Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №613/980/24
Суддя: Зайцев Андрій Юрійович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 613/980/24
провадження № 61-1546св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав
за касаційною скаргою адвоката Розсошенка Ігоря Івановича як представника ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2025 року у складі судді Уварової Ю. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Яцини В. Б., Мальованого Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала, що 14 липня 2007 року між позивачем і відповідачем укладено шлюб, який рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2009 року було розірвано. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2009 року визначено місце проживання ОСОБА_3 з позивачем.
З моменту розлучення сторін син повністю перебуває на утриманні позивача. Після розлучення відповідач мешкає окремо, побутом і матеріальним становищем сина не переймається, ухиляється від участі у вихованні й утриманні дитини, перешкоджає позивачу у можливості виїзду з дитиною на відпочинок за кордон, жодного разу не намагався отримати інформацію щодо сина та його здоров`я.
Відповідач свідомо самоусунувся від участі у житті та вихованні сина, обов`язків, покладених законом на батьків, не виконує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Богодухівський районний суд Харківської області рішенням від 11 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовив. Попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.
Висновок органу опіки і піклування є недостатньо об`єктивним та обґрунтованим, має рекомендаційний характер і не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили би про свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов`язками.
Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам.
Підстав для позбавлення відповідача батьківських прав суд не встановив.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Розсошенка І. І. залишив без задоволення, а рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Обставин свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків стосовно виховання дитини, свідомого нехтування ними, негідної поведінки, яка негативно впливає на дитину, не встановлено.
Підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення відповідача батьківських прав немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Розсошенко І. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2026 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 211/559/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 12 січня 2022 у справі № 640/15771/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18, від 17 травня 2023 у справі № 607/2631/15-ц, від 07 лютого 2024 у справі № 225/2468/21, від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24, від 07 травня 2025 року у справі № 127/15620/24, від 02 липня 2025 року у справі № 490/3580/21, від 06 серпня 2025 року у справі № 514/1346/16-ц.
На обґрунтування касаційної скарги адвокат зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди не приділили уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, не врахували її думку.
Відповідач свідомо не виконує батьківських обов`язків, життям сина не цікавиться, не піклується про нього, востаннє бачився з сином, коли йому було 5 років. Заявлене бажання спілкуватися з дитиною саме по собі не є доказом наявності активної і відповідальної батьківської позиції. Відповідач не вчиняв жодних дій для участі у вихованні дитини, які свідчили б про зацікавленість життям сина.
Відповідач не забезпечує здобуття сином повної загальної середньої освіти, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Доказів на підтвердження того, що позивач чинить перешкоди відповідачу у спілкування з сином, немає.
Дитина в суді зазначила, що це була його ініціатива щодо звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав відповідача. ОСОБА_5 пояснив, що не відчуває до відповідача ніяких почуттів, він є для нього чужою людиною, і не пам`ятає як він виглядає.
Суди вирішили спір також всупереч висновку органу опіки і піклування, який є належним доказом у справі.
Попереджаючи відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина суди фактично визнали наявність винної поведінки відповідача.
Представник відповідача в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, однак доданий до нього ордер на правничу допомогу не містить всіх обов`язкових реквізитів, а тому адвокат не мав повноважень на представництво інтересів відповідача та подання відповідних процесуальних документів.
Суди безпідставно не взяли до уваги показання свідків.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Глущенка В. Б. як представника ОСОБА_2 ,який мотивований безпідставністю апеляційної скарги позивача.
Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач ухиляється від обов`язку брати участь у вихованні та утриманні сина, є безпідставним. Всупереч бажанню відповідача позивач та її батьки чинили йому перешкоди у спілкуванні з сином.
Відповідач готовий надати фінансову допомогу та бажає спілкуватись з сином.
В матеріалах справи немає негативних характеристик про відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 березня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 23 лютого 2011 року розірвано.
Під час перебування у шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2009 року місце проживання ОСОБА_3 визначено з матір`ю ОСОБА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн, починаючи з 02 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з відповіддю завідувача КЗ «Дошкільний заклад (ясла-садок) № 447 Харківської міської ради» від 28 березня 2024 року № 01-37/16/24, ОСОБА_6 був здобувачем освіти цього навчального закладу з лютого 2014 року до липня 2015 року. ОСОБА_5 охайний, дружелюбний, регулярно відвідував заклад дошкільної освіти, розвивався відповідно до вікових особливостей, цікавився заняттями, товаришував з дітьми поряд з ним, мав усе необхідне для здобування освіти в ЗДО. За час перебування дитини у закладі цікавились успіхами, самопочуттям, прислухались до рекомендацій вихователя, активно брали участь у заходах закладу дошкільної освіти, відвідували батьківські збори, були присутніми на святкових ранках мати ОСОБА_5 та бабуся з дідусем з боку матері. Квитанції про оплату харчування дитини в закладі освіти приносила мати та бабуся з боку матері. Інформації про участь інших членів родини у вихованні ОСОБА_3 немає.
Згідно з відповіддю директора КЗ «Харківський ліцей № 28 Харківської міської ради» від 01 квітня 2024 року № 01-25/63, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у цьому закладі з 1-го класу. Має гарні розумові здібності, навчається на високому рівні, зараз є учнем 9-А класу. За період навчання в початковій школі (з вересня 2015 року) до ліцею приводили та забирали ОСОБА_5 його мати і бабуся з боку матері. Зі слів класного керівника, з батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_2 під час навчання дитини в закладі не мала жодного спілкування. Батьківські збори завжди відвідує мама. Контакт із вчителями та адміністрацією підтримують мати і бабуся з боку матері. Навчанням і вихованням ОСОБА_5 займається мати.
з 01 вересня 2015 року ОСОБА_6 навчається на відділі народних інструментів по класу домри, 8 клас. Дитина регулярно відвідує заняття у школі, завжди охайний та доглянутий. До лютого 2022 року супровід до школи та після занять зі школи здійснювали мати, бабуся та дідусь з боку матері; за період навчання в школі ОСОБА_5 брав участь у конкурсах та фестивалях різного рівня, супровід дитини, оплату участі та проїзду здійснювала мати і бабуся з боку матері; батько за весь період навчання дитини в школі не з`являвся, не відвідував концерти та заходи, в яких брав участь ОСОБА_5 , не підтримував контакт зі школою та викладачами; вихованням ОСОБА_5 займається мати, бере участь у шкільному житті дитини та відвідує батьківські збори; навчання здійснюється на платній основі, оплату за навчання здійснює мати
(відповідь директора Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча школа мистецтв № 4 ім. М.Д. Леонтовича» від 21 березня 2024 року № 07).
З жовтня 2016 року до лютого 2022 року ОСОБА_6 був учнем математичного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2». ОСОБА_7 на заняття в математичному клубі здійснювала мати та іноді бабуся з боку матері. Батько ОСОБА_5 навчанням сина в математичному клубі та його успіхами ніколи не цікавився. За весь час навчання батько ОСОБА_5 не підтримував контакт з математичним клубом та жодного разу не спілкувався з викладачами. Оплату за навчання в повному розмірі здійснювала мати (відповідь керівника математичного Клубу «ІНФОРМАЦІЯ_2» ФОП ОСОБА_8 від 30 квітня 2024 року).
У 2019-2022 pp. ОСОБА_6 відвідував освітньо-розвивальні заходи та спортивні заняття, які були організовані та проводилися в клубі за місцем проживання «ІНФОРМАЦІЯ_3» Харківської міської ради. ОСОБА_6 відвідував заходи за такими напрямами: 1) кулінарні майстер класи 2) спортивні заняття 3) творчі заняття (ліпка, аплікація, поробки, малювання та інше творчого напрямку). ОСОБА_7 до та після відвідування цих заходів здійснювали мати, бабуся й дідусь з боку матері. Батько ОСОБА_5 освітніми, спортивними та розвиваючими успіхами сина в клубі не цікавився, ніколи не спілкувався з майстрами (педагогами) щодо розвитку здібностей сина, особисто до клубу не приходив. ОСОБА_5 у 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, перебував у безкоштовних реабілітаційних таборах. Оплату за квитки на проїзд в обидві сторони, оплату за екскурсії та оплату за додаткове знаряддя здійснювала мати ОСОБА_9 (відповідь ФОП ОСОБА_10 від 15 квітня 2024 року).
Згідно з повідомленням директора НП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради, дитина ОСОБА_3 спостерігається лікарями з 2015 року. На прийоми до лікарів поліклініки дитину супроводжує мати, яка здійснює догляд за сином. Рекомендації лікарів з приводу обстеження та лікування ОСОБА_5 мати виконує в повному обсязі. Також мати надає дозвіл на проведення профілактичних щеплень дитині, які проводяться за календарем щеплень. Батько хлопчика ОСОБА_2 станом здоров`я дитини не цікавиться, на прийом до лікарів ОСОБА_5 не супроводжував.
Згідно зі службовою характеристикою, виданою начальником ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, за період роботи капітан поліції ОСОБА_1 зарекомендувала себе лише позитивно, свої функціональні обов`язки засвоїла добре, до їх виконання ставиться сумлінно. У вирішенні службових питань дисциплінована та принципова, під час спілкування з громадянами та співробітниками проявляє культуру та ввічливість, на критику та зауваження керівництва підрозділу реагує вірно, завжди вчасно робить висновки для себе та усуває недоліки. Капітан поліції ОСОБА_11 постійно працює над поліпшенням та удосконаленням своєї роботи, принципова в питаннях службової дисципліни і діяльності. Морально стійка, рішуча, здатна контролювати власні емоції. У побуті скромна, витримана, ввічлива та уважна. Табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони володіє добре, здатна вирішувати питання у будь-яких складних обставинах та приймати вірні рішення.
Згідно з довідкою вивчення працівника ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області за місцем мешкання, капітан поліції ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_12 , матір`ю ОСОБА_13 . ОСОБА_1 самостійно виховує сина ОСОБА_5 . Батько, ОСОБА_2 , участі у вихованні та забезпеченні дитини не бере. Батьки ОСОБА_1 матеріально забезпечені, схвально відгукуються про доньку. Сусіди, які проживають у будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , позитивно характеризують ОСОБА_1 . Проблем у сім`ї не виявлено, квартир, будинків у власності ОСОБА_1 не має, кредитних зобов`язань не має.
ОСОБА_2 16 лютого 2022 року через пункт пропуску Шегині перетнув державний кордон України (повідомлення начальника Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 17 вересня 2024 року № 19-63630/18/24-Вих).
У висновку Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, як представника органу опіки та піклування, вказано, що орган визнав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина, ОСОБА_3 .
Допитана як свідок ОСОБА_13 (мати позивача) зазначила, що після одруження в 2007 році та народження сина донька з чоловіком стали проживати в Харкові у квартирі, що належала родині ОСОБА_15 .Через деякий час ОСОБА_16 повідомила, що ОСОБА_17 насильно перевіз її на зйомну квартиру, не дозволяв їй забрати сина, вона була побита. Після розірвання шлюбу відповідач бачив сина три рази: одного разу на день народження, а потім вже у 2018 та у 2019 роках під час оформлення дозволу на виїзд дитини за кордон. Заборон відповідачу у спілкуванні з ОСОБА_5 не було.
Допитаний як свідок ОСОБА_12 (батько позивача) пояснив, що бажання позбавити відповідача батьківських прав виходить саме від онука. ОСОБА_17 бачив сина лише перші місяці його життя, а після розірвання шлюбу лише тричі. Перешкод у спілкуванні з боку свідка та його дружини не було, але відповідач не намагався спілкуватись, передав декілька разів подарунки, а також кілька разів здійснював грошові перекази на карту.
Допитані як свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (батьки відповідача) надали показання про те, що причиною розірвання шлюбу між їх сином і позивачем стала мати позивача, якій ОСОБА_17 не подобався. Після розлучення спочатку вони часто бачились, ОСОБА_17 пересилав кошти, купував одяг, а згодом почались перешкоди, ОСОБА_17 відмовляли у зустрічі з сином.
Допитана як свідок ОСОБА_20 повідомила, що родина ОСОБА_15 - її сусіди по тамбуру, з якими вона підтримує добрі сусідські стосунки. Свідку відомо, що шлюб сторін тривав недовго. Свідок була в гостях на річниці ОСОБА_5 , відповідач зі своїм братом приїхали привітати ОСОБА_5 , але поїхали за дві години. ОСОБА_5 іноді буває у свідка в гостях разом з ОСОБА_21 , про батька він ніколи нічого не розповідав та не згадував його.
У судовому засіданні в присутності психолога Древаль О. В. було з`ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_5 , який зазначив, що не відчуває потреби у біологічному батькові, батьком він називає свого дідуся. Уваги, яку приділяють мати, бабуся і дідусь йому достатньо. Відповідача вважає чужою людиною, навіть під час рідких зустрічей у дитинстві почував себе ніяково в присутності батька, їм навіть не було про що розмовляти. Зазначив, що з батьком спілкуватись не бажає, вважав, що якщо відповідач дійсно поважає його ( ОСОБА_5 ) особисту думку, то має визнати позов про позбавлення батьківських прав.
Психолог Древаль О. В. під час виступу ОСОБА_5 не заявляла про можливе здійснення впливу на нього, на її думку, ОСОБА_5 виявляє байдужість до батька.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 як на підставу для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав посилалася на те, що він ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках в разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які залежно від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.
Разом із тим відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Із цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 26 грудня 2024 року у справі № 561/474/24, від 10 червня 2026 року у справі № 126/1157/25
З обставин цієї справи відомо, що суд першої інстанції заслухав думку ОСОБА_3 , який вказав, що не відчуває потреби у біологічному батькові та бажає, щоб ОСОБА_2 позбавили батьківських прав стосовно нього.
У цій справі суди не встановили негативних характеристик стосовно відповідача, притягнення його до кримінальної чи адміністративної відповідальності, наявності у нього психічних розладів, вживання ним алкогольних напоїв або наркотичних засобів.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав стосовно сина та висловлював бажання спілкуватися з ним. Вказував, що намагався при кожній можливості зустрічатись із сином, проте йому не дозволяли спілкуватися із ним.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів та встановлених фактичних обставин справи, врахувавши, що позивач не надала достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками щодо сина, водночас пояснення батька свідчать про його бажання спілкуватися з дитиною, взявши до уваги, що висновок органу опіки та піклування не є обґрунтованим, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо ігнорування думки дитини, оскільки суд має право постановити рішення всупереч її думки, якщо цього вимагають її інтереси. Дитина була заслухана судом першої інстанції, при цьому, суди врахували, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
За встановлених судами фактичних обставин висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені в касаційній скарзі.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу адвоката Розсошенка Ігоря Івановича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua