Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №495/5938/26
Суддя: Мишко В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокуСправа № 495/5938/26
Номер провадження 2/495/4412/2026
Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області,
у складі головуючого одноособово судді Мишка В.В.
при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ФОП ОСОБА_2 адвоката Савченко П.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів,
ВСТАНОВИВ:
06.07.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 25.11.2025 року, керуючись описом на сайті інтернет-магазину SABON, що належить ФОП КРАСНОЩОК - ЛІЖКА ВІД УКРАЇНСЬКИХ ВИРОБНИКІВ - між Позивачем та Відповідачем, шляхом замовлення та здійсненням передоплати у розмірі 10% (2 618 дві тисячі шістсот вісімнадцять) від вартості товару було укладено договір купівлі - продажу меблів (ліжка ПРОВАНС) дистанційним способом, вартістю 31 575 гривень (тридцять одна тисяча п`ятисот сімдесят п`ять). За дорученням Позивача та за її кошти оплату за товар було здійснено донькою Позивача ОСОБА_3 у повному обсязі в безготівковій формі (онлайн) - 26.12.2025 року: -23 563 грн. - за ліжко, за матрац -5392 грн - 03.01 2026 року, який був доставлений 05.01.2026 року, що підтверджується копією квитанцій та договором доручення від 24.11.2025 року. Доставка товару здійснювалася за адресою Позивача АДРЕСА_1 через ТОВ «Нова пошта». При отриманні товару/ліжка 27.12.2025 року о 17.04 год. кур`єр відмовив Позивачу у праві на огляд посилки та фіксації її вмісту, та не надав їй паперової експрес-накладної для підпису та поспіхом поїхав мотивуючи це тим, що товар уже оплачений онлайн. Жодних документів про отримання товару, актів чи накладних Позивач особисто не підписувала. Позивач звертає увагу суду на факти умисного створення Відповідачем умов для унеможливлення належного приймання товару. Відповідач разом з кур`єром грубо порушили Правила доставки, дії яких, позбавили Позивача законного права на перевірку комплектації та якості товару під час його приймання, що свідчить про умисне та приховане відправлення Позивачу завідомо фальсифікованого товару. Після самостійного розпакування та збирання ліжка, було виявлено, що товар є фальсифікатом (контрафактом). На виробі повністю відсутнє будь-яке заводське маркування, штампи, інформація про склад матеріалів, а також інструкція та схема збирання виробу були відсутні, відсутні будь-які супровідні документи чи сертифікати якості. У месенджері viber Позивачем було зафіксовано перше звернення до Відповідача з претензією та вимогою надати документи про виробника та склад матеріалів. На її законне прохання ФОП Краснощок надав неправдиву відповідь зазначивши, що всю необхідну інформацію містить фіскальних чек, який до того ж було видано із запізненням лише після численних вимог Позивача. У письмовій переписі у Viber Відповідач особисто намагався ввести Позивача в оману, стверджуючи, що шпон є тотожним масиву дерева, що є свідомим обманом щодо споживчих якостей товару, адже в описі на сайті було вказано - ліжко ПРЕМІУМ КЛАСУ - вказано зовсім інші характеристики. Факт наявності шпону та неналежної якості меблів також підтвердив представник виробника під час керівництва монтажем по відеозв?зку, зафіксувавши, що деталь із крихкого шпону проломилася від незначного зусилля. Окрім повної невідповідності матеріалу, виконання (замість замовленого масиву дерева товар виготовлено з тонкого крихкого шпону) доставлене ліжко має чуттєві конструктивні та технологічні дефекти, а також не відповідає заявленій комплектації, а саме: 1. за договором було заявлено одну велику висувну шухляду. Натомість доставлено дві малі шухляди, виконані з дешевого ДСП. Торці шухляд не ламіновані (відкриті), що є порушенням санітарних норм та виготовлені з сировини, яка не належить до ПРЕМІУМ КЛАСУ. Шухляди не мають висувних рейок (направляючих), а натомість оснащені звичайними колесами для підлоги. 2. Рейки під підіймальні ламелі є сирими (непросушеними) та деформованими (покрученими). Крім того, вони мають більшу довжину, ніж конструкції самого ліжка, що унеможливлює збирання. Під час монтажу представник Відповідача по відеозв?язку особисто надавав вказівки найнятому Позивачем майстру підрізати ці деталі вручну. 3. Повністю порушено габаритні розміри ліжка. Замовлене узголів`я, згідно характеристиці на сайті, мало становити 90 см. Фактично ж деталі узголів?я та узніжжя є однаковими - по 60 см, а ніжки - взагалі відсутні у комплектації. На первинні претензії Позивача у месенджері viber, Відповідач ФОП Краснощок намагався перекласти відповідальність на службу доставки "Нова пошта", стверджуючи, що ніжки загубив перевізник. Проте, як зазначалося раніше, пакування товару було цілісним та неушкодженим, що свідчить про умисне відправлення Відповідачем некомплектного та бракованого товару. У своїх письмових відповідях на претензії Позивача від 14.01.2025 року та 21.03.2026 року, Відповідач (ФОП Краснощок), безпідставно звинувачує Позивача в пошкодженні бильця ліжка. При цьому за весь час, що минув з моменту доставки товару (з 27.12.2025 року) Відповідач не надав жодного документа (сертифіката якості, паспорта виробу, специфікації матеріалів) який би підтверджував безпечність, склад та якість сировини, з якої виготовлено ліжко. Більше того, у своїй другій відповіді Відповідач цинічно цитує норми статті 679 ЦК України, намагаючись перекласти на Позивача тягар доведення вини. Проте цитуючи Закон, Відповідач умисно ухиляється від його виконання, він так і не зазначив, у який конкретно спосіб, в які строки та за чий рахунок він збирається організувати незалежну експертизу для перевірки якості матеріалу. 10.06.2026 року до Позивача зателефонував уже сам власник інтернет-магазину "Sabon"- Відповідач ФОП Краснощок. Замість врегулювання спору та повернення коштів Відповідач почав цинічно стверджувати «що на його сайті нібито є примітка маленькими літерами про те, що вони можуть помилятися в описі товару». Таким чином, Відповідач фактично визнає факт невідповідності товару. Позивач звернулася до Відповідача з письмовою претензією про повернення коштів вперше 14.01.2026 року у месенджері "Viber"- Відповідач (проігнорував) признавав дефекти які допускаються технологією виробництва не підтверджуючи ДСТУ, Закони які передбачають повернення грошей проігнорував. Надалі, Позивач звернулась зі скаргою до Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області. Співробітники державного органу викликали Відповідача для надання документів, що було ним проігноровано. 21.03.2026 року Позивач надіслала, повторно, претензію на електронну пошту. Проте, Відповідач надав формальну відповідь без конкретики, відмовившись задовольнити законні вимоги Позивача. Після погодження з Держспоживслужбою України, інспектори здійснили вихід на позапланову перевірку Відповідача, проте Відповідач не допустив державний інспекторів до проведення перевірки, що зафіксовано в офіційному Акті Держспоживслужби від 08.05.2026 року.
1.2. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Савченко П.Д. 27.07.2026 року подав до суду відзив, з якого вбачається, що Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні з огляду на таке. Щодо належності Позивача у справі. Із матеріалів справи вбачається, що оплата за товар здійснювалася не самою Позивачкою, а третьою особою – ОСОБА_3 . Так, відповідно до наданих Позивачем платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» від 26.11.2025, 26.12.2025 та 03.01.2026, платником у кожній з трьох операцій зазначено « ОСОБА_3 », підпис і кваліфікований електронний підпис на цих документах також належать їй. Позивач обґрунтовує це договором доручення від 24.11.2025, за яким ОСОБА_3 (повірений) зобов`язалася здійснити оплату товару від імені та в інтересах ОСОБА_1 (довірителя). Відповідач звертає увагу суду на те, що зазначений договір доручення на момент оформлення замовлення та здійснення оплати Відповідачу не пред`являвся, не надсилався і жодним чином не доводився до його відома ні на етапі укладення договору купівлі-продажу дистанційним способом, ні на етапі отримання коштів, ні на етапі доставки товару. З огляду на викладене, Відповідач просить суд перевірити обставини, що стосуються суб`єктного складу спірних правовідносин, і вирішити питання про належність Позивача у справі відповідно до статті 51 Цивільного процесуального кодексу України. Щодо суперечливості та недостовірності обставин, викладених Позивачем Відповідач звертає увагу суду на те, що обставини, викладені Позивачем у зверненні до Держпродспоживслужби України від 09.04.2026 (вх. № Г-749 від 24.04.2026), суттєво відрізняються від обставин, викладених у позовній заяві. Так, у зверненні до Держпродспоживслужби Позивач стверджувала, що товар не було передано належним чином відповідно до порядку, зазначеного на сайті: повідомлення з номером ТТН нею не отримувалося, кур`єр вивантажив товар на вулиці о 18 годині (уночі) 27.12.2025 та відмовився від передачі товару в порядку, визначеному на сайті продавця, після чого Позивач дійшла висновку, що «ТОВАР НЕ ПЕРЕДАНИЙ ВІДПОВІДНО ЗАЗНАЧЕНОЇ ІНФОРМАЦІЇ». Жодних згадок про телефонні дзвінки з вимогою натиснути цифру «1», про порядок трьох окремих оплат чи про договір доручення це звернення не містить. Такі істотні розбіжності у викладенні одних і тих самих фактичних обставин у документах, поданих Позивачем до різних органів у різний час, ставлять під обґрунтований сумнів достовірність і послідовність версії подій, викладеної в позовній заяві, та підлягають оцінці судом за правилами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України. Щодо відсутності підстав для розірвання договору купівлі-продажу. Товар було передано Позивачу без будь-яких письмових зауважень щодо його зовнішнього стану, комплектності чи якості; акт приймання-передачі, розписка про виявлені недоліки чи інший документ, складений безпосередньо в момент отримання товару, відсутні. Сама Позивач визнає, що жодних документів при отриманні товару не підписувала. Позивач стверджує, що жодного гарантійного документа на товар Відповідачем не надавалося. За такої обставини підлягає застосуванню загальне правило частини першої статті 679 Цивільного кодексу України, відповідно до якого продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Це узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, за якою, якщо покупець мав реальну можливість виявити дефекти товару до його передання і не скористався цим правом, тягар доведення того, коли саме виникли недоліки, покладається на покупця (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №215/46/16-ц). Позивач такого доведення не здійснила. Із її власних пояснень вбачається, що збирання (монтаж) товару здійснював найнятий нею сторонній майстер, дії якого за вказівками по відеозв`язку координував представник виробника, включно з підрізанням окремих деталей конструкції. Втручання третіх осіб у конструкцію товару під час його збирання є самостійною підставою, що звільняє Відповідача від відповідальності за подальші пошкодження товару, відповідно до частини першої статті 679 Цивільного кодексу України. Крім того, Відповідач у переписці з Позивачем та у письмовій відповіді на претензію неодноразово пропонував провести товарознавчу експертизу товару за власний рахунок з метою об`єктивного встановлення причин виникнення недоліків. Позивач цією можливістю не скористалася, наполягаючи виключно на проведенні експертизи в «державній установі», фактичного звернення за проведенням такої експертизи не здійснила та відповідного висновку суду не надала. Відсутність висновку експертизи не дозволяє Позивачу виконати покладений на неї тягар доведення обставин, на яких ґрунтується позов. Щодо вимоги про стягнення пені. Вимога Позивача про стягнення пені у розмірі 3% за кожен день прострочення сформульована без визначення кількості днів прострочення та без обґрунтованого розрахунку заявленої суми, що не відповідає вимогам частини п`ятої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України щодо обов`язкового розрахунку стягуваної грошової суми. За відсутності такого розрахунку ця вимога не може бути перевірена судом і задоволенню не підлягає. Щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди. Заявлений Позивачем розмір моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн перевищує вартість самого товару (31 575,00 грн) більш ніж утричі та не підтверджений жодними доказами, зокрема медичною документацією щодо стану здоров`я Позивача чи впливу на неї дій Відповідача. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору не звільняє позивача від обов`язку довести факт, розмір та причинний зв`язок такої шкоди з діями відповідача, а визначення остаточного розміру відшкодування є дискреційним повноваженням суду, який під час ухвалення рішення, як правило, істотно зменшує заявлені позивачами суми порівняно з тими, що зазначені в позові. Відповідач вважає заявлену суму явно завищеною та необґрунтованою. Щодо судових витрат Відповідача. У зв`язку з розглядом цієї справи Відповідач поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Цей попередній розрахунок судових витрат подається відповідно до вимог частини першої статті 134 Цивільного процесуального кодексу України. Докази фактичного розміру понесених витрат (договір про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), ордер, платіжні документи) будуть подані Відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі одночасно із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в порядку частини восьмої статті 141 та статті 246 Цивільного процесуального кодексу України. На підставі викладеного, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, докази яких будуть подані одночасно із заявою про ухвалення додаткового судового рішення протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.
1.3. Позивач ОСОБА_1 01.10.2026 подала до суду відповідь на відзив. Заперечення щодо належності Позивача та спростування маніпуляції Відповідача. У запереченні на позовну заяву адвокат Відповідача заявляє про нібито "неналежність позивача", посилаючись на те, що оплату здійснила донька, ( ОСОБА_4 ), а її електронна пошта фігурувала у листуванні з Держспоживслужбою. Ці твердження є свідомою маніпуляцією з метою уникнути відповідальності за продаж фальсифікату. На спростування цих маніпуляцій Позивач зазначає наступне: замовником ліжка преміум класу є особисто ОСОБА_1 , Позивач у справі. Товар замовлявся для її особистих потреб, доставлявся за її домашньою адресою. Повноваження щодо замовлення та узгодження параметрів ліжка здійснювалися Позивачем через месенджер Viber (докази у матеріалах справи). Щодо безпідставних тверджень Відповідача про відсутність підстав для розірвання договору та посилань на ст.679 ЦК України, Позивач зазначає наступне. Твердження Відповідача, що товар було передано без письмових зауважень, є абсурдними та невідповідають дійсності. Юридичного факту належної передачі товару від Продавця до Покупця не відбулося. Відповідач зауважує, що Позивач не підписувала жодних письмових зауважень чи Актів у момент отримання. Проте Відповідач "забуває", що саме він, як продавець, зобов`язаний був належним чином оформити передачу товару, надати Акт приймання-передачі, розрахунковий чек та гарантійні документи. Позивач фізично не могла підписати документ, якого відповідач їй просто не надав. Відсутність Акту з підписом Позивача про те, що вона не має претензій до якості, лише доводить, що товар не був прийнятий Позивачем, як якісний. Щодо заперечень про втручання третіх осіб. Твердження Відповідача, що втручання третіх осіб звільняють його від відповідальності на підставі ч.1 ст.679 ЦКУ, є безпідставним та спростовується матеріалами справи. Процес перевірки та спроби монтажу відбувався під безпосереднім керівництвом представника виробника (продавця) в режимі відеозв?язку. Саме за його усною вказівкою та через відсутність обіцяного продавцем майстра до збирання було залучено майстра та сусіда. Таким чином, дії залученої особи координувалися самим Відповідачем. Сторонній майстер не здійснював самовільного втручання. Його дії повністю та покроково координувалися представником Відповідача по відеозв?язку. Пошкодження (пробиття бильця) сталося не внаслідок "втручання третьої особи", а внаслідок прихованого дефекту самого товару - використання пустотілого шпону/тамбурату замість замовленого міцного масиву вільхи, що і було виявлено у цей момент. Оскільки причини пошкодження (неякісний матеріал, сирі рейки, зламані саморізи) існували до моменту вивантаження товару, відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України та ст.688 ЦК України, відповідальність за ці недоліки та подальші ушкодження несе виключно Відповідач. Щодо заперечень про не влаштування експертизи. Твердження Відповідача, про те, що Позивач нібито "не скористалася можливістю" проведення експертизи та не виконала "тягар доведення" повністю суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства. Пряме порушення Закону України "Про захист прав споживачів," у разі виникнення суперечки про причини втрати якості товару, саме Продавець зобов`язаний у триденний строк з дня одержання письмової згоди від споживача, організувати проведення експертизи за власний рахунок (Закон України Про захист прав споживачів). Позивач таку письмову згоду та вимогу надала у своїй відповіді на відповідь на претензію від 28.04.2026 року, Тобто, саме Відповідач, а не Позивач, мав обрати конкретну установу, призначити дату, організувати транспортування ліжка і запросити Позивача на огляд. Відповідач цього не зробив. Щодо вимоги про стягнення пені. Зауваження Відповідача щодо відсутності розрахунку неустойки повністю усунуті. Позивачем шляхом подання до суду Заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, яка містить детальний, покроковий та хронологічний розрахунок пені відповідно до ст.175 ЦПК України. Твердження адвоката, що сума пені перевищує ціну ліжка у три рази, є неспроможним, оскільки в Заяві про уточнення вимог суму пені чітко обмежено граничною нормою 100% від вартості товару (31 575 грн), що повністю відповідає ч.5 ст.10 Закону "Про захист прав споживачів". Тому вимога є обґрунтованою, арифметично перевіреною та підлягає задоволенню. Щодо заперечень про необґрунтованість моральної шкоди. Заперечення Відповідача щодо розміру та обґрунтування моральної шкоди є безпідставними та такими, що суперечать принципам верховенства права і актуальній практиці Верховного Суду. Факт заподіяння моральної шкоди та її причинний зв`язок із діями Відповідача повністю доводиться такими обставинами: вік та тривалість, зневага до гідності, агресивний тиск, зневага до держави. Щодо судових витрат відповідача. Позивач категорично заперечує проти вимоги Відповідача про стягнення з неї 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу та просить суд повністю відмовити у їх задоволенні з таких підстав: штучне завищення та не співмірність. Відповідно до ч.4, ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову. Предметом спору є ліжко вартістю 31 575 грн. Заявлена сума адвоката у 25 000 грн за написання одного єдиного відзиву без особистої явки в суді є абсолютно нерозумною, грабіжницькою та не співмірною. Мінімальні зусилля адвоката (Електронний суд): Адвокат Відповідача самостійно просить суд проводити засідання у режимі відеоконференції, не з`являвся до суду особисто, не витрачав часу та коштів на дорогу чи очікуванні в коридорах. Весь його обсяг робіт-це завантаження шаблонного паперу через комп`ютер. Такий обсяг "послуг" не може коштувати 25 000 грн. На підставі викладеного, Позивач просить врахувати викладені у цій відповіді аргументи та заперечення Позивача під час оцінки доказів та ухвалення рішення у справі. Задовольнити позовні вимоги Позивача в повному обсязі, з урахуванням поданої Заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог. Повністю відмовити Відповідачу в задоволенні його клопотання про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 гривень, як штучно завищених та необґрунтованих.
2. Рух справи у суді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026, цивільна справа №495/5938/26 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишка В.В.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
21.08.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення свідків.
02.10.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог.
02.10.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про надання додаткових письмових пояснень щодо обставин справи.
02.10.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.10.2026 залишено без руху подані позивачем ОСОБА_1 відповідь на відзив, заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог та заяву про надання додаткових письмових пояснень щодо обставин справи.
07.10.2026 позивач ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 02.10.2026 подала до суду квитанції відправлення документів відповідачу.
29.10.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду заперечення на пояснення та аргументи представника відповідача щодо застосування ст. 238 ЦК України.
29.10.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення (виправлення помилок та доповнення тексту) у відповіді на відзив.
3. Короткий виклад позиції сторін
У судовому засіданні 02.11.2026 позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з урахуванням усіх поданих уточнень та просила суд розірвати договір купівлі-продажу, повернути сплачені за товар кошти, стягнути пеню за користування її грошовими коштами, стягнути моральну шкоду, завдану душевними стражданнями, а також стягнути понесені судові витрати. На обґрунтування своєї позиції зазначила, що поставлений товар був неналежної якості, до нього не було додано інструкції зі збирання, у зв`язку з чим їй довелося самостійно придбавати додаткові інструменти для збирання ліжка та залучати до цього сусідів і доньку. Вказала, що упаковка товару також була неналежної якості, на ній була відсутня інформація щодо характеристик товару. Крім того, пояснила, що під час доставки товару вона перебувала без електропостачання, їй доставили товар фактично залишивши без належного огляду. Вважає, що відповідач ввів її в оману та неправомірно скористався належними їй грошовими коштами. Також зазначила, що неодноразово зверталася до різних державних органів з метою проведення перевірки щодо дій відповідача. Вважає, що її права як споживача були порушені.
У судовому засіданні 02.11.2026 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Савченко П.Д. категорично заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначив, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у цій справі, оскільки всі надані до матеріалів справи документи, зокрема чеки, електронна адреса та листування з неї, належать іншій особі. Вказав, що викладені позивачем обставини є перекрученими, не відповідають дійсності та не підтверджуються належними й допустимими доказами. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Також зазначив, що поставлений товар відповідає вимогам якості та характеристикам, зазначеним на офіційному вебсайті. Також відповідач зазначив, що позивачу було запропоновано провести перевірку щодо встановлення якості товару, однак ОСОБА_1 такою пропозицією не скористалася. Крім того, вказав, що збирання товару та його пошкодження здійснювалися сторонніми особами, а тому відповідач не може нести відповідальність за такі обставини. Вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди є похідними від основної позовної вимоги, а відтак, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, також не підлягають задоволенню.
4. Фактичні обставини встановлені судом, мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.11.2025 року, керуючись описом на сайті інтернет-магазину SABON, що належить ФОП КРАСНОЩОК - ЛІЖКА ВІД УКРАЇНСЬКИХ ВИРОБНИКІВ - між Позивачем та Відповідачем, шляхом замовлення та здійсненням передоплати у розмірі 10% (2 618 дві тисячі шістсот вісімнадцять) від вартості товару було укладено договір купівлі - продажу меблів (ліжка ПРОВАНС) дистанційним способом, вартістю 31 575 гривень (тридцять одна тисяча п`ятисот сімдесят п`ять).
За дорученням Позивача та за її кошти оплату за товар було здійснено донькою Позивача ОСОБА_3 у повному обсязі в безготівковій формі(онлайн) - 26.12.2025 року: -23 563 грн. - за ліжко, за матрац -5392 грн - 03.01 2026 року, який був доставлений 05.01.2026 року.
Доставка товару здійснювалася за адресою Позивача: АДРЕСА_1 через ТОВ «Нова пошта».
Позивач вказує, що при отриманні товару/ліжка 27.12.2025 року о 17.04 год. кур`єр відмовив Позивачу у праві на огляд посилки та фіксації її вмісту, та не надав їй паперової експрес-накладної для підпису та поспіхом поїхав мотивуючи це тим, що товар уже оплачений онлайн. Жодних документів про отримання товару, актів чи накладних Позивач особисто не підписувала. Позивач звертає увагу суду на факти умисного створення Відповідачем умов для унеможливлення належного приймання товару.
На думку позивача, Відповідач разом з кур`єром грубо порушили Правила доставки, дії яких, позбавили Позивача законного права на перевірку комплектації та якості товару під час його приймання, що свідчить про умисне та приховане відправлення Позивачу завідомо фальсифікованого товару.
Далі, після самостійного розпакування та збирання ліжка, Позивачем було виявлено, що товар є фальсифікатом (контрафактом) - на виробі повністю відсутнє будь-яке заводське маркування, штампи, інформація про склад матеріалів, а також інструкція та схема збирання виробу були відсутні, відсутні будь-які супровідні документи чи сертифікати якості.
У месенджері viber Позивачем було зафіксовано перше звернення до Відповідача з претензією та вимогою надати документи про виробника та склад матеріалів. Позивач зазначає, що на її законне прохання ФОП Краснощок надав неправдиву відповідь зазначивши, що всю необхідну інформацію містить фіскальних чек, який до того ж було видано із запізненням лише після численних вимог Позивача. У письмовій переписі у Viber Відповідач особисто намагався ввести Позивача в оману, стверджуючи, що шпон є тотожним масиву дерева, що є свідомим обманом щодо споживчих якостей товару, адже в описі на сайті було вказано - ліжко ПРЕМІУМ КЛАСУ - вказано зовсім інші характеристики.
Позивач зауважує, що окрім повної невідповідності матеріалу, виконання (замість замовленого масиву дерева товар виготовлено з тонкого крихкого шпону) доставлене ліжко має чуттєві конструктивні та технологічні дефекти, а також не відповідає заявленій комплектації, а саме: 1. за договором було заявлено одну велику висувну шухляду. Натомість доставлено дві малі шухляди, виконані з дешевого ДСП. Торці шухляд не ламіновані (відкриті), що є порушенням санітарних норм та виготовлені з сировини, яка не належить до ПРЕМІУМ КЛАСУ. Шухляди не мають висувних рейок (направляючих), а натомість оснащені звичайними колесами для підлоги. 2. Рейки під підіймальні ламелі є сирими (непросушеними) та деформованими (покрученими). Крім того, вони мають більшу довжину, ніж конструкції самого ліжка, що унеможливлює збирання. Під час монтажу представник Відповідача по відеозв?язку особисто надавав вказівки найнятому Позивачем майстру підрізати ці деталі вручну. 3. Повністю порушено габаритні розміри ліжка. Замовлене узголів`я, згідно характеристиці на сайті, мало становити 90 см. Фактично ж деталі узголів`я та узніжжя є однаковими - по 60 см, а ніжки - взагалі відсутні у комплектації.
Позивач наголошує, що на первинні її претензії у месенджері viber, Відповідач ФОП Краснощок намагався перекласти відповідальність на службу доставки "Нова пошта", стверджуючи, що ніжки загубив перевізник. Проте, як зазначалося раніше, пакування товару було цілісним та неушкодженим, що свідчить про умисне відправлення Відповідачем некомплектного та бракованого товару. У своїх письмових відповідях на претензії Позивача від 14.01.2025 року та 21.03.2026 року, Відповідач (ФОП Краснощок), безпідставно звинувачує Позивача в пошкодженні бильця ліжка. При цьому за весь час, що минув з моменту доставки товару (з 27.12.2025 року) Відповідач не надав жодного документа (сертифіката якості, паспорта виробу, специфікації матеріалів) який би підтверджував безпечність, склад та якість сировини, з якої виготовлено ліжко. Більше того, у своїй другій відповіді Відповідач цинічно цитує норми статті 679 ЦК України, намагаючись перекласти на Позивача тягар доведення вини.
З пояснень позивача вбачається, що 10.06.2026 року до неї зателефонував вже сам власник інтернет-магазину "Sabon"- Відповідач ФОП Краснощок. Замість врегулювання спору та повернення коштів Відповідач почав цинічно стверджувати «що на його сайті нібито є примітка маленькими літерами про те, що вони можуть помилятися в описі товару». Таким чином, Відповідач фактично визнає факт невідповідності товару.
Позивач зазначає, що звернулася до Відповідача з письмовою претензією про повернення коштів вперше 14.01.2026 року у месенджері "Viber"- Відповідач (проігнорував) признавав дефекти які допускаються технологією виробництва не підтверджуючи ДСТУ, Закони які передбачають повернення грошей проігнорував.
Надалі, Позивач звернулась зі скаргою до Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області. Співробітники державного органу викликали Відповідача для надання документів, що було ним проігноровано.
21.03.2026 року позивач повторно подала до відповідача письмову претензію, в якій також вимагала розірвати договір купівлі-продажу та повернути грошові кошти.
Листом від 08.04.2026 року відповідач надав позивачу відповідь на вказану претензію, якою відмовив у розірванні договору купівлі-продажу і поверненні сплачених за товар грошових коштів та зазначив, у разі бажання ОСОБА_1 має право передати товар для проведення перевірки якості у встановленому законодавством порядку.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, не визнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному,об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною третьою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Згідно частини першої статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 3 ст. 673 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Так, пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Згідно частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі продажу. Частиною першою статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі продажу, а частина 2 цієї статті передбачає, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошовоїсуми; вимагати заміни товару (ч. 2 ст. 678 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1)розірвання договорута поверненнясплаченої затовар грошовоїсуми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар (абзац другий частини першої статті 8 цього Закону).
Істотним недоліком є такий недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак, а саме: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (п. 12 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
В силу частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
При цьому, суд констатує, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.
Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 77 ЦПК України).
Крім того, в силу процесуальних приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі №205/5383/15-ц та від 15 листопада 2018 року в справі №758/7684/17 міститься правовий висновок про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши вищенаведені положення Закону України «Про захист прав споживачів», дотримавшись норм ЦПК України, дійшов до правильного висновку про те, що особа не довела факту наявності істотних недоліків товару та того, що вони виникли з вини продавця (відповідача), а тому відповідно до положень закону відсутні правові підстави для задоволення вимог споживача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2022 року в справі №359/3633/20-ц, де Суд виснував про те, що відсутність належних та допустимих доказів щодо наявності істотних недоліків у придбаному позивачем товарі та доказів на підтвердження цього факту, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для розірвання договору та повернення придбаного товару у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Відтак, суд вважає, що позивачкою не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту поставки їй товару (ліжка) з істотними недоліками та його повернення відповідачу, як і не підтверджено факту істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 25.11.2025.
Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів у розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на підтвердження наведених у позовній заяві обставин щодо продажу їй відповідачем товару неналежної якості, які порушували б права позивачки як споживача.
Самі по собі пояснення позивачки щодо складнощів зі збиранням ліжка, необхідності придбання додаткових інструментів, залучення до збирання інших осіб, а також відсутності інструкції зі збирання товару не є безумовним підтвердженням наявності в ньому істотного недоліку виробничого характеру, який унеможливлює або робить недопустимим використання товару за його цільовим призначенням.
Також суд бере до уваги доводи представника відповідача про те, що у відповіді на претензію позивачці було запропоновано провести перевірку з метою встановлення його якості, однак позивачка такою пропозицією не скористалася. При цьому доказів проведення іншого об`єктивного дослідження якості товару або встановлення його невідповідності заявленим характеристикам суду не надано.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено наявності передбачених законом підстав для розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплачених за товар коштів.
Враховуючи, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивачки щодо поставки товару неналежної якості, а також не встановлено порушення відповідачем її прав як споживача, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення похідних вимог про стягнення пені.
Крім того, позивачкою не доведено факту неправомірної поведінки відповідача, яка б спричинила їй моральні страждання, а також не надано належних доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою моральною шкодою.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Також, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неналежності позивача з огляду на те, що сам по собі факт оформлення окремих розрахункових документів та здійснення листування з використанням електронної адреси іншої особи не свідчить про відсутність у позивачки права на судовий захист. Суд враховує, що саме позивачка звернулася до суду з вимогами про захист своїх прав як споживача, особисто замовляла та отримувала товар. При цьому відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що саме інша особа є стороною спірних правовідносин, а позивачка не має жодного правового інтересу щодо предмета спору.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року в справі №591/2641/20, Суд виснував, що матеріали справи не містять відомостей про наявність у вказаному товарі істотних недоліків, які виникли з вини виробника (продавця, виконавця), а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року в справі №212/2922/16-ц міститься правовий висновок про те, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Ураховуючи, що позивач не надав достовірних та достатніх доказів на підтвердження неналежної якості виконаних підрядником робіт, іншого істотного порушення ним договорів підряду, що тягнуло б для замовника неможливість досягнення цілей договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог, оскільки позивачка, прийнявши виконані роботи та здійснивши після їх прийняття повний розрахунок за виконану роботу, підтвердила їх виконання у повному обсязі та обумовленої якості. Саме по собі відсутність акту виконаних робіт не може бути доказом неналежної якості або не виконання умов укладеного договору.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18.07.2006).
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов`язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyondreasonabledoubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відтак, суд приходить до переконання про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю за їх недоведеністю.
5. Розподіл судових витрат
У відповідності до вимог пункту 2 частини другої, частин шостої та сьомої статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на рахунок держави, ураховуючи залишення позову без задоволення та звільнення позивачки від сплати судового збору згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи викладене, та керуючись статтями 2,4,8,10,11,12,13,76,77,78,81,82,89,141,247,259,263,264,265,273,352,354ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складений 03.11.2026.
Суддя Віталій МИШКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua