Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №922/3129/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3129/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомНаціонального технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Кирпичова, буд. 2)

доФізичної особи-підприємця Каспарянц Рубена Ренгардовича ( АДРЕСА_1 )

простягнення 5542,03 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Каспарянц Рубена Ренгардовича, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5542,03 грн. пені. заявлена до стягнення пеня складається із: 4561, 81 грн. пеня з орендних платежів та 980,22 грн. пеня з експлуатаційних витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором оренди № 0183 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.07.2022 в частині здійснення своєчасних та повних орендних платежів у встановлені договором строки, а також у позові зазначено про неналежне виконання умов договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю № 372-Ф від 20.12.2023. При цьому, у позовній заяві зазначено, що Відповідач підписаний зі свого боку екземпляр договору № 372-Ф від 20.12.2023 не повернув, будь-яких зауважень чи заперечень не надав.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2026 у справі № 922/3129/26 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 08.09.2026 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 08.09.2026 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

23.09.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №21553), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

24.09.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли доповнення до відзив на позовну заяву (вх. №23502), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

30.09.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №24038), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

05.10.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №24379), в яких викладено клопотання про зменшення розміру неустойки.

Надані відповідачем документи досліджено та приєднано до матеріалів справи.

16.10.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №25594), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи установлено, 15.07.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Каспарянц Рубеном Ренгардовичем (Орендарем) укладено договір оренди № 0183 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди).

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди об`єкт оренди - нежитлові приміщення (кім. № 1) загальною площею 15, 20 кв.м. першого поверху будівлі (інв. № 10131000110, літ. «ПП-1»), розташованої за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська (після перейменування Григорія Сковороди), 85, що обліковується на балансі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Відповідно до пункту 12.1 договору оренди строк договору - під час дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування.), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов, щомісяця до 15-го числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, що належить бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу).

Відповідно до п. 3.8 договору оренди на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому позивач зазначає про те, що внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору оренди у відповідача перед позивачем (Балансоутримувачем) виникла заборгованість з орендної плати, у зв`язку з чим, відповідачу нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 4561,81 грн.

Відповідно до пункту 9.2 договору оренди витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Згідно з умовами пункту 6.5 договору оренди протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю: підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору, або подати обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Так, позивачем у позові зазначено про те, що у період з 24 лютого 2022 року до 15 вересня 2022 року територія міста Харкова перебувала у зоні активних бойових дій, що значно ускладнювало процес здійснення поточної діяльності. З метою врегулювання наявних правовідносин у грудні 2023 року відповідачу повторно було направлено два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю №372-Ф від 20.12.2023 року, підписаного балансоутримувачем, із проханням підписати та повернути один примірник позивачу у справі (лист від 20.12.2023 року за вих. № 66-07-22/28).

Проте, позивачем у позові вказано, що відповідач підписаний зі свого боку екземпляр договору № 372-Ф від 20.12.2023 не повернув, будь-яких зауважень чи заперечень не надав.

Отже, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 4561,81 грн. та пеню за несвоєчасну сплату платежів з експлуатаційних витрат протягом строку дії договору у розмірі 980,22 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Відповідач позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення, на обґрунтування своїх заперечень у відзиві на позовну заяву зазначив, зокрема про те, що протягом усього періоду оренди відповідач постійно сплачував орендну плату саме ту суму орендної плати, яка була відома відповідачу та яку він вважав належною до сплати, про підвищення розміру орендної плати відповідачу було не відомо, жодних повідомлень про збільшення орендної плати, розрахунків, відомостей або інших документів, з яких відповідач міг би дізнатися про новий розмір орендної плати відповідачу не надходило та не вручалося, відповідач не відмовлявся від сплати орендної плати та не ухилявся від виконання своїх зобов`язань, навпаки, платежі здійснювалися постійно, виходячи з тієї інформації про розмір орендної плати, яка була фактично відома, після того як відповідачу стало відомо про необхідність доплати, відповідна сума була сплачена, тому відповідач вважає необґрунтованим покладення відповідальності у вигляді пені на відповідача за суми, про збільшення яких відповідач не був повідомлений як орендар. Відповідачем у відзиві зазначено про те, що позивач повинен довести, коли, яким саме способом та в якому розмірі було повідомлено відповідача про зміну орендної плати, а також коли саме у відповідача виник обов`язок сплачувати збільшену суму. Щодо пені у розмірі 980,22 грн за договором №372-Ф про відшкодування витрат, відповідачем у відзиві зазначено про те, що орендоване приміщення розташоване безпосередньо з боку вулиці Весніна, а не у дворі, вхід до магазину здійснюється безпосередньо з вулиці, при цьому охоронець, на якого посилається Позивач, знаходиться біля воріт на територію у дворі та фактично не здійснює охорону магазину відповідача, який має окремий вхід та вітринні вікна безпосередньо з вулиці. Таким чином, на переконання відповідача, посилання позивача на витрати на охорону не підтверджує, що відповідна послуга фактично забезпечувала охорону саме орендованого приміщення. Відповідачем у відзиві зазначено також про те, що приміщення протягом тривалого часу охороняється відповідачем окремо через охоронну фірму «Охорона і безпека», договір з охоронною фірмою укладений ще у 2010 році, тобто охорона приміщення здійснюється цією компанією протягом приблизно 16 років, отже, фактично відповідач самостійно оплачую охорону орендоване приміщення, у тому числі в період, коли магазин не працює, у зв`язку з цим, на переконання відповідача, позивач повинен довести, які саме послуги охорони були фактично надані щодо орендованого приміщення та чому у відповідача існує обов`язок з їх сплати. У відзиві відповідачем також зазначено щодо відсутності інших комунальних та експлуатаційних витрат. Також, у відзиві відповідачем зазначено про те, що договір №372-Ф від 20.12.2023 року відповідачем не підписувався. Крім того, у відзиві відповідачем вказано про свою добросовісну поведінку та здійснення платежів та щодо фактичної неможливості використання приміщення. Отже, заперечуючи проти позову відповідачем зазначено про необґрунтованість позовних вимог, відсутності належного повідомлення про зміну розміру орендної плати, відсутності належного отримання договору №372-Ф, відсутності підтвердження фактичного надання відповідних послуг та просить врахувати здійснені платежі. Також, у запереченнях на відповідь на відзив відповідачем, з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського процесуального кодексу України зазначено про неспівмірність заявленої до стягнення пені, оскільки будь-якої заборгованості у відповідача немає, просить зменшити розмір неустойки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Із обставин справи убачається, що15.07.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Каспарянц Рубеном Ренгардовичем (Орендарем) укладено договір оренди № 0183 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 4.1 договору оренди об`єкт оренди - нежитлові приміщення (кім. № 1) загальною площею 15, 20 кв.м. першого поверху будівлі (інв. № 10131000110, літ. «ПП-1»), розташованої за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська (після перейменування Григорія Сковороди), 85, що обліковується на балансі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Згідно з п. 12.1 договору оренди строк договору - під час дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування.), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Щодо позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 4561,81 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у відзиві обставини щодо неповідомлення орендаря про збільшення розміру орендної плати не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення сплати орендних платежів, з огляду на умови пункту 3.2. та 3.4. Договору оренди.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов, щомісяця до 15-го числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, що належить бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу).

Відповідно до п. 3.8 договору оренди на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Таким чином, дослідивши надані учасниками справи докази, суд констатує, що відповідачем було порушено свої зобов`язання за Договором оренди зі своєчасної та повної сплати орендних платежів, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, дослідивши розрахунок пені за прострочення сплати орендних платежів, суд дійшов до висновку, що у даному разі правомірним є нарахування пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних зобов`язань) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, судом враховано, що: заборгованість з орендної плати на час розгляду справи у відповідача відсутня, орендоване приміщення фактично не використовувалося для повноцінної господарської діяльності, стан приміщення, яке пошкоджене внаслідок бойових дій, проте відповідач не припиняв виконувати свої платіжні зобов`язання, постійно здійснював оплату та після отримання інформації про недоплату повністю її погасив; Регіональне відділення Фонду державного майна України як Орендодавець не виставляв рахунків щодо сплати відповідачем пені та прийняв здійснену відповідачем доплату без заперечень та зауважень; відповідач не ухилявся від виконання договору, не відмовлявся від оплати та на сьогодні повністю погасив основну заборгованість.

Судом враховано, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем у ст. 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Так, при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій судом враховано обставини, наведені відповідачем, які підтверджено належними та допустимими доказами (заборгованість з орендної плати на час розгляду справи у відповідача відсутня, орендоване приміщення фактично не використовувалося для повноцінної господарської діяльності; стан приміщення, яке пошкоджене внаслідок бойових дій, проте відповідач не припиняв виконувати свої платіжні зобов`язання, постійно здійснював оплату та після отримання інформації про недоплату повністю її погасив; Регіональне відділення Фонду державного майна України як Орендодавець не виставляв рахунків щодо сплати відповідачем пені та прийняв здійснену відповідачем доплату без заперечень та зауважень; відповідач не ухилявся від виконання договору, не відмовлявся від оплати та на сьогодні повністю погасив основну заборгованість), а також судом враховано відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, компенсаційний характер штрафних санкцій, дискрецію суду для вирішення питання щодо зменшення неустойки і розміру, до якого вона має бути зменшена.

Суд також враховує, що, в даному випадку, не встановлено обставин, які б свідчили, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Оцінюючи доводи сторін та встановлені у справі обставини, - виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати на 50% до 2280,90 грн.

Зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору. Застосування штрафних санкцій, з огляду на їх визначеність сторонами у договорі, на переконання суду, не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності відповідача, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 2280,90 грн.

Щодо позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату платежів з експлуатаційних витрат протягом строку дії договору у розмірі 980,22 грн., суд виходить з наступного.

У даному разі, із обставин справи слідує, що правочин - Договір№372-Ф (щодо компенсації витрат/послуг) між сторонами укладений не був, оскільки відповідачем відповідний Договір не підписано.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

На обґрунтування позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату платежів з експлуатаційних витрат протягом строку дії договору, позивач посилається на умови Договору №372-Ф (щодо компенсації витрат/послуг).

Так, позивачем зазначено, що відповідно до пункту 9.2 договору оренди витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Згідно з умовами пункту 6.5 договору оренди протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю: підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору, або подати обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Так, позивачем у позові зазначено про те, що у період з 24 лютого 2022 року до 15 вересня 2022 року територія міста Харкова перебувала у зоні активних бойових дій, що значно ускладнювало процес здійснення поточної діяльності. З метою врегулювання наявних правовідносин у грудні 2023 року відповідачу повторно було направлено два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю №372-Ф від 20.12.2023 року, підписаного балансоутримувачем, із проханням підписати та повернути один примірник позивачу у справі (лист від 20.12.2023 року за вих. №66-07-22/28).

Проте, позивачем у позові вказано, що відповідач підписаний зі свого боку екземпляр договору №372-Ф від 20.12.2023 не повернув, будь-яких зауважень чи заперечень не надав.

Водночас, пеня нараховується за порушення зобов`язання, умови про яку (розмір, порядок нарахування) погоджуються сторонами в договорі або прямо передбачені законом для певних видів зобов`язань (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Судом враховано, що для застосування штрафних санкцій (у тому числі пені) необхідна наявність дійсного зобов`язання, яке виникло на підставі договору, укладеного з додержанням письмової форми, або акту цивільного/господарського законодавства.

У даному конкретному випадку, виходячи з наявних матеріалів справи убачається, що договір №372-Ф (щодо компенсації витрат/послуг) між сторонами не був укладений, отже сторони не досягли згоди щодо його умов, тому у даному разі, правові підстави для нарахування відповідачу пені за несвоєчасну сплату платежів з експлуатаційних витрат відсутні, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату платежів з експлуатаційних витрат протягом строку дії договору№372-Ф у розмірі 980,22 грн.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове позову, покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, з врахуванням того, що часткове задоволення позовних вимог обумовлене, зокрема реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каспарянц Рубена Ренгардовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Кирпичова, буд. 2; код ЄДРПОУ 02071180) - пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 2280,90 грн. та 2158,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" листопада 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв