Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №904/558/26
Суддя: Дроботова Т.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/558/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. – головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання – Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача – Перепелиця Л. Л., Семенов В. Г..
відповідача – Демченко А. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Командитного товариства "Симфа"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду 28.07.2026 (судді: Висоцький А. М. – головуючий, Вінніков С. В., Левшина Г. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 (суддя Іванова Т. В.) у справі
за позовом Командитного товариства "Симфа"
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
про визнання індивідуального договору № 12019 від 05.11.2021 про надання послуг з постачання теплової енергії розірваним з 16.09.2023,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У лютому 2026 року Командитне товариство "Симфа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі – КПТМ "Криворіжтепломережа") про визнання індивідуального договору від 05.11.2021 № 12019 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі – спірний договір) розірваним з 16.09.2023.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 202, 598, 627 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що спірний договір припинив свою дію з 05.11.2023, оскільки позивач вчасно виконав процедуру відмови від його продовження, передбачену договором.
1.3. У відзиві на позовну заяву КПТМ "Криворіжтепломережа", заперечуючи проти її задоволення, вказувало, зокрема, на тому, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Позиція позивача про припинення правовідносин між сторонами відповідно до спірного договору, невизнання в односторонньому порядку положень договору та незгода із здійсненими нарахуваннями не звільняє відповідача від оплати послуг.
Відповідач також звернув увагу на тому, що Господарським судом Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/893/24 досліджувалося питання щодо надання КПТМ "Криворіжтепломережа" послуг Командитному товариству "Симфа", у тому числі, у період після 16.09.2023 – дати з якої позивач просив визнати договір розірваним.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду 28.07.2026, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій установили, що належний позивачеві магазин "Україна" вбудований у житловий будинок, а тому зміни (у тому числі припинення) індивідуального договору можуть відбуватися лише на підставі зміни (переходу) на іншу модель договірних відносин усіма співвласниками будинку.
Натомість доказів прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення щодо зміни моделі договірних відносин, а також доказів того, що приміщення відповідача вибуло зі спільної сумісної власності будинку, позивачем не надано.
Суди також вказали на відсутність у матеріалах справи доказів прийняття уповноваженим органом рішення про відключення спірного приміщення від мереж централізованого опалення.
Суд першої інстанції також звернув увагу на тому, що у справі № 904/893/24 вже досліджувалося питання щодо надання відповідачем послуг Командитному товариству "Симфа" та їх отримання останнім, зокрема, у період після дати, з якої позивач просить визнати спірний договір розірваним.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду 28.07.2026 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026, Командитне товариство "Симфа" просить їх скасувати та передати справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо системного застосування пункту 52 Типового договору та частин 3, 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У цій справі необхідний висновок щодо системного застосування наступних норм і нормативних умов, а саме:
- частини 3 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за якою договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік, а якщо за один місяць до закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, він вважається продовженим на черговий однорічний строк;
- положення частини 5 статті 13 вказаного Закону, за яким якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця про прийняття рішення щодо вибору моделі організації договірних відносин, публічний індивідуальний договір вважається продовженим на наступний однорічний строк;
- статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо вибору моделі договірних відносин співвласниками багатоквартирного будинку; пунктів 51-55 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830, у тому числі пункту 52, який прямо пов`язує автоматичне продовження з відсутністю письмової відмови "жодної із сторін";
- статей 598, 629, 631, частин 1 та статті 651, статті 653 Цивільного кодексу України.
Скаржник у касаційній скарзі наводить формулювання відповідних висновків.
Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з пунктами 1 та 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, скаржник вказує на істотні процесуальні порушення, які унеможливили встановлення вирішальних обставин, а саме:
- судами не досліджено технічний запис судового засідання та не оцінено процесуальне визнання факту отримання листа позивача № 22;
- судом необґрунтовано відхилено клопотання про витребування матеріалів справи № 904/893/24, хоча суд одночасно використовував цю справу як джерело преюдиційних обставин;
- технічні обставини визнано "неістотними" для дослідження, але використано в мотивуванні проти скаржника, оскільки скаржник просив дослідити не майбутнє судове рішення як преюдиційне, а конкретні документи, що містяться у матеріалах іншої судової справи. Сам по собі факт відсутності остаточного рішення у справі № 904/343/26 не означає автоматичної неналежності чи недопустимості конкретних документів, які в ній містяться.
Заявник касаційної скарги вважає, що при новому розгляді суду необхідно, зокрема:
- безпосередньо дослідити технічний запис і протокол судового засідання в частині пояснень представника КПТМ "Криворіжтепломережа" щодо отримання листа № 22;
- застосувати частину першу статті 75 Господарського процесуального кодексу України до факту, визнаного учасником справи, якщо не встановлено передбачених законом підстав для сумніву в достовірності такого визнання;
- встановити правовий наслідок пункту 52 договору у системному зв`язку з частиною п`ятою статті 13 і статтею 14 Закону № 2189-VIII, статтями 598, 629, 631, 651 Цивільного кодексу України;
- відмежувати питання строку договору від питання збереження вже виниклих грошових зобов`язань;
- визначити точні межі преюдиційності рішення у справі № 904/893/24;
- у разі використання технічних обставин як мотиву рішення забезпечити Скаржнику реальну можливість подати та дослідити докази, які ці обставини підтверджують або спростовують;
- надати мотивовану оцінку всім ключовим доводам сторін, а не лише обставинам, пов`язаним із відключенням та загальнобудинковими нарахуваннями.
3.2. КПТМ "Криворіжтепломережа" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, просить судові рішення у справі залишити без змін з підстав, наведених у відзиві.
3.3. Командитне товариство "Симфа" подало пояснення на відзив.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що Командитному товариству "Симфа" на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2000, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Н. М. та рішення Виконавчого комітету районної у місті ради про присвоєння поштової адреси від 07.06.2024 № 113, належать нежитлові приміщення - вбудований магазин в житловий будинок загальною площею 1394,7 м2 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, будинок 35, приміщення 131.
4.3. Судами також встановлено, що 05.11.2021 між Командитним товариством "Симфа" (споживач) та КПТМ "Криворіжтепломережа" (виконавець) укладено договір № 12019 про надання послуги з постачання теплової енергії, за умовами пункту 1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/ (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 3 договору виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу протягом 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем в порядку, затвердженому Мінрегіоном від 05.06.2018 № 130.
Пунктом 51 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 05.11.2021 і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).
За змістом пункту 53 договору цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії (пункт 54 договору).
Припинення дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (пункт 55 договору).
4.4. Споживач листом від 17.02.2022 № 18 звернувся до КПТМ "Криворіжтепломережа" з метою опломбування запірної арматури та припинення постачання за об`єктом – магазин "Україна", пр. Перемоги, 35/131.
18.02.2022 представником КПТМ "Криворіжтепломережа" у присутності споживача зафіксовано припинення подачі теплової енергії за адресою: пр. Перемоги, 35, магазин "Україна", про що складено відповідний акт.
Позивач зазначав, що 10.07.2023 направив на адресу відповідача лист № 22 про розірвання індивідуального договору № 12019 про надання послуг з постачання теплової енергії від 05.11.2021, відповіді на який не отримав. Натомість відповідач виставив рахунок-фактуру від 31.12.2025 про наявність заборгованості станом на 01.12.2025.
4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги Командитного товариства "Симфа" до КПТМ "Криворіжтепломережа" про визнання індивідуального договору від 05.11.2021 № 12019 про надання послуги з постачання теплової енергії розірваним з 16.09.2023.
4.6. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 651 зазначеного Кодексу визначені підстави для зміни або розірвання договору.
Так, у частині 1 вказаної норми передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовував вимоги про визнання договору розірваним тим, що спірний договір припинив свою дію з 05.11.2023, оскільки позивач вчасно виконав процедуру відмови від його продовження, передбачену договором.
4.7. Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Частиною 7 статті 14 вказаного Закону визначено, що до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною 1 цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.
За змістом абзаців 1-3 частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом (абзац 1 пункту 3 розділу VI Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила № 830) та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, які були викладені в новій редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08709.2021 № 1022, які набрали чинності 01.10.2021, та за якими ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019 затверджено Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, яким визначено процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та з яким передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від центрального опалення та/або гарячого водопостачання приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що нежитлове приміщення позивача відключене від централізованої системи опалення з 18.02.2022, тому відповідачем проводилося нарахування витрат тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. Обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18, згідно з якою споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Так, спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Крім того, подібні умови також передбачені пунктом 54 укладеного між сторонами договору, яким визначено, що у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) центрального опалення (теплопостачання) у встановленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за відсутності встановлених спеціальним законом підстав для припинення договору про постачання теплової енергії та за недоведеності істотного порушення договору у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, правові підстави для його розірвання відсутні.
Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що рішенням суду у справі № 904/893/24 встановлений факт споживання послуг з теплопостачання Командитним товариством "Симфа", у тому числі, у період після дати, з якої позивач просить визнати індивідуальний договір розірваним - після 16.09.2023.
При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що посилання суду першої інстанції на обставини, встановлені в межах іншого спору між тими самими суб`єктами, не стало виключною підставою для відмови у позові. Суд першої інстанції дійшов відповідних висновків проаналізувавши в комплексі як норми чинного законодавства, так і надані сторонами належні докази.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання індивідуального договору від 05.11.2021 № 12019 про надання послуг з постачання теплової енергії розірваним з 16.09.2023.
4.9. Як вже зазначалося, Командитние товариство "Симфа", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на відсутності висновку Верховного Суду щодо системного застосування пункту 52 Типового договору та частин 3, 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", вказуючи на необхідності формулювання висновку щодо системного застосування норм права і нормативних умов у наведеній скаржником редакції.
Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами було застосовано неправильно).
При цьому, формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними Господарським процесуальним кодексом України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно скаржнику в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
4.10. Командитние товариство "Симфа", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з пунктами 1 та 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, вказувало на процесуальні порушення, які унеможливили встановлення вирішальних обставин, а саме не дослідження судами доказів у справі та відхилення клопотання про витребування матеріалів справи № 904/893/24.
Водночас, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Отже, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Водночас, скаржник належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо клопотання позивача про витребування справ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином необґрунтовано необхідність витребувати для огляду матеріали справ № 904/893/24 та № 904/343/26 Господарського суду Дніпропетровської області, а предметом дослідження в наведених справах та справі, що розглядається, є відмінним.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на принцип юридичної визначеності (res judicata), який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Не може бути поставлено під сумнів остаточне рішення лише через намагання особи домогтися "перегляду заради перегляду", а право на доступ до суду не може використовуватись як механізм зловживання та мати необмежений та абсолютний характер.
Аргументи заявника касаційної скарги фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень, стосуються виключно незгоди зі встановленими судами обставинами справи та рішеннями судів та зводяться до переоцінки доказів і встановлення інших, ніж встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами, фактичних обставин задля ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги скаржника щодо оскаржень судових рішень не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Командитного товариства "Симфа" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду 28.07.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/558/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua