Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №760/36045/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про виплату заробітної плати

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №760/36045/25

Суддя: Аксьонова Н. М.

Справа № 760/36045/25

Провадження № 2/760/11545/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Салюк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Меткон» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Меткон» (далі - ПП «Меткон»), у якому просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період роботи з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року на посаді головного бухгалтера у сумі 158 209,15 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 131 день у розмірі 51 768,58 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 10 грудня 2020 року працювала в ПП «Меткон» на посаді головного бухгалтера і 30 вересня 2024 року була звільнена. За період з січня по вересень 2024 року відповідач нарахував їй заробітну плату в сумі 158 209,15 грн, однак у день звільнення її не виплатив. Посилаючись на статті 116, 117 КЗпП України, позивач вважала, що відповідач зобов`язаний виплатити їй також середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Вимогу від 18 листопада 2025 року про виплату заборгованості, надіслану на адресу відповідача, повернуто відправнику.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2026 року справу передано для розгляду судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивач недоліки усунула.

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів і витребувано у ПП «Меткон» довідку про нараховану та виплачену заробітну плату позивача за період з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року (помісячно), завірені копії табелів обліку робочого часу за липень, серпень та вересень 2024 року і довідку про середню заробітну плату позивача за останні два місяці роботи перед звільненням.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У заяві вона зазначила, що у грудні 2025 року відповідач виплатив їй заборгованість із заробітної плати у розмірі 127358,37 грн. В іншій частині позовні вимоги позивач підтримала і просила їх задовольнити.

Представник відповідача ПП «Меткон» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки відповідач суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, витребуваних судом доказів не надав і про неможливість їх подання не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (частина друга статті 247 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

З копії трудової книжки та копії наказу № 17-Кзв від 30 вересня 2024 року про припинення трудового договору судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10 грудня 2020 року по 30 вересня 2024 року працювала в ПП «Меткон» на посаді головного бухгалтера. 30 вересня 2024 року її звільнено.

За відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відповідач нарахував позивачу за період з січня по вересень 2024 року заробітну плату в загальній сумі 158 209,15 грн (у січні - 16000 грн, лютому - 18000 грн, березні - 18000 грн, квітні - 18000 грн, травні - 18000 грн, червні - 18000 грн, липні -16209,15 грн, серпні - 18000 грн, вересні - 18000 грн.

У відомостях нарахування заробітної плати ПП «Меткон» ОСОБА_1. зазначено такі відомості:

- нараховано у січні - 16000 грн, лютому - 18000 грн, березні - 18000 грн, квітні - 18000 грн, травні - 18000 грн, червні - 18000 грн, липні -16209,15 грн, серпні - 18000 грн, вересні - 18000 грн;

- до виплати (після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору) у січні - 12880 грн, лютому - 14490 грн, березні - 14490 грн, квітні - 14490 грн, травні - 14490 грн, червні - 24245,19 грн, липні - 3293,18 грн, серпні - 14490 грн, вересні - 14490 грн.

Відповідач розміру нарахованих сум не оспорював. Доказів того, що в день звільнення позивача з нею проведено повний розрахунок, суду не надано.

Звернувшись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 звернулася просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період роботи з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року на посаді головного бухгалтера у сумі 158 209,15 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 131 день у розмірі 51 768,58 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У письмовій заяві від 06 листопада 2027 року позивач вказала, що у грудні 2025 року відповідач виплатив їй заборгованість у розмірі 127358,37 грн, тому просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач відзиву не подав.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, судовому захисту підлягає право, яке є порушеним, невизнаним або оспорюваним на час ухвалення рішення.

Щодо вимоги про стягнення заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Частиною першою статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відповідач нарахував позивачу за період з січня по вересень 2024 року заробітну плату в загальній сумі 158 209,15 грн.

Після пред`явлення позову відповідач виплатив позивачу нараховану заробітну плату за період з січня по вересень 2024 року у розмірі 127358,37 грн.

Ця сума відповідає нарахованій заробітній платі 158 209,15 грн за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб (18 %) та військового збору (1,5 %). Отже, розрахунок із позивачем фактично проведено у грудні 2025 року.

Таким чином, на час ухвалення рішення право позивача на отримання заробітної плати відновлено, заборгованість відсутня, а підстав для її повторного стягнення немає.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення заробітної плати в сумі 158 209,15 грн необхідно відмовити.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За частиною першою статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Погашення відповідачем заборгованості із заробітної плати не звільняє його від відповідальності за статтею 117 КЗпП України, оскільки розрахунок проведено не в день звільнення, а з затримкою.

Суд установив, що позивача звільнено 30 вересня 2024 року, а нараховані їй суми, розміру яких відповідач не оспорює, виплачено лише у грудні 2025 року. Відповідач не довів, що затримка розрахунку сталася не з його вини. Тривалість затримки перевищує шість місяців, тому середній заробіток підлягає стягненню за шість місяців - з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року.

Суд не вбачає підстав вважати пропущеним строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України. Цей строк обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Доказів вручення позивачу такого повідомлення матеріали справи не містять, а відповідач про пропуск строку не заявляв.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 такі виплати нараховуються шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Позивача звільнено в останній день календарного місяця - 30 вересня 2024 року, отже вересень 2024 року вона відпрацювала повністю. Обов`язок виплатити середній заробіток за статтею 117 КЗпП України виник у зв`язку із затримкою розрахунку, яка розпочалася з 01 жовтня 2024 року. Тому останніми двома календарними місяцями роботи позивача, що передують місяцю, з яким пов`язана виплата, суд вважає серпень та вересень 2024 року.

Відповідач не надав витребуваних судом табелів обліку робочого часу та довідки про середню заробітну плату позивача. Тому суд, з урахуванням статті 84 ЦПК України, визначає кількість робочих днів за п`ятиденним робочим тижнем. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовується, зокрема, стаття 73 КЗпП України, тому святкові та неробочі дні не враховуються.

За серпень 2024 року позивачу нараховано 18 000,00 грн (22 робочі дні), за вересень 2024 року - 18 000,00 грн (21 робочий день). Середньоденна заробітна плата позивача становить 837,21 грн (36 000,00 грн : 43 робочі дні).

У період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року - 130 робочих днів: жовтень 2024 року - 23, листопад - 21, грудень - 22, січень 2025 року - 23, лютий - 20, березень - 21. Отже, середній заробіток позивача за шість місяців затримки розрахунку становить 108 837,30 грн (837,21 грн ? 130).

Наведений позивачем розрахунок суд не приймає. Позивач рахувала затримку з квітня 2024 року, тоді як затримка розрахунку при звільненні можлива лише з дня, наступного за днем звільнення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог. Позивач просила стягнути середній заробіток у розмірі 51 768,58 грн і заяви про збільшення позовних вимог не подавала, тому суд стягує середній заробіток у межах заявлених вимог - 51768,58 грн.

Розмір простроченої заборгованості значно перевищує середньомісячний заробіток позивача. Затримка тривала понад чотирнадцять місяців. Відповідач про зменшення відшкодування не заявляв, а заявлена сума є меншою за розраховану судом. Підстав для зменшення відшкодування суд не вбачає.

Сума середнього заробітку підлягає стягненню з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частини 1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно д п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відтак, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211,2 грн судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати.

Водночас частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки позивач не підтримує позовних вимог про стягнення заробітної плати через добровільне задоволення цієї вимоги відповідачем після звернення позивача до суду, наявні підстави для присудження понесених позивачем судових витрат з відповідача.

Позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості та має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надала договір про надання юридичних послуг № 1811202501 від 18 листопада 2025 року, укладений з адвокатом Колодяжним Я.В., та акт виконаних робіт. За ними вартість наданих послуг становить 11 000,00 грн. Відповідач клопотання про зменшення цих витрат (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України) не подав і доказів їх неспівмірності не надав. Заявлений розмір витрат суд вважає співмірним із ціною позову та обсягом робіт. Тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відтак, необхідно стягнути з ПП «Меткон» на користь ОСОБА_1 12211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (1211,20 грн - судовий збір; 11000 грн - витрати на професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 142, 178, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Меткон» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Меткон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року у розмірі 51 768 (п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн 58 копійок, з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати -відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Меткон» на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Меткон» на користь ОСОБА_1 12211 (дванадцять тисяч двісті одинадцять тисяч) 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

- відповідач - Приватне підприємство «Меткон», код ЄДРПОУ 30867645, місцезнаходження: 03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua