Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №750/10240/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10240/26

Провадження № 2/750/4821/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

18.09.2026 ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 січня 2020 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Відповідачем укладено кредитний договір № 40015135067 та надано Відповідачу споживчий кредит у сумі 23 675,00 грн зі строком кредитування 24 місяці. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши Відповідачу кредитні кошти, натомість унаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань Відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 20 538,96 грн.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право грошової вимоги АТ «ПУМБ» до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Позивач просить стягнути зазначену заборгованість на свою користь разом із судовими витратами.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 40015135067 від 08 січня 2020 року шляхом підписання Відповідачем Заяви № 40015135067 від 02 січня 2020 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – ДКБО).

У Заяві № 40015135067 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено основні умови споживчого кредиту з пільговим періодом (без послуги страхування): сума кредиту становить 23 675,00 грн; строк кредиту – 24 місяці; пільговий період – 12 місяців; розмір процентної ставки – 0,01 % річних; розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 08.01.2020 по 07.01.2021 становить 0 %, а з 08.01.2021 – 3 % (710,25 грн щомісячно, усього за графіком платежів – 8 523,00 грн).

На підтвердження факту виконання Банком своїх зобов`язань та надання кредитних коштів Позивач надав платіжну інструкцію № TR.40129443.22201.359 та виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 02.01.2020 по 25.06.2026, з яких вбачається, що 08.01.2020 Відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 23 675,00 грн.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право грошової вимоги АТ «ПУМБ» до боржників, вказаних у реєстрі боржників. На підтвердження оплати за договором факторингу Позивачем надано платіжну інструкцію № 23 від 26.06.2026.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26.06.2026, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 40015135067 від 08.01.2020 становить 20 538,96 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Статтею 1056 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з поданим Позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 40015135067 від 08.01.2020, унаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх кредитних зобов`язань, заборгованість станом на 25.06.2026 становить 20 538,96 грн, з яких: 14 376,06 грн – заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 7,50 грн – заборгованість за процентами; 6 155,40 грн – заборгованість за комісією.

За положеннями ч.ч. 1–4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд вважає, що позивач довів обставини укладення кредитного договору, надання коштів позичальнику, а також користування ними, що підтверджується платіжною інструкцією та виписками по особовому рахунку Відповідача.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та з усталеною практикою Верховного Суду виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Також первісним кредитором обґрунтовано нараховувалася Відповідачу плата за користування кредитними коштами у вигляді процентів (0,01 % річних), розмір яких погоджено та визначено умовами кредитного договору. Розрахунок заборгованості в частині тіла кредиту в розмірі 14 376,06 грн та процентів у розмірі 7,50 грн Відповідачем не спростовано, а отже у цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, перевіряючи правомірність та обґрунтованість вимог Позивача про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 6 155,40 грн, суд звертає увагу на таке.

Згідно з умовами Заяви № 40015135067 від 02.01.2020 на приєднання до ДКБО та Графіка платежів, окрім разової комісії у розмірі 399,00 грн (яка була включена безпосередньо до суми споживчого кредиту в 23 675,00 грн при його видачі), договором передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 08.01.2021 по 08.01.2022 у розмірі 3 % (по 710,25 грн щомісячно). Згідно з поданим розрахунком заборгованості, сума 6 155,40 грн нарахована Банком саме як щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості за період з 08.02.2021 по 08.01.2022.

Разом з тим, особливості регулювання відносин у сфері споживчого кредитування визначені Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються всі умови щодо обчислення загальних витрат за споживчим кредитом. При цьому частиною другою статті 8 цього Закону встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування та інші послуги кредитодавця, пов`язані з укладенням договору про споживчий кредит та одержанням і обслуговуванням кредиту.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 202/2689/17, від 06.10.2021 у справі № 607/27057/19, від 25.05.2022 у справі № 676/47/21), умова договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемною, якщо кредитодавцем не доведено які саме платні супутні послуги надаються споживачу за таку комісію і чи не є вона платою за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення обліку заборгованості, приймання платежів тощо), або подвійною платою за користування кредитом поряд із процентами.

Крім того, у виписці по особовому рахунку Відповідача (а саме по рахунку для обліку кредитної заборгованості та рахунку для погашення) відсутні будь-які первинні бухгалтерські нарахування Банком щомісячної комісії у загальній сумі 6 155,40 грн за період з лютого 2021 року по січень 2022 року. Розрахунок заборгованості, складений працівником банку, не є первинним бухгалтерським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та за відсутності підтвердження у банківській виписці не може самостійно доводити факт правомірного нарахування комісії.

Враховуючи наведене, оскільки умова договору щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка не пов`язана з наданням споживачу конкретної супутньої послуги, є несправедливою та нікчемною в силу закону, а факт її реального бухгалтерського обліку за особовим рахунком позичальника та передачі за договором факторингу належними доказами не підтверджений, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 6 155,40 грн слід відмовити.

Таким чином, аналізуючи надані докази та норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитним договором № 40015135067 від 08.01.2020 у загальному розмірі 14 383,56 грн, з яких: 14 376,06 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7,50 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково на 70,03 % , з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 864,48 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Рудзей Юрій Володимирович на підставі договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року.

Копією Акту прийому-передачі наданих послуг (який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року) підтверджується надання адвокатом Рудзей Ю.В. послуг у розмірі 10 000 грн.

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ, ЄДРПОУ 43696954) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 40015135067 від 08.01.2020 в сумі 14 383,56 грн (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят три гривні 56 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» 1 864,48 грн (одну тисячу вісімсот шістдесят чотири гривні 48 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 000,00 грн (три тисячі 00 копійок) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кузнєцова