Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №127/38063/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Хуліганство

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №127/38063/26

Суддя: Тишківський С. Л.

Справа № 127/38063/26

Провадження № 1-кп/127/994/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026025010000359 від 16.10.2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 15.10.2026 близько 19 год 36 хв на узбіччі дороги поблизу будинку № 1 по вул. Кропивницького у м. Вінниці, тобто в громадському місці, де перебували інші громадяни, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства та встановлених у суспільстві загальноприйнятих правил поведінки, з метою самоствердження за рахунок демонстративного нехтування суспільними інтересами та правами інших осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, грубо порушив громадський порядок.

Так, ОСОБА_2 , не маючи будь-яких неприязних чи інших особистих стосунків з особами, які перебували поруч, за відсутності обставин, що могли б об`єктивно зумовити його поведінку, без будь-якої необхідності, діючи з власної ініціативи, раптово застосував фізичну силу до рухомої частини комплекту з універсальним автоматичним шлагбаумом «AN-Motors моделі ASB6000R», встановленого за вказаною адресою, внаслідок чого відламав шлагбаумну рейку.

Зазначені дії ОСОБА_2 вчинив у присутності інших громадян, демонструючи зневажливе ставлення до встановлених правил поведінки в суспільстві, громадського порядку та права власності інших осіб, нехтуючи загальноприйнятими нормами.

Унаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_2 було пошкоджено комплект з універсальним автоматичним шлагбаумом «AN-MotorsASB6000R» з шлагбаумною рейкою, чим порушено громадський порядок та заподіяно матеріальну шкоду власнику зазначеного майна.

Згідно з висновком експерта, розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження комплекту з універсальним автоматичним шлагбаумом «AN-MotorsASB6000R», становить 7492,49 грн (сім тисяч чотириста дев`яносто дві гривні сорок дев`ять копійок).

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Відповідно до частини другої статті 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України, до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав письмову заяву, складену у присутності захисника – адвоката ОСОБА_3 , відповідно до якої обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження.

Потерпіла ОСОБА_4 подала письмову заяву, відповідно до якої потерпіла згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі, ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, суд дійшов висновку, що встановлені під час дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, підтверджуються доданими до обвинувального акта матеріалами та доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Особлива зухвалість дій обвинуваченого полягала в тому, що він у громадському місці, у присутності інших громадян, без будь-якого приводу демонстративно пошкодив чуже майно. Верховний Суд відносить знищення або пошкодження майна до проявів особливої зухвалості (постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 704/158/16-к, провадження № 51-9521км18).

Водночас із установлених обставин суд виключає вказівку на вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку «в стані алкогольного сп`яніння», оскільки ця обставина не доведена з підстав, наведених нижче під час вирішення питання про обставини, що обтяжують покарання. Таке рішення не змінює правової кваліфікації дій обвинуваченого, не погіршує його становища і не виходить за межі висунутого обвинувачення (ч. 1 ст. 337 КПК України); його мотиви наведено відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено:

- відповідно до вимоги про судимість відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній раніше не судимий;

- з довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», вих. № 0861 від 15.10.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.10.2026 о 21:35 год відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння;

- з довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», вих. № 69/6354 від 23.10.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні № 21 з 15.10.2026 по 17.10.2026 з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади, викликані одночасним вживанням декількох речовин – психотичний розлад»;

- з характеристики за місцем проживання № 550/02-06 від 26.10.2026, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації характеризується з позитивної сторони, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, скарг від жителів громади не надходило. У вживанні спиртних напоїв та наркотиків не помічений, компрометуючі матеріали відсутні.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 : раніше не судимий; за місцем проживання характеризується позитивно, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, скарг від жителів громади не надходило; вину у вчиненні кримінального проступку визнав, у вчиненому щиро розкаявся.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Щодо наявності чи відсутності обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, суд зважає на наступне.

В обвинувальному акті прокурор зазначив про наявність обтяжуючої покарання обвинуваченого обставини – вчинення кримінального проступку особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Однак на підтвердження цієї обставини додані до обвинувального акта матеріали містять лише довідку КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» вих. № 0861 від 15.10.2026, згідно з якою ОСОБА_2 о 21:35 год 15.10.2026, тобто приблизно через дві години після інкримінованих йому дій, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Висновку за результатами медичного огляду на стан сп`яніння, а також інших відомостей про перебування обвинуваченого саме в стані алкогольного сп`яніння на час події (показань свідків чи працівників поліції про зовнішні ознаки сп`яніння, відеозаписів тощо) матеріали провадження не містять.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а обов`язок їх доказування за ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на сторону обвинувачення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 62 Конституції України, ч. 3 ст. 373 КПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що «факт перебування особи в момент вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного чи іншого сп`яніння підлягає доказуванню, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема й показань свідків» (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 серпня 2026 року у справі № 745/284/23, провадження № 51-3067км25), при цьому «норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи в стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів» (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 522/13795/22, провадження № 51-2595км24).

Отже, сама лише відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння не є доказом перебування її в такому стані: вона позбавляє сторону обвинувачення можливості отримати медичне підтвердження відповідного стану, однак не звільняє її від обов`язку довести цю обставину іншими доказами. У справах, де особа відмовлялася від огляду, Верховний Суд погоджувався з висновком про доведеність стану сп`яніння лише тоді, коли він ґрунтувався на інших доказах – показаннях працівників поліції, які на місці події застали особу нетверезою (постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 704/158/16-к, провадження № 51-9521км18, – у справі про хуліганство), показаннях свідків і даних слідчих експериментів (постанова від 08 квітня 2026 року у справі № 522/13795/22).

За відсутності доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували перебування особи в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення кримінального правопорушення, ця обставина підлягає виключенню з обвинувачення, а відтак і з обставин, що обтяжують покарання (постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 295/15150/17, провадження № 51-9302км18, та від 12 березня 2024 року у справі № 369/3475/15-к, провадження № 51-6483км19).

Не підтверджують перебування обвинуваченого саме в стані алкогольного сп`яніння й інші наявні в матеріалах провадження дані. Довідка КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» вих. № 69/6354 від 23.10.2026 містить діагноз «Психічні і поведінкові розлади, викликані одночасним вживанням декількох речовин – психотичний розлад», однак не містить висновку про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння на час події, а за характеристикою з місця проживання він у вживанні спиртних напоїв не помічений. Вчинення кримінального проступку у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, обвинуваченому не інкримінувалося, тому з огляду на ч. 1 ст. 337 КПК України суд не вправі оцінювати таку обставину як обтяжуючу.

Та обставина, що обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини, не звільняє суд від обов`язку пересвідчитися, що обставина, яка погіршує його становище під час призначення покарання, ґрунтується на доданих до обвинувального акта матеріалах, а не на припущенні. Вирок за результатами спрощеного провадження повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду (ч. 2 ст. 382 КПК України), зокрема бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК України). Щодо подібного за природою спрощеного порядку, за якого суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються (ч. 3 ст. 349 КПК України), Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що «такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК» (постанова від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22, провадження № 51-2989кмо23); цей підхід Верховний Суд підтвердив і в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 квітня 2026 року у справі № 164/1008/25 (провадження № 51-254км26).

За таких умов зазначення в обвинувальному акті як обставини, що обтяжує покарання, вчинення кримінального проступку в стані алкогольного сп`яніння ґрунтується лише на факті відмови обвинуваченого від огляду, тобто на припущенні, і не підтверджене належними та допустимими доказами.

Тому суд не визнає вказану прокурором обставину такою, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , а отже, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , відсутні.

Суд зауважує, що підставою для такого рішення є саме недоведеність зазначеної обставини, а не передбачене ч. 2 ст. 67 КК України право суду, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати обставину, зазначену в ч. 1 цієї статті, такою, що обтяжує покарання, оскільки це право стосується обставин, наявність яких встановлена.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено чотири види мети покарання: - кара; - виправлення засуджених; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до положень частини 1 статті 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами статей 65-67 КК України, враховує практику Верховного Суду щодо призначення судами кримінального покарання, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, наявність обставини, що пом`якшує покарання, і відсутність обставин, що його обтяжують, та керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, наявності обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого у виді щирого каяття, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також з урахуванням майнового стану обвинуваченого (ч. 2 ст. 53 КК України), суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією, – 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки призначення саме цього виду та розміру покарання визнано судом найбільш відповідним досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, які згідно з довідкою про витрати на проведення експертизи до висновку експерта № 1941/26-21 від 21.10.2026 становлять 3206,07 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України: оптичний носій, оглянутий 16.10.2026, як документ, що є речовим доказом, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешти на майно у кримінальному провадженні не накладались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50, 53, 65-67, 296 КК України, статтями 100, 124, 368, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 3206 (три тисячі двісті шість) гривень 07 (сім) копійок.

Речовий доказ у кримінальному провадженні № 12026025010000359 від 16.10.2026 року: оптичний носій, оглянутий 16.10.2026 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua