Суд: Липовецький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №136/1563/26
Суддя: Шпортун С. В.
Справа № 136/1563/26
провадження №3/136/460/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., за участі секретаря судового засідання Белінської С.І., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Дегтярьова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, матеріали, які надійшли від заступника начальника СВГ Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого машиністом холодильних установок ТОВ «ВІНПРОМХОЛОД», пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130, КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
На розгляд суду надійшли матеріали справ про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ініціював клопотання про об`єднання зазначених справ в одне провадження, відповідно до положень ст. 36 ч.2 КУпАП, з метою повного та всебічного розгляду справи, оскільки події мали місце в один день та час та стосовно однієї і тієї ж особи.
Відповідно до ст. 36 ч.2 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Приймаючи до уваги те, що обидва правопорушення вчинені однією особою – ОСОБА_1 , в один день та час, розглядаються одночасно одним складом суду, виходячи з вказаних правових норм, суд дійшов висновку за доцільне об`єднати в одне провадження матеріали справ стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130, КУпАП, та присвоїти їй єдиний унікальний номер №136/1563/26.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №712432 встановлено, що 06.07.2026 о 18 год. 25 хв. по вул. Дзержинського в с-ще. Турбів, Вінницького р-ну, Вінницької обл., гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ 21099, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на грудний відеореєстратор поліцейського 798640, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №712445 встановлено, що 06.07.2026 о 18 год. 25 хв. по вул. Дзержинського в с-ще. Турбів, Вінницького р-ну, Вінницької обл., гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ 21099, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, а також увімкненого спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушення, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП, не визнав, просив провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень. Суду пояснив, що в липні 2026 року на прохання онука ОСОБА_2 вони поїхали на польову дорогу, де він навчав останнього керуванню транспортним засобом. Повертаючись додому по цій же польовій дорозі вони не чули ні звукових та не бачили світлових сигналів службового транспортного засобу працівників поліції, при цьому ґрунтова дорога зумовлювала щільний стовп пилу та що відбувалось позаду не звертали уваги. Заїхавши у подвір`я, він заглушив повністю транспортний засіб, онук зайшов до будинок, а він залишився біля автомобіля. У цей момент під`їхав службовий транспортний засіб працівників поліції до його подвір`я та вони увірвались на його приватну територію, почали звинувачувати чому він тікає, та запитали чи вживав алкогольні чи слабоалкогольні напої. Така поведінка працівників поліції зненацька, його обурила, тому він відповів, що він «наркоман», і просив працівників поліції покинути його подвір`я, однак вони вказали що відносно нього будуть складені матеріали про адміністративне правопорушення, тоді як жодних матеріалів при ньому не складалось, будь яких прав йому не роз`яснювалось, про наявність справ про адміністративні правопорушення йому стало відомо лише із викликів до суду.
Захисник у судовому засіданні просив провадження закрити за відсутності в діях його підзахисного складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст.130 ч.1 КУпАП, надавши до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі.
В частині доводів за ст.130 ч.1 КУпАП клопотання мотивоване тим, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження проведення законної зупинки транспортного засобу яким керував ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Також на відеозаписі, який не є безперервним, не зафіксовано будь-яких порушень ПДР, інших даних або факту рух транспортного засобу, його зупинку поліцейськими з підстав, визначених ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». В матеріалах судової справи відсутній рапорт поліцейського на підтвердження підстав та причин зупинки транспортного засобу, якщо таке мало місце та інші належні та допустимі докази щодо законності дій працівників поліції. Зібрані у справі докази не підтверджують виконання ОСОБА_1 функцій водія, а визначальними для кваліфікації діяння за статтями 122-2 та 130 КпАП України є саме встановлення спеціального суб`єкта такого адміністративного правопорушення, оскільки ним може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій. При цьому доданий в якості доказу відеозапис із нагрудної камери поліцейського не є безперервним, що є грубим порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026. зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 №28/32999, а відеофіксація події інкримінованого правопорушення є непослідовною та частковою, що унеможливлює відтворити послідовність події. Разом з цим, працівниками поліції було грубо порушено порядок огляду особи на визначення стану сп`яніння, який передбачений вимоги ст.266 КУпАП та спеціальними нормативно-правовими актами, оскільки не було виявлено та озвучено працівником поліції взагалі ознак будь-якого сп`яніння, а огляд не проводився, констатовано відмову із порушенням діючого законодавства, відтак огляд є недійсним, а за сукупності обставин даної справи єдиний доказ протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, передбачене відповідними нормами КУпАП, і який є підставою для подальшого провадження у справі, але не може бути єдиним доказом у справі про адміністративне правопорушення. При цьому особу взагалі не було повідомлено про факт складання відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням вимог ст.254, 256 КУпАП. За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, просив провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до відповідальності, його захисника, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, дійшов висновку про таке.
Правилами ч.2 ст. 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно роз`яснень наданих Верховним Судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Із протоколу серії ЕПР1 №712445 та матеріалів доданих до нього судом встановлено, що з часу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (06.07.2026) на час розгляду справи пройшло більше 3-ох місяців, таке правопорушення не є триваючим, відтак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП, а уповноважений орган позбавлений можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпочате провадження за ч.1 ст. 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає до закриття, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, для притягнення особи до відповідальності.
Разом з цим, правилами ч.6 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП особою, що склала матеріали про адміністративне правопорушення надано докази, які безпосередньо досліджувались судом, а саме:
- протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №712432, відповідно до якого зазначено суть правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено вище;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 06.07.2026, відповідно до якого зазначено, що 06.07.2026 о 18:30 год у ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп`яніння у вигляді: розширених зіниць очей, нечітка мова, порушення координації рухів, огляд не проводився;
- постанова серії ЕНА №7502908 від 06.07.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія, у зв`язку із чим накладено стягнення у виді штрафу;
- протоколу серії ЕПР1 №712445 складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, суть якого викладена вище;
- відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який був безпосереднім предметом перегляду у судовому засіданні, з якого встановлено, що службовий автомобіль працівників поліції слідує по половій дорозі, в об`єктив камери, яка спрямована у верх, попадає лобове скло автомобіля, отож не видно ні марки, ні кольору транспортного засобу аби достовірно ідентифікувати його, попереду наявний стовп пилу на невизначену відстань, про що працівники поліції проговорюють між собою. Разом з цим пізніше увімкнено звуковий сигнал, однак не ідентифіковано, де це відбулось, кому він подавався та у зв`язку із чим. У подальшому працівники поліції слідують по дорозі та зупиняються біля домогосподарства, де у об`єктив камери попадає транспортний засіб, який стоїть на подвір`ї домогосподарства, а із водійських дверець автомобіля вийшов чоловік, як з`ясувалось ОСОБА_1 . Після чого працівники поліції зобов`язують надати документи, чоловік рухається по подвір`ї, вказуючи на відсутність правових підстав, а вони слідом за ним рухаються та вказують, - «чому не зупинялись?». ОСОБА_1 зазначив, що не бачив і не чув жодних сигналів, просить покинути його домогосподарство, промовляючи це в категоричній формі, на що працівники поліції вказують, - «чи вживали Ви спиртні напої?», на що чоловік відповів, що він «наркоман» та категорично зобов`язав їх покинути його подвір`я, після цього працівники поліції повідомили, що стосовно нього будуть складені матеріали про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, на чому відеозапис закінчився.
У судове засідання з метою з`ясування усіх обставин справи викликався працівник поліції, який складав матеріали про адміністративне правопорушення – інспектор СРПП ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Постовіт А.В., будучи належним чином повідомлений не з`явився, заяв та клопотань до суду ним не було направлено.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом».
У рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВСКАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Із переглянутого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції встановити хто був за кермом транспортного засобу, який рухався по польовій дорозі, не представляється за можливе, так як об`єктив камери був спрямований у верх лобового скла та не відтворював дорожньої обстановки, що унеможливило ідентифікацію транспортного засобу, який рухався на значній відстані попереду по польовій дорозі, зумовлюючи цим стовп пилу, відповідно й особу водія не зафіксовано.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію " наведено виключні випадки коли поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Частиною другою вказаної статті визначено коли Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частина третя зазначеної статті вказує, що Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ч. 2 ст. статті 32 наведеного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
У розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353-XII.
А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові N 127/19283/17 від 29.09.2019.
В контексті вирішення даної справи питання щодо правомірності зупинки транспортного засобі чи його переслідування є необхідним, оскільки відбулось втручання у щодо недоторканості житла.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що особою, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання правової правомірної поведінки, в межах ст. 35 Закону України «Про національну поліцію", оскільки працівником поліції не поінформовано водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначеної у цій статті, не підтверджено порушення ПДР ОСОБА_1 , не доведено наявність інших правових підстав, які надавали працівникам поліції право переслідувати транспортний засіб, отож обов`язку надавати документи у ОСОБА_1 не виникло, а постанова про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП на ОСОБА_1 не спростовує вказаних висновків суду, оскільки про таке правопорушення на відеозаписі не повідомлялось, та як було встановлено матеріали оформлялись працівниками поліції у відсутність особи, яка притягується до відповідальності, що є порушенням вимог ст.254, 256 КУпАП..
При цьому, за підписом ОСОБА_1 в адресу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області було спрямовано скаргу на дії працівників поліції щодо проведення службової перевірки (а.с.36, 37), у тому числі щодо порушень недоторканості житла чи іншого володіння, а також порушень процедури документування матеріалів про адміністративне правопорушення, освідування водія на стан сп`яніння.
Згідно з п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння тягне відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду регулює ст.266 КУпАП, Інструкція "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (надалі - Інструкція), Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, від 17.12.2008 № 1103 (надалі – Порядок).
Відповідно до п.2 розд.1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3, 4 розд.1 Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
Вказана Інструкція передбачає проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння лише у медичному закладі.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затверджений постановою Кабінету Міністрів України, від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок).
У п. 5. Порядку зазначено, що результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог зазначеної процедури вважається недійсним в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП.
З аналізу вказаних норм слідує, що законодавцем чітко закріплено, що огляд це дія з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, обстеження з метою з`ясування перебування особи в стані наркотичного сп`яніння особою уповноваженою на вчинення такої дії, яка має проводитись із дотримання суворої процедури визначеної законодавцем.
Суд, не заперечуючи важливість та необхідність профілактичної роботи по недопущенню керування транспортними засобами в стані як алкогольного так і наркотичного сп`яніння, вважає за необхідне наголосити, що така робота має проводитись виключно в правовому полі та не допускати зазіхань на права людини.
Працівник поліції не може свавільно звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння, у тому числі допускати порушення визначеної законодавцем процедури проведення огляду, оскільки таким чином буде мати місце надмірне втручання в її особисте життя.
Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст. ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №712432, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що керував транспортним засобом марки ВАЗ 21099, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів).
Із відеозапису зробленого із бодікамери поліцейського встановлено, що працівниками поліції взагалі не озвучувались ознаки, не проводився огляд на стан будь-якого сп`яніння, а відсутність Акту щодо результатів огляду, проведеного поліцейським, підтверджує наявність таких порушень зі сторони працівників поліції.
У судове засідання викликався працівник поліції, який складав матеріали з метою з`ясування усіх обставин справи та доведення з його сторони висунутого особі обвинувачення, утім не з`явився, заяв та клопотань до суду не надав, як і за наявності наданих захисником письмових заперечень проти протоколу, не надав заяв на їх спростування, не надано відомостей за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 .
Підпункт (d) пункту 3 статті 6 Конвенції визначає, що кожний обвинувачений має право допитати свідка, який свідчить проти нього або ж мати право на те, щоб ці свідки були допитані, а також право на виклик і допит свідків на його користь на таких самих умовах, як і для свідків, що показують проти нього (Трофимов против России (Trofimov v. Russia), пункт 33; Садак против Турции (№ 1) (Sadak and Others v. Turkey (no. 1)), пункт 67).
Можливість очної ставки обвинуваченого з важливим свідком в присутності судді є суттєвим елементом справедливого судового розгляду (Тарау против Румынии (Tarau v. Romania), пункт 74; Гравиано против Италии (Graviano v. Italy), пункт 38).
Ураховуючи те, що особа, яка складала матеріали у судове засідання не з`явилась, тому особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не могла заперечити висунуте йому обвинувачення.
Аналізуючи в сукупності надані докази у співставленні до обставин відображених на відеозаписі, суд дійшов висновку, що працівником поліції було грубо порушено процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, відтак в силу положень ст.266 КУпАП він є недійсним.
Водночас протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому, стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є їх безумовним обов`язком в силу ст.252 КУпАП.
Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З огляду на викладене та встановлені судом обставини в ході розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що зібрані докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із недоведеністю висунутого особі обвинувачення.
При цьому, суд вважає, що інші аргументи сторони захисту не спростовують вказаних вище висновків суду, а відповідно до усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суди не зобов`язані надавати вичерпні відповіді на абсолютно всі доводи та аргументи сторін кримінального, цивільного, господарського чи адміністративного процесу.
Керуючись ч. 1 ст.122-2, ч. 1 ст. 130, 221, 247, 251-252, 276, 283-284 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП об`єднати в одне провадження та присвоїти справі єдиний унікальний № 136/1563/26.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя С.В. Шпортун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua