Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №755/3218/26
Суддя: Гаврилова О. В.
Справа №:755/3218/26
Провадження №: 2/755/4655/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -
в с т а н о в и в:
До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Косєй К.В., з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів в розмірі 483 266,46 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що відповідач добровільної участі в матеріальному забезпеченні сина не брав, тому позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. На підставі виконавчого листа по справі №755/13239/21, виданого 18.09.2024 Дніпровським районним судом міста Києва, постановлено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на утримання дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні. Однак, боржник судове рішення у добровільному порядку не виконує, станом на 07.12.2025 заборгованість по сплаті аліментів складає 483 266,46 грн, що є підставою для стягнення з відповідача пені в сумі, що не перевищує розмір заборгованості по сплаті аліментів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали суду відповідачем отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.1, 2 ст.2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно ст. 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Подання до суду наявних в учасника справи доказів є його прямим обов`язком. Суд же за результатами розгляду спору має зробити у відповідних судових актах свій висновок про те, що стверджуване однією стороною на підтримку своєї позиції є більше ймовірним, аніж заперечення іншої сторони проти цього. Фактично кожне судове рішення ґрунтується на доказах, поданих учасниками справи. Лише за їхньої наявності можна встановити факт порушення матеріального права та правильність застосування відповідних норм процесуальних кодексів. Якщо ж докази відсутні, то не можна говорити й про порушення права. В свою чергу відсутність порушеного права свідчить про відсутність спору як такого. Тому, незалежно від юрисдикції суду, саме докази у судовій справі - це основа будь-якого судового процесу, і вони мають ґрунтуватися виключно на принципах законності, належності та допустимості.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Судом установлено, що сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Як убачається з даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на утримання дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП в провадженні Дніпровського ВДВС у м.Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції з 04 жовтня 2024 року перебуває виконавче провадження НОМЕР_4, в якому стягувачем є ОСОБА_1 , боржником - ОСОБА_1 . Стан виконавчого провадження: відкрито.
Позивачем долучено до позовної зави відповідь Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №1792 від 07 січня 2026 року, наступного змісту:
На виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №755/13239/21, виданого 18.09.2024 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) на утримання дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
04 жовтня 2024 року державним виконавцем Калініченко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно відповіді ДПС, боржник отримує дохід в ТОВ «ФОРА».
07 жовтня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копію якої направлено до ТОВ «ФОРА» до виконання.
Згідно відповіді МВС, за боржником зареєстровано транспортний засіб.
17 вересня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
17 вересня 2025 року державним виконавцем повторно сформовано запити до ДПС України, щодо відкритих розрахункових рахунків боржника, до ПФУ щодо перебування боржника у трудових відносинах та який перебуває на обліку в пенсійному фонді як такий, до регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві щодо наявних транспортних засобів які зареєстровані за боржником.
22 вересня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено до банківських установ та підписано електронно-цифровим підписом.
Згідно відповіді ДПС боржник проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
22 вересня 2025 року державним виконавцем, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копію якої направлено до Міністерства оборони України.
22 вересня 2025 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, де борг станом на 01 вересня 2025 року складає 439 916,85 грн.
22 вересня 2025 року державним виконавцем сформовано платіжне доручення на списання грошових коштів з рахунків боржника, для подальшого задоволення вимог стягувача.
23 вересня 2025 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в розмірі 188 367,20 грн.
24 вересня 2025 року державним виконавцем сформовано розпорядження про перерахування грошових коштів в розмірі 402,96 грн на спеціальний рахунок для стягнення витрат виконавчого провадження та в розмірі 188 367,20 грн на рахунок стягувача ОСОБА_1
29 вересня 2025 державним виконавцем повторно сформовано платіжне доручення на списання грошових коштів з рахунків боржника, для подальшого задоволення вимог стягувача.
30 вересня 2025 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в розмірі 9 950,00 грн стягувача ОСОБА_1
02 жовтня 2025 року державним виконавцем сформовано розпорядження про перерахування грошових коштів в розмірі 9 950,00 грн на рахунок стягувача ОСОБА_1
27 жовтня 2025 року державним виконавцем було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
27 жовтня 2025 року державним виконавцем сформоване платіжне доручення на списання грошових коштів з рахунків боржника, для подальшого задоволення вимог стягувача.
05 січня 2026 року державним виконавцем повторно сформовані запити до ДПС України щодо відкритих розрахункових рахунків боржником, до ПФУ щодо перебування боржника у трудових відносинах та який перебуває на обліку в пенсійному фонді як такий.
Разом із тим, згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06 січня 2026 року, складеного державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №755/13239/21 від 18.09.2024, станом на 07.12.2025 складає 483 266,46 грн. Згідно цього розрахунку, відсутні оплати та стягнення за виконавчим документом.
Позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач обізнаний щодо ухвалення судом заочного рішення про стягнення з нього аліментів, як і доказів надіслання відповідачу державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, матеріали справи не містять й доказів того, що відповідач був обізнаний про наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів, а також про розмір покладеного на нього судом обов`язку зі сплати аліментів.
Окрім цього, факт проходження відповідачем військової служби в лавах ЗСУ в період введення в Україні воєнного стану свідчить про наявність об`єктивних, незалежних від його волі обставин, що унеможливлювали як своєчасне отримання судової й виконавчої кореспонденції за місцем його реєстрації, так і вжиття стандартних заходів щодо добровільного врегулювання виплат.
Виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України) в умовах ведення бойових дій є поважною причиною, що повністю виключає суб`єктивну вину (умисел чи необережність) боржника у простроченні виконання грошового зобов`язання.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 182 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Нормою ч.1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
У постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
При цьому, згідно роз`яснень, які викладені у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
У постанові КЦС ВС від 29 січня 2025р. у справі № 707/3423/23 у справі про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, визначено: «Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо)».
Отже неустойка, визначена у ч.1 ст. 196 СК України може бути стягнута з особи, яка є винною у простроченні сплати аліментів.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з ч. 1 ст. 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження 61-16670сво19)).
Судом установлено, що на виконанні у Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з 04 жовтня 2024 року, перебуває ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 755/13239/21, виданого 18 вересня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості, долученим до матеріалів справи, станом на 07 грудня 2025 року розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 483 266,46 грн.
Якщо здійснювати розрахунок пені за прострочення сплати аліментів на підставі наданого ВДВС та долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, з 01 серпня 2021 року станом на 22 лютого 2026 року (заявлений до стягнення період), пеня за період прострочки сплати відповідачем аліментів на утримання дитини з 01 серпня 2021 року по 07 грудня 2025 року становитиме 3 623 910,98 грн (3 783,62 грн* 1635 *1% + 5 585,34 грн* 1605 *1% + 5 863,93 грн* 1574 *1% + 5 863,93 грн* 1544 *1% + 5 863,93 грн* 1513 *1%+ 10 561,36 грн* 1482 *1% + 10 561,36 грн* 1454 *1% + 10 561,36 грн* 1423 *1%+ 5 945,96 грн* 1393*1%+ 5 945,96 грн* 1362*1% + 5 945,96 грн* 1332*1%+ 5 968,06 грн* 1301*1%+ 5 968,06 грн* 1270*1%+ 5 968,06 грн* 1240*1% + 7 960,10 грн* 1209*1% + 7 960,10 грн* 1179*1% + 7 960,10 грн* 1148*1% + 7 046,14 грн* 1117*1% + 7 046,14 грн* 1089*1% + 7 046,14 грн* 1058*1% + 7 149,64 грн* 1028*1% + 7 149,64 грн* 997*1% + 7 149,64 грн* 967*1%+ 8 310,48 грн* 936*1%+ 8 310,48 грн* 905*1%+ 8 310,48 грн* 875*1%+ 8 614,10 грн* 844*1%+ 8 614,10 грн* 814*1%+ 8 614,10 грн* 783*1%+ 8 191,65 грн* 752*1%+ 8 191,65 грн* 723*1%+ 8 191,65 грн* 692*1%+ 11 901,83 грн* 662*1%+ 11 901,83 грн* 631*1%+ 11 901,83 грн* 601*1%+ 8 392,22 грн* 570*1% + 8 392,22 грн* 539*1%+ 8 392,22 грн* 509*1% + 20 865,68 грн* 478*1%+ 20 865,68 грн* 448*1%+ 20 865,68 грн* 417*1%+ 11 939,84 грн* 386*1%+ 11 939,84 грн* 358*1%+ 11 939,84 грн* 327*1%+ 8 081,22 грн* 297*1%+ 8 081,22 грн* 266*1%+ 8 081,22 грн* 236*1%+ 10 586,83 грн* 205*1%+ 10 586,83 грн* 174*1%+ 10 586,83 грн* 144*1%+ 10 586,83 грн* 113*1%+ 10 586,83 грн* 83*1%+ 10 586,83 грн* 52*1%).
Проте, в проведеному ВДВС розрахунку заборгованості зі сплати аліментів не відображені та не враховані стягнуті з боржника та перераховані стягувачу кошти: 24 вересня 2025 року в розмірі 188 367,20 грн; 30 вересня 2025 року в розмірі 9 950,00 грн, пор перерахування яких на рахунок стягувача ОСОБА_1 зазначається у відповіді ВДВС представнику позивача - адвокату Косєй К.В.
Таким чином здійснити розрахунок пені з наведеною вище формулою, на підставі наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, не вбачається можливим, через недостовірність відображеної в розрахунку заборгованості інформації.
Крім того, враховуючи, що з часу набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року (справа № 755/13239/21), яким з відповідача стягнуто аліменти, до часу пред`явлення виконавчого документа до виконання (04 жовтня 2024 року), у ОСОБА_1 були відсутні майнові претензії до відповідача щодо сплати аліментів, суд вважає, що відсутня й вина ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, а також умисел в ухиленні від їх сплати з серпня 2021 року до жовтня 2024 року.
При цьому, лише майже через рік державним виконавцем були зроблені необхідні запити та виявлено, що боржник проходить службу в лавах ЗСУ та виявлено його майно, накладено арешт на рахунки та стягнуто кошти.
Враховуючи, що заборгованість виникла за умов, коли боржник не був належним чином повідомлений про ухвалене заочне рішення та відкриття виконавчого провадження, а також з огляду на бездіяльність державного виконавця щодо тривалого не отримання інформації про перебування боржника на службі в лавах Збройних Сил України, суд доходить висновку про повну відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості з аліментів за спірний період. За відсутності вини боржника, цивільно-правова відповідальність у вигляді пені, передбачена статтею 196 СК України, застосована бути не може.
До цього ж, наданий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 06 січня 2026 року містить виключно загальні відомості про нарахування, проте у ньому належним чином не відображено хронологію та суми фактично примусово стягнутих з боржника коштів. З огляду на це, даний документ наразі не дозволяє суду встановити реальний помісячний баланс заборгованості для безпомилкового розрахунку штрафних санкцій, оскільки для повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, а також для точного й справедливого обчислення розміру пені, ключове значення мають первинні відомості щодо дат, сум та джерел фактичного стягнення коштів із боржника в межах виконавчого провадження.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, через відсутність вини у простроченні сплати аліментів.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а в задоволенні позову відмовлено, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись статтею 196 СК України, статтями 2, 10, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
у х в а л и в :
У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua