Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №494/1867/26 — Березівський районний суд Одеської області

Суд: Березівський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №494/1867/26

Суддя: Римар І. А.

Березівський районний суд Одеської області

04.11.2026

Справа № 494/1867/26

Провадження № 2/494/1397/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Авдєєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/1867/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

28.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до Березівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено до судового розгляду та витребувано докази по справі.

Суд також вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, постійним відключенням електроенергії та повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що 13.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №196072 на суму 25302.00 грн. ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконав, тобто не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 40479.30 грн, яка складається з: 21679.71 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 14299.59 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 900.00 грн. – заборгованість по комісії; 3600.00 грн. – заборгованість за штрафними санкіями (пня, штрафи). Однак, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 36879.30 грн. 10.10.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором №196072 від 13.08.2025 року ТОВ «Юніт Капітал». У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36879.30 грн., судові витрати у розмірі 2662.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000.00 грн.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 29.01.2027 року.

У судове засідання 04.11.2026 року представник позивача не з`явилася, однак в позовній заяві просила розгляд справи провести без участі представника ТОВ «Юніт Капітал», вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала (а.с.7).

Відповідач в судове засідання 04.11.2026 року також не з`явилась, однак 09.10.2026 року на адресу суду від її предстанвика надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказала, що заперечує щодо доведеності належного переходу права вимоги до позивача, відповідач не була сповіщена про укладення договору факторингу. ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору та отримання кредитних коштів, однак не погоджується з розміром заборгованості, заявленим позивачем до стягнення, а саме сумою процентів. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами правову підставі для нарахування процентів. Відповідач позовні вимоги визнає частково, погоджується лише сплатити заборгованість по тілу кредиту, в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити (а.с.109-111).

09.10.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зазначила, що заперечує проти відзиву відповідача, вважає його необгрунтованим. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Внаслідок несплати заборгованості за кредитним договором, у відповідача утворилась заборгованість, тому правильним є стягнення такої заборгованості на користь нового кредитора, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості. Без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Заповненням анкети на отримання кредиту позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, однак кредитні кошти у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах позову не заявляються. У зв`язку з вищевказаним представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с.115-122).

14.10.2026 року від представник відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, вказала, що не погоджується з твердженням представника позивача про, те, що позивач не зобов`язаний повідомити боржника про зміну сторони кредитодавця. Споживач за договором про споживчий кредит зобов`язаний здійснити платіж новому кредитору, за умови, що він отримав повідомлення від кредитодавця про факт відступлення прав вимоги за кредитним договором. Відповідач не отримувала від первісного кредитора або позивача повідомлення про відступлення прав вимоги. Факт заповнення відповідачем заяви на отримання кредиту не є беззаперечним доказом ознайомлення останнім з усіма умовами кредитування, правовими наслідками. Відповідач не визнає заявлений позивачем розмір процентів, визнає позов частково, а саме просить задовольнити лише суму заборгованості за тілом кредиту (а.с.132-133).

14.10.2026 року представник позивача надіслала на адресу суду додаткові пояснення по справі, вказала, що доводи відповідача про те, що ненаправлення письмового повідомлення про відступлення прав вимоги є підставою для відмови у задоволенні позову, є необґрунтованими. Відповідач помилково ототожнює обов`язок первісного кредитодавця повідомити споживача про відступлення права вимоги з правом нового кредитора вимагати виконання зобов`язання, яке перейшло до нього. Подання позову та долучених до нього документів, що підтверджують перехід права вимоги, дає суду можливість перевірити правові підстави звернення позивача з відповідною вимогою. Факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеного основного боргу фактично відповідачем не заперечується, однак не погоджується з нарахованими процентами. На підтвердження заявленої суми до стягнення позивачем надано розрахунок заборгованості, який узгоджується з іншими письмовими доказами по справі. Відповідач у свою чергу не надала альтернативного розрахунку заборгованості та не визначила конкретних помилок у розрахунку первісного кредитора, також не надала обґрунтованого розміру процентів, які вважає належними до сплати (а.с.136-140).

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяв представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Врахувавши думку представника позивача у позовній заяві, думку предстанвика відповідача, викладену у відзиві на позов, відповідь на відзив представника позивача, заперечення на відповідь на відзив представника відповідача, додаткові пояснення по справі представника позивача, вивчивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №196072 на суму 25302.00 грн. (а.с.17-20).

10.10.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором №196072 від 13.08.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.52-54).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України зі змінами та доповненнями (далі ЦК України): «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

П.1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

ТОВ «Юніт Капітал» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував.

У відповідності до статті 526 ЦК України: «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу».

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: «Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів…».

Таким чином, утворилася заборгованість у розмірі 40479.30 грн, яка складається з: 21679.71 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 14299.59 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 900.00 грн. – заборгованість по комісії; 3600.00 грн. – заборгованість за штрафними санкіями (пеня, штрафи). Однак, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 36879.30 грн.

Факт наявності заборгованості підтверджуються кредитним договором від 13.08.2025 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.62-65).

Відносно твердження відповідача про його несповіщення щодо укладення договору факторингу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право вимоги за якими переходять до нового кредитора.

Суд зазначає, що згідно з умовами договору факторингу перехід прав вимоги до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги.

Судом встановлено, що сторонами договору факторингу від 10.10.2025 року підписано акт приймання-передачі прав вимоги від 04.03.2026 року (а.с.59).

Крім того, предметом розгляду не є оспорювання договору факторингу.

Договір факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, не спростована.

Доводи відповідача про неповідомлення про відступлення права вимоги суд відхиляє, оскільки за положеннями ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, заміна кредитора у зобов`язанні не припиняє самого зобов`язання та не впливає на дійсність основного правочину.

Доказів погашення заборгованості первісному кредитору відповідачем не надано.

Відповідачем порушувалися умови кредитного договору, кошти на повернення кредитів не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

Також суд зауважує, що на день розгляду справи в суді заборгованість повністю не погашена, розмір такої заборгованості відповідачем не спростований і відповідач не надала суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Суд не приймає доводи відповідача щодо несправедливо нарахованих відсотків по кредитному договору, підписавши договір, відповідач погодилась з його умовами, в тому числі й з процентною ставкою за користування кредитом.

Крім того, ОСОБА_1 не надла власного розрахунку відсотків і не довела, що нарахована сума відсотків є непропорційно високою.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити та стягнути з останньої на користь позивача заборгованість у розмірі 36879.30 грн.

Крім того, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662.40 коп., сплачений ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ" при зверненні з позовом до суду.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. 00 коп., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст.137ЦПК, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правничої допомоги (а.с.68-70); додаткова угода до договору про надання правничої допомоги (а.с.72); акт прийому-передачі наданих послуг (а.с.73); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.74).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000.00 грн. не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст.12, 13, 141, 209, 259, 263, 265, 279-289 ЦПК України, статтями 526, 611, 615, 1054 ЦК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №196072 від 13.08.2025 року у розмірі 36879 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансва Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

У зв`язку з надмірним навантаженням, постійними повітряними тривогами на території Одеської області, повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.11.2026 року.

Суддя І.А. Римар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua