Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №333/5230/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 333/5230/25

провадження № 61-10994св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Концерн «Міські теплові мережі»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 ,

треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016», Запорізька міська рада в особі Закладу позашкільної освіти «Комунарський районний центр молоді та школярів» Запорізької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року у складі головуючого судді Ходька В. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 липня 2026 року у складі колегії суддів Онищенка Е. А., Мінгазова Р. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року Концерн «Міські теплові мережі» через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01 вересня 2021 року до 30 квітня 2025 року на загальну суму 26 174,97 грн, судові витрати у розмірі судового збору 2 422,40 грн.

Ухвалою від 23 червня 2025 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2025 року.

Роз`яснив право на подачу відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.

23 липня 2025 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

20 серпня 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до Концерну «Міські теплові мережі».

Ухвалою від 22 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2025 року та постановою Верховного Суду від 06 березня 2026 року, Комунарський районний суд м. Запоріжжя зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернув позивачам.

У квітні 2026 року ОСОБА_3 як третя особа з самостійними вимогами звернувся до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016», Запорізької міської ради в особі Закладу позашкільної освіти «Комунарський районний центр молоді та школярів» Запорізької міської ради та просив:

визнати протиправним визначення обсягу спожитої теплової енергії нежитлових приміщень, який розрахований відповідно до теплового навантаження та розподіл Концерном «Міські теплові мережі» між споживачами будинку АДРЕСА_1 обсягу спожитої теплової енергії шляхом віднімання обсягу спожитої теплової енергії нежитлових приміщень від обсягу спожитої теплової енергії загальнобудинковим приладом обліку, а різниця розподіляється на мешканців житлового фонду пропорційно опалювальній площі квартири;

зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» провести перерахунок обсягів поставленої теплової енергії між споживачами будинку АДРЕСА_1 за період з 02 серпня 2017 року до кінця опалювального періоду 2025 року;

визнати протиправним ненадання Концерном «Міські теплові мережі» в рахунках за спожиту теплову енергію споживачами будинку АДРЕСА_1 , обсяг спожитої теплової енергії нежитловими приміщеннями;

зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» сформувати рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з 02 серпня 2017 року до кінця опалювального періоду 2025 року визначених згідно з вимогами статей 9-11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»;

визнати зловживання процесуальними правами та вжити заходів для запобігання зловживанню правом та процесуальними правами Концерн «Міські теплові мережі», а також заявив ряд клопотань.

Позов мотивував тим, що відповідач протиправно проводить нарахування та розподіл обсягу спожитої теплової енергії між споживачами будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 08 травня 2026року Комунарський районний суд м. Запоріжжя позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_3 до Концерну «Міські теплові мережі», про захист прав споживачів в цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості повернув заявникові.

Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що позов третьої особи поданий після початку першого судового засідання, тобто з пропуском встановленого строку і за своєю суттю є позовом, який має інший предмет спору, аніж первісний позов, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин.

Суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_3 поданий з порушенням частини першої статті 52, частин першої, другої статті 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і підлягає поверненню на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України.

Місцевий суд роз`яснив, що повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, не обмежує право ОСОБА_3 на звернення до суду з позовною заявою на загальних підставах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На ухвалу суду першої інстанції, 03 червня 2026 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Постановою від 22 липня 2026 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що заявник позовну заяву подав з пропуском встановленого законом строку, а тому відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України місцевий суд правомірно повернув її заявникові.

Окремо колегія суддів зазначила, що заявник не є відповідачем за первісним позовом.

Виходила з того, що метою пред`явлення позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

Вважала, що повернення позовної заяви не обмежує права особи заявити самостійний позов.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, місцевий суд повернув позовну заяву з дотриманням вимог цивільно-процесуального кодексу, підстав для скасування ухвали місцевого суду не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 12 серпня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку ОСОБА_3 просив ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 липня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 вересня 2026 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з місцевого суду, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є порушення норм процесуального права.

У вересні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивував тим, що 23 липня 2025 року подав клопотання до суду першої інстанції про залучення його до участі у справі № 333/5230/25 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, так як рішенням суду буде вирішено його права та обов`язки як солідарного боржника, власника квартири, який проживає в цьому помешканні та фактично отримує як споживач за договором ці послуги, а відтак має самостійне право на захист своїх прав в суді.

Зазначив, що відсутність позову від Концерну «Міські теплові мережі» до нього, унеможливило об`єктивно подати позов у спосіб, передбачений статтею 52 ЦПК України.

Виходив з того, що позов в порядку статті 52 ЦПК України буде ним подано після отримання копії позовної заяви.

Місцевий суд його клопотання про залучення як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги не розглядав, як і не розглядав жодного клопотання, поданого у справі. Призначені судові засідання з невідомих причин не відбувалися.

Зазначив, що перше судове засідання суду першої інстанції відбулося 17 квітня 2026 року, на що він звернув увагу місцевого суду, і саме під час першого судового засідання заявник подав позовну заяву в строк, передбачений статтею 52 ЦПК України.

Суд першої інстанції в ухвалі про повернення третій особі позовної заяви зазначив про те, що розгляд справи по суті був розпочатий 20 серпня 2025 року з відкриття першого судового засідання.

Вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки 20 серпня 2025 року судове засідання з невідомих причин не відбулося. 20 серпня 2025 року в приміщенні суду біля кабінету судді Ходько В. М. знаходились ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Губрієнко А. О. - представник Концерну «Міські теплові мережі». Секретар судового засідання без пояснення вручила судові повістки на 19 вересня 2025 року. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Губрієнко А. О. разом покинули приміщення суду.

ОСОБА_3 подав до суду заяву про можливість ознайомлення з матеріалами справи, але в ознайомленні суд відмовив.

Зазначив, що на ці обставини апеляційна інстанція не звернула увагу, не дослідила їх під час апеляційного провадження, відмовила в дослідженні цих обставин під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи без належного обґрунтування

Послався на те, що судове рішення ухвалили судді, які не входили до складу колегії, що розглянула справу. Так, склад колегії під час ухвалення постанови від 22 липня 2026 року був за участю судді Мінгазарова Р. В., в той час, як склад колегії, що розглядала справу був інший.

Вважає, що суди не звернули увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 06 березня 2026 року у цій же справі зазначив, що інститут зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, не є тотожними і принципово відрізняються суб`єктивним складом учасників справи та взаємопов`язаністю із предметом спору. На відміну від зустрічного позову, який повинен бути взаємопов`язаним з первісним і їх спільний розгляд є доцільним. позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до вимог статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі.

На ці обставини заявник звертав увагу апеляційного суду, але апеляційний суд розглянув позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, подану відповідно до вимог статті 52 ЦПК України, як зустрічний позов.

Наголосив, що позов третьої особи подається з дотриманням вимог статей 175-177 ЦПК України. Суд вирішує питання про допуск до участі у страві третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ухвалою та застосовує положення статей 185-186 ЦПК України. Суд помилково застосував до спірних правовідносин положення частин першої, другої статті 193 та частини третьої статті 194 ЦПК України, як вимоги до зустрічного позову. Строки подачі зустрічного позову і строки подачі позовної заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до вимог статті 52 ЦПК України різні і не є тотожними.

Суд апеляційної інстанції порушив порядок розгляду клопотань заявлених в апеляційній інстанції, оскільки у разі, якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом (стаття 359 ЦПК України), не надіслав копії апеляційної скарги учасникам справи: Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016», Запорізькій міській раді в особі Закладу позашкільної освіти «Комунарський районний центр молоді та школярів». Таким чином суд апеляційної інстанції порушив права учасників справи на розгляд справи за участю сторін.

Позиція інших учасників справи щодо доводів касаційної скарги

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про касаційний перегляд справи, не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Концерн «Міські теплові мережі» 16 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01 вересня 2021 року до 30 квітня 2025 року на загальну суму 26 174,97 грн, судові витрати у розмірі судового збору 2 422,40 грн.

Ухвалою від 23 червня 2025 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя прийняв до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву, призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2025 року.

23 липня 2025 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

У зв`язку з перебуванням судді Ходька В. М. у відпустці 23 липня 2025 року, справа № 333/5230/25 (провадження № 2/333/3529/25) не розглядалася та була відкладена на 20 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судових засідань (а. с. 34 т. 1).

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судове засідання, призначене на 20 серпня 2025 року о 9:40 год., суд відклав на 19 вересня 2025 року (а. с. 73 т. 1).

20 серпня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі».

Ухвалою від 22 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2025 року та постановою Верховного Суду від 06 березня 2026 року, Комунарський районний суд м. Запоріжжя зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернув позивачам.

17 березня 2026 року справа № 333/5230/25 надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя після касаційного перегляду справи.

Місцевий суд призначив судове засідання у справі на 17 квітня 2026 року на 10:00 год.

У судовому засіданні 17 квітня 2026 року ОСОБА_3 повідомив суд про вступ у справу як третя особа з самостійними вимогами та подав позовну заяву до Концерну «Міські теплові мережі», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016», Запорізької міської ради в особі Закладу позашкільної освіти «Комунарський районний центр молоді та школярів» Запорізької міської ради, про захист прав споживачів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України суд касаційної інстанції скаргу розглядає за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частини перша, третя статті 406 ЦПК України передбачають, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначають ЦПК України та інші закони України, які встановлюють зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Повертаючи позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що позов третьої особи поданий після початку першого судового засідання, тобто з пропуском встановленого строку і за своєю суттю є позовом, який має інший предмет спору, аніж первісний позов, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин.

Суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_3 поданий з порушенням частини першої статті 52, частин першої, другої статті 193 ЦПК України і підлягає поверненню на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку (стаття 52 ЦПК України).

Положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження (стаття 195 ЦПК України).

Частини перша - третя статті 193 ЦПК України передбачають, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику (частина третя статті 194 ЦПК України).

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить, що третя особа, яка має самостійні вимоги щодо предмета спору, може вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з`ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою від 23 червня 2025 року місцевий суд прийняв до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву, призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2025 року.

ОСОБА_3 ще 23 липня 2025 року звертався до суду з клопотанням про залучення його до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, що свідчить про його обізнаність про розгляд цієї справи та наявність у нього можливості реалізувати свої процесуальні права у встановлені законом строки. При цьому позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не подав.

Перше судове засідання, яке місцевий суд призначив на 23 липня 2025 року, не відбулося за перебуванням судді у відпустці та відкладено на 20 серпня 2025 року.

20 серпня 2025 року судове засідання суд відклав за неявкою сторін на 19 вересня 2025 року.

20 серпня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі», яку суд повернув.

Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, суд призначив судове засідання у справі на 17 квітня 2026 року на 10:00 год.

І лише у судовому засіданні 17 квітня 2026 року ОСОБА_3 повідомив суд про вступ у справу як третя особа з самостійними вимогами та подав позовну заяву до Концерну «Міські теплові мережі», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016», Запорізької міської ради в особі Закладу позашкільної освіти «Комунарський районний центр молоді та школярів» Запорізької міської ради, про захист прав споживачів.

Предметом спору за позовом Концерну «Міські теплові мереж» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є солідарне стягнення заборгованості за теплову енергію спожиту відповідачами у розмірі 26 174,97 грн, а предметом спору за позовом третьої особи ОСОБА_3 до Концерну «Міські теплові мережі» є визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та розподілу обсягу спожитої теплової енергії між споживачами будинку АДРЕСА_1 та зобов`язання його вчинити певні дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 (провадження № 12-65гс19) виснувала, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Встановивши, що позов третьої особи поданий після початку першого судового засідання, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 52 ЦПК України строку і за своєю суттю є позовом, який має інший предмет спору, аніж первісний позов, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про повернення позову ОСОБА_3 на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує, що як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції роз`яснили ОСОБА_3 про те, що повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, не обмежує його право на звернення до суду з позовною заявою на загальних підставах.

Доводи касаційної скарги про те, що перше судове засідання суду першої інстанції було 17 квітня 2026 року і саме під час першого судового засідання заявник подав позовну заяву в строк, передбачений статтею 52 ЦПК України, є неприйнятними, оскільки третя особа, яка має самостійні вимоги щодо предмета спору, може вступити у справу до початку першого судового засідання, а не під час першого судового засідання.

Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що судове рішення ухвалили судді, які не входили до складу колегії, що розглянула справу.

З огляду на протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2026 року, визначено склад колегії суддів: Онищенко Е. А. (головуючий), Трофимова Д. А., Мінгазов Р. В. (а. с. 28 т. 2).

За встановлених в цій справі обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували приписи частини першої статті 52, частини третьої статті 194 ЦПК України та дійшли правильного висновку про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судами приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у справі, а тому підстав для скасування ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 22 липня 2026 року немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська