Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №766/361/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/361/26

н/п 1-кп/766/3138/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження (in absentia) кримінальне провадження №22025230000000492, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вовчанськ Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 16.11.2022 Шевченківським районним судом м.Києва за ч.1 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Макіївка Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 24.11.2022 Шевченківським районним судом м.Києва за ч.1 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Донецьк Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України,

В С Т А Н О В И В

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

Не пізніше березня 2022 року ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проходили службу та брали активну участь у військових діях проти України у складі 3 батальйону 127 стрілецького полку мобілізаційного резерву 1 армійського корпусу так званої «донецької народної республіки» (далі – 3 батальйон 127 спмр 1 ак «ДНР»). Під час служби вони відкрито носили автоматичну зброю, формений одяг та спорядження, які приналежні військовослужбовцям російської федерації, тобто відповідно до статей 43,44 Додаткового протоколу І були комбатантами та зобов`язані додержуватись норм міжнародного права, застосованого в період збройного конфлікту.

20.03.2022 близько 09:00 год., військовослужбовці 3 батальйону 127 спмр 1 ак «ДНР» ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ще щонайменше троє невстановлених досудовим розслідуванням військовослужбовців ЗС РФ, діючи за попередньою змовою між собою, будучи озброєними вогнепальною автоматичною зброєю, знаходячись на самовільно встановленому блокпосту, поблизу в`їзду до с. Музиківка Музиківської сільської громади Херсонського району Херсонської області, помітивши потерпілого ОСОБА_7 , який рухався ще з однією цивільною особою на автомобілі «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , з м. Херсона у напрямку с.Новокиївка Снігурівського району Миколаївської області, наказали останньому зупинитись.

Після зупинки транспортного засобу та перевірки документів, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ розпочали обшук автомобіля потерпілого. У ході обшуку ОСОБА_9 наказав ОСОБА_7 віддати ключі від транспортного засобу, однак не дочекавшись відповіді, застосував стосовно останнього фізичне насильство шляхом нанесення одного удару рукою в область грудної клітини та одного удару по руці потерпілого. Після цього, ОСОБА_9 силоміць забрав ключі від автомобілю з кишені ОСОБА_7 , сів за кермо транспортного засобу та поїхав у невідомому напрямку, повернувшись через декілька хвилин.

Надалі, військовослужбовці ЗС РФ, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, наказали ОСОБА_7 та іншій цивільній особі лягти на землю. У цей час, ОСОБА_9 наблизився до потерпілого та без будь-яких пояснень застосовував стосовно останнього фізичне насильство шляхом нанесення двох ударів руками по тулубу та голові й штовхнув його, від чого ОСОБА_7 впав на землю. Після цього, ОСОБА_9 , знаходячись над потерпілим, почав зав`язувати стяжками його руки за спиною, під час чого наніс ще два удари ногою по тулубу ОСОБА_7 .

У цей час до зазначеного місця події підійшов ОСОБА_10 та без будь-яких пояснень застосував до нерухомого потерпілого фізичне насильство шляхом нанесення двох ударів ногами по тулубу ОСОБА_7 , після чого сів зверху на нього з метою перевірки міцності затягування рук потерпілого та, будучи невдоволеним результатом, ще сильніше затягнув стяжки і наніс два удари ногами по тулубу ОСОБА_7 .

У подальшому підійшов ОСОБА_8 та притиснув ногою спину потерпілого з метою знерухомити його. Коли ОСОБА_7 намагався опиратись, ОСОБА_8 застосував стосовно ОСОБА_7 фізичне насильство, яке полягало у нанесенні двох ударів ногою по ребрам потерпілого.

Потім військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням фізичної сили відвели ОСОБА_7 та іншу цивільну особу до зупинки громадського транспорту перед в`їздом до с. Музиківка і штовхнули їх, від чого останні впали на землю. Надалі, ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_7 та впродовж наступних 15 хвилин застосовував до потерпілого заходи фізичного впливу, спрямовані на перекриття доступу повітря до його легень, а саме одягнув поліетиленовий пакет на голову ОСОБА_7 та періодично здавлювали його в області шиї. У проміжках між удушеннями ОСОБА_10 , звинувачуючи потерпілого у підтримці України, застосовував стосовно останнього фізичне насильство шляхом нанесення щонайменше 20 ударів ногами по тулубу.

Після припинення побиття невстановлені військовослужбовці ЗС РФ, діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , порушуючи вимоги статті 147 Конвенції (нелегальне ув`язнення), із застосуванням фізичної сили помістили ОСОБА_7 та іншу цивільну особу до багажного відділення автомобілю «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому перевезли їх до захопленої нежитлової будівлі, розташованої на відстані близько 70 метрів від металевого автодорожнього знаку «Музиківка» (за координатами 46.7456050, 32.5548569), тобто здійснили затримання цивільних осіб, які у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебували, жодної зброї не мали, участі у бойових діях не брали, тобто були особами, які підпадають під захист ст. 4 Конвенції, як громадяни України, котрі не беруть активної участі у бойових діях та опинилися в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).

Знаходячись у вказаній будівлі, невстановлені військовослужбовці ЗС РФ продовжили застосовувати фізичне насильство стосовно ОСОБА_7 та іншої цивільної особи, звинувачуючи їх у підтримці України. У цей час ОСОБА_10 силою витягнув потерпілого надвір та штовхнув його, від чого ОСОБА_7 впав обличчям до землі. Продовжуючи переслідувати мету покарання потерпілого через його національну приналежність, використовуючи розпечений невстановлений металевий предмет (ймовірно сталевий прут), ОСОБА_10 наніс один удар в область сідниць ОСОБА_7 , після чого завдав щонайменше 10 ударів ногами по тулубу потерпілого.

20.03.2022 близько 15-16:00 год. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , діючи спільно та за попередньою змовою з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, із застосуванням фізичної сили помістили ОСОБА_7 та іншу цивільну особу у причеп вантажного автомобілю невстановленої марки та моделі, на якому перевезли їх до с.Баратівка Баштанського району Миколаївської області та ув`язнили на території невстановленого підприємства у вольєрі для кисневих балонів, де вони утримувались в нелюдяних умовах впродовж однієї доби без прийняття рішення про ув`язнення та забезпечення права на захист.

За результатами застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства та катування ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 6, 7, 8, 9, 10 ребер справа, 7, 8, 9 ребер зліва, правого поперекового відростку першого поперекового хребця, забоїв нирок, крововиливів у м`які тканини (гематоми), які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я, термічного опіку 2-го ступеню міжсідничної складки, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також крововиливів у м`які тканини (гематоми) кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

21.03.2022 вдень (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), лише після отримання «викупу» у сумі 10 тис. доларів США від рідних ОСОБА_7 , потерпілого та іншу цивільну особу невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ звільнено з місця утримання без надання їм будь-яких документів щодо підстав затримання та ув`язнення.

У період ув`язнення ОСОБА_7 утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах, непридатних для перебування людини, без надання їжі та засобів гігієни. Воду надавали в обмеженій кількості, потерпілий піддавався вербальним погрозам позбавлення життя або заподіяння тілесних ушкоджень, будь-яка медична допомога не забезпечувалась. Тобто потерпілий перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров`ю, але він не мав можливості вільно залишити місце утримання, чим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ порушили вимоги ст. 147 Конвенції (нелюдяне поводження).

Отже, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинили дії, спрямовані на порушення законів та звичаїв війни, що полягало у жорстокому поводженні з цивільним населенням, яке виразилось у завданні сильних фізичних страждань (побоїв і тілесних ушкоджень) незаконно утримуваному ОСОБА_7 з метою покарання за підтримку України, тобто у катуванні останнього, а також утриманні ОСОБА_7 в місці непристосованому до перебування осіб, в антисанітарних умовах, позбавленні їжі та води (нелюдяне поводження); вчиненні інших порушень законів та звичаїв війни, що виразилося у нелегальному ув`язненні цивільної особи ОСОБА_7 , котрий перебуває під захистом, чим порушили статті 27 (заборона насильства), 32 (катування), 147 (нелегально ув`язнення, катування та нелюдяне поводження) Конвенції та статтю 75 (2) (а) (а.2) (катування), (а.3) (тілесні покарання) Додатку протоколу І.

Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.438 КК України, а саме жорстоке поводження з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.438 КК України, а саме жорстоке поводження з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.438 КК України, а саме жорстоке поводження з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

II. Застосовані правові процедури у кримінальному провадженні. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Вказане кримінальне провадження здійснювалось за відсутності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 (in absentia), у зв`язку з їх ухиленням від органу досудового розслідування та суду.

Обвинувачені в судові засідання не з`явилися, у зв`язку з чим, на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 25.02.2026 року, щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвал слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.12.2025 (щодо ОСОБА_8 ) та від 16.12.2025 (щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), здійснювалось у спеціальному порядку.

Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та повідомлення про підозру публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження — у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Під час судового провадження повідомлення, виклики та процесуальні документи також публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження — у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному вебсайті Херсонського міського суду Херсонської області.

Вказані факти, які підтверджені наявними в матеріалах кримінального провадження документами, дають підстави для висновку, що обвинувачені мали усвідомлювати, що проти них розпочато кримінальне провадження, вона отримали чи мали би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мали можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, у тому числі, на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачені мали право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) захищати себе особисто або за участю обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безплатно за рахунок держави.

Неявка обвинувачених до суду свідчить, що вони відмовилися від свого права приймати участь у судовому розгляді.

Суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом під час здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинувачених на захист та доступ до правосуддя.

Так, участь захисників у даному кримінальному провадженні, залучених для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинувачених та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисники брали участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала їх обов`язкову участь, отримували усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченим, брали участь у кожному судовому засіданні. Зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисників протягом здійснення кримінального провадження не надходило.

Таким чином, судом установлено, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення вжито всіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваних на захист, з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування. При здійсненні судового провадження судом також здійснені всі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинувачених на захист та доступ їх до правосуддя, з урахуванням установлених законом особливостей такого провадження.

ІІІ. Позиції сторін

Прокурор в судовому засіданні посилався на доведеність винуватості обвинувачених в інкримінованому їм злочині, просив призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років. ОСОБА_9 та ОСОБА_11 за ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 остаточно по 15 років позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_4 зазначив, що обвинувачення ґрунтується виключно на показаннях потерпілого. Наявні у справі докази не є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_5 вказав, що винуватість обвинуваченого не доведена поза розумним сумнівом, зокрема стороною обвинувачення не доведена суб`єктивна сторона правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому. Обвинувачення ґрунтується виключно на показаннях потерпілого. Просив закрити кримінальне провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 висловив аналогічні доводи, додатково зазначив, що судове провадження здійснювалось за відсутності обвинуваченого, і вказана обставина обмежує сторону захисту в належному виконанні своїх повноважень. Вважав, що підстав для ухвалення обвинувального вироку немає.

IV. Докази, які підтверджують вину та обставини вчиненого кримінального правопорушення

Винуватість ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину, за встановлених судом обставин, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

-показаннями потерпілий ОСОБА_7 , відповідно до яких, 20.03.2022 він разом зі своїм товаришем ОСОБА_12 , будучи волонтерами «Червоного Хреста», на автомобілі «Skoda Octavia» чорного кольору, позначеному наліпками «Червоного Хреста», направлялися до с.Новокиївка з гуманітарною місією. При в`їзді до с.Музиківка їх автомобіль зупинили на блокпосту близько десяти озброєних військовослужбовців РФ, одягнених у військову форму. Після перевірки документів і мобільних телефонів військовослужбовці почали звинувачувати його та ОСОБА_12 у прихильності до України й співпраці із ЗСУ. Один із військовослужбовців, із застосуванням фізичного насильства, а саме нанесення ударів, забрав у нього ключі від автомобіля та від`їхав на ньому на територію розташованої неподалік бази. Після повернення військовослужбовець наказав йому лягти на землю, після чого разом з іншим військовослужбовцем почав його бити. ОСОБА_12 та йому зв`язали руки за спиною та ноги, продовжуючи завдавати ударів по різних частинах тіла. У нього також зняли кросівки. Надалі його та ОСОБА_12 перевели до зупинки громадського транспорту та скинули у кювет, де продовжили побиття, вимагаючи зізнатися у співпраці із ЗСУ та виконанні відповідного завдання. Один із військовослужбовців душив його поліетиленовим пакетом, а згодом завдавав ударів металевим предметом по п`ятах. Протягом декількох годин він та ОСОБА_12 перебували на землі зі зв`язаними руками та ногами, періодично зазнаючи побиття з боку військовослужбовців. Після цього, їх помістили до багажного відділення автомобіля та доставили на базу, розташовану біля блокпосту, де йому погрожували відрубати пальці, якщо він не зізнається у співпраці із ЗСУ. Надалі його поклали на живіт та розпеченим металевим прутом припікали сідниці. Після цього їх перевезли до іншого місця та помістили в металеву клітку для кисневих балонів, розташовану просто неба, де вони всю ніч, перебували в легкому одязі. Наступного ранку до них підійшли інші військовослужбовці рф, які запропонували звільнити їх за умови сплати 10 000 доларів США. Потерпілі погодилися на цю вимогу. Протягом усього часу незаконного утримання та застосування до них фізичного насильства медична допомога йому чи ОСОБА_12 не надавалася. Оскільки він мав чисельні тілесні ушкодження, одразу після звільнення він звернувся за медичною допомогою. Він запам`ятав та в подальшому впізнав під час досудового розслідування трьох із вказаних військовослужбовців, які застосовували до нього фізичне насильство.

-показаннями свідка ОСОБА_13 , з яких вбачається, що вона є дружиною потерпілого. 20.03.2022 вона намагалася зв`язатися телефоном з потерпілим, але він не відповідав. При цьому вона знала, що в той день ОСОБА_7 мав вивозити людей із якогось села поблизу с.Музиківка. Оскільки потерпілий на дзвінки не відповідав, його місцезнаходження було невідоме, вона виклала оголошення в одній із соціальних мереж про викрадення автомобіля на якому пересувався потерпілий. 21.03.2022 їй зателефонувала дружина ОСОБА_12 – ОСОБА_14 та повідомила, що її чоловік вийшов на зв`язок, розповів про перебування в полоні, і їм необхідно їхати у визначене місце біля якогось заводу с.Степанівка. Ні місці зустрічі вона бачила військовослужбовців рф. З військовими спілкувалася ОСОБА_14 . Потім потерпілий та ОСОБА_12 сіли до них в автомобіль, а військовослужбовці поїхали в невідомому напрямку. Оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_12 були сильно побиті, на їх тілах були явні ознаки застосування до них фізичного насильства, їх відвезли до лікарні;

-показаннями свідка ОСОБА_15 згідно до яких, 20.03.2022 року він телефонував потерпілому ОСОБА_7 , але той не відповідав. Дружина потерпілого не знала де він знаходиться. На наступний день ОСОБА_13 повідомила його, що ОСОБА_7 та ОСОБА_12 знайшлися, їх везуть до заводу Анцеглоб біля с.Степанівка, і їм необхідно там зустріти. Він з товаришем зупинилися від місця зустрічі на відстані 100-200 м. щоб «підстрахувати» дружин ОСОБА_7 та ОСОБА_12 . Він бачив, як з автомобіля вийшли військовослужбовці рф, а потім ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .. Через деякий час військовослужбовці поїхали, а потерпілий з ОСОБА_12 сіли в авто ОСОБА_13 .. Коли він під`їхав до потерпілого, бачив на його тілі чисельні тілесні ушкодження. Потерпілий розповів, що їх затримали біля с.Музиківка, застосовували фізичне насильство, утримували у вольєрі в одному з населених пунктів біля селища Снігурівка. Після цього потерпілого та ОСОБА_12 відвезли до медичного закладу;

-протоколом огляду від 23.09.2025 та фототаблицею до нього, зі змісту якого вбачається, що слідчим проведено огляд місцевості автодороги біля зупинки громадського транспорту «Музиківка» (координати 46.7447990, 32.5517667). До перехрестя на якому розташована стела населеного пункту веде асфальтована дорога 5-70 м. Праворуч та ліворуч - відкрита місцевість. При русі в напрямку населеного пункту Музиківка, на відстані близько 70 м. від автодорожнього знаку з назвою населеного пункту, видно територію огороджену бетонними плитами. Вхід на територію закритий металевими воротами. На території наявні цегляні будівлі, склади, ангари;

-протоколом слідчого експерименту від 23.09.2025 за участю потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до якого потерпілий відтворив обставини за яких до нього було застосовано фізичне насильство з боку військовослужбовців так званих «Л/ДНР». Зокрема, потерпілий вказав на місце події - ділянку місцевості біля зупинки громадського транспорту на автодорозі, що веде до с.Музиківка, де він, рухаючись на автомобілі «Skoda Octavia» у напрямку зазначеного населеного пункту, був зупинений військовослужбовцями так званих «Л/ДНР». При цьому зазначив, що в автомобілі разом із ним перебував ОСОБА_12 . Під час слідчого експерименту потерпілий продемонстрував, що один із військовослужбовців (Особа 2), який перебував перед ним, правою рукою завдав йому удару в ділянку тулуба, після чого вдарив його по потилиці та кулаком у тулуб. Надалі Особа 2 наказав йому лягти на землю, при цьому завдав удару кулаком у ділянку правого плеча та ногою у ділянку правої ноги, вище коліна, після чого зв`язав йому руки за спиною та ноги. Коли потерпілий перебував на землі зі зв`язаними руками, Особи 1 та Особа 2 завдали йому близько 5-7 ударів ногами по тулубу та руках. У подальшому військовослужбовці перемістили його за зупинку громадського транспорту та знову поклали на землю, де різні військовослужбовці періодично підходили до нього та завдавали ударів ногами по різних частинах тіла. Згодом до нього підійшла Особа 3, яка продовжила завдавати йому ударів ногами. Крім того, потерпілий продемонстрував, що Особа 3 сіла йому на спину, наділа на його голову поліетиленовий пакет та почала душити, повторивши такі дії близько трьох разів, унаслідок чого він не почав втрачати свідомість. Після цього Особа 3 зняла з потерпілого взуття та металевим предметом почала завдавати ударів по п`ятах. Надалі потерпілого підняли на ноги та штовхнули, внаслідок чого він скотився в кювет. Через деякий час Особа 3 ще декілька разів ударила його ногами в ділянку тулуба;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.09.2025 за участю потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до якого він, за загальними рисами обличчя впізнав ОСОБА_8 , як одного з військовослужбовців так званих «Л/ДНР», який 20.03.2022 біля с.Музиківка наносив йому удари руками та ногами по тулубу;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2025 за участю потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до якого він, за загальними рисами обличчя впізнав ОСОБА_9 , як одного з військовослужбовців так званих «Л/ДНР», який 20.03.2022 біля с.Музиківка наносив йому удари руками та ногами по тулубу та забрав у нього ключі від автомобіля;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2025 за участю потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до якого він, за загальними рисами обличчя впізнав ОСОБА_10 , як одного з військовослужбовців так званих «Л/ДНР», який 20.03.2022 біля с.Музиківка наносив йому удари руками та ногами по тулубу, душив поліетиленовим пакетом, бив металевим предметом по п`ятах, наніс опік металевим прутом;

-висновком судово-медичної експертизи №104-МС від 07.03.2025, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_7 у період з 21.03.2022 по 19.05.2022 звертався до лікарів у зв`язку наявними у нього тілесними ушкодженнями. Відповідно до медичних документів, у ОСОБА_7 наявні наступні тілесні ушкодження: закриті переломи 6,7, 8, 9, 10 ребер справа, 7, 8, 9 ребер зліва, правого поперекового відростку першого поперекового хребця, забоїв нирок, крововиливів у м`які тканини (гематоми) тулуба, кінцівок, які виникли від травматичних дій тупими предметами, не виключно 20.03.2022, термічний опік 2-го ступеню міжсідничної складки, який виник від предмету з високою температурю, не виключно, 20.03.2022. Закриті переломи 6,7, 8, 9, 10 ребер справа, 7, 8, 9 ребер зліва, правого поперекового відростку першого поперекового хребця, забоїв нирок, крововиливів у м`які тканини (гематоми) тулуба відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я. Термічний опік 2-го ступеню відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Крововиливи у м`які тканини (гематоми) кінцівок відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи характер та розташування тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , їх виникнення в час, за обставин та способом, які вказані у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 від 28.01.2025 не виключається;

-протоколом огляду від 04.02.2024, згідно з яким, слідчим проведено огляд мобільного терміналу IPhone 15 pro s/n D4TC64P0GP, власником якого є ОСОБА_13 . Під час проведення огляду здійснено вхід до облікового запису ОСОБА_13 у програмному забезпеченні «Instagram», де в розділі «Архив» наявна публікація, яка була зроблена 20.03.2022 о 16:54 год. наступного змісту: «Угнали автомобиль НОМЕР_2 scoda Octavia a5 в универсале черный цвет, полностью тонированная. С правой стороны разбито лобовое стекло и побит капот, возможно с наклейками красного креста. Помогите найти!!!... Предположительно машина двигалась в сторону Музиковки…»;

-повідомленням Департаменту військової контррозвідки СБУ за №17/7/5-1197 нт від 28.05.2025, згідно до якого на виконання доручення слідчого

№71/6/3733-3746 від 19.05.2025 встановлено ряд осіб з числа військовослужбовців 127 стрілецького полку мобілізаційного резерву 1 армійського корпусу «днр», які проходили службу на території Херсонської області станом на 20.03.2022, наведені їх анкетні данні та фотографії обличчя за наявності. Серед зазначених осіб є фотокартки та відомості щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ;

-довідкою від 24.09.2025, наданої оперативним працівником на виконання доручення слідчого №71/20.24/71/20-222, згідно до якої ОСОБА_8 з 24.02.2022 по 31.07.2022 перебував на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Миколаївської областей. Проходив службу на посаді снайпера взводу снайперів у складі НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 стрілецького полку 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР». 31.07.2022 був взятий у полон;

-копією вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 16.11.2022 постановлено щодо ОСОБА_8 , з якого вбачається, що обвинувачений перебуваючи на посаді снайпера взводу снайперів у складі НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 стрілецького полку 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР», з 24.02.2022 по 31.07.2022 перебував на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Миколаївської областей;

- довідкою від 24.09.2025, наданої оперативним працівником на виконання доручення слідчого №71/20.24/71/20-222, згідно до якої ОСОБА_9 з 24.02.2022 по 31.07.2022 перебував на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Миколаївської областей. Проходив службу на посаді телефоніста у складі 3 батальйону НОМЕР_4 стрілецького полку 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР». 31.07.2022 був взятий у полон;

- копією вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 24.11.2022 постановлено щодо ОСОБА_9 , з якого вбачається, що обвинувачений перебуваючи на посаді телефоніста у складі 3 батальйону НОМЕР_4 стрілецького полку 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР», з 24.02.2022 по 31.07.2022 перебував на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Миколаївської областей;

-довідкою від 24.09.2025, наданої оперативним працівником на виконання доручення слідчого №71/20.24/71/20-222, згідно до якої ОСОБА_10 з 24.02.2022 по 31.07.2022 перебував на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Миколаївської областей. Проходив службу на посаді радіотелефоніста окремого взводу зв`язку в складі НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 стрілецького полку 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР». 31.07.2022 був взятий у полон;

V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з положеннями статті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. (ст.86 КПК України)

За змістом ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з вимогами цієї статті доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Аналізуючи вказані надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що вони є належні та допустимі, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, отримані в порядку встановленому КПК України і вказане стороною захисту не оспорюється.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.438 КК України, суд виходив з наступного.

З диспозиції ч.1 ст.438 КК України вбачається, що кримінально караним є жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, незаконне переміщення або депортація дитини, невиправдана затримка репатріації дитини, вербування або використання дитини для участі у збройному конфлікті, воєнних (бойових) діях, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 3 КК чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, в тому числі законодавства про кримінальну відповідальність.

Українська Радянська Соціалістична Республіка, правонаступником прав і обов`язків якої за міжнародними договорами Союзу Радянських Соціалістичних Республік є Україна (Закон України від 12 вересня 1991 року № 1543-XII), ратифікувала 03 липня 1954 року Конвенцію про захист цивільного населення під час війни (IV Женевська конвенція 1949 року (далі - IV Конвенція)) та 18 серпня 1989 року - Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І від 08 червня 1977 року (далі - І Протокол)).

За положеннями зазначених міжнародних договорів:

- особами, що перебувають під захистом IV Конвенції та І Протоколу, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, в разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони є (цивільне населення, окремі цивільні особи, особливо поранені, хворі, інваліди, жінки та діти) (статті 4, 16 IV Конвенції, статті 51 ч. 1, 76, 77 І Протоколу);

- до осіб, які перебувають під захистом, забороняється застосовувати: тортури або нелюдяне поводження, які умисно спричиняють великі страждання, нелегальне ув`язнення; акти насильства чи загрози насильства, зокрема, вбивством (статті 27, 31, 32 IV Конвенції, стаття 75 І Протоколу);

Як встановлено судом, у період інкримінованих подій Херсонська область перебувала під окупацією збройних сил російської федерації в умовах міжнародного збройного конфлікту між Україною та російською федерацією.

На час вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_7 обвинуваченні входили до збройних сил сторони збройного конфлікту - рф, тобто були комбатантами та були зобов`язані дотримуватись норм міжнародного права, застосованого в період збройного конфлікту.

Потерпілий ОСОБА_7 не входив до складу Збройних Сил України чи інших військових формувань, участі у бойових діях не брав, зброї не мав та на момент подій був цивільною особою, яка перебувала під захистом Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, є встановлений міжнародним гуманітарним правом порядок ведення війни та гарантії захисту цивільного населення під час збройного конфлікту.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення в даному випадку виразилась у жорстокому поводженні з цивільною особою та інших порушеннях законів і звичаїв війни.

Із досліджених доказів судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 був незаконно позбавлений волі та утримувався без будь-якого правового рішення.

Під час незаконного утримання до потерпілого систематично застосовувалося фізичне та психічне насильство, зокрема побиття, термічний вплив, погрози, а також утримання в умовах непристосованих для перебування людей, без харчування, води та медичної допомоги.

Такі дії за своїм характером становлять жорстоке та нелюдяне поводження із цивільною особою, спричиняли потерпілому значні фізичні та моральні страждання і прямо заборонені статтями 27, 31, 32 та 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, а також статтею 75 Додаткового протоколу І.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 8 (а) (іі), (ііі), (vіі) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, - катування, нелюдське поводження, умисне заподіяння сильних страждань або тілесних ушкоджень чи шкоди здоров`ю, а також незаконне позбавлення волі, є воєнними злочинами.

Характер, зміст та послідовність дій обвинувачених щодо потерпілого протягом усього періоду його незаконного утримання свідчать про те, що дії кожного з них були взаємопов`язаними, взаємодоповнюючими та спрямованими на досягнення спільного результату - незаконне утримання потерпілого, придушення його волі шляхом фізичного та психологічного впливу.

При цьому дії обвинувачених не мали самостійного чи випадкового характеру, а здійснювалися в межах єдиного злочинного наміру, реалізація якого забезпечувалася узгодженою поведінкою кожного з них. Виконуючи різні дії щодо потерпілого, обвинувачені фактично діяли спільно, усвідомлювали характер дій один одного та сприяли досягненню спільної мети.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність між обвинуваченими попередньої узгодженості дій та спільного умислу на жорстоке поводження з цивільною особою, яка перебувала під захистом міжнародного гуманітарного права.

Суб`єктом цього кримінального правопорушення є осудна фізична особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. Судом встановлено, що обвинувачені на момент вчинення кримінального правопорушення були повнолітніми та осудними.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

Про наявність прямого умислу свідчить характер дій обвинувачених, спосіб їх вчинення, тривалість застосування насильства, відсутність будь-яких підстав для застосування примусу до потерпілого, а також цілеспрямоване використання фізичного та психологічного впливу з метою отримання інформації.

Обвинувачені усвідомлювали, що потерпілий є цивільною особою, усвідомлювали протиправний характер своїх дій, передбачали настання фізичних та моральних страждань потерпілого і бажали цього.

Отже, дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 містять усі необхідні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та інші порушення законів і звичаїв війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Оцінюючи сукупність досліджених доказів, суд дійшов висновку, що винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України доведена поза розумним сумнівом та підтверджується послідовними показаннями потерпілого, протоколами впізнання за його участю, де він прямо вказав на обвинувачених, як осіб які застосовували до нього фізичне насильство, протоколом слідчого експерименту, під час якого було потерпілим було відтворено обставини застосування до нього фізичного насильства з боку обвинувачених, та висновком експертизи, якою встановлено наявність у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Вказані докази узгоджуються як між собою, так і з показаннями свідків та є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Разом з цим, сторона обвинувачення, при кваліфікації дій ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 за ч.1 ст.438 КК України додатково послалася на ч.2 ст.28 КК України.

Вказана норма визначає поняття такого виду співучасті у вчиненні кримінального правопорушення, як вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Проте, у статті 438 КК України відсутня кваліфікуюча ознака – вчинення кримінального правопорушення у співучасті, а отже така обставина не утворює самостійної кваліфікуючої ознаки даного кримінального правопорушення.

Оскільки вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб не передбачене як кваліфікуюча ознака складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, суд вважає необхідним виключити з формули кваліфікації пред`явленого обвинувачення посилання на ч. 2 ст. 28 КК України, таке виключення не впливає на обсяг обвинувачення та юридичну оцінку дій обвинувачених.

VI. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує обвинуваченим покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

VІІ. Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні ОСОБА_9 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу винного, який має судимість, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

З урахування характеру протиправних дій обвинуваченого та його особи, йому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі, в максимальних межах передбачених санкцією ч.1 ст.438 КК України.

При призначенні ОСОБА_10 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відсутність обставин, які пом`якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

З урахування характеру протиправних дій обвинуваченого та його особи, йому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі, в максимальних межах передбачених санкцією ч.1 ст.438 КК України.

При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу винного, який має судимість, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

З урахування характеру протиправних дій обвинуваченого та його особи, йому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі, в максимальних межах передбачених санкцією ч.1 ст.438 КК України.

На думку суду таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

VIІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

11.12.2025 слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

16.12.2025 слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, суд вважає необхідним залишити обраний обвинуваченим запобіжний захід без змін.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 16.11.2022, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення полі на строк 15 (п`ятнадцять) років.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 24.11.2022, остаточно визначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення полі на строк 15 (п`ятнадцять ) років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити обвинуваченим без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі обчислювати обвинуваченим з моменту приведення вироку до виконання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захисникам.

СуддяОСОБА_1