Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №519/620/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №519/620/26

Суддя: Яковенко І. І.

Номер провадження: 11-кп/813/2273/26

Справа № 519/620/26

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Одеський виправна колонія (№14)», матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 14.03.2026 за №12026162200000033, за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Південного міського суду Одеської області від 28.04.2026 щодо:

ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одесі, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше неодноразово судимого, останній раз:

23.01.2026 Південним міським судом Одеської області за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі – КК) із застосуванням ч.1 ст.71 КК до позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців з конфіскацією майна,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК,

Зміст оскарженого судового рішення

Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК, та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі положень ст.71, ч.1 ст.72 КК до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026 та остаточно визначено до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років вісім місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з моменту взяття під варту за вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026, тобто з 23.03.2026.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у сумі 6 239,80 гривень.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він близько 12:50 години 13.03.2026, перебуваючи в полі в межах м.Південне Одеського району Одеської області, у траві на поверхні ґрунту польової дороги знайшов полімерний zip-пакет з амфетаміном, який відповідно до таблиці 2 Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.

В цей момент у ОСОБА_8 виник кримінально протиправний умисел на незаконне придбання, зберігання цієї психотропної речовини, обіг якої обмежено, без мети збуту.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_8 підібрав, тим самим придбав, полімерний zip-пакет з вищевказаною психотропною речовиною, обіг якої обмежено, – амфетаміном – масою 0,327 грама, поклав його до лівої кишені своєї кофти та з цього часу до 13:00 години 13.03.2026 незаконно зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту, однак його протиправна діяльність була припинена працівниками правоохоронного органу біля гаражів на відкритій місцевості з координатами 46.6250083, 31.0950530 в межах міста Південне Одеського району Одеської області.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок в частині призначення покарання, ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 вважати засудженим за ч.1 ст.309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, на підставі ч.1 ст.71, ч.2 ст.72 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026 та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років вісім місяців з конфіскацією майна. Абзац 34 резолютивної частини вироку прокурор просить викласти в такій редакції: «Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту набрання вироком законної сили». В іншій частині вирок прокурор просить залишити без змін.

Прокурор вказує, що ОСОБА_8 неодноразово судимий, останній раз Південним міським судом Одеської області 23.01.2026 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК до позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців з конфіскацією майна.

Проте, усупереч імперативним приписам Загальної та Особливої частини кримінального закону, які підлягають обов`язковому виконанню, призначаючи покарання ОСОБА_8 за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі за вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026, яким визначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, остаточно призначив покарання без додаткового покарання.

Окрім того, у резолютивній частині вироку суду строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 23.03.2026, тобто з моменту взяття під варту за попереднім вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026.

Водночас, початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі відраховується з дня набрання вироком суду першої інстанції законної сили, при цьому, до такого строку зараховується строк попереднього ув`язнення до моменту набрання таким вироком законної сили в межах цього ж кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що судом в резолютивній частині вироку помилково визначено строк відбування покарання з 23.03.2026, а не з дня набрання вироком законної сили.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу.

Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу прокурора в частині призначення додаткового покарання, а в частині обчислення строку відбування покарання з моменту набрання вироком законної сили заперечив.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.

Мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, суд, керуючись положеннями ч.3 ст.349 КПК обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, апеляційним судом не встановлено, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Положеннями закріпленими в ст.409 КПК регламентовано підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст.413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла таких висновків.

Положеннями п.2 ч.4 ст.374 КПК передбачено, що у разі визнання особи винуватою суд у резолютивній частині вироку серед іншого ухвалює рішення і про початок строку відбування покарання.

Коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, застосовується принцип призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч.1 ст.71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.3 ст.71 КК призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що при визначенні покарання за правилами ст.71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, невідбуте засудженим додаткове покарання (або його невідбуту частину).

Призначення додаткового покарання, як і основного, за сукупністю вироків, є обов`язковою умовою загальних засад Розділу XI КК, яким визначені поняття покарання та його види, а також загальні засади призначення покарання.

Цих вимог судом першої інстанції дотримано не було.

Так, як убачається із вступної частини вироку, ОСОБА_8 неодноразово судимий, останній раз Південним міським судом Одеської області 23.01.2026 за ч.4 ст.185 КК, із застосуванням ч.1 ст.71 КК, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців з конфіскацією майна.

Водночас, в даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026, остаточно призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років вісім місяців та всупереч ч.3 ст.71 КК не приєднав до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, додаткове покарання за попереднім вироком у виді конфіскації майна.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржений вирок допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Окрім того, в резолютивній частині вироку строк відбуття покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту взяття під варту за попереднім вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026, тобто з 23.03.2026.

В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що строк відбування покарання ОСОБА_11 слід обчислювати не з 23.03.2026 (як вказав суд першої інстанції), а з дня набрання оскарженим вироком суду законної сили.

Колегія суддів визнає такі доводи прокурора необґрунтованими, оскільки згідно з положеннями ст.71 КК при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. У такому випадку строк відбування покарання засудженим, який перебуває під вартою в порядку виконання покарання за попереднім вироком, обчислюється з дня ухвалення нового вироку. Це пов`язано з тим, що при виконанні імперативних приписів ст.71 КК, зокрема ч.1 щодо визначення невідбутої частини покарання за попереднім вироком для її повного чи часткового приєднання, суд першої інстанції має можливість визначити цю невідбуту частину покарання саме на день ухвалення вироку, оскільки передбачити дату набрання вироком законної сили суд першої інстанції не здатен (оскільки це залежить від оскарження вироку, а також від часу, протягом якого справа переглядатиметься апеляційним судом у випадку подання апеляційної скарги).

Відповідно до сталої судової практики, що висвітлена в п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. При вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, – то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку.

Вказані висновки апеляційного суду повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений в постановах від 02.04.2025 по справі 295/1287/23 та від 10.11.2022 по справі №219/1965/20.

У розглядуваній справі, хоча обвинувачений і вчинив кримінальне правопорушення не під час відбування покарання у виді позбавлення волі, але після ухвалення попереднього вироку, яким йому призначене покарання у виді позбавлення волі, яке він мав відбувати реально, та був взятий під варту на виконання першого вироку до ухвалення другого за часом вироку, що переглядається, то при встановлені невідбутої частини покарання також слід керуватися вказаними приписами щодо того, що невідбутою частиною покарання треба вважати строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку, враховуючи, що запобіжний захід за нове кримінальне правопорушення не обирався.

Застосування такого підходу обчислення строку покарання повною мірою гарантує уникнення порушення права обвинуваченого на свободу, оскільки унеможливить перевищення відбування максимально можливого покарання. Так, враховуючи, що судом першої інстанції за вироком, що переглядається, було визначено обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк один рік, яке відповідно до положень п/п «б» п.1 ч.1 ст.72 КК підлягає переведенню у більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі, виходячи із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, то обвинувачений за цим вироком має відбути шість місяців позбавлення волі. Враховуючи, що судом першої інстанції обвинуваченому було визначене остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк п`ять років та вісім місяців, то очевидним є те, що суд першої інстанції до покарання, призначеного за розглядуване кримінальне правопорушення (шість місяців позбавлення волі) з частково невідбутого покарання на час ухвалення судом першої інстанції вироку (станом на 28.04.2026) у виді позбавлення волі на строк п`ять років чотири місці та 25 днів (оскільки обвинувачений частково відбув покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців, починаючи з моменту його затримання, а саме з 23.03.2026, до визначення йому невідбутої частини покарання, а саме станом на час ухвалення вироку судом першої інстанції, тобто до 28.04.2026), приєднав покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років та два місяці. І якщо погодитися з позицією прокурора про те, що строк покарання обвинуваченому має обчислюватися з моменту набрання вироком законної сили, тобто з моменту ухвалення цього вироку апеляційним судом (з 03.11.2026), то загальний строк покарання обвинуваченому перевищив би визначені судом першої інстанції межі – шість місяців позбавлення волі разом з приєднаними п`ятьма роками двома місяцями позбавлення волі за попереднім вироком. Цей строк навіть перевищив би максимально можливе покарання, яке могло би бути призначене обвинуваченому за сукупністю вироків навіть у випадку застосування принципу повного приєднання невідбутої частини покарання, а саме п`ять років десять місяців та 25 днів (6 міс. за вироком + невідбуті 5 р. 4 міс. 25 днів). А це є неприпустимим з огляду на те, що прокурором не подана апеляційна скарга на вирок на м`якість призначеного покарання.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.

Оскільки доводи апеляційної скарги прокурора в частині необхідності приєднання додаткового покарання за попереднім вироком заслуговують на увагу, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, з ухваленням апеляційним судом нового вироку в цій частині.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 421, 424, 426, 532, ч.15 ст.615 КПК, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Південного міського суду Одеської області від 28.04.2026, яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК, – скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст.71, ч.2 ст.72 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Південного міського суду Одеської області від 23.01.2026 та остаточно визначити до відбування ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років вісім місяців з конфіскацією майна.

Пункт 34 резолютивної частини вироку викласти в такій редакції: «Строк відбування покарання ОСОБА_8 , який перебуває під вартою в порядку виконання покарання за попереднім вироком Південного районного суду Одеської області від 23.01.2026, обчислювати з дня ухвалення вироку судом першої інстанції, а саме з 28.04.2026».

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua