Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №361/11010/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №361/11010/24

Суддя: Савицький О. А.

Справа № 361/11010/24

Провадження № 2/761/1662/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом, у якому просить у порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частки трьох транспортних засобів, набутих під час шлюбу, а саме: автомобіля Renault Logan, VIN: НОМЕР_1 , автомобіля Renault Logan, VIN: НОМЕР_2 , автомобіля Renault Megane, VIN: НОМЕР_3 .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що за час шлюбу сторонами було набуто у спільну сумісну власність три транспортні засоби: автомобілі Renault Logan (д.н.з. НОМЕР_4 ), Renault Logan (д.н.з. НОМЕР_5 ) та Renault Megane (д.н.з. НОМЕР_6 ), які наразі зареєстровані на ім`я відповідача. У зв`язку з тим, що шлюб між сторонами розірвано, а спірне майно є неподільною річню та залишається у володінні й користуванні відповідача, позивачка вважає за необхідне припинити своє право на частку в цьому майні з одночасним стягненням з відповідача грошової компенсації її вартості.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2024 року

№ 361/11010/24 позовну заяву було передано на розгляд за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження. Призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому засіданні представник позивача подав клопотання про призначення у справі транспортно-товарознавчої (автотоварознавчої) експертизи з метою визначення ринкової вартості спірних транспортних засобів, посилаючись на те, що з`ясування цього питання має значення для правильного вирішення справи.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла письмова заява його представника, зі змісту якої вбачається, що останній під час вирішення клопотання про призначення експертизи покладався на розсуд суду та просив суд провести підготовче судове засідання за його відсутності.

Ухвалою від 21.05.2025 призначено транспортно-товарознавчу (автотоварознавчу) експертизу, проведення якої доручити експертам ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз», на вирішення якої поставлено питання про те, яка ринкова/дійсна вартість станом на дату проведення оцінки автомобіля Renault Logan, VIN: НОМЕР_1 , автомобіля Renault Logan, VIN: НОМЕР_2 , автомобіля Renault Megane, VIN: НОМЕР_3 .

На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

27.10.2025 на адресу суду від експертної установи надійшов висновок експерта разом з матеріалами справи.

Ухвалою від 28.10.2025 провадження у справі було відновлено, призначено підготовче судове засідання на 10 лютого 2026 року.

22 листопада 2025 року, під час підготовчого розгляду, представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні проти прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог не заперечував.

Ухвалою від 04.05.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача, у якій викладено вимоги в остаточній редакції.

Ухвалою від 04.05.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у частині вартості транспортних засобів та просив стягнути з відповідача частину вартості, що зазначена в договорах купівлі-продажу транспортних засобів.

Вислухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.1993 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом РАЦС Шевченківського району м. Києва було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_7 , яке міститься в матеріалах справи.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 автомобіль Renault Logan, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 був зареєстрований за Відповідачем 27.02.2021 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 автомобіль Renault Logan, VIN: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_5 був зареєстрований за Відповідачем 02.02.2021 року.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 автомобіль Renault Megane, VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_6 був зареєстрований за Відповідачем 14.09.2018 року.

Вказані автомобіліперебувають у фактичному володіння та використанні відповідача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2023 361/3294/23 шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до висновку експерта від 17.10.2025 року № 460/07-2025 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи середня ринкова вартість:

- автомобіля Renault Logan, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 станом на час проведення експертизи - складає 355 300 гривень;

- автомобіля Renault Logan, VIN: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_5 станом на час проведення експертизи - складає 355 300 гривень;

- автомобіля Renault Megane, VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_6 станом на час проведення експертизи - складає 564 480 гривень.

За положеннями статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

З урахуванням наведених вище положень Сімейного кодексу України суд приходить до висновку, що транспортні засоби, які є предметом судового розгляду, були набуті подружжям під час шлюбу, а тому на них поширюється правовий режим спільного сумісного майна подружжя.

Згідно роз`яснень Пленуму ВСУ у постанові від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в тому числі в постанові від 24.03.2021 року №501/2211/18 тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку. Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду. У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим. Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що автомобілі по своїй суті є неподільними речами, вони фактично перебувають у володінні і розпорядження відповідача, а Позивачка шляхом подання позову фактично надала згоду на отримання грошової компенсації замість належної їй частки у праві спільної сумісної власності, суд вважає за можливе присудити їй визначену експертом половину вартості такого майна.

Як вбачається з висновку експерта, загальна вартість трьох автомобілів становить

1 275 080 грн (355 300 грн + 355 300 грн + 564 480 грн).

Таким чином половина їх вартості становить 637 540 грн (1 275 080 / 2).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд звертає увагу, що Відповідачем не було надано альтернативних висновків експерта і не заявлено відповідних клопотань щодо витрат вартості автомобілів. Оцінюючи наявний в матеріалах справи висновок, суд не вбачає фактичних чи правових підстав для його відхилення.

Відтак на користь позивачки підлягає стягнення з відповідача 637 540 грн в якості компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно набуте в шлюбі.

Крім того, відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 6 355 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 637 540 (шістсот тридцять сім тисяч п`ятсот сорок) гривень в рахунок поділу майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 355 (шість тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua