Суд: Господарський суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 09 червня 2026 р.
Справа: №911/552/26
Суддя: Христенко О.О.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/552/26
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Остапчук В.В.
розглянувши справу № 911/552/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Годунівське», с. Годунівка Київської області
до Державного професійно-технічного навчального закладу «Яготинський центр професійно-технічної освіти», м. Яготин Київської області
про визнання дій протиправними, договір діючим
представники учасників справи не з`явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Годунівське» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Яготинський центр професійно-технічної освіти» (далі-відповідач) з вимогою визнати дії Державного професійно-технічного навчального закладу «Яготинський центр професійно-технічної освіти» в частині відмови від виконання зобов`язань за договором про закупівлю протиправними, а договір діючим.
Звертаючись із позовними вимогами, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору про закупівлю № 74 від 25.12.2025. Зокрема, позивач вказує на те, що в рамках виконання договору останній звертався до відповідача із листом № 19 від 10.02.2026 щодо необхідності направлення представників відповідача з метою контролю під час виконання робіт з обмолоту, приймання та перевезення зернових. Натомість, у відповідь листом від 17.02.2026 № 01-08/47 відповідачем було повідомлено про припинення правовідносин між сторонами, у зв`язку із закінченням 31.12.2025 строку дії договору. У зв`язку з чим, позивач твердить, що відмовивши виконувати умови договору відповідачем порушені права та законні вимоги позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2026 відкрито провадження у справі № 911/552/26, постановлено здійснювати розгляд справи за привалами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.04.2026.
Ухвалою суду від 01.04.2026 підготовче засідання у справі № 911/552/26 було відкладено на 22.04.2026.
Ухвалою суду від 22.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/552/26 та призначено її до розгляду по суті на 20.05.2026.
Ухвалою суду від 20.05.2026 розгляд справи по суті був відкладений на 10.06.2026.
Присутній в судових засіданнях 01.04.2026, 22.04.2026, 20.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в жодне засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа - ухвал суду від 04.03.2026, 01.04.2026, 22.04.2026, 20.05.2026 до електронного кабінету відповідача.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 165 ГПК України, та відзив на позов до суду не надіслав.
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
ВСТАНОВИВ:
25.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Годунівське» (позивач, учасник) та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Яготинський центр професійно-технічної освіти» (відповідач, замовник) був укладений Договір про закупівлю № 74, за умовами п. 1.1 якого учасник взяв на себе зобов`язання надати замовнику послуги «Послуги з обмолоту кукурудзи» код ДК 021:2015-77110000-4 - Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції», а замовник - прийняти та оплати їх.
Найменування послуг, кількість та ціна визначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Послуги по обмолоту кукурудзи на площі 100 га надаються з використанням власної чи орендованої сільськогосподарської техніки та паливно-мастильних матеріалів учасника (п. 2.1 договору). Учасник має надати послуги на полях замовника за адресою: Київська область, Бориспільській район, Яготинська ОТГ (п. 2.2 договору).
Умовами п. 3.1 договору визначено, що ціна договору становить 1 999 916,53 грн, в т.ч. ПДВ - 333 319,42 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін та/або змінена у випадках, визначених у п. 10.8 договору (п. 3.2 договору). ціна договору включає в себе витрати на транспортування техніки, інші витрати, а також податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджету, передбачені чинним законодавством України (п. 3.3 договору).
Фактична вартість послуг визначається сторонами після їх надання та фіксується в акті про надання послуги (п. 4.1 договору).
Замовник зобов`язується перерахувати суми, визначені в актах про надання послуг, після збору та реалізації врожаю до 31.12.2025 за умови надання фінансування (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що строк надання послуг: з дати укладення договору до 31.12.2025.
Умовами п. 9.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2025, до повного виконання зобов`язань замовника в межах зареєстрованих в Державній казначейській службі України зобов`язань та фінансових зобов`язань за цим договором.
Пунктом 10.1 договору визначено, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у т.ч. пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання по закупівлі послуг будуть здійснені замовником тільки у межах фактичних надходжень коштів.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Годунівське» та Державним професійно-технічним навчальним закладом «Яготинський центр професійно-технічної освіти» підписаний Додаток № 1 «Специфікація», за якою погоджені найменування робіт, кількість, а також загальну суму до сплати по договору, що становить 1 999 916,53 грн, включаючи ПДВ - 333 319,42 грн.
25.12.2025 сторонами був підписаний Додаток до договору, в якому було погоджено внести зміни до п. 5.1 договору, зазначивши, що строк дії надання послуг: з дати укладення договору до 01.03.2026. Також сторони погодили викласти п. 9.1 договору в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01.03.2026, до повного виконання зобов`язань замовника в межах зареєстрованих в Державній казначейській службі України зобов`язань та фінансових зобов`язань за цим договором».
Також, 29.12.2025, 02.01.2026, 07.01.2026, 12.01.2026 між сторонами були підписані Акти неможливості виконання польових робіт, у зв`язку з погодними умовами (дощ, висока вологість), якими, зокрема, зафіксовано неможливість роботи техніки на полі.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2026 між сторонами був підписаний Акт обстеження фактично виконаних робіт, за умовами якого сторони підтверджений факт виконання виконавцем робіт за договором в обсязі, зазначеному у цьому акті та на суму 522 656,16 грн.
10.02.2026 позивач листом № 19 звернувся до відповідача з проханням надати представника для контролю під час виконання робіт з обмолоту, перевезення та приймання зернових.
17.02.2026 відповідач листом № 01-08/47 повідомив позивача про закінчення з 31.12.2025 строку дії договору, з посиланням на п. 5.1, 9.1, 10.1 договору та ст. 631 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим будь-які правовідносини в межах договору між сторонами не можуть бути вчинені.
Натомість, позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе за умовами договору зобов`язання, відмовившись від його виконання, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договором передбачено щомісячну сплату наданих послуг, тому до спірних правовідносин застосовуються також приписи статті 903 ЦК України, яка передбачає оплату наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Позовні вимоги направлені на визнання дій протиправними, а договір діючим.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 (пункт 79) зазначено, що особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.
При цьому Велика Палата Верховного Суду виснувала (пункт 78 зазначеної постанови), що суд, розглядаючи справу, має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо обраний спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача сформульовано як «визнати дії відповідача протиправними, а договір діючим». Натомість, такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України та не є способом захисту права в розумінні наведеної норми, оскільки визнання дій протиправними не тягне для сторін конкретних матеріально-правових наслідків і не зобов`язує відповідача до вчинення будь-яких дій, а визнання договору діючим не є тотожною ані вимозі про визнання додаткової угоди укладеною/дійсною, ані вимозі про спонукання до виконання зобов`язання в натурі, ані вимозі про визнання відсутності права на односторонню відмову від договору, які є усталеними та визнаними судовою практикою способами захисту у подібних правовідносинах.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України захист цивільного права здійснюється способами, визначеними законом або договором, які повинні бути спрямовані на реальне поновлення порушеного права чи законного інтересу особи.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання відповідного відшкодування.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.02.2024 у справі №916/3389/22, відповідно до якої вимога про визнання договору діючим за своєю правовою природою є вимогою про встановлення юридичного факту, тобто факту, який має юридичне значення.
Водночас підтвердження або непідтвердження певного юридичного факту саме по собі не є належним способом захисту цивільного права чи інтересу та не може бути самостійним результатом розгляду відповідної позовної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.10.2021 у справі №904/4644/20, у якій зазначено, що ані Цивільним кодексом України, ані іншими законодавчими актами не передбачено такого способу захисту прав та інтересів як визнання договору діючим.
Крім того, рішення суду про визнання договору діючим не підлягає примусовому виконанню та саме по собі не породжує для сторін нових прав та обов`язків, а лише констатує певний юридичний факт.
За таких обставин заявлена позивачем вимога про визнання договору діючим не є належним та ефективним способом захисту права у розумінні статей 15, 16 Цивільного кодексу України.
За таких обставин задоволення позову в обраний позивачем спосіб не призведе до реального поновлення жодного порушеного права та не усуне невизначеності у правовідносинах сторін, а лише породить необхідність подальшого звернення до суду з належно сформульованими вимогами.
Приймаючи до уваги те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Годунівське» до Державного професійно-технічного навчального закладу «Яготинський центр професійно-технічної освіти» про визнання дій протиправними, а договір діючим відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 05.11.2026
Суддя О.О. Христенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua