбав та незаконно зберігав при собі з метою особистого вживання.

Крім того, 31 липня 2025 року, приблизно о 16:00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку №40, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, незаконно, шляхом знахідки, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, яку зберігав при собі.

Надалі, 31 липня 2025 року о 16 годині 10 хвилин біля будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, 40, оперуповноваженими СКП відділення поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області під час патрулювання території Приморського району міста Одеси виявлено ОСОБА_7 , який в ході проведення поверхневої перевірки повідомив, що у нього є особливо небезпечна психотропна речовина.

31 липня 2025 року о 17 годині 09 хвилині в ході проведення огляду дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, 40, у ОСОБА_7 вилучено згорток з синьої клейкої стрічки з кристалічною речовиною білого кольору.

Встановлено, що кристалічна речовина білого кольору масою 0,575г у пакеті, який був обмотаний фрагментом ізоленти синього кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої забронено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он). Кількісний вміст PVP становить 0,469 г.

Особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, ОСОБА_7 незаконно придбав та незаконно зберігав при собі з метою особистого вживання.

Крім того, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 08.01.2026 (більш точного часу не встановлено), виник злочинний умисел на пошкодження транспортного засобу марки «TOYOTA», моделі «COROLLA», 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 з реєстраційним номером НОМЕР_6 , що належить на підставі права приватної власності ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна, а саме транспортного засобу шляхом підпалу, ОСОБА_7 , заздалегідь підготував знаряддя вчинення злочину, а саме запальничку разом з пластиковою пляшкою, всередині якої містився засіб для розпалювання багаття та 08.01.2026 приблизно о 20 годині 00 хвилин прибув до місця паркування транспортного засобу марки «TOYOTA», моделі «COROLLA», 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 з реєстраційним номером НОМЕР_6 поруч з будинком номер 8 за адресою: м. Одеса, вул. Решата Аметова.

В подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання кримінально-протиправних наслідків у вигляді пошкодження транспортного засобу марки «TOYOTA», моделі «COROLLA», 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 з реєстраційним номером НОМЕР_6 та спричинення шкоди останньому, продовжив реалізацію свого злочинного умислу.

Так, ОСОБА_7 взяв до рук заздалегідь заготовлену пластикову пляшку з засобом для розпалювання багать, облив її вмістом ліву частину вітрового скла транспортного засобу, який обрав предметом свого злочинного посягання з метою його пошкодження шляхом підпалу та достовірно розуміючи, що його дії призведуть до підпалу транспортного засобу, за допомогою раніше заготовленої запальнички ініціював горіння запальної суміші, розлитої по поверхні передньої частини транспортного засобу, в районі місця розташування переднього лівого склоочисника.

У подальшому, внаслідок підпалу транспортного засобу марки «TOYOTA», моделі «COROLLA», 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 з реєстраційним номером НОМЕР_6 , в передній правій частині автомобіля між вітровим склом та моторним відсіком розпочалася пожежа.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , в ході пожежі було заподіяно шкоду кузову транспортного засобу марки «TOYOTA», моделі «COROLLA», 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 з реєстраційним номером НОМЕР_6 , який знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Решата Аметова, поруч з будинком 8, у вигляді пошкодження кузова внаслідок дії на нього високих температур.

Сума завданого матеріального збитку внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_12 становить 17966,30 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вказує на те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до порушення правил призначення покарання.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 05.10.2023 вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Надалі, 31.03.2026 вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. Вказаним вироком ухвалено самостійне виконання вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023.

Також, 14.05.2026 вироком Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.03.2026 року більш суворим, до остаточного покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення після ухвалення 05.10.2023 вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва, в період іспитового строку, а також до ухвалення 14.05.2026 вироку Заводського районного суду м. Миколаєва.

Таким чином ОСОБА_7 , після призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 194 КК України, спочатку необхідно було визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 70 КК України), потім за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026.

Надалі, визначити остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023, однак суд цього не зробив, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню (ст. 71 КК України).

За таких обставин прокурор ОСОБА_9 , просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженим:

- за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026, більш суворим покаранням за даним вироком, до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупність вироків, до призначеного цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023 та визначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з`явились, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі не надсилали до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора ОСОБА_9 у повному обсязі, обвинувачений ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги, водночас, захисник ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає не в повному обсязі з огляду на наступне.

Оскільки вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікація дій обвинуваченого ніким не оскаржується, апеляційний суд не перевіряє вирок в цій частині та констатує, що дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 185 КК України.

Водночас, що стосується тверджень прокурора ОСОБА_9 з приводу допущення судом першої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку частини 1 статті 71 КК України, остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 25 Постанови, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, покарання їй має призначатися за сукупністю вироків із застосуванням статті 71 КК України.

Крім того, виходячи із приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені частиною 4 статті 70 КК України, застосовуються у разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком, як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перше кримінальне правопорушення. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження 05.10.2023 вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Надалі, 31.03.2026 вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. Вказаним вироком ухвалено самостійне виконання вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023.

Також, 14.05.2026 вироком Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.03.2026 року більш суворим, до остаточного покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення після ухвалення 05.10.2023 вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва, в період іспитового строку, а також до ухвалення 14.05.2026 вироку Заводського районного суду м. Миколаєва.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 , після призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 194 КК України, спочатку необхідно було визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 70 КК України), потім за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026.

Надалі слід було визначити остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023, однак суд цього не зробив, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню (ст. 71 ККУкраїни).

Аналогічна правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2026 у справі за № 607/9097/20.

Зазначена обставина, на переконання апеляційного суду, є підставою для скасування оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 апеляційний суд керуючись приписами ст.ст. 50, 65 КПК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відомості про його особу, який не працевлаштований, не одружений, на утриманні дітей та/або непрацездатних батьків не має.

На підставі аналізу зазначених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі та за ч. 2 ст. 194 КК України у виді 3 років позбавлення волі є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 і для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Водночас апеляційний суд не погоджується з доводами прокурора в частині визначення остаточного покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у запропонованому ним обсязі. Так, вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023 ОСОБА_7 було призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, що відповідно до правил складання покарань, передбачених ст. 72 КК України, відповідає 1 року позбавлення волі. Отже, враховуючи призначене за новим вироком покарання у виді 5 років позбавлення волі, приєднання до нього невідбутої частини попереднього покарання в повному обсязі призвело б до визначення остаточного покарання у виді 6 років позбавлення волі, що не відповідало б заявленій прокурором вимозі про часткове приєднання невідбутої частини покарання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Пунктом 4 ч. 1 ст. ст. 409 КПК України, передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України по кримінальну відповідальність.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, згідно є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок скасуванню, в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку з підстав, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 18.08.2026, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати, в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за:

- ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі;

- ч. 2 ст. 194 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі;

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026, більш суворим покаранням за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного цим вироком покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2023 та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілим, які не були присутні в судовому засіданні; інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua