Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №128/522/25
Суддя: Синельников Євген Володимирович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 128/522/25
провадження № 61-9061св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрижавська селищна рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Дробаха Віктор Олексійович, ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова Дарина Андріївна, на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2026 року у складі колегії суддів: Матківської М. В.,
Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Дробахи В. О., ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації на майно.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якого входило:
- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448090 від 11 листопада 1997 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року № 328;
- право на майновий пай члена СТОВ «Мізяківські Хутори», а саме: на пайовий фонд майна колективного СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників, згідно з яким частка ОСОБА_5 визначена у розмірі 692,00 грн, що належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ІІІ № 007087 від 14 вересня 2001 року;
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
3. Посилалася на те, що за життя ОСОБА_5 заповіт щодо розпорядження належним йому майном не склав. В межах шестимісячного строку до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняти спадщини звернулися вона та ОСОБА_6 . Однак, свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно в нотаріальній конторі їм не видали, оскільки були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутні документи, які підтверджують їхні родинні відносини зі спадкодавцем.
4. ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин та рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 2-о-51/2008 від 20 травня 2008 року встановлено, що ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 .
5. Крім того, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області
від 19 вересня 2008 року у справі № 2-1392/08 встановлено факт володіння, користування та розпорядження ОСОБА_6 1/3 часткою будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд
АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд
АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом право на: земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало ОСОБА_5 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448090 від 11 листопада 1997 року, виданого на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року за № 328; майновий пай, а саме: право на пайовий фонд майна СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області в розмірі 692,00 грн, що належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ III № 007087 від 14 вересня 2001 року.
6. 30 жовтня 2008 року на підставі рішення № 87 від 23 червня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було видано свідоцтво на право спільної часткової власності по 1/3 кожному. З урахуванням отриманого свідоцтва № 87 від 23 червня 2008 року та рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2008 року у справі № 2-1392/08 ОСОБА_6 набула права власності на 2/3 частки житлового будинку.
7. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на 2/3 частки житлового будинку, яку отримав ОСОБА_3 .
8. 21 вересня 2012 року ОСОБА_3 (продавець) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку та на підставі свідоцтва про право власності на 1/3 частку житлового будинку, уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 (покупець), зареєстрований в реєстрі за № 1226, зі змісту якого вбачається, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність 100 % житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 . Зазначала, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року у справі № 128/2213/16-ц встановлено, що вона є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який був її рідним дядьком по батькові - ОСОБА_7 .
10. Після встановлення факту родинних відносин вона подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2008 року у справі № 2-1392/08, яке було скасовано, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
11. Отже, ОСОБА_6 на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 листопада 2016 року вважається такою, що право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 не набула. Інших спадкоємців першої, другої та третьої черги за законом після смерті
ОСОБА_5 немає. Її батько - ОСОБА_7 , помер
ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, за правом представлення вона є спадкоємцем другої черги за законом, а ОСОБА_6 - спадкоємець четвертої черги за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
12. З огляду на відсутність у неї правовстановлюючих документів вона звернулася до суду та рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2016 року у справі № 128/4046/16-ц визнано за нею право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,5 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та на майновий пай члена СТОВ «Мізяківські Хутори». На підставі зазначеного рішення суду вона зареєструвала право власності на земельну ділянку. Однак визнати право власності на житловий будинок вона не могла, з огляду на те, що станом на
2016-2017 роки були чинні: рішення № 87 «Про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями» від 23 червня 2008 року; свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1
від 30 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ; свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_5 ; договір
купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року; рішення № 25236763 від 08 жовтня
2012 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою:
АДРЕСА_3 . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі
№ 128/629/17 від 06 липня 2018 року задоволено її позов та скасовано рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 87 від 23 червня 2008 року про визнання права власності на житловий будинок, скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2008 року серії НОМЕР_1
14. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня
2019 року задоволено її позов та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_6 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_5 .
15. Посилалася на те, що продаж житлового будинку ОСОБА_3 було вчинено без жодних на те підстав.
16. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , від 21 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 21 вересня 2012 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В. О., зареєстрований в реєстрі за № 721 в книзі № 4; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на її користь; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; визнати за за нею право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
17. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 лютого 2026 року про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
18. Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом (за правом представлення) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_5 на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 90,2 кв. м, житловою
площею 32,2 кв. м.
19. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 90,2 кв. м, житловою площею 32,2 кв. м.
20. Решту позовних вимог залишено без задоволення.
21. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
22. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , будучи за правом представлення спадкоємицею другої черги за законом після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , подала у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що спадщину прийняла. Оскільки ОСОБА_6 була спадкоємицею четвертої черги, право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у неї не виникло.
23. Ураховуючи, що документи, на підставі яких ОСОБА_3 належало право власності на житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , у судовому порядку скасовані/визнані недійсними, він не міг розпоряджатися таким майном. Відчуження спірного майна відбулося без волевиявлення власника
ОСОБА_1 , отже витребування такого майна на користь законного власника від останнього набувача ОСОБА_2 суд вважав пропорційним втручанням у право власності останньої, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. Зазначено, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості на захист своїх прав відповідно до статей 22, 390, 661 Цивільного кодексу України.
24. Вимоги позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, а також про скасування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок суд вважав неефективним способом захисту порушеного права.
25. Відхиляючи доводи відповідачки про пропуск позивачкою позовної давності, суд першої інстанції зазначав, що ОСОБА_1 про незаконне відчуження спірного будинку дізналася лише у 2018 році, про що, крім іншого, свідчить її звернення до суду для оскарження відповідних документів, які у подальшому зумовили виникнення права власності в іншої особи. З огляду на продовження позовної давності на строк дії карантину та на період дії воєнного стану, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у межах позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
26. Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
27. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого
2026 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
28. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції, що перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2018 року. Зазначено, що судом не з`ясовано наявності у позивачки можливості дізнатися про порушення своїх прав раніше. У березні 2008 року, при подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщина та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 отримала роз'яснення нотаріуса про відсутність підстав для видачі такого свідоцтва з огляду на наявність іншого спадкоємця, а також відсутність правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок і документів, підтверджуючих її родинні відносин з спадкодавцем, що свідчить про її обізнаність про порушення права і про особу, що його порушила. Однак, вперше за захистом свого порушеного спадкового права ОСОБА_1 звернулася до суду з метою оформлення спадкових прав у 2016 році - через вісім років, подавши заяву про встановлення факту родинних відносин. Про поважність причин пропущення нею позовної давності не зазначала, вважаючи, що цей строк нею не пропущений.
Узагальнені доводи касаційної скарги
29. 06 липня 2026року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Старовойтова Д. А., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2026 року та залишити в силі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року.
30. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 296/6465/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц та у справі № 522/2210/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що перебіг позовної давності слід обраховувати з моменту, коли вона довідалася про відчуження майна, без урахування того, коли вона отримала реальну можливість ефективно захистити своє порушене право. Акцентує увагу на тому, що можливість подання віндикаційного позову настала лише після скасування в судовому порядку судового рішення, рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, які раніше підтверджували законність набуття права власності на нерухоме майно відповідачкою. Вважає, що без їх скасування звернення з віндикаційним позовом було б передчасним. Посилається на те, що після встановлення факту споріднення зі спадкодавцем вона послідовно здійснювала судовий захист своїх спадкових прав.
32. Додатково зауважує, що встановлення добросовісності набувача не є достатньою підставою для відмови у віндикаційному позові. Оскільки спірне майно вибуло зі спадкової маси внаслідок судових рішень та правовстановлюючих документів, які були скасовані як незаконні, витребування майна від останнього набувача є пропорційним втручанням, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
33. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
34. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 128/522/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
35. 03 серпня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
36. 13 серпня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ланге С. Ю., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
37. Відзив обґрунтований посиланням на те, що право на витребування майна виникає у власника з моменту порушення його права власності, яке збігається з моментом незаконного вибуття такого майна. Оскільки позивачка в межах шестимісячного строку подала заяву про прийняття спадщини до Вінницької районної державної нотаріальної контори, то в силу приписів статті 1268 ЦК України набула право на спадщину після померлого ОСОБА_5 з 07 січня
2008 року. Водночас, з моменту прийняття спадщини в 2008 році і до 2016 року позивачка жодним чином не цікавилася належною їй спадщиною. За цей період спірний будинок перебував у власності і фактичному користуванні різних осіб, а ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій щодо його повернення у власність. Саме з моменту реєстрації права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спірний будинок вибув з володіння позивачки, а відтак саме з цього моменту відбулося порушення її прав.
38. Додатково зауважує, що вона є добросовісним набувачем, що було встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачкою.
39. 16 вересня 2026 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала додаткові письмові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, у яких посилалася на те, що такі пояснення не змінюють та не скасовують правову позицію сторони відповідача, викладену у відзиві на касаційну скаргу, а є його доповненням.
40. Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
41. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
42. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
43. За загальним правилом, доповнення чи зміна поданого стороною процесуального документа може бути здійснена у межах визначеного процесуального строку на його подання.
44. Ураховуючи, що доповнення до відзиву подані ОСОБА_2 поза межами встановленого судом строку для подання відзиву (13 серпня 2026 року), а поважних причин неможливості подання таких доповнень у межах процесуального строку, як і клопотання про продовження такого строку, не заявлено, вони підлягають залишенню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
45. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
46. Із заявами про прийняття спадщини після його смерті у межах шестимісячного строку звернулися до Вінницької районної державної нотаріальної контори: 05 березня 2008 року - ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_1 .
47. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2008 року у справі № 2-1392/08 позов ОСОБА_6 задоволено. Встановлено факт володіння та розпорядження 1/3 часткою будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області. Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , який згідно з відомостями, викладеними у технічному паспорті
КП «ВООБТІ» від 14 травня 2008 року, складається з: житлового будинку під літерою «А»; прибудови під літерою «а»; веранди під літерою «а1»; погріба з шиєю під літерою «п/а»; ганку, ганку, сараю під літерою «Б»; сараю під літерою «В», сараю під літерою «б1», вигрібної ями № 1, криниця № 2, хвіртки № 3, хвіртки № 4, огорожі № 5, що належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в
с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області. Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на: земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належав померлому ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448098 від 11 листопада 1997 року; майновий пай, а саме: право на пайовий фонд майна СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області в розмірі 692,00 грн, що належав померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серія ВІ III № 007087 від 14 вересня 2001 року.
48. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області рішенням від 09 листопада 2016 року у справі № 2-1392/2008 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 (правонаступник ОСОБА_3 ) до Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту володіння, користування та розпорядження 1/3 часткою будинковолодіння спадкодавцем та про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
49. Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 21 вересня
2012 року ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) склали цей договір про наступне: продавець продав, а покупець купив цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , і знаходиться на присадибній земельній ділянці площею
0,1826 га, яка не є приватною власністю продавця, рішення про її приватизацію відповідним уповноваженим органом не приймалося, державний акт не видавався, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, визначено кадастровий номер земельної ділянки 0520684000:02:001:0189. Житловий будинок належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, дублікат якого виданий виконавчим комітетом
Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області
21 травня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету
Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області
від 05 квітня 2012 року за № 27, взамін втраченого свідоцтва про право власності від 30 жовтня 2008 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області
від 23 червня 2008 року за № 87, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 24 травня 2012 року за реєстровим
№ 25236763, номер запису 721 в книзі 4, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 03 травня 2012 року за реєстровим № 3-288, зареєстрованого
КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 24 травня
2012 року за реєстраційним номером: 25236763, номер запису 721 в книзі 4. Продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за 119 000,00 грн, які покупець передав продавцю повністю до підписання цього договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В. О. і зареєстрований в реєстрі за № 1226.
50. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197551928 від 24 січня 2020 року, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в
АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1226 від 21 вересня 2012 року.
51. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2016 року у справі № 128/2213/16-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який був її рідним дядьком по батькові ОСОБА_7 .
52. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2016 року у справі № 128/4046/16-ц визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП с. Мізяківські Хутори, розміром 1,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ОСОБА_5 , згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0448098 від 11 листопада 1997 року, виданим на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року № 328. Визнано за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на майновий пай члена СТОВ «Мізяківські Хутори», а саме: на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Мізяківські Хутори» с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників, згідно якого частка ОСОБА_5 визначена в розмірі 692,00 грн, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ III № 007087 від 14 вересня 2001 року.
53. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня
2018 року у справі № 128/629/17 за позовом ОСОБА_1 до
Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про скасування рішення виконавчого комітету
Мізяківсько-Хутірської сільської ради та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволено. Скасовано рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 87 від 23 червня 2008 року про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно
від 30 жовтня 2008 року серії НОМЕР_1 , яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 87 від 23 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . В задоволенні заяви Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про застосування наслідків пропущення строку позовної давності відмовлено.
54. Зазначеним рішенням встановлено, що 30 жовтня 2008 року на підставі рішення Мізяківсько-Хутірської сільської ради № 87 від 23 червня 2008 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право спільної часткової власності по 1/3 за кожним на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 . Згідно з копіями виписок з погосподарської книги по будинку на
АДРЕСА_1 за період з 1971 по 1979 роки, будинковолодіння відноситься до суспільної групи домогосподарства - «колгоспний двір». Головою двору записаний ОСОБА_8 , 1919 року народження, членами двору:
ОСОБА_9 , 1924 року народження (дружина), ОСОБА_10 , 1952 року народження (дочка), ОСОБА_5 (син). Згідно з виписками з погосподарської книги по цьому будинку за період з 1980 по 1982 рік головою двору є
ОСОБА_8 , а членом двору - його син ОСОБА_5 . Згідно з виписками з погосподарської книги по цьому двору за період з 1983 по 1997 роки головою двору записаний ОСОБА_5 , 1957 року народження, членами двору:
ОСОБА_6 , 1951 року народження (дружина) та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_8 (син дружини). Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня 2008 року у справі № 2-0-51/2008, яке набрало законної сили 31 травня 2008 року, задоволено заяву ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу і встановлено факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
55. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року у справі № 128/3114/18, яке набрало законної сили 08 січня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 03 травня 2012 року державним нотаріусом Рибаченко Г. Д. Вінницької районної державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_3 на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_6 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_5 .
56. Рішенням Вінницького районного суд Вінницької області від 30 жовтня
2024 року у справі № 128/4981/23, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Дробахи В. О., про визнання права власності на майно в порядку спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації на майно, відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не вірно визначений склад відповідачів, оскільки не залучення до участі у справі ОСОБА_3 (продавця), який є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, є порушенням його прав.
57. З відповіді Стрижавської селищної ради № 2431/071 від 16 листопада
2021 року на адвокатський запит вбачається, що відповідно до запису в погосподарській книзі за 2011-2015 роки, 21 вересня 2012 року ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі територіальних громад Стрижавської територіальної громади за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстровані особи на сьогодні відсутні.
58. З відповіді Стрижавської селищної ради № 03-17/84 від 08 січня 2025 року на запит Вінницького апеляційного суду вбачається, що за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстрований один громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
59. У матеріалах спадкової справи № 146/2008 року щодо майна померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , відкритої Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 05 березня 2008 року наявні: заява ОСОБА_6 , прийнята 05 березня 2008 року, у якій вона повідомила про те, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , на день смерті якого залишилося майно, яке вона приймає: житловий будинок з погосподарськими будівлями на АДРЕСА_1 , земельна частка (пай), майновий пай члена КСП; просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно, повідомивши, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, особи, з якою померлий проживав однією сім`єю, але не уклав шлюб, немає; заява ОСОБА_1 від 13 березня 2008 року, прийнята 17 березня 2008 року, якою вона повідомила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_5 , після смерті спадкодавця на його ім`я залишилося майно, яке складається із: житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке вона приймає, і просить видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно, одночасно повідомивши, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, та іншого з подружжя немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
60. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
61. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
62. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
63. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
64. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
65. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
66. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
67. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
68. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
69. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
70. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину
71. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
72. Верховний Суд уже зауважував, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 463/6829/21-ц).
73. Встановивши, що ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги за правом представлення, прийняла спадщину після смерті свого дядька ОСОБА_5 шляхом подачі 13 березня 2008 року нотаріусу заяви про прийняття спадщини, а спадкоємців першої черги немає, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивачки прав на спірне спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , та підстав для його витребування від добросовісного набувача.
74. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із застосуванням судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності для звернення до суду з позовом у справі, що переглядається.
75. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
76. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
77. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
78. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
79. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
80. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
81. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
82. Ураховуючи, що ОСОБА_1 було відомо про відкриття спадщини після смерті її дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у березні 2008 року вона звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка не була задоволена у зв'язку із реалізацією прав іншого спадкоємця ОСОБА_6 та відсутністю правовстановлюючих документів на майно і документів, які б підтверджували її родинні відносини зі спадкодавцем, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що про порушення свого права на спадщину ОСОБА_1 дізналася ще у березні 2008 року.
83. Позивачка визнавала те, що при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (березень 2008 року) їй було відомо про наявність ще одного спадкоємця за законом ( ОСОБА_6 ), яка також прийняла спадщину та звернулася до нотаріуса із відповідною заявою. Однак у 2010 році ОСОБА_1 виїхала в Італію, не вчинивши жодних необхідних дій для оформлення своїх спадкових справ. Вперше з метою оформлення спадкових прав вона звернулася до суду лише у 2016 році, подавши заяву про встановлення факту родинних відносин.
84. Фактично з 2008 року по 2016 рік ОСОБА_1 не вживала заходів щодо захисту її спадкових прав, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яким тривалий час після відкриття спадщини щодо майна ОСОБА_5 користувалася ОСОБА_6 . Цей житловий будинок з господарськими спорудами на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку
від 21 вересня 2012 року перейшов у власність добросовісного набувача
ОСОБА_2 .
85. Беручи до уваги те, що із заявою про встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 звернулася до суду лише у 2016 році, після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а з позовом у справі, що переглядається, про визнання за нею права власності на таке майно та його витребування звернулася лише у лютому 2025 року, суд апеляційної інстанції, урахувавши заяву відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов мотивованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом позовної давності.
86. Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом відсутності реальної можливості ефективно захистити своє порушене право, зокрема, неможливості подання віндикаційного позову без попереднього скасування в судовому порядку судового рішення, рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, які підтверджували законність набуття права власності за відповідачкою, колегія суддів вважає необґрунтованими.
87. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
88. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).
89. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц).
90. Системний аналіз статей 1218, 1268, 1296, 1297 ЦК України свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.
91. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема, у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня
2013 року у справі № 6-164цс12, постанові Верховного Суду від 14 квітня
2021 року у справі № 754/11747/18).
92. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада
2021 року у справі № 466/8649/16-ц).
93. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
94. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
95. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
96. Суд апеляційної інстанцій правильно визначився з моментом виникнення у ОСОБА_1 права на позов у спірних правовідносинах, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та з огляду на наявність заяви відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, відсутність клопотання позивачки про визнання поважними причин пропуску позовної давності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову зі спливом значного часу.
97. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки доказів.
98. Слід визнати безпідставними посилання заявниці на положення процесуального законодавства щодо продовження позовної давності під час дії карантину та воєнного стану, з огляду на те, що трирічний строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив ще до запровадження в Україні карантину та воєнного стану.
99. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
100. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
101. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
102. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова Д. А., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова Дарина Андріївна, залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua