Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №369/23245/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Суд: Вінницький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №369/23245/25

Суддя: Саєнко О. Б.

Справа № 369/23245/25

РІШЕННЯ

Іменем Україн

05.11.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої – судді Саєнко О.Б., при секретарі – Гринаковській А.Г.,

за участю: представника позивача – адвоката Морозової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення додаткових витрат на дитину», -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Морозова Т.В. в інтересах позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом, який умотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 7 листопада 2009 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім`ї, про що у книзі реєстрації шлюбів був зроблений актовий запис № 121526. Від шлюбу сторони цього спору мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.06.2018 у справі № 369/5881/18 шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.01.2020 у справі № 369/6193/19 місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 було визначено із матір`ю, а з відповідача стягнуто щомісячні аліменти на утримання дитини та додаткові витрати на дитину, понесені позивачкою на момент розгляду справи №369/6193/19.

Зазначає, що позивачка не зверталась до виконавчих органів, оскільки мала надію, що відповідач нарешті усвідомить, що дитині потрібен батько, а не лише його гроші. Але, відповідач життям доньки так і не цікавився, на прохання спілкуватись з дитиною та брати участь у її лікуванні, піклуванні про неї та вихованні відповідач постійно відмовляв як позивачці, так і самій дитині. Декілька разів позивачка зверталась до Служби у справах дітей з проханнями провести профілактичні бесіди із батьком та вплинути на його поведінку, зверталась і до правоохоронних органів, але жодного результату це не дало. Попри те, що відповідач зобов`язаний брати участь у матеріальному забезпеченні дитини, він нерегулярно сплачує аліменти у розмірі 4 000,00 гривень на місяць, хоча його доходи значно перевищують суму 16 000,00 гривень.

Представник вказує, що дитина за станом здоров`я має міопію обох очей та астму з переважанням алергічного компонента. Наявність цих вад здоров`я дитини потребують не лише ліків та окулярів, а й забезпечення особливих умов харчування, чистоти повітря в житлі, особистої гігієни, оздоровлення у морському кліматі та інших, загальновідомих факторів. Відповідач не цікавиться питання життя дитини. Жодного разу не відвідав батьківські збори, відмовився від усіх прохань, з якими дитина особисто зверталась до нього, про що свідчить письмова заява, власноруч написана дитиною для суду, яка додається до цього позову. Наразі, дитина має все необхідне для повноцінного життя та розвитку, а позивачка докладає максимум зусиль, щоби забезпечити додаткові потреби дитини, викликані особливими обставинами.

Зазначає, що із вищевикладеними обставинами, позивачка вимушена самостійно нести усі додаткові витрати на дитину, які у продовж трьох останніх років становлять 144 873,50 грн. при цьому відповідач у цій справі є батьком, який цілком спроможний був приймати участь у вищезазначених додаткових витратах на дитину по мірі їх набуття, й половина реальної вартості яких не перевищує 4 000,00 на місяць, але свідомо ухилявся від цього обов`язку.

Тому позивачка вимушена звернутися до суду із даним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості додаткових витрати на дитину, понесених позивачкою на лікування, оздоровлення та розвиток здібностей доньки у розмірі 72436,75 копійок.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 03.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та їх представників.

Відповідач ОСОБА_2 на адресу суду скерував відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до вересня 2024 року бухгалтерія Білогородської ДШМ щомісяця відраховувала аліменти у розмірі 25 % від його зарплатні на користь позивача, а з вересня 2024 він регулярно та своєчасно щомісяця сплачує аліменти.

Вказує, що єдиним джерелом його доходу є викладання. З початку повномасштабного вторгнення кількість учнів та уроків зменшилась, заняття скасовуються із за повітряних тривог та блекаутів, на період шкільних канікул більшість учнів виїзжають і його дохід мінімізується, попри це він стабільно відправляє аліменти щоб донька мала забезпечення.

Окрім цього відповідач зазначає, що до лютого 2025 року він проживав у місті Боярка та у них з донькою склався графік побачень по вихідних, донька приходила до нього у суботу з ночівлею на неділю. вони досить активно та гарно проводили цей час: прогулянки, спілкування, кулінарія, кіно, тощо. Також вказує, що чомусь позивач проігнорувала той факт, що саме відповідач ініціював та фінансував поїздку доньки з класом до Болгарії у 2024 році вартістю 595 євро, що позитивно вплинуло на її розвиток та навчання, а також дав завдаток на поїздку до Болгарії у році у розмірі 50 євро та 150 євро на витрати під час відпочинку, також відповідач ініціював та фінансував на суму 5 080 грн заняття з англійської мови у 2024 році та поки проживав у Боярці саме він відвідував батьківські збори.

Також відповідач вважає, що у позові зазначені витрати, що не викликані особливими обставинами, а саме: придбання ліжка, придбання матрацу, придбання смартфону Iphone15, придбання зарядної станції, придбання електропростирадла, придбання коштів 90 євро, придбання гардеробної шафи та ремонт велосипеда.

Стосовно оплати спортивної секції, відповідач вказує, що позивач надала консультаційний висновок лікаря алерголога, де в рекомендаціях зазначається спеціальна група з фізичної культури зі зменшеним фізичним навантаженням. Тож відвідування тренажерного залу не рекомендується лікарем. Надані позивачем копії спортивних грамот усі до 2018 року далі донька не відвідувала спортивні секції. Відвідування тренажерного залу не є спортивною секцією. Стосовно оплати оздоровчої поїздки, вказує що позивач не оплачувала цю поїздку, її оплачувала бабуся доньки, а наданий чек не містить доказів оплати позивачем, а також позивач не надала жодних доказів її особистої участі у домовленості проїздку (переписка або свідчення класного керівника).

Тому відповідач просить суд задовільнити позов частково на загальну суму 13637,50 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

09.03.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Морозова Т.В. за допомогою системи «Електронний суд» скерувала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідачем не додано до відзиву належного доказу отримуваних ним доходів, а твердження про купівлю квартири економ-класу по начебто низькій ціні як доказ про його низькі статки - взагалі не витримує критики.

Щодо заняття дитини спортом, представник позивач вказує, що лікар пульмонолог зазначила рекомендацію щодо підготовчої групи з уроку «фізична культура» для ліцею, у якому навчається дитина. Оскільки відповідач жодного разу не цікавився здоров`ям дитини, не спілкувався з лікарями, він не знає групу та тип бронхіальної астми, від якої страждає його дитина. Різні види цього захворювання у різних дітей проявляються по різному кардинально. Оскільки одним з компонентів бронхіальної астми Карини є небезпека через гіпервентиляцію легень, а саме це може відбуватися під час здачі нормативів шкільної дисципліни, лікарка позначила таку небезпеку фразою про особливі нормативи для таких пацієнтів. Проте це не означає, що таким пацієнтам забороняється займатися спортом взагалі, навпаки. Представники охорони здоров`я та лікарі-пульмонологи радять знаходити такі види фізичного навантаження, які екологічно впливають на зміцнення організму дитини. Такими позивачка з дочкою знайшли: плавання - вона займалася у басейні, а не «не відвідувала спорт» як зазначає відповідач; лижі - дочка декілька разів була на лижному курорті і в неї дуже добре виходить; велоспорт - дитина навіть брала участь у вело змаганнях та обласних вело заїздах, один з яких був 35 кілометрів; силовий тренінг- це те, чим захоплюється дитина найбільше, вона фактично живе мрією вступити до спортивного закладу навчання та вивчитися на тренера, щоб пов`язати зі спортом своє життя та кар`єру.

16.03.2026 відповідач ОСОБА_2 за допомогою системи «Електронний суд» скерував заперечення стосовно викладених аргументів у відповіді на відзив, в яких знову просив позов задовільнити частково на загальну суму 13637,50 грн.

29.10.2026 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явилися по невідомим суду причинам, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; при цьому відповідач поштою на адресу суду скерував клопотання, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності та задовільнити позов частково.

Суд, з урахуванням зазначеного та думки представника позивача, яка не заперечувала, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності нез`явившихся осіб.

У даному судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Морозова Т.В. підтримала позов у повному обсязі з підстав зазначених у ньому та відповіді на відзив.

Вивчивши позов, відзив на позов, відповідь на відзив на заперечення на відповідь на відзив, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та такий, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом установлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 08.02.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції м. Київ, актовий запис №424 (а.с.9).

Рішенням Києва-Святошинського районного суду Київської області від 11.01.2020 у справі №369/6193/19, визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Також стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , у розмірі (однієї четвертої) частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття та половину вартості додаткових витрат на дитину, понесених позивачкою на розвиток здібностей дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 277,50 грн. (а.с.12-19).

Згідно консультаційних висновків спеціаліста, ОСОБА_3 має хронічне захворювання, а саме астму з переважанням алергічного компонента фаза нестійкої медикаментозної ремісії, а також міопію обох очей (а.с.22,23), що також підтверджується копією характеристики Боярського академічного ліцею «Гармонія» Боярської міської ради (а.с.24).

Відповідно до фіскальних чеків, позивач придбала: на сайті ТОВ «Розетка.УА» донці ліжко DC, вартість якого разом із доставкою складає 2379,00 грн. (а.с.42); зарядку станцію Flashfish, вартістю 5999 грн. (а.с.45); електропростирадло Beurer вартістю 2788,00 грн. (а.с.46); та гардероб Roko БЮ406 розміром 70х34.7х182.5 см. вартістю 2478,00 грн. (а.с.53), а також матрац-топер вартістю – 1227,50 грн., про що свідчить витяг із сайту ТОВ «Епіцентр-К» від 16.10.2026 (а.с.43).

Окрім цього, згідно фіскального чеку, позивач придбала на сайті ТОВ «Розетка.УА» мобільний телефон Apple iPhone 15 256 GB, вартість якого складає 40899,00 грн. (а.с.44), а також здійснено ремонт велосипеда на загальну суму 3605,00 грн., про що свідчить копія товарного чеку №151 від 24.03.2024 (а.с.52).

Також, позивачем було сплачено кошти за курси з англійської мови за вересень 2024 року по лютий 2025 року та за березень 2025 року по грудень 2025 року, в загальному розмірі 22725 грн., про що свідчать копії товарних чеків №28 від 10.02.2025 (а.с.47) та №3 від 28.10.2025 (а.с.48).

Отже, доводи приведені відповідачем у відзиві, стосовно фінансування ним у 2024 році заняття донькою з англійської мови, суд вважає такими що не заслуговують на увагу, оскільки відповідач оплачував заняття дитини в період з березня 2024 року по червень 2024 року, при цьому позивач просить стягнути понесені додаткові витрати за інший період, а саме за вересень 2024 року по лютий 2025 року та за березень 2025 року по грудень 2025 року.

Згідно товарного чеку від 07.02.2025, позивачем було здійснено купівлю абонементів на тренажерний зал за тренування з тренером у спортивному клубі «Олімп» на загальну суму згідно вказаного чеку у розмірі 18360 грн. (а.с.49) та згідно копії товарного чеку від 27.10.2025 на суму 9715 грн.(а.с.50), що в загальному розмірі витрати на оплату спортивної секції дитини становлять 28075 грн.

З копії чеку від 17.06.2025, виданого ПП «Еліта-Тур», за оздоровчу поїздку доньки сторін, було сплачено 25710,00 грн., а також здійснено придбання валютних коштів у сумі 90 євро (4446,00 грн.), для забезпечення дитини коштами на поточні витрати під час оздоровчої поїздки на море за кордон України, яка була організована для усього класу де навчається ОСОБА_4 (а.с.51).

В свою чергу, відповідачем до відзиву не долучено належних, допустимих та достатніх доказів того, що саме він фінансував оздоровчу поїздку доньки разом із класом до Болгарії.

Окрім вищевикладеного, позивачем також були понесені витрати при огляді дитячого гінеколога в сумі 1250,00 грн., про що свідчить копія акту про надані медичні послуги (а.с.54) та купівля оптичних окулярів за медичним призначенням лікаря-офтальмолога, вартість яких згідно копії фіскального звітного чеку від 24.10.2025 складає 3300,00 грн. (а.с.55).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності з вимогами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини. Відповідно до ст.ст.180-181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у разі недосягнення згоди між батьками щодо їх участі у витратах на утримання дитини, суд своїм рішенням визначає розмір аліментів на утримання дитини.

Згідно із статтею 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до правової позиції Верхового Суду України, висловленій 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15, відповідно якої виходячи з аналізу ст.185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. До особливих обставин, з якими законодавець пов`язує стягнення додаткових витрат на дитину, відносяться ті обставини, що пов`язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

У п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року судам роз`яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв`язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.

Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 по справі № 749/106/17 (№ 6-1489цс17) роз`яснив, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Оцінивши вищезазначені письмові докази у справі, в їх сукупності, суд вважає належними, допустимими та достатніми доказами понесених позивачем додаткових витрат на: придбання ліжка у зв`язку із віковими потребами та матрацу для нього; придбання зарядної станції для забезпечення можливості дистанційного навчання дитини у умовах воєнного стану під час відключень світла; оплата курсів англійської мови та спортивної секції, у зв`язку з розвитком певних її здібностей; оплати оздоровчої поїзди дитини та придбання гардеробної шафи, у зв`язку із віковими змінами дитини, а також оплата дитячого лікаря та оптичних окулярів за медичним призначенням лікаря-офтальмолога.

Отже, суд, в сенсі положень ст.185 СК України, визнає додатковими витратами в загальному розмірі 95931,50 грн., понесеними позивачем за вищеперераховані послуги, які необхідні для задоволення потреб дитини у фізичному розвитку та розвитком здібностей з метою укріплення її здоров`я, а також у зв`язку з хронічною хворобою та лікуванням.

В свою чергу , понесені позивачем витрати на купівлю дитині мобільного телефону Apple iPhone 15 256 GB, вартість якого складає 40899,00 грн. (а.с.44), тобто такої великої вартості, суд не визнає як необхідні витрати, що викликані особливими обставинами для розвитку здібностей дитини сторін, тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє у задоволені за необґрунтованістю.

Також суд відмовляє у задоволені позовних вимог за необґрунтованістю, про стягнення з відповідача додаткових витрат ремонт велосипеда на загальну суму 3605,00 грн. та здійснення придбання валютних коштів у сумі 90 євро (4446,00 грн.), для забезпечення дитини коштами на поточні витрати під час оздоровчої поїздки на море за кордон України, які в загальному розмірі становлять 8052 грн., суд не вважає їх додатковими, оскільки позивач не надала належних, достатніх , достовірних доказів наявності у дитини велосипеда, його поломки, а також таких доказів, що придбанні валютні кошти у сумі 90 євро були витрачені саме в ході оздоровчої поїздки дитини на море за кордон України

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи положення Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов позивача підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача, на користь позивача 12 частки понесених додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі загальному розмірі 47965,75 грн.( 12 частка від 95931,50 гривні)

В решті позовних вимог - слід відмовити за необґрунтованістю.

Окрім цього, згідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу даного позову, він підлягає до стягнення в дохід держави з відповідача у розмірі 780,50 грн. (1211,20 грн. х 47965,75 грн./74 436,75 грн.) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а решту судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, Суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення додаткових витрат на дитину», - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , половину вартості додаткових витрат на дитину, понесених на лікування, оздоровлення та розвиток здібностей доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 47965,75 грн. (сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 75 копійок).

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , в дохід держави судовий збір в сумі 780,50 гривень (сімсот вісімдесят гривень 50 копійок).

Іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду проголошена 05.11.2026 о 17.00 год.

Суддя: Олена САЄНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua